Постанова

від 21.01.2025 по справі 200/7060/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року справа №200/7060/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/7060/24 (головуючий суддя І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 3304 від 01.12.2023, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо спливу терміну довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 дружини позивача ОСОБА_2 , яким їй встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.09.2023 (дата чергового переогляду 31.08.2023), оскільки у відповідності до п.3 Постанови КМУ № 225 термін переогляду переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.

Також апелянт зазначив, що на момент вручення йому мобілізаційного розпорядження (26.05.2022 р.) довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 була дійсна.

Позивач вважає дії та рішення відповідача щодо відмови надати йому відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належних чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/7060/23, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв`язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.05.2022 позивачу видано мобілізаційне розпорядження про те, що на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з оголошенням мобілізації зобов`язаний, не чекаючи повістки від територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 .

22.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, згідно якої просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у його дружини інвалідності II групи на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом від 01.12.2023 вих. № 3304 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні відстрочки та повернув вказану заяву з додатками без виконання.

В обґрунтування своєї відмови відповідач вказав, що під час вивчення наданих документів було з`ясовано, що дружина позивача має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно п.п.13,16 ч.І ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» є працездатним (працездатні особи - це особи віком віл 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності, та, які не досягли встановленого статтею 26 Закон) України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, тобто: шістдесяти років) та відповідно до ч. І ст.202 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати непрацездатну мати. Тобто дружина позивача має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Крім того, з наданої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 781826 на ім`я дружини вбачається, що їй встановлено інвалідність на строк до 01.09.2023, тобто термін дії вказаної довідки сплив. Постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" пунктом 3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. 3 наданих документів неможливо встановити чи була у можливість отримання направлення на медико-соціальну експертизу.

Відповідач в листі зазначає, що на теперішній час на території Донецької області працюють відповідні заклади міністерства охорони здоров`я України, до компетенції яких входить як направлення на МСН так і огляд МСЕК.

З таких підстав відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни.

Стаття 39 даного закону визначає, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. На теперішній час дія воєнного стану відповідними указами продовжена.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Разом з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, нею визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

За приписами стаття 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ід 21.03.1991 № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про одруження від 15.01.2005 НОМЕР_1 .

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.09.2023 (дата чергового переогляду 31.08.2023).

Положення про медико-соціальну експертизу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Згідно пункту 3 даного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 15 визначено, що Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно пункту 18 відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Кабінетом Міністрів України 08.03.2022 прийнята Постанова № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».

Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Тобто вказана Постанова № 225 дійсно передбачає перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи. Проте таке перенесення не має безумовного характеру.

В Положенні про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісії проводять огляд за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

У вищенаведеному пункті Постанови № 225 встановлено, що повторний огляд переноситься за умови неможливості направлення лікарсько-консультативною комісією особи на медико-соціальну експертизу.

Таким чином, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, що термін довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 дружини позивача ОСОБА_2 , яким їй встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.09.2023 (дата чергового переогляду 31.08.2023), на момент подання ним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не закінчився.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Позивачем не надано документів, що підтверджують неможливість направлення лікарсько-консультативною комісією ОСОБА_2 на медико-соціальну експертизу, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з цим, це не звільняє позивача від доказування тих обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що належним чином не підтвердив, що він має дружину із числа осіб з інвалідністю II групи.

Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, що на момент 26.05.2022 (вручення позивачу мобілізаційного розпорядження) довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 була дійсна, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ( подання позивачем 22.11.2023 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації) термін дії даної довідки сплив. Позивач помилково визначив момент виникнення правовідносин, оскільки вручення йому мобілізаційного розпорядження 26.05.2022 породжує для позивача права та обов`язки, пов`язані з проведенням мобілізаційних заходів. Натомість спірними в межах даної справи є правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем права на відстрочку від призову на військову службу.

Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, щодо помилковості обґрунтувань в рішенні відповідача про наявність у ОСОБА_2 інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати, оскільки, зважаючи на вищевикладені обставини стосовно підтвердження групи інвалідності ОСОБА_2 , не є таким, що зумовлює визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 3304 від 01.12.2023

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/7060/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/7060/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

СуддіА.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д. Компанієць