Ухвала

від 06.02.2024 по справі 620/1539/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/1539/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» (вул. Промислова, 38, м. Чернігів, 14014) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44», в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) щодо відмови внесення змін до наказу від 15.07.2016 № 88 о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення з 18 років 02 місяці 08 днів у календарному обчисленні та з 24 років 03 місяці 01 день у пільговому обчисленні на 19 рік 10 місяців 24 днів у календарному обчисленні та на 25 років 11 місяців 17 днів;

- зобов`язати Чернігівську виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) внести зміни до наказу від 15.07.2016 № 88о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення з 18 років 02 місяці 08 днів у календарному обчисленні та з 24 років 03 місяці 01 день у пільговому обчисленні на 19 рік 10 місяців 24 днів у календарному обчисленні та на 25 років 11 місяців 17 днів.

Згідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо відмови внесення змін до наказу від 15.07.2016 № 88о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення.

Проте, з позовною заявою до суду звернувся лише 30.01.2024 (відповідно до відмітки діловодства суду), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що у порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача зі заявою щодо внесення змін до наказу про звільнення щодо врахування у вислугу років для призначення пенсії час навчання у цивільному навчальному закладі. Тому вважає за можливе застосувати тримісячний строк звернення до суду з моменту отримання відповіді відповідача. Також зазначає, що стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналась з наказу Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с, яким її було звільнено зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 18 років 02 місяці та 08 днів, у пільговому обчисленні вислуга років становить 24 років 03 місяці 01 день.

Крім того, позивач вже звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по справі № 620/399/20, в якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 10.12.2017.

При цьому, предметом дослідження, зокрема, був наказ Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с, в якому відповідачем була визначена позивачу вислуга років на день звільнення в календарному та пільговому обчисленні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 по справі № 620/399/20 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 16.07.2016.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд від 10.06.2020, у справі № 620/399/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, позивач про порушення своїх прав дізнався з наказу Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с та не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Посилання позивача, що до даних правовідносин необхідно застосовувати тримісячний строк визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку застосуванням процедури досудового порядку вирішення спору, судом не приймаються до уваги, оскільки у справах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби не передбачена можливість досудового врегулювання спору.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ