Ухвала

від 08.03.2024 по справі 620/1539/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/1539/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44», в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) щодо відмови внесення змін до наказу від 15.07.2016 № 88 о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення з 18 років 02 місяці 08 днів у календарному обчисленні та з 24 років 03 місяці 01 день у пільговому обчисленні на 19 рік 10 місяців 24 днів у календарному обчисленні та на 25 років 11 місяців 17 днів;

- зобов`язати Чернігівську виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) внести зміни до наказу від 15.07.2016 № 88о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення з 18 років 02 місяці 08 днів у календарному обчисленні та з 24 років 03 місяці 01 день у пільговому обчисленні на 19 рік 10 місяців 24 днів у календарному обчисленні та на 25 років 11 місяців 17 днів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 представником позивача подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду мотивована тим, що в судовому рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду № 620/399/20 суд не перевіряв порядок обрахунку вислуги років, а констатував що на час звільнення позивач мав календарне обчислення 18 років 02 місяці 08 днів, пільгове обчислення 24 років 03 місяці 01 день. Зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» щодо відмови позивачу у внесенні змін до наказу про звільнення та врахування у вислугу років для призначення пенсії часу навчання у цивільному навчальному закладі.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до вимог частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вищевказаними положеннями законодавства.

Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо відмови внесення змін до наказу від 15.07.2016 № 88о/с Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) «Про особовий склад», в частині вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення.

Проте, з позовною заявою до суду звернувся лише 30.01.2024 (відповідно до відмітки діловодства суду), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

При цьому, суд не знаходить поважними посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався відповіді Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» щодо відмови позивачу у внесенні змін до наказу про звільнення та врахування у вислугу років для призначення пенсії часу навчання у цивільному навчальному закладі, оскільки розрахунок вислуги років позивача було вказано в наказі Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с, яким її було звільнено зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», за власним бажанням.

Зокрема, зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 18 років 02 місяці та 08 днів, у пільговому обчисленні вислуга років становить 24 років 03 місяці 01 день.

Крім того, позивач вже звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по справі № 620/399/20, в якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 10.12.2017.

При цьому, предметом дослідження, зокрема, був наказ Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с, в якому відповідачем було визначено позивачу вислугу років на день звільнення в календарному та пільговому обчисленні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 по справі № 620/399/20 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 16.07.2016.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд від 10.06.2020, у справі № 620/399/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, позивач про порушення своїх прав дізнався з наказу Чернігівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) від 15.07.2016 № 88ос/с та не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Посилання позивача на обмежувальні заходи під час COVID-19, на воєнний стан, на надання позивачу статусу ВПО, судом не приймаються до уваги, оскільки пропуск строку звернення до суду відбувся задовго до вказаних подій.

З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.

Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.03.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ