Постанова

від 05.02.2024 по справі 507/1333/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 507/1333/23

Головуючий І інстанції: Вужиловський О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 13.10.2023р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

26.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із адміністративним позовом до Координаційно-моніторингової митниці, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 08.12.2022р. за №0050/126000/22, якою його визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 3 067 098,45 грн., а також закрити справу про адміністративне правопорушення та здійснити розподіл судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова відносно нього, як керівника ТОВ «Юр Груп», була винесена протиправно, оскільки протокол про адміністративне правопорушення йому вручено не було, а збирання доказів відбувалось поза межами провадження у справі про порушення митних правил без неналежного повідомлення, що унеможливило надання пояснень та доказів. При цьому, як зазначає позивач, на його думку, спірна постанова також винесена і поза межами встановленого законом 15-денного строку. Окрім того, позивач звернув увагу й на те, що при винесенні цієї постанови відповідачем не було враховано, що на дату розгляду справи про порушення митних правил положення абз.2 ст.485 МК України рішенням Конституційного Суду України від 15.06.2022р. №4-р(ІІ)/2022 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 25.10.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13.10.2023р. та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

06.11.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 12.07.2022р. по 29.08.2022р. ТОВ «Юр Груп» (код ЄДРПОУ: 37281089), з метою експорту до Румунії та Болгарії товару «насіння соняшника», користуючись послугами митного брокера ТОВ «Миргрейн» (код ЄДРПОУ: 43282258), шляхом електронного декларування подано митні декларації типу «ЕК 10 АА», які було прийнято до митного оформлення та присвоєно відповідні реєстраційні номери, загальною вагою (нетто) 1070,33 т, вартістю - 449540 доларів США (згідно з курсом НБУ на день здійснення митного оформлення складає 15974471,30 грн.).

Згідно з відомостями, наведеними в ЕМД, країною походження товару є Україна, виробник - СБК «Зірка» (код ЄДРПОУ: 01053174), ставка мита - пільгова.

Поставка товару відбувалась відповідно зовнішньоекономічних контрактів ТОВ «Юр Груп» з іноземними компаніями.

В якості підстави для застосування тарифної пільги, директором ТОВ «Юр Груп» позивачем - ОСОБА_1 надавались сертифікати перевезення (походження) товарів EUR.1 на кожну партію товару, які видані Одеською митницею відповідно до «Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021р. №139).

Відповідачем, в ході проведення аналізу наданих ТОВ «Юр Груп» документів, на підставі яких Одеською митницею протягом 2022р. видавались сертифікати з перевезення (походження) товару EUR.1 встановлено, що придбання товару «насіння соняшника» ТОВ «Юр Груп» здійснювало у СБК «Зірка».

З метою отримання копій документів, які стали підставою для митних оформлень ТОВ «Юр Груп» товару «насіння соняшника» в митному режимі експорту, Митницею було направлено запит до Одеської митниці від 18.10.2022р. №7.9-1/24/7/1541.

Згідно з інформацією, зазначеною у листах-відповідях від 25.10.2022р. №7.10-4/28.5-02/7/16996, а також від 07.11.2022р. №7.10-4/28.5-02/7/17538, ТОВ «Юр Груп» для отримання сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1 надавалися копії довідки виробника товару про порядок виробництва продукції СБК «Зірка» (код ЄДРПОУ: 01053174), договору поставки на придбання сільськогосподарської продукції з суб`єктом господарської діяльності СБК «Зірка».

Однак, відповідно до наданої ДПС України інформації стосовно фінансово-господарських операцій з купівлі ТОВ «Юр Груп» у зазначеного суб`єкта господарювання товару по ланцюгу постачання, за період з 01.01.2021р. по 02.09.2022р. не відслідковується.

Далі, з метою повної та всебічної перевірки дотримання вимог митного законодавства України під час експорту товару «насіння соняшника» ТОВ «Юр Груп», достовірності наданих митному органу документів, які стали підставою для отримання сертифікатів з перевезення (походження) EUR.1 та в подальшому для переміщення товару через митний кордон України, 16.09.2022р. митницею було направлено лист-запит до СБК «Зірка» з метою підтвердження чи спростування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Юр Груп».

Проте, згідно з отриманою відповіддю від 28.09.2022р. №41, СБК «Зірка» не укладало жодних угод з ТОВ «Юр Груп» та не проводило будь-яких фінансово-господарських операцій з постачання товару. Так, СБК «Зірка» має договірні відносини в частині продажу сільськогосподарської продукції з ТОВ «АДМ Юкрейн». При цьому, всі документи по підтвердженню даних операцій (договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні тощо) є в наявності у господарства.

Таким чином, в результаті співставлення відомостей, що містяться у відповіді, отриманій від СБК «Зірка», відповідачем встановлено, що документи, які подані підприємством ТОВ «Юр Груп» для отримання сертифікатів з перевезення товару EUR.1 відповідно до яких виробником товару зазначається СБК «Зірка», містять «недостовірні» відомості.

За наданими розрахунками управління адміністрування митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Одеської митниці, наданими листом від 25.10.2022р. за №7.10-4/28.5-02/7/16996, загальний розмір митних платежів (вивізне мито), які необхідно було б сплатити при вивезенні товару «насіння соняшника» без застосування 410 преференції по вказаним ЕМД, складає - 1597447,13 грн., тобто з урахуванням часткової сплати в розмірі - 575080,98 грн., загальна сума недоборів по сплаті митних платежів становить - 1022366,15 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що з метою митного оформлення товару «насіння соняшника», загальною вагою нетто 1070,33 т, за вказаними митними деклараціями із зменшенням розміру митних платежів декларант ТОВ «Юр Груп» ОСОБА_1 подав митному органу, як підставу для застосування преференційної ставки вивізного мита, що складає 3,6% (повна ставка 10%) сертифікати з перевезення (походження) товарів EUR.1, які видані на основі документів, що містять недостовірні відомості щодо виробника товарів. Отже, за таких обставин, керівник ТОВ «Юр Груп» - ОСОБА_1 , фактично вчинив дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 1022366,15 грн., шляхом надання митному органу документів, а саме - сертифікатів перевезення (походження) товару EUR.1, що видані на підставі документів, що містять недостовірні відомості щодо виробника товарів, в результаті чого застосовано тарифну пільгу вивізного мита не у відповідності вимогам правил визначення преференційного походження товарів.

17.11.2022р. відносно ОСОБА_1 посадовою особою Координаційно-моніторингової митниці було складено протокол №0050/126000/22 про порушення митних правил по ст.485 МК України та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в межах санкції вказаної статті (в чинній редакції МК України станом на дату складання протоколу про порушення митних правил).

В той же день, т.б. 17.11.2022р., митницею одночасно було направлено до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідне повідомлення за вих.№10 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ст.358 КК України.

На вказаний вище лист Митниці Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.01.2023р. №863/53/04-2023 повідомив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України було порушено кримінальне провадження №12022000000001396, розпочате 14.12.2022р. за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України. Повідомлення про протиправні діяння, які містять ознаки злочину, зокрема, щодо ТОВ «Юр Груп», яке надійшло за вказаним листом відповідача було долучено до даного кримінального провадження.

08.12.2022р. начальником Координаційно-моніторингової митниці винесено постанову про порушення митних правил №0050/126000/22, якою було визнано ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить - 3067098,45 грн.

Не погоджуючись із правомірністю винесеної відповідачем постанови від 08.12.2022р. №0050/126000/22, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем із дотриманням приписів чинного законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для її скасування.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як визначено приписами ч.2 ст.1 МК України, відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як слідує зі змісту вимог ст.458 МК України, порушення митних правил - є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом або ж іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як чітко передбачено ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про порушення митних правил, як це закріплено у ст.495 МК України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями, витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

А згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Так, положеннями ст.485 МК України встановлена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання, транспортування) чи кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Порушення зазначеної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів.

У силу вимог ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або ж уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст.257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.2 ст.264 МК України, митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.

На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (ч.6 ст.264 МК України).

Положеннями ч.1 ст.266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Статтею 278 МК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до ст.53 цього Кодексу.

Статтею 352 МК України закріплено перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 18.10.2023р. у справі №725/2176/17.

Так, як встановлено з матеріалів справи та фактично не заперечується її учасниками, ТОВ «Юр Груп», директором якого, на час виникнення спірних правовідносин, був ОСОБА_1 , з метою експорту до Румунії та Болгарії товару «насіння соняшника» та користуючись послугами митного брокера ТОВ «Миргрейн», подано митні декларації, які було прийнято до митного оформлення та присвоєно відповідні реєстраційні номери. Згідно з відомостями, наведеними в ЕМД, країною походження товару є Україна, виробник - СБК «Зірка», ставка мита - пільгова.

Поставка товару відбувалась відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів ТОВ «Юр Груп» з іноземними компаніями.

При цьому, в графі 36 ЕМД декларантом було заявлено код митної преференції « 410», а саме товари, що вивозяться з України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ст.31 Угоди, додаток І-С до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею»), тобто застосовано тарифну пільгу по сплаті вивізного мита, що складає - 3,6%. Разом із тим, повна ставка вивізного мита, яке ТОВ «Юр Груп» мало б сплатити в ході проведення операцій з вивезення товару «насіння соняшника» без застосування преференцій в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄЄ складає - 10%.

Отже, погоджуючись з доводами відповідача в цій частині, колегія суддів зазначає про те, що для того, щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄЄ, товар мав бути походженням з України або ж ЄЄ та відповідати правилам походження відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Україна приєдналась до Конвенції 08.11.2017р., дата набрання чинності 01.12.2018р.).

У той же час, як свідчить наявний у справі лист від 28.09.2022р. №41 (від 28.09.2022 вх.№2183/14-18), СБК «Зірка» не укладало будь-яких угод із ТОВ «Юр Груп» та відповідно не проводило жодних фінансово-господарських операцій з постачання товару «насіння соняшника».

Викладене вище дає достатні підстави погодитися з позицією суду попередньої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин позивач фактично вчинив дії, спрямовані на надання митному органу «неправдивої» (недостовірної) інформації з метою переміщення товарів через митний кордон України з ухиленням від сплати митних платежів (пільгова ставка вивізного мита 3,6% замість повної 10%). При цьому, позивач ОСОБА_1 , на думку суду, цілком усвідомлював протиправний характер своїх дій під час надання документів для видачі сертифікатів про походження товарів, які видані на основі документів, що містять недостовірні відомості щодо виробника товарів, передбачав та усвідомлював наслідки у вигляді ухилення від сплати митних платежів в повному обсязі.

Жодного спростування вказаних обставин позивачем під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

При цьому, визначаючись щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.1 ст.494 МК України).

Згідно з ч.ч.9-10 ст.494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Статтею 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

За правилами ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Так, для встановлення факту направлення (вручення) повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил поштою у встановленому законом порядку, дослідженню підлягають, у даному випадку, відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні конкретному місцю проживання або ж останньому відомому місцезнаходженню особи, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення, тощо.

Як вже зазначалося вище, про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Додаткових вимог до надсилання такого повідомлення (зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів такого повідомлення) МК України не містить.

У контексті зазначеного, варто врахувати наявність в матеріалах справи копій конвертів, надісланих на адресу позивача з відміткою про невручення листів «у зв`язку із закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», а також рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, долучених до конвертів, що свідчать про надіслання протоколу про порушення митних правил та, відповідно, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи в порядку, встановленому законом.

Жодне положення МК України не зобов`язує митний орган здійснювати будь-які додаткові заходи для з`ясування причин невручення відповідного повідомлення, чи для вжиття інших заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення такого повідомлення.

А тому, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що митним органом було надіслано повідомлення про розгляд справи та протокол в порядку встановленому законом, позивач має спростовувати ці доводи.

З матеріалів справи слідує, що в процесі проведеної перевірки було виявлено факт надання недостовірних відомостей посадовими особами ТОВ «Юр Груп», у зв`язку із чим запропоновано Товариству з`явитись за адресою Координаційно-моніторингової митниці 25.10.2021р. для надання пояснень, про що свідчить відповідний лист від 19.10.2022р. №7.9-1/24-1/13/1557. Позивач, будучи обізнаним про необхідність явки до Координаційно-моніторингової митниці для надання пояснень, направив лист від 28.10.2022р. в якому повідомив, що не може з`явитись за станом здоров`я та повідомив, що всі документи стосовно ЗЕД є у розпорядженні митниці.

В подальшому, як вже зазначалося вище, 17.11.2022р. посадовою особою відповідача складено протокол №0050/126000/22 про порушення митних правил, в якому вказано, що позивач, як директор ТОВ «Юр Груп» (на час виникнення спірних правовідносин), вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму - 1022366,15 грн., шляхом подання митному органу документів - сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1, що містять неправдиві відомості стосовно країни походження (тобто ним було застосовано тарифну пільгу вивізного мита не у відповідності вимогам правил визначення преференційного походження).

Крім того, у вказаному вище протоколі також було зазначено і про те, що розгляд справи відбудеться 08.12.2022р. о 11:00 год. в адмінбудівлі Координаційно-моніторингової митниці.

Далі, як свідчать матеріали справи, 08.12.2022р., т.б. у призначений день і час, уповноваженою особою відповідача було прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, копію якої одразу ж було направлено поштою на зазначену позивачем у заяві адресу: АДРЕСА_1 .

Слід зауважити, що така сама адреса була зазначена позивачем і в позовній заяві.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, ані протокол про адміністративне правопорушення, а ні копія спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 фактично йому вручені так і не були через відсутність останнього за вказаною адресою, що вірно враховано судом 1-ї інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі позивача, оскільки він, будучи обізнаним про проведення перевірки правильності оформлення митних документів, не цікавився ходом перевірки та за місцем його реєстрації не забезпечив отримання (фактично ухилявся від отримання) відповідної кореспонденції, що і стало причиною неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

Решта тверджень та посилань ОСОБА_1 судовою колегією не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

У цьому контексті, також слід зазначити і про те, що протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 складено - 17.11.2022р., а постанову про адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України, було прийнято - 08.12.2022р., тобто в межах встановленого законодавством шестимісячного строку.

Вирішуючи питання щодо застосування до позивача відповідальності, передбаченої ст.485 МК України, у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів та, як наслідок, обґрунтованість доводів апелянта в цій частині, судова колегія враховує факт наявності рішення Конституційного Суду України від 15.06.2022р. за №4-р(II)/2022, яким дійсно було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абз.2 ст.485 МК України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що цим рішенням КСУ, окрім іншого, чітко визначено, що абз.2 ст.485 МК України, визнаний «неконституційним», втрачає чинність через 6 (шість) місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. А відтак, станом на момент розгляду відповідачем справи про порушення ОСОБА_1 митних правил, абз.2 ст.485 МК України ще не втратив чинність та підлягав застосуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року - без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено: 05.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко