Постанова

від 06.02.2024 по справі 569/11287/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 569/11287/23 пров. № А/857/18995/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівЗатолочного В.С., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Панас О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 28 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 22 травня 2023 року серії АА № 0008715, винесену щодо нього за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 травня 2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті відносно нього прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 0008715 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. Відповідно до цієї постанови 19 квітня 2023 року о 13 год. 38 хв., за адресою М-19, км 127+793, Волинська обл., на автоматичному зважувальному комплексі W1M-14, зафіксовано транспортний засіб DAF CF260FA, д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 14.41% (2,594 тонн), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 18 тонн. Вказує, що Укртрансбезпекою не враховано, що він не є ні користувачем, ні автомобільним перевізником, ні керівником підприємства власника транспортного засобу. Звертає увагу на те, що директором ТОВ «ПІК-ТРЕЙЛ», власника транспортного засобу, з 20 квітня 2022 року і по даний час є ОСОБА_2 . Зазначає, що з 22 квітня 2022 року і по даний час він проходить службу в територіальній обороні і жодних функцій в ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» не виконує. З огляду на те, що він не є суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, вважає, що винесена відносно нього постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, підлягає скасуванню.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22.05.2023 серії АА № 00008715, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до рішення керівного органу підприємства «ПІК-ТРЕЙД» від 19 квітня 2022 року вирішено перевести ОСОБА_1 з посади директора на посаду заступника директора, перевести ОСОБА_2 з посади заступника директора на посаду директора. Відповідно до Контракту добровольця територіальної оборони від 22 квітня 2022 року № 546, ОСОБА_1 несе службу в територіальній обороні з 22 квітня 2022 року по даний час і жодних функцій у TQB «ПІК-ТРЕЙД», яке є власником вказаного у оскаржуваній постанові транспортного засобу, не виконує, що підтверджується наказом № 13 від 27 квітня 2022 року «Про увільнення від роботи ОСОБА_1 на період укладеного контракту». Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не є ні користувачем, ні автомобільним перевізником, ні керівником підприємства власника транспортного засобу. З огляду на вищевикладене, у спірних правовідносинах позивач не є суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і не може нести адміністративну відповідальність.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що внесенню до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі ЄДРТЗ) підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Вказує, що за відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі Державної служби України з безпеки на транспорті, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб. Зауважує, що невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (позивача). Звертає увагу на те, що суд першої інстанції невірно оцінив докази по справі, оскільки датою вчинення правопорушення є 19 квітня 2023 року. Вказує, що позивач надав рішення єдиного учасника ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» згідно якого останнім днем виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» є 19 квітня 2023 року. Отже, на момент вчинення правопорушення відповідальною особою за зафіксованим транспортним засобом згідно ст.14-3 КУпАП був саме позивач, що підтверджується доказами наданими ним.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 22 травня 2023 року серії АА № 0008715 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.

Як зазначено у вказаній постанові, 19 квітня 2023 року о 13 год. 38 хв., за адресою М- 19, км 127+793, Волинська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM- 14, зафіксовано транспортний засіб DAF CF 260FA, д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 14.41% (2,594 тонн), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 18 тонн. У постанові вказано, що фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 20,593 тонн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою КМ України № 103 від 11 лютого 2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі.

За змістом ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Визначення поняття великовагових та великогабаритних транспортних засобів міститься у постанові Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», зокрема, це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.

Згідно з п. 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, серед іншого, б) фактичної маси: двовісний автомобіль 18 тон.

Частина 2 ст. 132-1 КУпАП передбачає, що відповідальність настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Крім того, суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначений приписами ст. 14-3 КУпАП, за змістом яких адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цьогоКодексу.

Згідно зі статтею 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 (далі Порядок № 1197), що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).

Пунктом 2 Порядку № 1145 передбачено, що належний користувач фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно достатті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, у разі відсутності даних про належного користувача транспортного засобу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього рухуз функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на час розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у цьому випадку відповідальність має нести власник транспортного засобу.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб DAF CF 260FA, д.н.з. НОМЕР_1 є власністю ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 36524512) (а.с.13-14).

Також встановлено, що рішенням керівного органу підприємства «ПІК-ТРЕЙД» від 19 квітня 2022 року вирішено: перевести ОСОБА_1 з посади директора на посаду заступника директора з 19 квітня 2022 року: перевести ОСОБА_2 з посади заступника директора на посаду директора з 20 квітня 2022 року (а.с.15).

19 квітня 2022 року документи на проведення державної реєстрації змін щодо керівника підприємства подано нотаріусу по опису.

20 квітня 2022 року документи на проведення державної реєстрації змін щодо керівника підприємства подано державному реєстратору по опису.

22 квітня 2022 року отримано Виписку щодо реєстрації змін до відомостей про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань, відповідно до яких з 20 квітня 2022 року і по даний час директором ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» є ОСОБА_2 (а.с.18-19).

Отже, станом на 22 квітня 2022 року проведено весь комплекс дій щодо оформлення державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань відповідно до яких директором ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» з 20 квітня 2022 року є ОСОБА_2 .. Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань є відкритими.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що відповідно до Контракту добровольця територіальної оборони від 22 квітня 2022 року № 546, ОСОБА_1 проходить службу в територіальній обороні з 22 квітня 2022 року по даний час і жодних функцій у TОB «ПІК-ТРЕЙД» не виконує, що підтверджується наказом № 13 від 27 квітня 2022 року «Про увільнення від роботи ОСОБА_1 на період укладеного контракту» (а.с.22-23, 30).

Таким чином, посилання скаржника на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, 19 квітня 2023 року, ОСОБА_1 був керівником ТОВ «ПІК-ТРЕЙД» є необгрунтованими та спростовуються вищенаведеними документальними доказами.

Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є ні користувачем, ні автомобільним перевізником, ні керівником підприємства - власника транспортного засобу.

З огляду на вищевикладене, у спірних правовідносинах позивач не є суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і не може нести відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22 травня 2023 року серії АА № 00008715, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року у справі № 569/11287/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.