Рішення

від 06.02.2024 по справі 468/1527/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1527/23

2-з/468/10/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

(заочне)

06.02.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Онофрійчук М.О., прокурора Бєликової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовною заявою керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ТОВ "Богданівський плодорозсадник", про конфіскацію земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ :

13.07.2023 року керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації (паспорт серії та номер НОМЕР_1 , виданий 15.02.2012 року), на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: ВП 883260, р.№ 1-1238, виданого 23.09.2013 року державним нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області, набув право власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4820681200:02:000:0673, площею 1,0274 га, яка знаходиться на території Інгульської ОТГ, Баштанського району, Миколаївської області. Відповідач 23.09.2013 року зареєстрував право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначена земельна ділянка використовується ТОВ «Богданівський плодорозсадник» на підставі договору оренди від 29.10.2013 року. Строк дії договору визначено до 10.12.2023 року. Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: ВП 883259, р.№ 1-1231, виданого 23.09.2013 року державним нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області, набув право власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4820681200:02:000:0047, площею 4,1867 га, яка знаходиться на території Інгульської ОТГ, Баштанського району, Миколаївської області. Відповідач 23.09.2013 року зареєстрував право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначена земельна ділянка використовується ТОВ «Богданівський плодорозсадник» на підставі договору оренди від 29.10.2013 року. Строк дії договору визначено до 10.12.2023 року. Співвласником даних земельних ділянок є третя особа по справі ОСОБА_2 .

Разом з тим, Баштанською окружною прокуратурою виявлено порушення статей13,14,41 Конституції України, статей80,81,145 Земельного кодексу Українипри володінні відповідачем зазначеними земельними ділянками, а саме не відчуження їх упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що на думку прокурора є підставою для припинення права власності відповідача на вказані земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 13.07.2023 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання з викликом сторін по справі.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2023 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/2 частину вищевказаних земельних ділянок.

Ухвалою суду від 02.11.2023 року закрито підготовче провадження в справі за позовною заявою, справу призначено до судового розгляду по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив від нього не надходив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, просила вирішити справу на розгляд суду.

Представник третьої особи ТОВ "Богданівський плодорозсадник" в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наведене, з урахуванням положень ст.ст. 280,281 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено наступне.

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину серія та номер: ВП 883260, р.№ 1-1238 та ВП 883259, р.№ 1-1231 від 23.09.2013 року, ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував 1/2 частку земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4820681200:02:000:0673, площею 1,0274 га та кадастровим номером 4820681200:02:000:0047, площею 4,1867 га, які знаходяться на території Інгульської ОТГ, Баштанського району, Миколаївської області.

Згідно договорів оренди землі від 29.10.2013 року, ОСОБА_4 передав в оренду ТОВ "Богданівський плодорозсадник" належні йому вищевказані частки земельних ділянок.

Відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується відомостями про власника земельної ділянки, наявними в інформаційних довідках №335463739 та №335463517 від 13.06.2023 року про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та повідомленням Управління ДМС України в Миколаївській області від 18.04.2023 року за №4801.3.1-2833/48.1-23 на запит Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області від 13.04.2023 року №52/2-1920 вих.-23.

Відповідно до інформаційної довідки №335463739 від 13.06.2023 року про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.09.2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 4820681200:02:000:0673 площею 1,0274 га (номер відомостей про речове право 2596225 на підставі рішення державного реєстратора нотаріуса Баштанської державної нотаріальної контори про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6114631 від 23.09.2013 року. Державну реєстрацію права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки здійснено на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-1238, виданого 23.09.2013 року Баштанською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

Відповідно до інформаційної довідки №335463517 від 13.06.2023 року про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.09.2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 4820681200:02:000:0047 площею 4,1867 га (номер відомостей про речове право 2595185 на підставі рішення державного реєстратора нотаріуса Баштанської державної нотаріальної контори про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6112054 від 23.09.2013 року. Державну реєстрацію права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки здійснено на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-1231, виданого 23.09.2013 року Баштанською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 уклав договори оренди земельних ділянок із Товариством з обмеженою відповідальністю «Богданівський плодорозсадник».

Підставою звернення до суду з позовом про припинення права приватної власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації є на думку прокурора виявлені факти порушення статей13,14,41 Конституції України, статей80,81,145 Земельного кодексу Українипри володінні ОСОБА_1 спірними земельними ділянками.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.38Закону України«Про міжнароднеприватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст.39Закону України«Про міжнароднеприватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна, знаходяться на території України, на них поширюється дія законодавства України.

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зістаттею 80 Земельного кодексу Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗемельного кодексу Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другоїстатті 81 Земельного кодексу Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьоюстатті 81 Земельного кодексу Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 22 Земельного кодексу Українинабуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертоїстатті 81 Земельного кодексу Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертоюстатті 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 частини першоїстатті 346 Цивільного кодексу Українивизначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ізстаттею 356 Цивільного кодексу Українидо особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною п`ятоюстатті 41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням частин другої та четвертоїстатті 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Так,статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації порушив визначену статтями13,14,41 Конституції України, статтями80,81,145 Земельного кодексу Українипроцедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив їх упродовж року після набуття права власності.

На даний час він без перешкод володіє спірними земельними ділянками на території України.

Правовий висновок щодо застосування частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за пунктами 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 протягом року після набуття права власності та по теперішній час земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на них підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду на користь держави, а самі земельні ділянки продажу на земельних торгах, відповідатиме нормам чинного законодавства.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням ч. 4 ст.81, ч.ч. 2, 4 ст.145 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки встановлені судом обставини свідчать, що відповідач, будучи громадянином російської федерації, протягом року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в порушення ч. 4 ст.81, ст.145 Земельного кодексу України, не відчужив їх.

Відповідно дост.141 ЦПК України, із відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 6710 грн. (5368 грн. - за пред`явлення позову та 1342 грн. - заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,141,258-259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ТОВ "Богданівський плодорозсадник", про конфіскацію земельних ділянок- задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в oco6i Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 1/2 частку земельної ділянки iз кадастровим номером 4820681200:02:000:0047, площею 4,1867 га, з цільовим призначенням для ведения товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Інгульської сільської ради, Баштанського району, Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 .

Конфіскувати у власність держави в oco6i Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 1/2 частку земельної ділянки iз кадастровим номером 4820681200:02:000:0673, площею 1,0274 га, з цільовим призначенням для ведения товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Інгульської сільської ради, Баштанського району, Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн.

Вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Баштанська окружна прокуратура Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048), адреса: 56101, Миколаївська область, місто Баштанка, провулок Пожежний, 3, в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404), адреса місцезнаходження: 54034, місто Миколаїв, проспект Миру, 34.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , росіська федерація).

Треті особи: ТОВ " Богданівський плодорозсадник" (код ЄДРПОУ 00413908, адреса місцезнаходження: 56170, Миколаївська область, Баштанський район, с. Інгулка, вул. Набережна);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКППвідсутній, місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 06.02.2024 року.

Суддя :