Постанова

від 07.02.2024 по справі 484/2821/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.02.24

22-ц/812/160/24

Справа № 484/2821/23 Головуюча у 1-й інстанції Маржина Т. В.

Провадження №22ц/812/160/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 лютого 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Локтіонової О. В., Серебрякової Т. В.,

із секретарем: Богуславською О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»

(далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких»)

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Маржиної Т. В. у приміщенні суду в місті Первомайськ Миколаївської області о 10 годині 00 хвилині, із складенням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких»

про дострокове розірвання договорів оренди

земельних ділянок та їх повернення

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свою представницю, звернувся із позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок та їх повернення.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належать земельні ділянки 4825481800:01:000:1042, площею 1,3184га, 4825481800:01:000:1043, площею 2,5345га, 4825481800:01:000:1044, площею 0,0171га, 4825481800:01:000:1045, площею 0,2049га, які складають загальну площу 4,0749га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та передані ним у користування відповідача строком на 49 років на підставі чотирьох окремих договорів оренди, укладених між ними 2 вересня 2016 року, що зареєстровані 13 вересня 2016 року.

За умовами договорів ТОВ «Агрофірма Корнацьких» взяла на себе обов`язок з щорічної сплати орендної плати у строк до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок, та вноситься у грошовій формі. Однак такий обов`язок відповідачем за 2020-2021 роки належним чином не виконаний, оскільки перерахування орендної плати здійснено, після його звернення лише 14 березня 2023 року, що свідчить про систематичне порушення зобов`язань і є підставою для звернення до суду із цим позовом.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вважало позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем укладено з товариством декілька договорів оренди відносно належних йому земельних ділянок, зокрема, відносно спірних чотирьох земельних ділянок, загальною площею 4,0749га, за укладеними між ними договорами оренди від 2 вересня 2016 року та відносно інших чотирьох земельних ділянок, загальною площею 4,7665га, за укладеними між ними договорами оренди від 5 січня 2015 року. За усіма договорами оренди товариством разом нараховувалася орендна плата, яка своєчасно виплачувалася, як в грошовому виразі особисто при зверненні до каси, так і шляхом перерахування на рахунок позивача, так і шляхом видачі сільськогосподарської продукції. За увесь час укладених договорів заборгованість відсутня, оскільки орендна плата виплачена у різних формах за сумою, яка значно перевищує розмір, встановлений у договорах.

В обґрунтування своїх доводів надав до суду копії платіжних відомостей, відомостей про отримання сільгосппродукції та докази про перерахування орендної плати за спірний період.

У відповіді на відзив позивач, діючи через свою представницю, підтвердив укладення між сторонами восьми договорів оренди від 5 січня 2015 року та 2 вересня 2016 року. При тому стверджував, що за чотирма спірними договорами відповідач мав заборгованість зі сплати орендної плати за 2020-2021 роки, яку виплатив після його звернення лише 14 березня 2023 року, а інші усі виплати, які дійсно є значно більшими, ніж передбачено договорами, стосуються виключно інших чотирьох договорів, укладених у 2015 році, за якими у нього відсутній спір.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1042, площею 1,3184 га, 4825481800:01:000:1043, площею 2,5345 га, 4825481800:01:000:1044, площею 0,0171 га, 4825481800:01:000:1045, площею 0,2049 га, укладених 2 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1042, площею 1,3184га, 4825481800:01:000:1043, площею 2,5345га, 4825481800:01:000:1044, площею 0,0171га, 4825481800:01:000:1045, площею 0,2049га, власнику ОСОБА_1 .. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 8589 грн 02 коп. сплаченого судового збору.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем своїх вимог за допомогою поданої на ім`я відповідача заяви та фактичного отримання виплат орендної плати з порушенням встановленого строку.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У скарзі послався на ті ж самі обставини, що ним наведені у відзиву на позову заяву, та зазначав, що суд першої інстанції, не навів жодного обґрунтованого аргументу з відхилення наданих відповідачем доказів зі сплати ним орендної плати за усіма укладеними між сторонами договорами у розмірі, що значно перевищує розмір, встановлений за кожним із договорів, внаслідок чого зробив свій висновок на припущеннях, що у березні 2023 року товариство виплатило позивачу орендну плату за спірними договорами з порушенням встановленого строку.

На обґрунтування допустимості наданих ним доказів виплати орендної плати зазначав, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення номерів чи інших реквізитів договорів оренди землі, як у платіжних документах, так і у відомостях з державного реєстру фізичних осіб платників податку, та вважав, що позивач звернувся до суду з позовом, направленим не на поновлення порушеного права, а на одержання судового захисту права, яким він зловживав.

При тому вказав на безпідставне використання судом концепції негативного доказу, яка порушує принцип змагальності, та тягне перекладення тягаря доказування на відповідача та позбавляє його права на справедливий суд.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача вважала доводи скарги необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Виклала у ньому доводи, які за змістом є аналогічними доводам, що містяться у відповіді на відзив, посилалася на відповідну судову практику.

Справа розглянута за відсутності сторін за належним їх повідомленням та відсутності заяв про відкладення слухання справи з поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у зазначеній редакції, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій, формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1статті 32Закону України«Про орендуземлі» уредакції,чинній намомент укладаннядоговору,визначено,що навимогу однієїіз сторіндоговір орендиземлі можебути достроковорозірваний зарішенням судув разіневиконання сторонамиобов`язків,передбачених статтями24і 25цього Законута умовамидоговору,а такожна підставах,визначених ЗКУкраїни та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Також Об`єднанаПалата Касаційногоцивільного судуу своїйпостанові від23січня 2019року усправі №355/385/17(провадження№ 61-30435сво18)зазначила,що «устатті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.»

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

При вирішенні справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1042,площею 1,3184га,4825481800:01:000:1043,площею 2,5345га,4825481800:01:000:1044,площею 0,0171га,4825481800:01:000:1045,площею 0,2049га,із цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташованих вмежах Кам`янобалківськоїсільської радиПервомайського районуМиколаївської області (а.с.8-19).

Згідно договорів оренди земельних ділянок, укладених 2 вересня 2016 року строком на 49 років між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ТОВ «Агрофірма Корнацьких», у користування товариства на правах оренди передано належні позивачу земельні ділянки 4825481800:01:000:1042,площею 1,3184га,4825481800:01:000:1043,площею 2,5345га,4825481800:01:000:1044,площею 0,0171га,4825481800:01:000:1045,площею 0,2049га, за використання яких орендар зобов`язаний до щорічної сплати орендної плати у строк до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі, у розмірі 3% від грошової оцінки цих земельних ділянок, визначеної на момент укладення договорів, зокрема: земельної ділянки, площею 1.3184га рілля, нормативною грошовою вартістю 25226 грн 47 коп., в розмірі 756 грн 79 коп.; ділянки рілля, площею 2.5345га, нормативною грошовою вартістю у розмірі 84062 грн 04 коп., - в розмірі 2521 грн 87 коп.: земельної ділянки саду, площею 0.0171га, нормативною грошовою вартістю у розмірі 614 грн 04 коп., що становить орендну плату в сумі 18 грн 42 коп.; ділянку пасовища, площею 0.2049га, нормативною грошовою вартістю в розмірі 2436 грн 25 коп., що становить - 73 грн 09 коп., без урахування індексів інфляції (а.с.83-85, 88-90, 93-94, 97-98).

Таким чином за чотирма договорами оренди від 2 вересня 2016 року позивачем передано у платне користування товариству земельні ділянки загальною площею 4,0749га з виплатою орендної плати в строк до 20 грудня в загальному розмірі 3370 грн 17 коп..

При томущорічна формарозрахунку звиплати орендноїплати (грошовоїабо натуральноїформи)сторонами погоджуєтьсяв межахрозмірів,обумовлених кожниміз договорів.

Пред`являючи до суду вимоги про дострокове розірвання договорів оренди, позивач обґрунтовував підстави їх розірвання порушенням орендарем свого обов`язку зі своєчасної та систематичної сплати орендної плати на його користь, та посилався, як на вимоги Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України стосовно обов`язковості належного виконання зобов`язання, так і на положення Закону України «Про оренду землі».

На підтвердження своїх доводів про порушення товариством обов`язку надав копію направленого ним листа від 7 березня 2023 року з проханням провести виплати по орендній платі за спірними земельними ділянками за 2020 та 2021 роки та перерахувати кошти на картковий рахунок, а також виписку зі свого карткового рахунку (а.с.20-21).

З наданого позивачем витягу станом на 25 травня 2023 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 1 квартал 2023 року вбачається, що товариством йому нараховано та виплачені платежі за оренду в розмірі 8797 грн 84 коп., за винятком сум утриманого податку (а.с.22), а з банківської виписки по його рахунку слідує, що 14 березня 2023 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» перерахувало позивачу на рахунок 3541 грн 13 коп. та 3541 грн 13 коп., а всього 7082 грн 26 коп. (а.с.20).

Втім, заперечуючи виплату 14 березня 2023 року орендної плати, як заборгованості за спірними договорами за період 2020-2021 роки, відповідач надав дані стосовно укладення між сторонами ще інших чотирьох договорів та зазначив про одночасну щорічну виплату орендної плати за усіма 8ма договорами без прив`язки кожної суми або продукції до кожного договору. При тому вказав, що загалом ця сума є сумою, що перевищує щорічний загальний розмір виплати орендної плати одного орендаря на користь одного орендодавця за платне щорічне користування вісьмома земельними ділянками.

На підтвердження цих обставин надав суду копії окремо укладених між тими самими сторонами чотирьох інших договорів оренди від 5 січня 2015 року з додатковими до них угодами від 5 листопада 2021 року стосовно інших чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0417, площею 0,02га, 4825481800:01:000:0354, площею 0,25га, 4825481800:01:000:0144, площею 1,42га, 4825481800:01:000:00104, площею 3,07га, із загальною щорічною сумою орендної плати на момент їх укладенні в розмірі 3540 грн 27 коп. (а.с.101-123).

Тобто з наданих до суду копій усіх діючих договорів оренди вбачається, що загальна сума орендної плати за спірними договорами складає 3370 грн 17 коп., за іншими договорами оренди, які не оспорюються позивачем, - 3540 грн 27 коп., що разом складає щорічну орендну плату в розмірі 6910 грн 44 коп., яка при виплаті та видачі продукції не поділяється орендарем на окремі суми орендної плати з прив`язкою до конкретного договору оренди.

Надав також до суду довідки, відомості, платіжні квитанції (а.с.60, 62, 64, 66, 82), із змісту яких слідує, що орендарем ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь орендодавця ОСОБА_1 за платне користування 8ма земельними ділянками нараховано, сплачено та видано:

у 2020 році - нараховано 37186 грн 95 коп. орендної плати, з яких утримано 6693 грн 65 коп. податку на доходи фізичних осіб та 557 грн 80 коп. військового збору, з яких видано продукцією у натуральної формі: 1750 кг пшениці на суму 19000 грн, 1750 кг ячменю на суму 10237 грн 50 коп., 510 кг кукурудзи на суму 3468 грн та сплачено 4330 грн загальної суми готівкових коштів, яка складається з 3541 грн 13 коп. та 788 грн 87 коп. (а.с.60, 62, 64, 66, 82);

У 2021 році позивачу нараховано 40937 грн 89 коп. орендної плати, з яких утримано 7368 грн 83 коп. податку на доходи фізичних осіб та 614 грн 06 коп. військового збору, яка сплачена два рази готівкою: 23 100 грн та 9855 грн (3541 грн 13 коп. та 6313 грн 87 коп.) (а.с.68, 70, 82).

У 2022 році позивачу нараховано 44651 грн 09 коп. орендної плати, з яких утримано 8037 грн 21 коп. податку на доходи фізичних осіб та 669 грн 76 коп. військового збору, в рахунок якої позивачу видано 510 кг кукурудзи на суму 2703 грн та сплачено в грошовому виразі шляхом перерахування на картковий рахунок суми в 23 100 грн, 6600 грн та 3542 грн 12 коп. (а.с.72,73,75,77, 79,80, 81,82).

Таким чином ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в рахунок орендної плати, за використання орендованих земельних ділянок, належних позивачу, загальними площами 4,7665 га (за договорами від 2015 року) та 4,075 га (за договорами у 2016 році) видала продукцією в натуральної формі та сплатила у грошовій формі, за відрахуванням належних податків та зборів, у 2020 році суму в загальному розмірі 29 935 грн 50 коп. та у 2021 році суму в загальному розмірі 32955 грн (а.с.138).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем своєчасно виконано обов`язок з виплати орендної плати позивачу, а факти систематичної невиплати орендної плати не мали місця.

Однак, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про систематичну несплату орендної плати з вини орендаря за спірними договорами, та без наведення обґрунтованих мотивів відніс усі виплачені відповідачем суми орендної плати протягом 2020-2021 років в рахунок інших чотирьох договорів, які позивачем не оспорюються. Одночасно прийняв аргументи представниці позивача без належних мотивів стосовно того, що велика переплата орендної плати за іншими договорами, то є особистою забаганкою орендаря, внаслідок чого прийняв за аксіому, що добросовісна поведінка одного орендаря відносно одного орендодавця може відрізнятися при здійснені ним одного загального щорічного платежу, який гіпотетично може ділитися на збільшену плату за одними договорами з одночасною недоплатою за іншими, які позивачем оспорюються.

Разом з тим за матеріалами справи неможливо поділити усі своєчасно виплачені орендарем на користь орендодавця суми за окремо визначеними договорами, з огляду на сплату цих сум у розмірі, що значно перевищує окремо визначені суми орендної плати за кожним із договорів.

Такий розподіл сплачених та отриманих сум не зроблено, як жодної із сторін у справі, так він не перевірений і судом першої інстанції, виходячи із «принципу найбільшої вірогідності доказів».

При тому підстав вважати перераховані у березні 2023 року суми в розмірі по 3541 грн 13 коп. (а.с.20), як суми боргу за 2020 рік та 2021 рік, є неможливим, виходячи передусім із того, що: у березні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нараховано 8797 грн 84 коп. однією сумою (а.с.22) без посилання на договір та цільове призначення платежу відносно року; по-друге, сума в розмірі 3541 грн 13 коп. вперше отримана позивачем ще у грудні 2022 року, внаслідок чого аналогічний розмір цієї ж суми не міг бути сплачений боргом у 2023 році за 2021 рік, враховуючи, що саме така сума вже сплачена у 2022 році, тобто при нарахуванні «без призначення платежу» спочатку сплачується борг, а потім поточна сума.

Крім того до суду апеляційної інстанції відповідачем надіслана довідка щодо розподілу сум виплати орендної плати у грошовому виразі та її видачі у натуральній формі, відповідно до якої зазначено, що у 2020 році ТОВ «Агрофірма Корнацьких» виплачено позивачу за спірними та іншими договорами, в тому числі готівкою, яку орендар нарахував та розподілив таким чином: 3541 грн 13 коп. за спірними договорами оренди, 788 грн 87 коп. за іншими, що загалом склало суму в 4330 грн, яка виплачена на користь орендодавця своєчасно. Таким же чином розподілена виплачена у 2021 році загальна сума в 9855 грн, з яких 3541 грн 13 коп. виплачено за спірними договорами оренди, а 6313 грн 87 коп. за іншими (а.с.201)

Розмір проведених та здійснених нарахувань орендної плати, їх розподіл, що здійснений орендарем не суперечить усім наданим до суду доказам кожним із учасників справи. Здійснення таких виплат орендної плати не оспорювалося позивачем та його представницею у суді першої інстанції із посиланням на їх отримання у більшому розмірі, але не за спірними договорами та виключно за бажанням орендаря. В той же час позивачем та його представницею не спростовано такий розподіл орендної плати, здійснений орендарем, у суді апеляційної інстанції, де було б обґрунтовано розраховані інші суми орендної плати, які повинні були виплачені відповідачем за умовами усіх договорів.

Одночасно у поясненнях до апеляційного суду ТОВ «Агрофірма Корнацьких» наполягала на своєчасній виплаті орендної плати за спірними договорами, яку підтверджувала наданими письмовими фінансовими документами, та вказувала на додаткову виплату орендної плати у березні 2023 року, з огляду на великі обсяги роботи товариства, велику кількість орендодавців та «людський фактор», який призводить до додаткових помилкових виплат.

Отже, надання позивачем особисто написаного та направленого листа на адресу орендаря із зазначенням можливого боргу, не є належним доказом його наявності, з огляду на надані відповідачем докази проведених виплат та неможливості, навіть, позивача та його представниці визначитися із сумами орендних плат за кожним укладеним ОСОБА_1 договором, на підставі чого ними у позові не лише не вказано за визначений період конкретні суми боргу за кожним із чотирьох спірних договорів, а ще і наведені припущення, що усі інші суми сплачені за іншими, не спірними договорами, що як наслідок помилково покладено в основу судового рішення.

У частині 1 та 2 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні саме того договору, який просить розірвати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, якою є систематичне невиконання умов договору, в тому числі несплата орендної плати.

Між тим, на переконання колегії суддів, у судових засіданнях позивачем та його представницею обставини щодо систематичного невиконання обов`язку орендарем та несплати ним орендної плати за кожним, окремо, договором оренди та з вини товариства, є недоведеними, а за такого відсутні і підстави, як для розірвання кожного із чотирьох спірних договорів, у зв`язку з невиплатою орендної плати, яка виплачена у 2020 та 2021 році і 2022 році, та і як наслідок до повернення кожної із чотирьох спірних земельних ділянок.

Доводи позивача та його представниці щодо виплати орендних платежів у 2020 та 2021 роках лише за договорами укладеними 5 січня 2015 року є безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства або наявним в матеріалах справи доказам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Тому є усі підстави для скасування судового рішення з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового про залишення позову без задоволення.

Крім того, за змістом ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову є підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 12 883 грн 54 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21листопада 2023року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок та їх повернення залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» 12 883 грн 54 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

Т. В. Серебрякова