Постанова

від 06.02.2024 по справі 591/5050/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м.Суми

Справа №591/5050/21

Номер провадження 22-ц/816/135/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника позивача ФОП ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 адвоката Конюшка Дениса Борисовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які подані їх представником адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 серпня 2023 року у складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 29 серпня 2023 року,

в цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс», про стягнення збитків;

за позовною заявою третьої особи ОСОБА_2 , що заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс» про стягнення збитків, завданих ДТП;

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в його управлінні перебував автомобіль HyundaiSonata,д.н.з НОМЕР_1 . ОСОБА_4 скористався послугами,які віннадає,та напідставі договоруоренди транспортного засобу№251122020-01від 25 грудня 2020року орендувававтомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль був орендований на 3 дні вартістю 45 доларів США та мав бути повернутий до 28 грудня 2020 року. Проте транспортний засіб до цього часу не повернутий. Спірний автомобіль був застрахований у ПрАТ «СК «Альянс», однак на лист позивача страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з порушеннями зі сторони водія застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 . Зазначає, що внаслідок винних дій відповідача було пошкоджено автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , що тягне за собою сплату штрафу в розмірі 1380 доларів США. Також, посилаючись на те, що орендований транспортний засіб не було повернуто вчасно, то вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за 166 днів у розмірі 7470 доларів США.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на свою користь збитків внаслідок пошкодження та не повернення предмету оренди в сумі 242401 грн 50 коп.

У вересні 2021 року третя особа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь збитки, завдані внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 321489 грн 79 коп.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26 грудня 2020 рокує, належний їй на праві власності автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , отримав значні механічні пошкодження. Відповідно до звіту, складеного 03 вересня 2021 року вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, а тому підлягає стягненню різниця між ринковою вартістю належного їй автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди.

У листопаді 2021 року відповідач ОСОБА_4 , діючи через свого представника адвоката Коломійця Д.М., звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив зобов`язати повернути йому кошти за користування автомобілем в сумі 16747 грн 00 коп. Свої доводи мотивував тим, що між ним та ФОП ОСОБА_1 25 грудня 2020 року було укладено договір оренди автомобіля HyundaiSonata,д.н.з НОМЕР_1 ,який належавна правівласності ОСОБА_2 .Зазначає,що договіроренди транспортногозасобу небув нотаріальнопосвідченим,він єнікчемним,а томує підставидля поверненняйому коштів сплаченихза цимдоговором.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 серпня 2023 року в задоволенніпозову фізичноїособи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,третіособи: ОСОБА_2 ,ПрАТ «Страховакомпанія«Альянс»про стягнення збитків - відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

У задоволенніпозову третьоїособи ОСОБА_2 ,щозаявляєсамостійні вимогищодопредметупозову усправізапозовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,третіособи: ОСОБА_2 ,ПрАТ «Страховакомпанія«Альянс»про стягненнязбитків,завданихДТП відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «Альянс», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Не погодившись із рішенням суду, ФОП « ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Конюшка Д.Б., подали апеляційні скарги.

Так, в апеляційній скарзі позивача ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

У доводах апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст. 526, 1187 ЦК України та умови укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_3 договору оренди транспортного засобу, вказував на те, що в результаті порушення відповідачем договору оренди, було відмовлено у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «АЛЬЯНС» за договором страхування від 03 листопада 2020 року, а також на те, що на момент звернення до суду з позовом не повернув орендований транспортний засіб. Тому на думку заявника апеляційної скарги є підстави для стягнення з відповідача збитків в сумі 242401 грн 50 коп.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи своє рішення порушеннями зі сторони відповідача, як водія застрахованого транспортного засобу. З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу значно перевищує вартість транспортного засобу до ДТП, він є фізично знищеним, а тому їй має бути відшкодовано матеріальну шкоду, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 03 вересня 2021 року не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, є помилковими, так як він не є висновком експерта, в розумінні ст. 102 ЦПК України. Визначення вартості матеріального збитку, завданого їй в наслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу, здійснена суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності. Складний суб`єктом оціночної діяльності висновок відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.

Крім того, вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності останнього.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 сторонами не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відзивів на апеляційні скарги в установлений апеляційним судом строк подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, який підтримав доводи апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 на праві власності належав автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 .

25 грудня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі був укладений договір оренди транспортного засобі №25122020-01, відповідно до умов якого ФОП передав в строкове платне користування автомобіль марки H. Sonata, тип транспортного засобу - загальний легковий, 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 2020 року (т.1, а.с. 9-11).

25 грудня 2020 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано акт прийому-передачі транспортного засобу (т.1, а.с. 12).

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, а також добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 30 листопада 2020 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬЯНС» та ОСОБА_2 , останньою був застрахований автомобіль марки Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 (т.1, а.с. 13-14).

26 грудня 2020 року приблизно о 04.29 год. на перехресті вул. Харківська, Героїв Сумщини, Гагаріна, Покровська площа в м. Суми, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , під час руху був неуважний, не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на перешкоду електричну опору.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2021 року закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, суд виходив з того, що відсутні особи яким була завдана матеріальна шкода, крім водія ОСОБА_3 та автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , яким він керував.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №636/08-21, складеного 03 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження становить 587375 грн 29 коп., ринкова вартість автомобіля до ДТП 364751 грн 10 коп., а ринкова вартість автомобіля після ДТП 43261 гн 31 коп. (т.1, а.с. 53-73).

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір оренди транспортного засобу, всупереч вимогам ст. 799 ЦК України укладено в простій письмовій формі, а тому є нікчемним та не породжує тих прав та обов`язків, настання яких бажали сторони. У той же час, суд першої інстанції встановив, що відбулося фактичне виконання сторонами договору його умов, та під час фактичного користування ОСОБА_3 автомобілем були змінені його фізичні властивості.

Суд першої інстанції визнав неналежним та недопустимим доказом висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №363/08-21, з огляду на те, що він не відповідає вимогам, викладеним в ст. 102 ЦПК України.

Також, суд першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 вказував на те, що постанова про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення звільняє його від відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортної пригоди, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №234/16272/15-ц від 05 вересня 2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та відхиляє доводи його апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договоруз урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або обов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК України).

Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За змістом ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Встановивши, що укладений між ФОП та ОСОБА_3 25 грудня 2020 року договір оренди транспортного засобу нотаріально не посвідчений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий договір є нікчемним і відповідно не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю

ФОП ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони з ОСОБА_3 в установленому законом порядку дійшли згоди щодо сплати орендної плати до моменту фактичного повернення транспортного засобу та штрафу за спричинення шкоди транспортному засобу.

Також, ФОП ОСОБА_1 та його представником під час розгляду справи інстанційними судами не обґрунтовано на доказах, на якій саме правовій підставі ФОП передало в оренду автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Вказане, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 242401 грн 50 коп., що є штрафом за шкоду, спричинену пошкодженням транспортного засобу та орендною платою.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині вирішення позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 шкоди, спричиненої пошкодженням її транспортного засобу.

Зокрема, згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3ст. 386 ЦПК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1ст. 1166 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1 статті 1192 ЦК України).

Таким чином, з вказаних норм слідує, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено та не спростовується на сторонами в доводах апеляційної скарги, що автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 26 грудня 2020 року вказаному автомобілю було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до складеного відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №039896, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 був неуважним, не витримав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на перешкоду електроопору. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимог п. 2.3Б, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2021 року, закрито провадження у справ відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таке рішення було мотивовано тим, що особи, яким би була завдана матеріальна шкода, крім самого водія, відсутня, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Проте, судом за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП не було встановлено відсутності в діях ОСОБА_3 порушення вимог пунктів 2.3Б, 12.1 Правил дорожнього руху України, що перебувають у причино-наслідковому зв`язку із спричиненою власнику транспортного засобу шкодою.

З наданих ОСОБА_3 письмових пояснень, що містяться в матеріалах адміністративної справи, вбачається, що він визнав, що дорожньо-транспортна пригода відбулася у зв`язку із тим, що він не впорався з керуванням.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і позицію відповідача ОСОБА_3 та його представника, які під час розгляду справи інстанційними судами не спростовували ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода відбулася саме в наслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, які ставилися йому у вину.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 не доведено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль відбулася не з його вини, що б виключало покладення на нього цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року, на які посилався суд першої інстанції, не підлягають застосуванню, та як обставини судових справ не є подібними.

Колегія суддів не може погодитися також і з висновками суду першої інстанції, що наданий ОСОБА_2 звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №636/08-21, складений 03 вересня 2021 року не є належним та допустимим доказом розміру шкоди, спричиненої діями ОСОБА_3 власнику автомобіля.

За змістом ст. 3, 5, 7, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» ( у редакції, що діяла станом на час складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку 03 вересня 2021 року) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними встатті 9цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у тому числі, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Крім того, механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої заказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року№ 1335/5/1159).

У пункті 4.3. Методики зазначено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Вимоги до змісту зміну про оцінку КТЗ викладено в пункті п. 4.4. Методики.

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №636/08-21 складено ФОП ОСОБА_7 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності (т. 1 а.с. 73). Зміст цього звіту повністю відповідає вимогам п. 4.4. Методики, а тому є належним доказом розміру завданої шкоди власнику транспортного засобу в результату дорожньо-транспортної пригоди.

Суд першої інстанції не звернув також уваги на те, що наданий ОСОБА_2 звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №636/08-21 не є висновком експерта і вимоги, викладені в ст. 102 ЦПК України до цього звіту не застосовуються.

Як уже зазначалося, за результатами проведеного оцінки вартості матеріального збитку, суб`єктом оціночної діяльності було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 станом на 22 липня 2021 року, складала 587375 грн 29 коп., ринкова вартість автомобіля до ДТП 364751 грн 10 коп., вартість транспортного засобу з урахуванням пошкоджень після ДТП 43261 грн 61 коп.

За змістом статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, ремонт автомобіля марки Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Ствердження відповідача ОСОБА_3 про продаж транспортного засобу ОСОБА_2 не ґрунтується на доказах. Станом на час проведення транспортного засобу оцінщиком 22 липня 2021 року відновлювального ремонту цього автомобіля не було здійснено.

Статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тобто, в межах договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобі, ПрАТ «СК «Альянс» несе відповідальність за шкоду завдану водієм Hyundai Sonata, д.н.з НОМЕР_1 майну третім особам, а не безпосередньо застрахованому транспортному засобу.

Листом від 30 квітня 2021 року ПрАТ «СК «Альянс» відмовила ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування з підстав подання експлуатантом недостовірних відомостей про факт настання страхового випадку задля створення перешкод у встановленні обставин пошкодження за страхованого автомобіля та невиконання обов`язків, зазначених п.п. 14.1.3 п. 14.1 Договору страхування.

Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_3 не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на спростування своєї вини у завданні ОСОБА_2 шкоди в наслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу, а тому є підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 321489 грн 79 коп. майнової шкоди, що є різницею між ринковою вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги задовольнити.

Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_2 ,з відповідача ОСОБА_3 на її користь належить стягнути судовий збір в сумі 3214 грн 90 коп. за розгляду справи в суді першої інстанції та 4822 грн 34 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її їх представником адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, задовольнити.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана її їх представником адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 серпня 2023 року скасувати в частині вирішення позову ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 321489 гривень 79 копійок майнової шкоди та 3214 гривень 90 копійок судового збору за розгляду справи в суді першої інстанції.

В іншій оскаржуваній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 серпня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4822 гривні 34 копійки за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 7 лютого 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова