Ухвала

від 02.02.2024 по справі 522/14796/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.02.2024

Справа № 522/22951/23

Провадження по справі № 1-кп/522/1253/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, в режимі відеоконференцзв`язку об`єднане кримінальне провадження №522/14796/22 за обвинувальними актами №12022162510001081 від 29.09.2022 року та №12023162510001227 від 12.09.2023 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 31.05.2022 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;

- 26.04.2023 року вироком Малиновського районного сум м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває об`єднане кримінальне провадження №522/14796/22 за обвинувальними актами №12022162510001081 від 29.09.2022 року та №12023162510001227 від 12.09.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 .

Сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора, просила обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року застосовано стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023162510001227 від 12.09.2023 року ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, з середньою освітою, зареєстрований в Одеській області, проживав в м. Одеса, офіційно не працевлаштований, осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тому на переконання суду, прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, прокурором доведений, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень та ймовірно вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, у зв`язку з відсутністю засобів для існування.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 знову надійшов до суду обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що останньому під час досудового розслідування було визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який був визначений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року при обранні йому міри запобіжного заходу, який буде достатнім та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання покладених на обвинуваченого у даному кримінальному провадженні процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який був визначений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості кримінальних правопорушень, в яких останній обвинувачується, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м`якого запобіжного ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які не зменшились з моменту обрання йому даного виду запобіжного заходу.

Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 (нуль) копійок, строком на 60 (шістдесят) днів, який був визначений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/1253/24.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 02.02.2024 року, який діє до 01.04.2024 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси ОСОБА_6