Постанова

від 06.02.2024 по справі 295/16212/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/16212/21 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Микитюк О.Ю., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/16212/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського професійногополітехнічного ліцеюпро визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботи,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Житомирського професійного політехнічного ліцею від 08.11.2021 № 101к «Про відсторонення від роботи», поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивував тим, що він працює викладачем в Житомирському професійному політехнічному ліцеї та даним наказом його відсторонили від роботи у зв`язку із ухиленням від щеплення та відсутністю медичної інформації з приводу вакцинації від респіраторної хвороби COVID 19. При цьому, в підставу прийняття оскаржуваного наказу покладено винесення наказу від 25.10.2021 за № 168 «Про попередження працівників про відсторонення від роботи». Зазначав, що відповідний наказ не отримував, з його змістом не ознайомлювався. Посилається на принципи та гарантії прав громадян на працю та порушення таких прав з боку відповідача, оскільки проведення щеплення від обумовленої хвороби є виключено добровільним. На підставі наведеного просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено воно було з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Грубе порушення місцевим судом основоположних засад та принципів здійснення правосуддя, є беззаперечною підставою для скасування рішення у даній справі повністю.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якій він її не визнає, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи позивач в судове засідання не з`явився, направив письмове клопотання про підтримання позовних вимог та апеляційної скарги і розгляд справи без його участі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у його відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні і надав пояснення, які відповідають його доводам, зазначеним у відзиві на подану скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду працював на посаді викладача загально-професійної підготовки в Житомирському професійному політехнічному ліцеї.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, зі змінами внесеними постановами Кабінету міністрів України від 04.10.2021 № 981 та від 11.10.2021 № 1066, та наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Житомирським професійним політехнічним ліцеєм видано наказ № 168 від 25.10.2021 про попередження працівників ліцею( за списком, що додається) про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 на період дії карантину в разі відсутності у них обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (т.1 а.с.101 -102).

ОСОБА_1 для підпису про ознайомлення із даним наказом до ліцею не з`явився (т.1 а.с.103), будучи двічі повідомлений в телефонному режимі, про що адміністрацією ліцею складено відповідні акти (т.1 а.с.106,107).

Наказом директора Житомирського професійного політехнічного ліцею за №101-к від 08.11.2021 викладача ОСОБА_1 відсторонено від роботи у зв`язку з ухиленням від щеплення та ненаданням довідки про протипоказання щодо проведення щеплення (т.1 а.с.104).

На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року №380 відповідачем видано наказ від 18.03.2022 за № 27-к, яким ОСОБА_1 допущено до роботи з 01.04.2022 (т.1 а.с.105).

Відповідно до ч. 1ст. 46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»(даліЗакон № 2801-XII)громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»(надаліЗакон№1645-ІІІ)визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Так, статями1,11цьогоЗакону № 1645-ІІІвизначено, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій. Організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частини 2, 6ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

Згідно із пунктом 1 «Положення про Міністерство охорони здоров`я України», затвердженимпостановою КМУ від 25.03.2015 № 267(в редакціїпостанови КМУ від 24.01.2020 № 90), МОЗ є центральним органом виконавчої влади, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за № 521 розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (даліПерелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 про затвердження «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану.

Постановою КМУ від 20.10.2021 № 1096постанову КМУПро встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2від 09.12.2020 № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) узяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано і вЗаконі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»(далі - Закон № 4004-XII) та «Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», затвердженоїнаказом МОЗ України від 14.04.1995 № 66(надаліІнструкція № 66).

Підприємства, установи й організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою в установленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац 6 ч. 1ст.7Закону № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3Інструкції № 66з урахуванням змін, внесенихнаказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Положення абзацу 6 ч. 1ст. 7 Закону № 4004-XIIтаІнструкції № 66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню наCOVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тількиЗаконом № 4004-XII.Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно дост. 46 КЗпП України, ч. 2ст. Закону № 1645-ІІІі ч. 3ст. 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), які, відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, а відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. Такі ж вимоги Закону передбачені частиною 4 статті 263 ЦПК України.

На переконання колегії суддів відповідач обґрунтовував необхідність відсторонення позивача від роботи не лише у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 3 «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», він як працівник закладу освіти підлягав обов`язковому профілактичному щепленню, але і тим, що він міг нести потенційну загрозу здоров`ю оточуючим, оскільки працював викладачем Житомирського професійного політехнічного ліцею та контактував з учнями.

Як випливає зі змісту наданих відповідачем письмових доказів, навчальний процес в Житомирському професійному політехнічному ліцеї у період, на який було відсторонено від роботи викладача ОСОБА_1 , був встановлений наступним чином:

-з 08.11.2021 по 15.11.2021 за змішаною формою навчання;

-з 16.11.2021 по 30.01.2022 за очною формою навчання;

-з 31.01.2022 по 21.02.2022 за дистанційною формою навчання;

-з 21.02.2022 по 23.02 2022 за очною формою навчання;

-два тижні канікул;

-з 14.03.2022 по 18.03.2022 за змішаною формою навчання (т.1 а.с.229-253).

ОСОБА_1 не надав роботодавцю до 08.11.2021 відомості, що підтверджують його вакцинацію проти COVID-2019 або відповідні документи щодо протипоказань до такого щеплення.

Отже, на час прийняття спірного наказу про відсторонення позивача від роботи, таке відсторонення ґрунтувалося на вимогахзакону, було здійснено у спосіб, передбаченийзакономта за існуванням правових та фактичних на це підстав.

При цьому, апеляційний суд уважає, що в цій справі порушень вимогст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо ОСОБА_1 немає, як і порушення права позивача на працю, визначеногост. 43 Конституції України, оскільки за ним зберігалося робоче місце, трудовий договір не був припиненим. Обмеження прав позивача було правомірним та відповідало пріоритету задля забезпечення безпеки життя і здоров`я інших людей. Згідно зіст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто, саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а не право на працю.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положенняхзаконуі фактичних обставинах справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(справа «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», заява № 4909/04, рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, § 58).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржене рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 07 лютого 2024 року.