Ухвала

від 05.02.2024 по справі 642/6486/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 642/6486/23

Провадження № 2/642/1789/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуСуддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до «Головного інформаційно-обчислювального центру» АТ «Укрзалізниця» в особі Виробничого підрозділу «Харківське відділення філії ГІОУ АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу щодо зміни істотних умов праці, відшкодування моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до «Головного інформаційно-обчислювального центру» АТ «Укрзалізниця» в особі Виробничого підрозділу «Харківське відділення філії ГІОУ АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу щодо зміни істотних умов праці, відшкодування моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляд і цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею175,177 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.175 ЦПК Українипозовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, однак в порушення вказаної норми позовна заява подана ОСОБА_1 не підписана позивачем належним чином, а зазначено лише дата подачі та прізвище ім`я та по-батькові останньої.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Як вбачається з матеріалів справи, предметом поданого позову є визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 (десяти тисяч) грн. У порушення вказаних вимог позовна заява не містить ціни позову.

Тобто, поданий позов з його предметом про відшкодування моральної шкоди та стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором є позовом майнового характеру.

Частиною 4ст. 177 ЦПКзазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначенийЗаконом України "Про судовий збір", де зазначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Законом України «Просудовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.

У позовній заяві як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

З поданої заяви вбачається, що позивачкою оспорюється наказ відповідача про зміну істотних умов праці, згідно якого позивачу з 11.09.2023 встановлений робочий тиждень тривалістю 1 день, тобто позивачку не було звільнено із займаної ним посади, а лише змінені істотні умови праці.

Згідно положень чинногоКодексу законівпро працюУкраїни поняття зміна істотних умов праці та звільнення з роботине є ідентичними,оскільки зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зробила правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5Закону України«Про судовийзбір» та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19,від 17 червня 2021 року у справі № 725/5849/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 265/5327/20,підстави для відступу від якого відсутні.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги та не може слугувати підставою для застосування пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому позивачка не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою нею позовною вимогою щодо скасування наказу про зміну істотних умов праці та стягнення моральної шкоди.

Окрім того, позивачка просить стягнути з відповідача недоотримані кошти, обумовлені трудовим і колективним договором, однак не конкретизує які саме кошти просить стягнути. Тобто, при зверненні з указаним позовом позивач може бути звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог простягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договоромза умовою якщо це є заробітною платою, а тому в частині вимог про скасування наказу та відшкодування моральної шкоди судовий збір підлягає сплаті.

Так, ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Слід зазначити, що визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбаченийЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормамиЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

За правилами ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, враховуючи вказані недоліки, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням позивачам строку для усунення недоліків, а саме надати позовну заяву, підписану позивачем належним чином; надати документ, який підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі завимоги майнового та немайнового характеруу розмірі не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.; уточнити які самінедоотримані кошти, обумовлені трудовим і колективним договором, він просить стягнути.

Згідно з ч. 3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного вище, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута їй.

Керуючись статями175,177,185 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до «Головного інформаційно-обчислювального центру» АТ «Укрзалізниця» в особі Виробничого підрозділу «Харківське відділення філії ГІОУ АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу щодо зміни істотних умов праці, відшкодування моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором- залишити без руху, надати позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. М. Гримайло