Постанова

від 29.01.2024 по справі 909/482/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа №909/482/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіБонк Т.Б.,

суддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 25.08.2023 №04-03/11/6137-23 (вх. суду від 28.08.2023 №01-05/2772/23)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 (повний текст рішення складено 10.08.2023, суддя І.М. Скапровська)

у справі № 909/482/23

за позовом: Акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледстер», м. Коломия Івано-Франківської області

про стягнення пені та штрафу в сумі 41363,36 грн та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледстер» про стягнення пені та штрафу в сумі 41363,36 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору №23-01/02-22 від 20.01.2022 в частині своєчасної поставки товару в обумовлений договором строк, який визначений згідно специфікації, який є невід`ємною частиною даного договору, внаслідок чого, позивач, в силу п. 7.1. договору, нарахував відповідачу пеню та штраф від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідач у відзиві заперечив доводи позивача з тих підстав, що несвоєчасна поставка товару відбулась через настання форс-мажорних обставин, які виникли через агресію російської федерації.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 у справі № 909/482/23 в позові відмовлено.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано зобов`язання в частині поставлення товару та повідомлення у порядку встановленому договором позивача про настання форс-мажорних обставин, а саме, введення в Україні з 05:30 год 24.02.2022 військового стану, тобто факту загальновідомого який не потребує доведення. Тим більше в матеріалах справ відсутні докази наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для такої міри відповідальності, а тому позов є необґрунтованим.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 у справі № 909/482/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального, оскільки, судом визнано настання форс-мажорних обставин згідно листа Торгово-промислової палати (далі ТПП) на який покликався відповідач повідомляючи позивача про настання обставин непереборної сили, однак, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що лист про настання форс-мажорних обставин не є належним доказом в розумінні ст. 76-77 ГПК України, оскільки, відповідно до ст. 14-1 Закону про «Торгово-промислові палати в Україні» про настання форс-мажорних обставин свідчить лише сертифікат виданий ТПП чи уповноваженою нею регіональної ТПП.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, відтак останній не скористався своїм правом на подання відзиву.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/482/23 розподілено до розгляду судді доповідачу Бонк Т.Б. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити щодо строку розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Предметом позову є стягнення штрафу та пені, які нараховані у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару.

Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 23-01/02-22 від 20.10.2022 року, відповідно до п. 1.1 якого сторони встановили, що відповідач бере на себе зобов`язання поставити та передати у власність Покупця у погоджені сторонами строки електричні лампи розжарення (код 31510000 - 4 за ДК 021:2015) (UA - 2021-12-07-007043-с) (прожектори) (надалі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.1 договору сторони зазначили, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі Специфікація).

Ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується в специфікації до цього договору (п. 3.1 договору).

Так, додатком № 1 до договору сторони визначили, поставку товару (світлодіодний прожектор VS-FLD-F-150W, 150 Вт, LEDSTER ТМ) в кількості 100 шт., ціна за од. 2508,33 грн без ПДВ, загальна вартість 300999,60 грн з ПДВ 20%. Умови поставки: DDP згідно ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року). Місце поставки: відповідно до додатку № 2. Строк поставки: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника. Гарантія: 24 (двадцять чотири) місці з дати поставки товару. Товар постачається в робочі дні, протягом робочих годин покупця.

Додатком № 2 до договору сторони визначили 2 (два) місця поставки, а саме: 30 (тридцять) шт. на адресу: 39610, Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Свіштовська, 9 та 70 (сімдесять) шт. на адресу: 80643, Львівська обл., Золочівський район, Бродівська ТГ, с. Смільне, Урочище «Промисловий центр».

Розділом 9 договору передбачено обставини непереборної сили.

Зокрема, п. 9.1 договору встановлено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дій обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Сторона, що має намір послатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за договором (п. 9.4 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 9.5 договору).

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, 17.02.2022 позивачем здійснено авансовий платіж, відповідно до умов договору та специфікації, товар повинен поставитись 19.03.2022.

04.03.2022 відповідач листом вих. № 65 повідомив про настання форс-мажорних обставин позивача покликаючись на пунктів 9.1, 9.4. та 9.7 договору.

22.04.2022 відповідачем поставлено товар в кількості 68 шт. на адресу 80643, Львівська обл., Золочівський район, Бродівська ТГ, с. Смільне, Урочище «Промисловий центр» та решту 2 шт. 21.07.2022 про що свідчать видаткові накладні № 212 та 225.

21.07.2022 відповідачем поставлено товар в кількості 30 шт. на адресу 39610, Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Свіштовська, 9.

28.10.2022 позивач направив відповідачу претензію № 04-03/11/5892-22 з вимогою сплатити пеню та штраф в сумі 41363,36 грн за порушення строків поставки товару.

У відповіді на претензію вих. № 287 від 21.11.2022 відповідач зазначив, що ним виконано умови договору в частині повідомлення позивача про неможливість своєчасного виконання умов договору поставки, відтак, виконано обов`язок в частині повідомлення іншої сторони договору про наявність таких обставин, а тому нарахування пені та штрафу є безпідставним.

У зв`язку із наведеним, дані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Щодо наявності форс-мажорних обставин та видачі ТПП сертифікату судова колегія зазначає, що визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Згідно ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Регламентом , затвердженим рішенням Президії ТПП України.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В даному випадку відповідач покликається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, однак, відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатнім.

Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі № 922/854/21, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22.

Разом з тим, як уже було зазначено вище, порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто, форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Судовою колегією встановлено, що з наявної в матеріалах справи СMR (а.с. 65) вбачається, що товар згідно умов договору був придбаний відповідачем в м. Шеньчжень Китайської Народної Республіки та доставлена морським шляхом до місця призначення: порт Одеса, яка максимально наближена до території на якій активно велись військові дії.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на які відповідач не міг вплинути та які призвели до порушення строку поставки товару. Отже, відповідач виконав свої зобов`язання з пропуском строку через обставини, які від нього не залежали.

Окрім того, п. 9.2 договором поставки, сторони визначили перелік обставин непереборної сили, які розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторони, поза їх волею або в супереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути).

Разом з тим, слід зазначити, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом.

Ще одним важливим законодавчим запобіжником є ст. 617 ЦК України, яка визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту ст. 218 ГК України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, обов`язок належного виконання взятих на себе зобов`язань зберігається, звільняється боржник лише від штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено те, що відповідач виконав свої зобов`язання і поставив товар позивачу 27.04.2022, 27.07.2022 та 28.07.2022.

Посилання позивача на те, що відповідач не довів настання обставин непереборної сили, які мали наслідком невиконання зобов`язань по поставці товару в обумовлені договором строки, судом не приймається, оскільки саме на період з 19.03.22 (момент коли товар мав бути поставлений) та до 27.04.2022; 27.07.2022; 28.08.2022 - момент фактичної поставки), в Україні діяв особливий правовий режим, вплив якого на суб`єктів господарювання, саме в означений період, є загальновідомим, не потребує доведення і водночас відповідачем належними та допустимими доказами доведено, що належне виконання ним зобов`язання виявилось неможливим через ведення активних військових дій поблизу місця призначення поставки товару.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 25.08.2023 №04-03/11/6137-23 (вх. суду від 28.08.2023 №01-05/2772/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 у справі № 909/482/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника (позивача).

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М.Бойко

суддя Г.Г.Якімець