Ухвала

від 18.03.2024 по справі 909/482/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/482/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 (суддя Скапровська І.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (колегія суддів: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - АТ "Укрнафта")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер"

про стягнення пені та штрафу в сумі 41 363,36 грн та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

1. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 28.07.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, в задоволенні позову відмовив.

2. 26.02.2024 АТ "Укрнафта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

6. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

8. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

10. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 41 363,36 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.

11. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.

12. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також справа має виняткове значення для нього (підпункти а, б, в п.2 ч.3 ст.287 ГПК).

13. Скаржник вказує, що відповідна касаційна скарга стосується визначення питання законності звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення строків поставки товару та доказів, які сторона має надати з метою підтвердження наявності форс-мажорних обставин, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

14. Разом з тим, скаржник вказує, що оскаржувані рішення ухвлені з неправильним застосуванням ст.617 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2023 у справі №916/1788/22, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, і кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

15. Тобто скаржник посилається на сформовану та усталену практику Верховного Суду з відповідного питання.

16. Натомість фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

17. Також скаржник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, які були неправильно встановлені судами першої та апеляційної інстанцій щодо належного повідомлення відповідачем про настання у нього форс-мажорних обставин при виконанні договору поставки від 20.01.2022 №23-01/02-22, та відсутності в матеріалах справи належних доказів щодо наявності таких обставин, при розгляді іншої справи.

18. Однак такі твердження скаржник не обґрунтовує посиланням на те, у якій саме справі відповідні обставини потребують спростування.

19. Виняткове значення скаржник обґрунтовує тим, що протягом 2022 року AT "Укртранснафта" уклало більше 1200 договорів та протягом 2023 року більше 1300 договорів; контрагенти за укладеними договорами при порушенні строків поставки посилаються на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та наполягають на тому, що цей лист засвідчує настання форс-мажорних обставин; поряд з цим, контрагенти AT "Укртранснафта" не зазначають причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання та військовою агресією рф; оскаржуване рішення може бути використане недобросовісними контрагентами з метою обґрунтування своєї позиції щодо достатності виключно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товару, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

20. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника.

21. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

22. Саме лише посилання на випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

23. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та/або справа має виняткове значення для скаржника. Скаржник також не довів ту обставину, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

24. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

25. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

26. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

27. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

28. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

29. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №909/482/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець