Постанова

від 07.02.2024 по справі 145/2148/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/2148/23

Провадження № 22-ц/801/370/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокуСправа № 145/2148/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Оніщука В. В., Сопруна В. В.

Секретар: Кахно О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛИЩАНСЬКЕ»

на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛИЩАНСЬКЕ» про розірвання договору оренди землі,

Ухвалу постановила суддя Копилова Л. В.

Ухвалу постановлено у відсутності сторін в смт Тиврів Вінницької області

Дата складення повного тексту ухвали невідома,

встановив:

06 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «СЕЛИЩАНСЬКЕ» про розірвання договору оренди землі, у якому просив достроково розірвати договір оренди землі, укладений 01 січня 2007 року між позивачем та відповідачем, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0524587900:01:001:0034, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 25253716 від 13 жовтня 2015 року, через невиконання останнім своїх обов`язків, передбачених ст. 25 Закону України «Про оренду землі» щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати.

Одночасно у позовній заяві ОСОБА_1 просив про забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:01:001:0034 та заборону відповідачеві вчиняти будь-які реєстраційні дії і користування вказаною земельною ділянкою.

Свою заяву обґрунтував тим, що між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Однак орендар відповідач по справі, не виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі перед позивачем за 2021 - 2022 роки. Позивач зазначає, що на адресу позивача від відповідача та сторонніх осіб неодноразово надходили листи про намір здійснити відчуження права на оренду земельної ділянки позивача на користь третіх осіб. Крім того, на даний час відповідачем та його представниками вживаються заходи до незаконного стягнення з третіх осіб сум орендної плати за землю, що начебто позивачем не отримана, але відповідач вже поспіль двох років не здійснює виплату орендної плати власнику, що має систематичність. Таким чином позивач, як власник земельної ділянки, фактично може бути позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном, якщо таке буде передано в оренду третім особам.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 0524587900:01:001:0034, площею 1,0413 га, розташовану на території Яришівської сільської ради Вінницької області.

В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «СЕЛИЩАНСЬКЕ» просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначив, що ухвалу суду вважає незаконною і необґрунтованою, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заявником не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, обґрунтування обраного способу забезпечення позову, а тому судом першої інстанції безпідставно частково задоволено заяву позивача.

Позивач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав.

У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Кайдашов В. С. заяв чи клопотань щодо розгляду справи у їх відсутність чи про відкладення справи не надіслали. Позивач надіслав заяву про відмову від позову, у якій вказав про свою відмову від позову, просив закрити у зв`язку з цим провадження у справі, зняти арешт із його земельної ділянки та повідомив, що адвоката Кайдашова В. С. не знає, жодних договорів з ним про надання правової допомоги не укладав.

Представник відповідача ТОВ «СЕЛИЩАНСЬКЕ» - адвокат Хомко С. В. надіслала заяву, у якій просить розглянути справу у її відсутність, доводи апеляційної скарги підтримує і просить її задовольнити.

Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає її розгляду, з урахуванням належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливими виконання рішення суду, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, є ефективним захистом прав сторони у справі. Цей спосіб забезпечення позову є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, тобто заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки, не позбавляє власника права володіння нею, а також ніяким чином не впливає на будь-чиє користування (орати, сіяти, обробляти, збирати урожай тощо) земельною ділянкою. При цьому суд врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін і інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 1,0413 га, кадастровий номер 0524587900:01:001:0034 належить на праві власності ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом до ТОВ «СЕЛИЩАНСЬКЕ» про розірвання договору оренди, предметом якого є зазначена земельна ділянка.

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, позивач зазначив, що необхідність забезпечення позову виражається тим, що на адресу позивача від відповідача та сторонніх осіб неодноразово надходили листи про намір здійснити відчуження права на оренду земельної ділянки на користь третіх осіб. Крім того на даний час відповідачем та його представниками вживаються заходи до незаконного стягнення з третіх осіб сум орендної плати за землю, що начебто позивачем не отримана, але відповідач вже поспіль двох років не здійснює виплату орендної плати власнику, що має систематичність. Таким чином позивач як власник земельної ділянки фактично може бути позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном, якщо таке буде передано в оренду.

Встановивши, що між сторонами у справі дійсно існує спір щодо права оренди земельної ділянки, а невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, є ефективним захистом прав сторони по справі.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та полягають у фактичній незгоді з прийнятим процесуальним рішенням.

Арешт земельної ділянки ніяким чином не впливає на право користування земельною ділянкою, а отже права відповідача ТОВ «СЕЛИЩАНСЬКЕ» не порушені.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛИЩАНСЬКЕ» залишити без задоволення.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Оніщук В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2024 року