Рішення

від 18.01.2024 по справі 904/3428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024м. ДніпроСправа № 904/3428/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О.

та представників:

від позивача: Деркунський К.Л. - адвокат;

від відповідача: Єресько О.С. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш", м. Львів

про стягнення 829 212,49 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Нормер" звернулося через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" 829212,49 грн, з яких: 56690,43 грн - пеня, 3433,64 грн - 3% річних, 48000,00 грн - штраф, 5138,42 грн інфляційні втрати, 715950,00 грн - грошові кошти за простій екскаватора.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем № 2712-2022 від 27.12.2022 (далі договір № 2712-2022, договір), а також допущеним простоєм екскаватора, не погодженим із позивачем.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнена позиція відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, поданому до суду електронним засобом зв`язку 27.07.2023 й через канцелярію суду 01.08.2023 (а.с. 133 - 136 т. 1, а.с.189 - 250 т. 1, а.с. 1 - 19 т. 2) та у запереченнях, поданих до суду електронним засобом зв`язку 04.10.2023 (а.с. 122 - 127 т. 2) й через канцелярію суду 05.10.2023 (а.с. 128 - 143 т. 2), полягає в наступному.

На думку відповідача, заявлена до стягнення сума простою екскаватора є неузгодженою між сторонами та з огляду на не співмірність її розміру заявленим до стягнення санкціям у вигляді штрафу, пені, інфляційних втрат, 3% річних за прострочку в попередній оплаті послуг очевидно є більш вигідною для позивача. Указане суперечить принципу справедливості договірних зобов`язань, оскільки позивач хоче стягнути з відповідача додаткові нарахування, які становлять 81,5% від ціни договору або 61,2% ринкової вартості самого гусеничного екскаватора.

Також відповідач стверджує про таке:

- станом на 23.06.2023, тобто до звернення позивача з позовом до суду - 29.06.2023, відповідач повністю добровільно виконав свої зобов`язання з оплати наданих послуг за договором, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 1016940,00 грн та не заперечується позивачем й свідчить про повний розрахунок за договором;

- позивач неправильно визначає періоди прострочення оплат відповідачем, помилково враховуючи дати виставлення рахунків та не дотримується порядку зарахування коштів для погашення заборгованості: відповідно до пункту 3.6 договору підставою для розрахунку є підписані сторонами акти наданих послуг, які сформовані на підставі змінних рапортів; у разі наявності заборгованості платежі мають відноситися на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла раніше й до повного її погашення;

- позивачем безпідставно нараховано до стягнення штраф та пеню, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, що суперечить статті 61 Конституції України в частині заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Відповідач особливо акцентує увагу суду на тому, що сторони не узгодили простій екскаватора у заявленій сумі, а тому вважає, що:

- позивач самовільно нарахував плату за простій екскаватора вже після його фактичного вибуття з виробничого об`єкта та після проведення фактичного розрахунку;

- позивачем підроблені первинні документи змінні рапорти для стягнення неузгодженої суми простою (внесено завідомо неправдиві відомості: додано графи, де викладено інформацію щодо простою з вини замовника та збільшено фактично відпрацьований час; додані змінні рапорти, які не погоджені відповідачем й взагалі не надсилалися відповідачу та в яких відсутній підпис замовника-відповідача);

- простій екскаватора вже був врахований в актах наданих послуг на підставі погоджених змінних рапортів та повністю оплачений відповідачем;

- претензія була надіслана відповідачу електронною поштою 30.06.2023 після звернення з позовом до суду й без додатків (змінних рапортів); поштовим засобом зв`язку відповідач претензію не отримував.

Аналізуючи подані позивачем до суду змінні рапорти (27), у тому числі 19 (далі спірні змінні рапорти), за якими позивач нараховує плату за 387 годин простою екскаватора, відповідач визнає отримання 10 із 19, які направлялися йому позивачем електронною поштою: № 001 за період з 03.01.2023 по 07.01.2023; № 002 за період з 09.01.2023 по 13.01.2023, № 005 за період з 27.01.2023 по 31.01.2023, № 009 за період з 07.03.2023 по 11.03.2023, № 010 за період з 12.03.2023 по 16.03.2023, № 011 за період з 17.03.2023 по 21.03.2023, № 013 за період з 04.04.2023 по 05.04.2023, № 019 за період з 06.04.2023 по 10.04.2023, № 020 за період з 11.04.2023 по 17.04.2023, № 023 за період з 24.04.2023 по 27.04.2023.

Також відповідач указує на 9 із 19 спірних змінних рапортів, які відповідач не довів до відома позивача взагалі: № 001/01 за 08.01.2023, № 002/01 за період з 10.01.2023 по 18.01.2023, № 006/01 за період з 05.02.2023 по 10.02.2023, № 007 за період з 11.02.2023 по 15.02.2023, № 007/01 за період з 16.02.2023 по 20.02.2023, № 008 за період з 21.02.2023 по 25.02.2023, № 008/01 за період з 26.02.2023 по 02.03.2023, № 008/02 за період з 03.03.2023 по 06.03.2023, № 020/01 за період з 15.04.2023 по 16.04.2023.

При цьому стосовно кожного із цих спірних змінних рапортів відповідач зауважує на наявні розбіжності: дописки у тих графах, які взагалі не було заповнено; зміна інформації у бік збільшення там, де її не було; зазначення нової інформації. Відповідач зазначає, що розбіжності наявні навіть в оригіналах рапортів, витребуваних судом у позивача.

Викладене покладено відповідачем в основу його клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з переліку доказів, що підлягають дослідженню (а.с. 20 22 т.2).

Також у відзиві відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн, вважає їх розмір завищеним і необґрунтованим та зазначає, що сам поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, докази щодо чого будуть надані ним окремо, разом із заявою про відшкодування судових витрат.

У відповіді на відзив, поданій до суду 01.08.2023 (а.с. 28 - 35 т. 2), позивач не погоджується із запереченнями відповідача з огляду на таке.

Одночасне стягнення штрафу та пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, не суперечить статті 61 Конституції України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2876/19 (пункти 7.38, 7.39), яка підтримала усталену судову практику, що склалася ще з 2018 року.

Щодо доводів відповідача стосовно неправильно визначених періодів прострочення оплати, позивач зазначає, що умови оплати передбачені пунктом 3.4, а не 3.6 договору. Цим пунктом передбачено передоплату за мінімальне замовлення у сумі 277500,00 грн упродовж 2-х банківських днів з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника та здійснення у разі перевищення мінімального замовлення за надання послуг екскаватора передоплати за кожні 10 календарних днів у сумі 185000,00 грн упродовж 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця. Всі рахунки на оплату в день їх складання надсилалися на електронну адресу відповідача, вказану в розділі 8 "Реквізити" договору. Відповідач сам підтверджує, що отримував усю кореспонденцію, в тому числі й рахунки позивача, на цю електронну адресу. Із самого початку відповідач сплачував послуги до моменту складання актів, із посиланням на рахунки, що підтверджує повне розуміння відповідачем умов договору.

Крім того, не погоджуючись із строками нарахування штрафних санкцій, відповідач взагалі не вказує, які ж строки для оплати він вважає правильними. Це, на думку позивача, пояснюється тим, що у пункті 3.6 договору відсутня вказівка на будь-які строки оплати послуг.

Щодо простою екскаватора позивач зауважує, що підпунктом 3.1.2 договору передбачена мінімальна зміна, тривалість якої становить 10 маш/год. Відповідно до договору замовник зобов`язаний погоджувати плановий простій екскаватора з виконавцем не менше ніж за 1 добу (пп. 2.2.8), проінформувати про неможливість роботи екскаватора через погодні умови до виїзду машиніста на об`єкт (пп. 2.2.9), забезпечити максимальне використання екскаватора (пп. 2.2.11). Відтак сторони передбачили, що перебуваючи на об`єкті замовника, екскаватор буде задіяний для надання послуг не менше 10 годин щодоби. В актах, складених на підставі змінних рапортів, сторонами зафіксовано загальну кількість відпрацьованих годин. Указані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень, кількість годин не оспорюється. У тих же рапортах наведена й певна кількість годин простою, з якими також погоджувався (й навіть оплатив) відповідач. Договір підписаний відповідачем без будь-яких застережень, протоколів розбіжностей тощо. Договір на сьогоднішній день відповідачем не оспорюється ні повністю, ні в будь-якій його частині. Тож, позивач вважає, що відповідач повністю погоджується з умовами договору.

За таких обставин позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з переліку доказів, що підлягають дослідженню.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 30.10.2023 (а.с. 155 - 159 т. 2), позивач щодо нарахування плати за простій екскаватора зазначає, що, укладаючи договір, сторони погодили, що на строк до 31.12.2023 замовнику потрібні послуги щоденно не менше 10 годин та він готовий оплачувати надані послуги, а виконавець зобов`язується забезпечити щоденне їх надання мінімум 10 машино/годин.

Погоджуючи вказані умови, сторони усвідомлювали, що кожен учасник відносин є суб`єктом підприємницької діяльності, який має на меті одержання прибутку. Отже, замовник був готовий оплачувати послуги за договором у власній підприємницькій діяльності, а для виконавця саме надання цих послуг є джерелом отримання прибутку.

Підтвердженням цьому є той факт, що у договорі передбачено оплату як за фактично відпрацьований час, так і за час простою (крім простою з вини виконавця або погодженого планового простою) (п. 5.3 договору).

За умовами договору оплата передбачена за надані послуги (п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору), тобто за відпрацьовані машино/години, які зафіксовані у змінних рапортах, а потім перенесені до актів наданих послуг. У зв`язку з цим та з метою недопущення зміни в односторонньому порядку будь-якою із сторін кількості саме відпрацьованих машино/годин передбачено, що замовник зобов`язаний підписувати всю первинну документацію за фактично відпрацьований час (акти наданих послуг, змінні рапорти) (пп. 2.2.2 договору). При цьому відсутня необхідність узгодження із замовником простою, який стався з його вини.

Тож, як зазначає позивач, якщо у змінному рапорті протягом одного дня зафіксовано кількість відпрацьованих машино/годин менше, ніж мінімальна зміна (10 машино-годин), залишок часу є простоєм.

Враховуючи, що оплата як наданих послуг, так і простою (крім простою з вини виконавця або погодженого планового простою) є обов`язком замовника, то саме замовник повинен був належно виконувати свій обов`язок, передбачений пп. 2.2.2 договору, та належним чином підписувати й вносити свої зауваження (за їх наявності) до первинної документації (змінних рапортів та актів наданих послуг).

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що оскільки об`єкт відповідача знаходиться поза межами населеного пункту, то сторони домовилися, що забезпечення доставки машиніста на об`єкт замовника та назад до місця проживання покладається саме на замовника (пп. 2.2.14 договору). Тому, фактична тривалість зміни та простій, що може виникнути й при тривалості зміни понад мінімальний час 10 годин, залежить від замовника, який фактично визначає час початку зміни та час її завершення шляхом доставки машиніста на об`єкт та назад до місця проживання.

Також позивач зазначає, що з урахуванням цих пояснень додані ним до позовної заяви 27 змінних рапортів доцільно поділити на три групи.

Перша група це зміні рапорти, які не включають дати, за які позивач вимагає стягнути з відповідача плату за простій екскаватора, а саме: № 003 за січень 2023 року, № 003/01 за січень 2023 року, № 006 за лютий 2023 року, № 012 за березень 2023 року, № 017 за квітень 2023 року, №018 за березень 2023 року, № 021 за квітень 2023 року, № 022 за квітень 2023 року.

Друга група це змінні рапорти, складені на повні дні та періоди простою екскаватора. Вказані рапорти складені машиністом екскаватора з метою фіксації факту простою, але на підпис замовнику не надавались, оскільки відсутній обов`язок погоджувати із замовником факт простою з його вини. Однак, вказані рапорти були надіслані замовнику разом із рахунком на оплату простою та претензією. До них відносяться: № 001/01 за січень 2023 року (10 машино/годин), № 002/01 за січень 2023 року (8 машино/годин), № 006/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008/01 за лютий-березень 2023 року (40 машино-годин), № 008/02 за березень 2023 року (32 машино/години), № 020/01 за квітень 2023 року (16 машино/годин). Загальний час простою за цими змінними рапортами становить 266 машино/годин.

Третя група - це змінні рапорти, які містять як відпрацьовані години, так і години простою екскаватора (121 машино/годин), а саме: № 001 за січень 2023 року (16 машино/годин), № 002 за січень 2023 року (7 машино/годин), № 005 за січень 2023 року (2 машино/годин), № 009 за березень 2023 року (20 машино/годин), № 010 за березень 2023 року (10 машино/годин), № 011 за березень 2023 року (8 машино/годин), № 013 за квітень 2023 року (16 машино/годин), № 019 за квітень 2023 року (32 машино/годин), № 020 за квітень 2023 року (2 машино/годин), № 023 за квітень 2023 року (8 машино/годин).

Відповідач у письмових поясненнях, які надійшли до суду засобом електронного зв`язку 21.11.2023, наголошує на тому, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги недопустимими та недостовірними доказами (а.с. 165 - 173 т. 2).

Так, шляхом протиправного внесення дописок у змінні рапорти "виникло" 134 години простою нібито з вини відповідача, що використано позивачем для обґрунтування стягнення з відповідача 247900,00 грн; 266 годин простою "виникло" на підставі змінних рапортів, які не були узгоджені з відповідачем, що використано позивачем для обґрунтування стягнення з відповідача 492100,00 грн.

Нарахування позивачем плати за простій екскаватора відповідач вважає протиправним, оскільки у своїй позовній заяві позивач указує, що послуги за договором надавалися у строк до 28.04.2023. Водночас, у матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за договором за період із 27.12.2022 по 03.07.2023, зі змісту якого вбачається що заборгованість ТОВ "Павлоградмаш" перед ПП "Нормер" станом на 03.07.2023 відсутня. Відтак, нарахування позивачем плати за простій екскаватора після передання екскаватора відповідачем позивачу, а також погодження сторонами відсутності заборгованості за договором свідчить про неправомірність розрахунку простою та відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за простій екскаватора.

Також відповідач зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення грошових коштів за простій екскаватора, фактично просить відшкодувати йому збитки, а саме упущену вигоду. При цьому відповідач посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21, згідно з якою витрати від простою є упущеною вигодою. Враховуючи це, у спірних правовідносинах на позивача покладено обов`язок доказування низки обставин, серед яких наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення та реальної можливості отримання визначених ним доходів. Натомість позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що відповідач завдав йому збитки у формі упущеної вигоди. Правова позиція позивача щодо стягнення грошових коштів за простій (відшкодування упущеної вигоди) ґрунтується виключно на відомостях змінних рапортів, які створені з наміром формування хибної уяви про обставини справи, які мають значення, шляхом внесення численних дописок та не надсилання деяких рапортів відповідачу.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що правила, встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України щодо тлумачення змісту правочину, не дозволяють однозначно визначити зміст пункту 5.3 договору щодо порядку розрахунку часу простою екскаватора та плати за простій. Тому, оскільки пункт 5.3 договору був включений саме в редакції позивача, то саме позивач з огляду на принцип contra proferentem і повинен нести ризики, пов`язані з цим.

Ухвалою суду від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.07.2023, після чого засідання суду відкладалося на 12.09.2023, 05.10.2023 у межах підготовчого провадження, продовженого протокольною ухвалою від 27.07.2023 до 10.10.2023 включно.

12.09.2023 від відповідача засобом електронного зв`язку надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів долучених ним до позову в копіях змінних рапортів (додатки 57-83 до позовної заяви) (а.с. 36 - 39 т. 2).

26.09.2023 позивач подав для залучення до справи оригінали змінних рапортів, копії яких були додані до позовної заяви (а.с. 43 - 70 т. 2).

03.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів наявних у нього змінних рапортів за січень 2023 року № 001, № 002, № 005 та за квітень 2023 року № 019, № 020. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що оригінали його змінних рапортів відрізняються від змінних рапортів, долучених позивачем до матеріалів справи (а.с. 103 - 111 т. 2).

04.10.2023 від відповідача засобом електронного зв`язку надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/3428/23 (а.с. 113 - 121 т. 2), яку відповідач 05.10.2023 також подав через канцелярію суду (а.с. 136 - 143 т. 2).

У заяві відповідач просить здійснити розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.11.2023, за результатом якого оголошувалася перерва 21.11.2023, 12.12.2023, 04.01.2024, 18.01.2024.

16.01.2024 позивач подав клопотання/заяву, в якій просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 12438,19 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн (а.с. 184 - 186 т. 2).

18.01.2024 від відповідача надійшло клопотання/заява про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 25000,00 грн (а.с. 187-191 т. 2).

Під час судового розгляду справи по суті представники сторін надали пояснення, аналогічні за змістом заяв по суті справи.

У судовому засіданні 18.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Нормер" (далі виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (далі замовник, відповідач) укладено договір надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем № 2712-2022 від 27.12.2022 (а.с. 20 - 23 т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець надає послуги замовнику гусеничним екскаватором CASE CX240B (далі екскаватор) з екіпажем (машиністами), який ним керує і обслуговує його для використання на об`єкті замовника Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське і надає замовнику послуги з управління і технічної експлуатації екскаватора відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Зміна об`єкта замовника здійснюється за попереднім погодженням із виконавцем шляхом внесення змін до договору.

Екскаватор надається виконавцем замовнику в користування з екіпажем (машиністами), який ним керує і обслуговує його, терміном до 31 грудня 2023 року включно (п. 1.12 договору).

Виконавець надає екскаватор відповідно до умов цього договору в повністю справному технічному стані (п. 1.3 договору).

Замовник надає за свій рахунок енергоресурси, а саме дизельне пальне, в кількості від 15 до 22 л/год на гусеничний екскаватор CASE CX240B, що є необхідним для виконання запланованих обсягів послуг. Дизельне пальне повинно бути підвищеної якості (не менше ніж євро-5) (п. 1.5 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору замовник, серед іншого, зобов`язаний: своєчасно оплачувати послуги за цим договором (п. 2.2.1); підписувати всю первинну документацію за фактично відпрацьований час (акти наданих послуг, змінні рапорти і т.д.) упродовж 2-х робочих днів (п.2.2.2); забезпечити безпечні умови праці на об`єкті (п. 2.2.3); повідомляти виконавцю обсяги і види робіт, що виконуються із застосуванням екскаватора (п. 2.2.4); щодня давати кваліфіковані завдання машиністам і контролювати їх виконання (п. 2.2.5); здійснювати розстановку екскаватора на об`єкті з виділенням робочих і небезпечних зон (п. 2.2.6); забезпечити штучним освітленням робочі місця в зоні дії екскаватора при роботі в темний час доби або в умовах недостатньої освітленості (п. 2.2.7); погоджувати плановий простій екскаватора з виконавцем не менше ніж за 1 добу (п. 2.2.8); забезпечити під`їзні шляхи для роботи екскаватора (п. 2.2.10); забезпечити максимальне використання екскаватора (п. 2.2.11); забезпечити машиністам доставку на об`єкт і назад до місця проживання (п. 2.2.14); сплатити за перебазування гусеничного екскаватора CASE CX240B на об`єкт замовника і назад за маршрутом: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74; вартість перебазування оплачується разово і не входить у вартість робіт (п. 2.2.15).

Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг тільки після оплат, зазначених у п.3.4 (пп. 2.4.1 договору).

У розділі 3 договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків.

Так, вартість послуг виконавця визначена наступним чином.

Послуги гусеничного екскаватора CASE CX240B за 1 маш/год 1850,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% без урахування дизельного пального (пп. 3.1.1 договору).

Мінімальне замовлення екскаватора 15 робочих днів (150 маш/год.). Мінімальна зміна екскаватора 10 маш/год (пп. 3.1.2 договору).

Загальна вартість послуги, що надається за мінімальне замовлення гусеничного екскаватора CASE CX240B становить 277500,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, без дизельного пального (пп.3.1.3 договору).

У разі перевищення обсягу робіт екскаватора більше ніж на 150 маш/год робота оплачується за позмінно виконаний обсяг робіт (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору актування між сторонами здійснюється після відпрацювання мінімального замовлення; у разі перевищення мінімального замовлення, подекадно, на підставі змінних рапортів, які є невід`ємною частиною цього договору. Змінні рапорти складаються у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник проводить оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата за перевезення екскаватора за маршрутом м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74, у сумі 50000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця; у разі роботи екскаватора більше ніж 120 відпрацьованих календарних днів, виконавець компенсує 50% оплати за перевезення екскаватора шляхом включення 25000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%, в оплату за роботу екскаватора;

- передоплата за мінімальне замовлення в сумі 277500,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, упродовж 2-х банківських днів з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника;

- у разі перевищення мінімального замовлення оплата за надання послуг екскаватора здійснюється передоплатою за кожні 10 календарних днів у розмірі 185000,00 грн упродовж 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця.

Ціна договору відповідає загальній вартості послуги, наданої виконавцем (п. 3.5 договору).

Підставою для розрахунку є підписані сторонами акти наданих послуг, які сформовані на підставі змінних рапортів (п. 3.6 договору).

Згідно з абзацом першим пункту 4.1 договору послуги вважаються наданими належним чином після підписання замовником акта наданих послуг на підставі змінних рапортів, які є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом абзацу другого цього пункту договору у разі не підписання замовником у 3-денний термін з дати отримання письмовим повідомленням чи електронною поштою акта наданих послуг або змінного рапорту чи не надсилання в цей же термін виконавцю мотивованої відмови від їх підписання, надані послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.

У разі відмови сторони одержати письмове повідомлення з актом наданих послуг чи змінним рапортом, сторона вважається повідомленою й ознайомленою з актом чи змінним рапортом після закінчення 14 календарних днів з дати відправлення відповідного письмового повідомлення, зазначеної в описі вкладення і фіскальному чеку.

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків оплати послуг або інших платежів згідно з цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми неоплачених у строк послуг або інших платежів за кожен день прострочення до дати повного погашення заборгованості, а у випадку прострочення оплати послуг або інших платежів згідно з цим договором більше ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплачених у термін послуг або інших платежів.

За змістом пункту 5.3 договору виконавець не несе відповідальності за простій екскаватора, який стався з вини замовника та за непогоджений згідно з пп. 2.2.8 договору плановий простій (не менш ніж за 1 добу); у цьому випадку замовник протягом 1 банківського дня повинен сплатити виконавцю на підставі виставленого рахунку 1850,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, за кожну машино/годину простою екскаватора.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року.

Будь-які доповнення, зміни договору здійснюються в письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками сторін з обов`язковим посиланням на договір (п. 7.3 договору).

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено форму змінного рапорту (а.с. 23 т. 1).

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2023 внесено зміни до договору шляхом викладення пунктів 3.1.1, 3.4 договору в новій редакції, а саме:

3.1.1. Послуги гусеничного екскаватора CASE CX240B за 1 маш/год 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% без урахування дизельного палива;

3.4. Замовник проводить оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата за перевезення екскаватора за маршрутом Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 74, у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., з урахуванням ПДВ 20%, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця. У разі роботи екскаватора більше ніж 120 відпрацьованих календарних днів, виконавець компенсує 50 (п`ятдесят) % оплати за перевезення екскаватора шляхом включення суми у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20%, в оплату за роботу екскаватора;

- передоплата за мінімальне замовлення у розмірі 277500 (двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп., з урахуванням ПДВ 20%, упродовж 2-х (двох) банківських днів, з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника;

- у разі перевищення мінімального замовлення оплата за надання послуг екскаватора здійснюється передоплатою за кожні 10 календарних днів у розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн 00коп. упродовж 1-го (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця (а.с. 24 т. 1).

Для оплати послуг перебазування екскаватора відповідачу виставлено рахунок № 34 від 28.12.2022 на суму 50000,00 грн (а.с. 32 т. 1), який виконавець оплатив платіжною інструкцією №434 від 30.12.2022 на суму 50000,00 грн (а.с. 31 т. 1).

На об`єкт замовника екскаватор доставлено 02.01.2023, а вибув екскаватор у зворотному напрямку 28.04.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прибуття та вибуття екскаватора (а.с. 29, 36 т. 1).

За фактами надання послуг перебазування екскаватора сторонами підписані акти надання відповідних послуг № 1 від 02.01.2023 на суму 25000,00 грн та № 13 від 28.04.2023 (а.с. 30, 37 т.1).

У межах строку дії договору позивачем виставлялися для оплати послуг наступні рахунки:

- № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн (вартість мінімального замовлення 150 маш/год за ціною 1850,00 грн) (а.с. 39 т. 1);

- № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.43 т. 1);

- № 5 від 17.03.2023 на суму 12000,00 грн (вартість 7,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 43 т. 1);

- № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.44 т. 1);

- № 7 від 04.04.2023 на суму 89840,00 грн (вартість 56,15 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.44 т. 1);

- № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.45 т. 1);

- № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (вартість 67,25 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.45 т. 1). Усього на суму 966940,00 грн.

Указані рахунки в дати їх складання направлялися позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в розділі 8 договору "Реквізити". Зазначений факт відповідачем не оспорюється та був підтверджений представником ТОВ "Павлоградмаш" у судовому засіданні 18.01.2024 під час розгляду справи по суті.

Розрахунки за послуги екскаватора в сумі 966940,00 грн здійснені замовником у наступному порядку:

- платіжними інструкціями № 7 від 04.01.2023 на суму 150000,00 грн, № 14 від 06.01.2023 на суму 50000,00 грн, № 50 від 23.01.2023 на суму 20500,00 грн, № 68 від 30.01.2023 на суму 57000,00 грн повністю оплачені в порядку передоплати послуги згідно з рахунком № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн (а.с. 40-41 т. 1);

- платіжними інструкціями № 145 від 31.03.2023 на суму 22000,00 грн, № 163 від 14.04.2023 на суму 50000,00 грн, № 172 від 20.04.2023 на суму 50000,00 грн, а всього на суму 122000,00 грн частково оплачені послуги згідно з рахунком № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн (а.с. 49 - 51 т. 1);

- платіжними інструкціями № 197 від 03.05.2023 на суму 200000,00 грн та № 284 від 06.06.2023 на суму 100000,00 грн, а всього на суму 300000,00 грн оплачені послуги з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (а.с. 52-53 т. 1);

- платіжними інструкціями № 317 від 19.06.2023 на суму 167440,00 грн та № 347 від 23.06.2023 на суму 100000,00 грн оплачені послуги з посиланням у призначенні платежу на договір надання послуг гусеничного екскаватора № 2712-2022 від 27.12.2022 (а.с. 54-55 т. 1).

Відповідно до двостороннього акта звірки взаємних розрахунків за період з 27.12.2022 по 28.04.2023 станом на 28.04.2023 за відповідачем на користь позивача була підтверджена заборгованість на суму 567440,00 грн (а.с. 56 т. 1).

Згідно з двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 27.12.2022 по 03.07.2023 станом на 03.07.2023 між сторонами повністю здійснені розрахунки на договором на суму 966940,00 грн (а.с. 208 т. 1)

За результатом наданих послуг за договором сторонами підписані акти надання послуг на загальну суму 966940,00 грн, а саме:

- акт надання послуг № 2 від 02.02.2023 на суму 277500,00 грн (150 маш/год за ціною 1850,00 грн) (а.с. 42 т. 1);

- акт надання послуг № 4 від 10.02.2023 на суму 68000,00 грн (42,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 46 т. 1);

- акт надання послуг № 7 від 17.03.2023 на суму 104000,00 грн (65 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 46 т. 1);

- акт надання послуг № 9 від 27.03.2023 на суму 153440,00 грн (95,9 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 47 т. 1);

- акт надання послуг № 10 від 04.04.2023 на суму 118400,00 грн (74 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 47 т. 1);

- акт надання послуг № 11 від 18.04.2023 на суму 97600,00 грн (61 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 48 т. 1);

- акт надання послуг № 12 від 28.04.2023 на суму 148000,00 грн (92,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 48 т. 1).

08.06.2023, після закінчення надання послуг за договором та вибуття екскаватора з об`єкта замовника, позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" претензію № 1 від 07.06.2023, в якій вимагав: сплатити нараховану на той час заборгованість за надані послуги в сумі 267440,00 грн; сплатити пеню в сумі 50528,76 грн, штраф у сумі 35800,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2724,80 грн та 3% річних у сумі 3031,72 грн за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, а також оплатити 387 год простою екскаватора в сумі 715950,00 грн відповідно до пункту 5.3 договору (а.с. 93 - 98 т. 1).

До претензії № 1 від 07.06.2023 замовник додав виставлений ним рахунок № 12 від 08.06.2023 на суму 715950,00 грн та 27 змінних рапортів, за якими ним визначено загальний час простою екскаватора, а саме: № 001 за січень 2023 року; № 001/01 за січень 2023 року; № 002 за січень 2023 року; № 002/01 за січень 2023 року; № 003 за січень 2023 року; № 003/01 за січень 2023 року; № 005 за січень 2023 року; № 006 за лютий 2023 року; № 006/01 за лютий 2023 року; № 007 за лютий 2023 року; № 007/01 за лютий 2023 року; № 008 за лютий 2023 року; № 008/01 за лютий-березень 2023 року; № 008/02 за березень 2023 року; № 009 за березень 2023 року; № 010 за березень 2023 року; № 011 за березень 2023 року; № 012 за березень 2023 року; № 013 за квітень 2023 року; № 017 за квітень 2023 року; № 018 за березень 2023 року; № 019 за квітень 2023 року; № 020 за квітень 2023 року; № 020/01 за квітень 2023 року; № 021 за квітень 2023 року; № 022 за квітень 2023 року; № 023 за квітень 2023 року, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною № 4900600994340 та фіскальним чеком (а.с. 97-98 т. 1).

Відповідач претензію виконавця не отримав, що вбачається з офіційного вебсайту оператора поштового зв`язку щодо відстеження поштового відправлення № 4900600994340 (а.с. 99 т. 1).

30.06.2023 відповідач отримав на свою електронну пошту тільки саму претензію позивача, що не заперечується ним та підтверджується наданим скріншотом (а.с. 211 т. 1). Проте, неустойку та плату за простій екскаватора відповідач не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з належним виконанням сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором щодо попередньої оплати послуг та їх фактичного надання, а також наявністю підстав для оплати простою екскаватора.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписом частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 3.4 договору відповідач повинен був здійснити попередню оплату за мінімальне замовлення в сумі 277500,00 грн упродовж 2-х банківських днів з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника, а попередню оплату за надання послуг після перевищення мінімального замовлення, за кожні 10 календарних днів у сумі 160000,00 грн упродовж 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця.

Тож, з огляду на дату прибуття екскаватора на об`єкт 02.01.2023, рахунок № 35 від 28.12.2022 на попередню оплату за мінімальне замовлення в сумі 277500,00 грн мав бути оплачений відповідачем не пізніше 04.01.2023.

Після перевищення мінімального замовлення на суму 277500,00 грн наступні попередні оплати за кожні 10 календарних днів надання послуг мали бути здійснені відповідачем, з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, у такі строки: за рахунком № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн не пізніше 02.02.2023; за рахунком № 5 від 17.03.2023 на суму 12000,00 грн не пізніше 20.03.2023; за рахунком № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн не пізніше 20.03.2023; за рахунком № 7 від 04.04.2023 на суму 89840,00 грн - не пізніше 05.04.2023; за рахунком № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн не пізніше 10.04.2023; за рахунком № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн не пізніше 01.05.2023.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами частини першої статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у справі доказів убачається, що фактична сплата грошових коштів відповідачем за вказаними рахунками була здійснена з порушенням строку, встановленого договором.

Так, оплату вартості мінімального замовлення на суму 277500,00 грн (рахунок № 35 від 28.12.2022) відповідач здійснив із простроченням платіжними інструкціями № 7 від 04.01.2023 на суму 150000,00 грн, № 14 від 06.01.2023 на суму 50000,00 грн, № 50 від 23.01.2023 на суму 20500,00 грн, № 68 від 30.01.2023 на суму 57000,00 грн.

Оплата рахунків за послуги, що перевищували суму мінімального замовлення (№ 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн; № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн; № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн), здійснена відповідачем хоча і повністю, але з простроченням. При цьому у деяких випадках оплата мала місце без призначення платежу за конкретним рахунком, а з посиланням лише на договір, а в деяких випадках - із перевищенням оплати за виставленими рахунками.

Зокрема, платіжними інструкціями № 145 від 31.03.2023 на суму 22000,00 грн, № 163 від 14.04.2023 на суму 50000,00 грн, № 172 від 20.04.2023 на суму 50000,00 грн, а всього на суму 122000,00 грн відповідач частково оплатив послуги з посиланням на рахунок № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн.

Платіжними інструкціями № 197 від 03.05.2023 на суму 200000,00 грн та № 284 від 06.06.2023 на суму 100000,00 грн, а всього на суму 300000,00 грн відповідач надмірно оплатив послуги, посилаючись на рахунок № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн.

Платіжними інструкціями № 317 від 19.06.2023 на суму 167440,00 грн та № 347 від 23.06.2023 на суму 100000,00 грн, а всього на суму 267440,00 грн відповідач оплатив послуги позивача, посилаючись не на конкретні рахунки, а на договір.

В укладеному договорі сторони не визначили черговість погашення заборгованості за наданими послугами, що має значення для визначення строків прострочення оплати за рахунками № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн; № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн; № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн.

Із цього приводу слід зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, з посиланням на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, виклав наступну правову позицію.

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, то такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (п.п. 45, 49).

Відтак, обґрунтованим є наступний хронологічний порядок віднесення здійснених відповідачем платежів у рахунок наявних у нього грошових зобов`язань.

Так, з урахуванням указаних відповідачем призначень здійснених ним платежів, вартість послуг, що зазначена в рахунку № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн зі строком оплати не пізніше 20.03.2023, оплачена частково в загальній сумі 122000,00 грн платіжними інструкціями №145 від 31.03.2023 на суму 22000,00 грн, № 163 від 14.04.2023 на суму 50000,00 грн, № 172 від 20.04.2023 на суму 50000,00 грн, після чого залишок оплати за рахунком № 6 від 17.03.2023 становить 38000,00 грн (160000 122000,00 = 38000,00).

Вартість послуг, що зазначена в рахунку № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн, оплачена з надлишком у сумі 192400,00 грн, з яких: 92400,00 грн залишок платежу за платіжною інструкцією № 197 від 03.05.2023 на суму 200000,00 грн після оплати рахунку № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (200000,00 107600,00 = 92400,00); 100000,00 грн зайвий платіж за платіжною інструкцією № 284 від 06.06.2023 в оплату рахунку № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (92400,00 + 100000,00 = 192400,00).

Цей надлишок платежу в загальній сумі 192400,00 грн та грошові перекази за платіжними інструкціями № 317 від 19.06.2023 на суму 167440,00 грн та № 347 від 23.06.2023 на суму 100000,00 грн, що не мають посилання на відповідні рахунки, підлягають віднесенню на погашення грошових зобов`язань відповідача в порядку черговості їх виникнення.

За таких обставин рахунок № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн зі строком оплати не пізніше 02.02.2023 частково погашається залишком оплати в сумі 92400,00 грн за платіжною інструкцією № 197 від 03.05.2023 (160000,00 92400,00 = 67600,00) та повністю погашається частиною платежу в сумі 67600,00 грн із 100000,00 грн, сплачених відповідачем за платіжною інструкцією № 284 від 06.06.2023, після чого залишок платежу за платіжною інструкцією № 284 від 06.06.2023 становить 32400,00 грн (100000,00 67600,00 = 32400,00).

Рахунок № 5 від 17.03.2023 на суму 12000,00 грн повністю погашається частиною залишку оплати в сумі 32400,00 грн за платіжною інструкцією № 284 від 06.06.2023, після чого залишок оплати за цією платіжною інструкцією становить 20400,00 грн (32400,00 12000,00 = 20400,00).

Залишок оплати в сумі 38000,00 грн за рахунком № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн погашається залишком платежу в сумі 20400,00 грн за платіжною інструкцією № 284 від 06.06.2023 (38000,00 20400,00 = 17600,00) та частиною платежу в сумі 17600,00 грн із 167440,00 грн за платіжною інструкцією № 317 від 19.06.2023 (20400,00+17600,00 = 38000,00), після чого залишок платежу за платіжною інструкцією № 317 від 19.06.2023 становить 149840,00 грн (167440,00 17600,00 = 149840,00).

Рахунок № 7 від 04.04.2023 на суму 89840,00 грн повністю погашається залишком платежу за платіжною інструкцією № 317 від 19.06.2023, після чого залишок коштів за цією платіжною інструкцією становить 60000,00 грн (149840,00 89840,00 = 60000,00).

Рахунок № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн зі строком оплати не пізніше 10.04.2023 частково погашається залишком платежу в сумі 60000,00 грн за платіжною інструкцією № 317 від 19.06.2023 (160000,00 60000,00 = 100000,00) та повністю погашається платежем в сумі 100000,00 грн за платіжною інструкцією № 347 від 23.06.2023.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). При цьому, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 56690,43 грн розрахована за загальний період з 05.01.2023 по 22.06.2023 із заборгованості за спірними рахунками № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн, № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн, № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн та № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн, з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіркою наданого розрахунку пені судом встановлено, що нарахування пені в сумі 2526,03 грн за період з 05.01.2023 по 29.01.2023 із заборгованості за рахунком № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн є арифметично правильним.

Утім, позивачем допущені помилки у періодах нарахування пені та у базових величинах для їх нарахування за рахунками № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн та № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн з огляду на необґрунтоване віднесення позивачем платежів, здійснених відповідачем у рахунок погашення заборгованості за грошовими зобов`язаннями.

Після здійсненого судом перерахунку пеня фактично становить:

- із заборгованості за рахунком № 3 від 01.02.2023 22655,34 грн, у тому числі: 19506,85 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 03.02.2023 по 02.05.2023; 3148,49 грн із заборгованості в сумі 67600,00 грн за період з 03.05.2023 по 05.06.2023;

- із заборгованості за рахунком № 6 від 17.03.2023 8540,83 грн, у тому числі: 2410,96 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 21.03.2023 по 30.03.2023, 2646,58 грн із заборгованості в сумі 138000,00 грн за період з 31.03.2023 по 13.04.2023; 723,29 грн із заборгованості в сумі 88000,00 грн за період з 14.04.2023 по 19.04.2023; 2446,58 грн із заборгованості в сумі 38000,00 грн за період з 20.04.2023 по 05.06.2023; 313,42 грн із заборгованості в сумі 17600,00 грн за період з 06.06.2023 по 18.06.2023.

Також судом виявлено арифметичну неточність розрахунку пені на суму 15463,02 грн, яка нарахована за загальний період з 11.04.2023 по 22.06.2023 із заборгованості за рахунком № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн, з урахуванням здійснених відповідачем платежів. Так, фактично пеня становить 15671,24 грн, з яких: 15123,29 грн - із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 11.04.2023 по 18.06.2023; 547,95 грн - із заборгованості в сумі 100000,00 грн за період з 19.06.2023 по 22.06.2023. Однак, з огляду на межі позовних вимог підстави для збільшення нарахованої позивачем пені відсутні.

Відтак, загальна сума заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню з 56690,43 грн до 49185,22 грн (2526,03 + 22655,34 + 8540,83 + 15463,02 = 49185,22).

Також, згідно з пунктом 5.1 договору за порушення понад 30 календарних днів строків оплати послуг за рахунками № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн, № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн та № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн позивач нарахував та заявив до стягнення штраф 10% у загальній сумі 48000,00 грн (160000,00 х 10% = 16000,00; 16000,00 х 3 = 48000,00).

За результатом перерахунку порушень не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані у загальній сумі 3433,64 грн, з яких:

151,56 грн - за фактом прострочення попередньої оплати в сумі 277500,00 грн за період з 05.01.2023 по 29.01.2023, з урахуванням часткових оплат протягом зазначеного періоду;

1788,49 грн за фактом прострочення попередньої оплати в сумі 160000,00 грн (рахунок № 3 від 01.02.2023) за період з 03.02.2023 по 18.06.2023, з урахуванням часткових оплат протягом зазначеного періоду;

533,59 грн - за фактом прострочення попередньої оплати в сумі 160000,00 грн (рахунок № 6 від 17.03.2023) за період з 21.03.2023 по 22.06.2023, з урахуванням часткових оплат протягом зазначеного періоду;

960,00 грн - за фактом прострочення попередньої оплати в сумі 160000,00 грн (рахунок № 8 від 07.04.2023) за період з 11.04.2023 по 22.06.2023, з урахуванням часткових оплат протягом зазначеного періоду.

Перевіркою наданого розрахунку пені судом встановлено, що нарахування 3% в сумі 151,56 грн за період з 05.01.2023 по 29.01.2023 із заборгованості за рахунком № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн є арифметично правильним.

Утім, позивачем допущені помилки у періодах нарахування 3% та у базових величинах для їх нарахування за рахунками № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн та № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн з огляду на необґрунтоване віднесення позивачем платежів, здійснених відповідачем у рахунок погашення заборгованості за грошовими зобов`язаннями.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних фактично становить:

- із заборгованості за рахунком № 3 від 01.02.2023 1359,32 грн, у тому числі: 1170,41 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 03.02.2023 по 02.05.2023; 188,91 грн із заборгованості в сумі 67600,00 грн за період з 03.05.2023 по 05.06.2023;

- із заборгованості за рахунком № 6 від 17.03.2023 5120,45 грн, у тому числі: 144,66 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 21.03.2023 по 30.03.2023, 158,79 грн із заборгованості в сумі 138000,00 грн за період з 31.03.2023 по 13.04.2023; 43,40 грн із заборгованості в сумі 88000,00 грн за період з 14.04.2023 по 19.04.2023; 146,79 грн із заборгованості в сумі 38000,00 грн за період з 20.04.2023 по 05.06.2023; 18,81 грн із заборгованості в сумі 17600,00 грн за період з 06.06.2023 по 18.06.2023.

Також судом виявлено арифметичну неточність розрахунку 3% на суму 960,00 грн, яка нарахована за загальний період з 11.04.2023 по 22.06.2023 із заборгованості за рахунком № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн, з урахуванням здійснених відповідачем платежів. Так, фактично 3% становить 1240,28 грн, з яких: 907,40 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за період з 11.04.2023 по 18.06.2023; 32,88 грн із заборгованості в сумі 100000,00 грн за період з 19.06.2023 по 22.06.2023. Однак, з огляду на межі позовних вимог підстави для збільшення нарахованих позивачем 3% річних відсутні.

Відтак, загальна сума заявлених до стягнення 3% підлягає зменшенню з 3433,64 грн до 2983,33 грн (151,56 + 1359,32 + 512,45 + 960,00 = 49185,22).

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати нараховані у загальній сумі 5138,42 грн, з яких:

3538,42 грн - із заборгованості за рахунком № 3 від 01.02.2023 за березень травень 2023 року;

800,00 грн - із заборгованості за рахунком № 6 від 17.03.2023 за травень 2023 року;

800,00 грн - із заборгованості за рахунком № 8 від 17.03.2023 за травень 2023 року.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач при визначенні інфляційних втрат не врахував хронологічний порядок віднесення часткових платежів відповідача у рахунок погашення простроченої заборгованості за рахунками.

За результатом здійсненого судом перерахунку заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат підлягає зменшенню до 4052,80 грн, з яких:

3062,80 грн за рахунком № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн: 2724,80 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за березень-квітень 2023 року (з урахуванням індексів інфляції за березень 2023 року 101,5%, за квітень 2023 року 100,2%); 338,00 грн із заборгованості в сумі 67600,00 грн за травень 2023 року, з урахуванням індексу інфляції 100,5%);

190,00 грн за рахунком № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн із заборгованості в сумі 38000,00 грн за травень 2023 року з урахуванням індексу інфляції 100,5%;

800,00 грн - за рахунком № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн із заборгованості в сумі 160000,00 грн за травень 2023 року з урахуванням індексу інфляції 100,5%.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 104221,35 грн, з яких: 49185,22 грн пеня, 2983,33 грн 3% річних, 48000,00 грн штраф, 4052,80 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 715950,00 грн за простій екскаватора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вирішення спору в цій частині потребує з`ясування правової природи заявленої до стягнення суми грошових коштів, так як від цього, в свою чергу, залежить обрання судом законодавчих норм, що їх регулюють.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Подібну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів за простій екскаватора, позивач посилається на пункт 5.3 договору, який розміщений у розділі 5 "Відповідальність сторін".

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 217 цього Кодексу у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Отже, згідно з пунктом 5.3 договору правовою підставою відповідальності відповідача у вигляді сплати 1850,00 грн за 1 маш/год простою екскаватора може бути лише наявність вини відповідача у такому простої.

За частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що підставою для відповідальності відповідача за простій екскаватора може бути лише доведена належними й допустимими доказами вина відповідача у невиконанні обов`язків, передбачених п.п. 1.5, 2.2 договору.

Юридичний аналіз договору № 2712-2022 від 27.12.2022 дає підстави стверджувати, що під час його укладення сторони не визначили процедуру/порядок узгодження питань, пов`язаних із забезпеченням позивача безперебійною роботою впродовж мінімальної зміни екскаватора 10 маш/год. Зокрема, порядок оформлення можливих наряд-замовлень із певним обсягом і видом робіт/завдань машиністу чи іншій відповідальній особі не передбачено; порядок розстановки екскаватора на об`єкті та доведення його до відома машиніста не визначено; порядок забезпечення машиніста екскаватора товарно-матеріальними цінностями - дизельним пальним та складання звітності про його фактичне використання сторонами не врегульовані.

За таких обставин факт простою екскаватора, навіть не погодженого сторонами відповідно до пп. 2.2.8 договору, не є беззаперечним доказом такого простою саме з вини замовника-відповідача.

Фактично невиконання обов`язків відповідача і, як наслідок, його вина в непогодженому плановому простої екскаватора, мала б бути підтверджена рапортом про роботу будівельної машини, що є Додатком № 1 до договору, затвердженим сторонами під час укладення договору.

Так, форма погодженого сторонами зазначеного рапорту передбачає, серед іншого, можливість відображення простою екскаватора з вини як виконавця, так і замовника. При цьому такий рапорт за домовленістю сторін має обов`язково містити підпис, штамп, ПІБ замовника (а.с.23 т. 1).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 цього Кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Оцінюючи наявні у справі спірні змінні рапорти на предмет їх допустимості та достовірності, суд зазначає про таке.

Сторони погоджуються з тим, що 9 змінних рапортів із відображеними 266 машино/годинами простою екскаватора не подавалися на підпис відповідачу взагалі: № 001/01 за січень 2023 року (10 машино/годин), № 002/01 за січень 2023 року (8 машино/годин), № 006/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008/01 за лютий-березень 2023 року (40 машино-годин), № 008/02 за березень 2023 року (32 машино/години), № 020/01 за квітень 2023 року (16 машино/годин).

Зазначена обставина свідчить по недотримання позивачем умов договору (Додаток № 1).

Відтак, ці змінні рапорти не є належним чином оформленими та не мають доказового значення. Доказів невиконання відповідачем обов`язків п.п. 1.5, 2.2 договору, які спричинили простій екскаватора за вказаними змінними рапортами, позивач суду не надав.

Щодо інших 10 спірних змінних рапортів з відображеними в них 121 машино/годинами простою екскаватора, а саме: № 001 за січень 2023 року (16 машино/годин), № 002 за січень 2023 року (7 машино/годин), № 005 за січень 2023 року (2 машино/годин), № 009 за березень 2023 року (20 машино/годин), № 010 за березень 2023 року (10 машино/годин), № 011 за березень 2023 року (8 машино/годин), № 013 за квітень 2023 року (16 машино/годин), № 019 за квітень 2023 року (32 машино/годин), № 020 за квітень 2023 року (2 машино/годин), № 023 за квітень 2023 року (8 машино/годин), то вони також не можуть бути допустимими й достовірними доказами з наступних підстав.

Позивач допустив складання двох примірників оригіналів змінних рапортів № 001 за січень 2023 року, № 002 за січень 2023 року, № 005 за січень 2023 року, № 019 за квітень 2023 року, №020 за квітень 2023 року, за якими наявні очевидні розбіжності. Зокрема, в оригіналах цих змінних рапортів, наданих відповідачем, відсутня будь-яка інформація про погоджений з ним простій екскаватора, в тому числі з його вини, протягом часу, зазначеного у примірниках оригіналів позивача. До того ж ці змінні рапорти не містять печатки відповідача, як то передбачено затвердженим сторонами примірником змінного рапорту (а.с. 44, 46, 50, 65, 66, 105 109 т. 2).

Змінні рапорти № 009 за березень 2023 року, № 010 за березень 2023 року, № 011 за березень 2023 року, № 013 за квітень 2023 року, № 023 за квітень 2023 року надсилалися відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується сторонами, в редакції, відмінній від оригіналів цих змінних рапортів, які наявні у позивача. Так, у цих змінних рапортах, наявних у позивача, містяться записи щодо часу простою з вини замовника, причин простою, у тому числі не погодженого з відповідачем, які відсутні у примірниках відповідача (а.с. 58 60, 64, 70 т.2; а.с. 227, 228, 229, 237, 242 т. 1).

Обгрунтованих причин таких розбіжностей представник позивача пояснити суду не зміг, так само як представники сторін не змогли пояснити кому саме належать підписи на змінних рапортах, проставлені від імені замовника. Ці змінні рапорти, як і решта інших, печатки відповідача не містять. Доказів невиконання відповідачем обов`язків п.п. 1.5, 2.2 договору, які спричинили простій екскаватора, зазначений у змінних рапортах позивача, останній суду не надав.

Отже, позовні вимоги в цій частині є незаконними й необгрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив судовий збір у сумі 12438,19 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн.

Доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач суду не надав.

Сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією № 241 від 29.06.2023 на суму 12438,19 грн (а.с. 11 т. 1). При цьому судовий збір визначено позивачем із розрахунку 1,5% від ціни позову, без урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22), про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Тому, належним до сплати судовим збором у цій справі є 9950,55 грн (12438,19х0,8 = 9950,55). Надмірно сплаченим є судовий збір у сумі 2487,64 грн (12438,19 - 9950,55 = 2487,64).

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги № 23/06/2023 від 23.06.2023, укладений між позивачем та адвокатом Деркунським К.Л.; акт наданих послуг до нього від 27.06.2023 на суму 35000,00 грн (а.с. 100 102 т. 1). Додатково через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник позивача подав 16.01.2024 заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн.

З наданих договору та акта вбачається прийняття адвокатом Деркунським К.Л. зобов`язання надати позивачу правову (правничу) допомогу у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2712-22 від 27.12.2022. Актом визначена фіксована сума гонорару адвоката за надану адвокатом правову допомогу: вивчення, систематизація та узагальнення наданих клієнтом документів, що стосуються предмета спору; аналіз судової практики відносно питання захисту порушеного права клієнта; надання консультацій, розробка та узгодження правової позиції клієнта щодо обраного способу відновлення порушеного права та захисту законних інтересів; складання позовної заяви та подання позовної заяви до суду.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

18.01.2024 представник відповідача адвокат Єресько О.С. подала заяву в якій просить суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на професій правничу допомогу, а у разі, якщо суд не погодиться, то зменшити їх до 25000,00 грн.

При цьому представник відповідача посилається на статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, висновки Верховного Суду з питань розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також зауважує на тому, що позивачем не надано доказів реального понесення витрат, заявлена до стягнення сума є завищеною та необгрунтованою.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги вартістю, що визначена у фіксованому розмірі 35000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії, передбачені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критерії для їх розподілу, передбачені частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до розподілу 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є тим розміром витрат, який є співмірним із складністю справи й виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частинами першою, четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - у сумі 4399,05 грн (104221,35х35000,00/829212,49 = 4399,05), а судовий збір - у сумі 1250,66 грн (104221,35х9950,55/829212,49 = 1250,66).

Надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 2487,64 грн може бути повернутий платнику з державного бюджету за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства "Нормер"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" про стягнення 829 212,49 грн, з яких: 56690,43 грн - пеня, 3433,64 грн - 3% річних, 48000,00 грн - штраф, 5138,42 грн інфляційні втрати, 715950,00 грн - грошові кошти за простій екскаватора задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (ідентифікаційний код 43836160; місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Мучна, буд. 25, кв. 3) на користь Приватного підприємства "Нормер" (ідентифікаційний код 36840461; місцезнаходження: 49006, м.Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 74) пеню в сумі 49185,22 грн, 3% річних у сумі 2983,33 грн, штраф у сумі 48000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4052,80 грн, судовий збір у сумі 1250,66 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4399,05 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.02.2024.

Суддя І.І. Колісник