Рішення

від 06.02.2024 по справі 910/9790/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/9790/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/9790/23

За позовом Пенсійного фонду України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ"

про стягнення 438 000,00 грн,

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Пенсійний фонд України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ" про стягнення 438 000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки продукції за Договором № МТЗ-2022-7ВТ від 26.12.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у задоволенні позову Пенсійного фонду України відмовлено.

26.12.2023 відповідачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/9790/23. У поданій заяві відповідач просить суд покласти на позивача 40 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

10.01.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подані заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

15.01.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подані письмові пояснення.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 № 01.3-16/397/24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9790/23 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 вказану справу було передано на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Частиною 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частин 2, 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і має бути проведене протягом шістдесяти днів з дати такого відкриття.

Відтак, вказана справа підлягає прийняттю до провадження вказаним суддею.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/9790/23, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи № 910/9790/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/9790/23 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи № 910/9790/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, які він просить покласти на позивача.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги №339 від 10.08.2023;

- додаток №1 від 10.08.2023 до договору про падання правової допомоги №339 від 10.08.2023;

- акт приймання передачі від 19.12.2023 до договору про надання правової допомоги №339 від 10.08.2023;

- платіжну інструкцію №24 від 11.08.2023.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 40 000,00 грн, судом враховано, що відповідно до акту №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №339 від 10.08.2023 вартість виконаних адвокатом робіт за 16 год. витраченого часу становить 40 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 акту №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) сторони підтверджують, що на момент підписання цього акта ТОВ «ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ» сплатило на користь адвоката 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 серпня 2023 року №24, решта гонорару у розмірі 30 000,00 грн в обов`язковому порядку сплачується клієнтом протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього акта.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом також враховано, що позивачем були подані до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому останній зазначає, що заявлені адвокатом в акті № 1 від 19.12.2023 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги № 339 від 10 серпня 2023 року роботи (надані послуги) в кількості 5 шт., при цьому не визначено ані часу, витраченого адвокатом на кожну із робіт (наданих послуг), ані вартості кожної із виконаних робіт (наданих послуг); згідно з актом від 19.12.2023 № 1 адвокатом здійснено аналіз позовної заяви з додатками, тоді як позов (5 сторінок) і позовні вимоги повністю базуються на одному господарському договорі, об`єм якого є незначним; в акті від 19.12.2023 № 1 зазначена послуга, надана адвокатом: "Надання клієнту консультацій після вивчення документів", але таке консультування є фактично способом узгодження правової позиції при наданні доручення адвокату, вказані витрати не повинні покладатися на іншу сторону в справі.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Суд, дослідивши заперечення позивача, частково погоджується з доводами останнього, оскільки судом встановлено, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд відзначає, що враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на позивача частково в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/9790/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Пенсійного фонду України (01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТЕКСТИЛЬ" (29000, м. Хмельницький, вул. Городня, 7/2, кв. 2, код ЄДРПОУ 44587865) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Додаткове рішення складено 06.02.2024

Суддя І.О. Андреїшина