Ухвала

від 06.02.2024 по справі 910/9700/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/9700/22Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Севериненко К.Р., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про розстрочення виконання судового рішення

у справі №910/9700/22

за позовом Акціонерного товариства "ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТУМ ТЕХНОЛОДЖІС",

2) ОСОБА_1 ,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ ЮНІОН",

4) ОСОБА_2

про стягнення 2 161 670, 66 грн,

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2 (заявника): не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТУМ ТЕХНОЛОДЖІС" (надалі - відповідач-1), 2) ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ ЮНІОН" (надалі - відповідач-3), 4) ОСОБА_2 (надалі - відповідач-4) про солідарне стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 161 670, 66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 позов задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/9700/22 повернуто скаржнику.

01.01.2024 від відповідача-2 надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами.

У той же час, встановлено, що справа № 910/9700/22, за якою подана заява, 25.09.2023 була направлена до суду апеляційної інстанції та до суду не поверталася.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 відкладено вирішення питання про прийняття заяви відповідача-2 про розстрочення виконання судового рішення, до повернення матеріалів справи №910/9700/22 до Господарського суду міста Києва.

18.01.2024 матеріали справи №910/9700/22 повернулись до Господарського суду міста Києва та, в зв`язку з відпусткою, передані судді Карабань Я.А. 22.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 розгляд заяви відповідача-2 про розстрочення виконання судового рішення призначено на 06.02.2024.

29.01.2024 від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-2 про розстрочення виконання рішення, в яких позивач заперечує щодо задоволення заяви посилаючись на її необгрунтованість.

У судове засідання 06.02.2024 сторони не з`явились, про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши заяву відповідача-2 про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про таке.

Так, в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач-2 посилається на скрутне фінансове становище та форс-мажорні-обставини.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/9700/22, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (п. 35) зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Також відповідно до позиції Європейського суд з прав людини, зазначеної у його рішеннях, межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що відповідачем-2 поданими ним доказами не підтверджено наявності виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Посилання відповідача-2 на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у вигляді військової агресії Російської федерації проти України, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ведення в дію воєнного стану в України, в зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, є загальновідомою обставиною та не потребує доказуванню, відповідно до вимог ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тоді як рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 солідарно стягнуто з відповідачів лише 1 961 500, 00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 200 170, 66 грн заборгованості за процентами та судовий збір. Вимоги про стягнення з відповідачів будь-яких штрафних санкцій, як відповідальності за порушення зобов`язання, позивачем не заявились. При цьому, наявність форс-мажорних обставин не може бути підставою для розстрочення виконання рішення, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що, зокрема, і відповідачі 1 та 3 не можуть здійснювати свою господарську діяльність. В матеріалах справи відсутні та відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Одночасно суд наголошує, що рішенням суду борг стягнуто не лише з відповідача-2, як поручителя, а солідарно з чотирьох відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТУМ ТЕХНОЛОДЖІС", 2) ОСОБА_1 , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ ЮНІОН", 4) ОСОБА_2 та на усіх відповідачів однаково покладається обов`язок щодо сплати боргу за рішенням суду.

Крім цього, доказів реальної можливості виконати рішення суду в справі до 16.05.2024 (максимально можливий строк розстрочення рішення згідно частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України), за умови надання судом розстрочення виконання, відповідачем-2 суду не надано, згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду не отримано.

Враховую викладене вище, оскільки відповідачем-2 не доведено існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення в справі №910/9700/22 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення в справі №910/9700/22 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено та підписано 07.02.2024.

Суддя Я.А.Карабань