Рішення
від 24.01.2024 по справі 910/12500/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/12500/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12500/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758)

до 1) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; ідентифікаційний код: 34967593)

2) Державного підприємства "СЕТАМ" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код: 39958500)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (Україна, 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35756919)

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію та стягнення 2 323 956,83 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Нечваль Я.В., ордер серії АА № 1328803 від 03.08.2023;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , у порядку самопредставництва;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000;

- визнати недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000;

- визнати недійсним акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.;

- визнати недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577;

- стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 1139050,00 грн сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, 424099,50 грн інфляційних втрат, 10886,14 грн збитків за сплачені податки та 666580,64 грн збитків у формі упущеної вигоди;

- стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь позивача 59950,00 грн сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах та 23390,55 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12500/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2023, залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Також цією ухвалою було задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни належним чином засвідчені копії: довідки, серія та номер: 828, виданої 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості"; технічного паспорту, серії та номер: 827, виданого 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості", на підставі яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_3.

31.08.2023 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 31.08.2023 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

04.09.2023 та 26.09.2023 до загального відділу діловодства від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" надійшли письмові пояснення щодо позову.

07.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

12.09.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзиви.

У підготовче засідання 13.09.2023 з`явився представник позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 судом було прийнято до розгляду відзиви на позовну заяву та відповідь на відзиви, оголошено перерву до 11.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12500/23 призначено на 11.10.2023.

У підготовче засідання 11.10.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи щодо позову, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12500/23 призначено на 08.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 застосовано до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід державного бюджету України в розмірі 13 420,00 грн.

У підготовче засідання 08.11.2023 з`явився представник позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом було оголошено перерву до 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12500/23 призначено на 29.11.2023.

У підготовче засідання 29.11.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 присутніми представниками позивача та третьої особи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023.

04.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни надійшли належним чином засвідчені копії витребуваних судом доказів.

У судове засідання 20.12.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 20.12.2023 було оголошено перерву до 24.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/12500/23 призначено на 24.01.2024.

24.01.2024 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо витребуваних доказів.

У судове засідання 24.01.2024 з`явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надали суду усні пояснення по суті спору.

Представник позивача також до закінчення судових дебатів повідомив про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 24.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, з виконання, зокрема, виконавчого листа № 752/16889/20, виданого 23.11.2020 Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 237 042,00 грн.

22.03.2021 державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжний Є.Д., у присутності боржниці та понятих, провів опис та арештував нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2021, отриманої на запит державного виконавця, нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, належить ОСОБА_1 на праві власності.

Державна реєстрація права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною на підставі: довідки, серія та номер: 828, виданої 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості"; технічного паспорту, серії та номер: 827, виданого 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості".

На підставі постанови державного виконавця від 26.03.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 ПП "Консалтингова група "Арго - Експерт" було проведено оцінку нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3, згідно з якою ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, без урахування ПДВ, станом на 01.04.2021 складає 1 199 000,00 грн.

12.04.2021 Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав заявку на реалізацію арештованого майна.

13.05.2021 Державним підприємством "СЕТАМ" було проведено електронні торги з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_3 (лот № 475309).

Для прийняття участі у цих торгах 11.05.2021 позивачем відповідно до платіжного доручення № 29 було сплачено гарантійний внесок у розмірі 59 950,00 грн на користь Державного підприємства "СЕТАМ".

За результатами проведеного аукціону переможцем даних торгів став позивач, запропонувавши за майно найвищу цінову пропозицію - 1 199 000,00 грн.

Того ж дня був складений Протокол № 538447 проведення електронних торгів, в якому, зокрема, зазначена сума, яка повинна бути сплачена переможцем на рахунок продавця у строк до 27.05.2021 (за вирахуванням гарантійного внеску).

Відповідно до платіжного доручення № 39 від 17.05.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача-1 вартість придбаного на електронних торгах майна в сумі 1 139 050,00 грн.

18.05.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д. було складено акт реалізації майна на електронних торгах.

На підставі зазначеного акта 19.05.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федорова К.І. видала свідоцтво, яким посвідчила належність позивачу права власності на майно, що складається з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі довідки № 828, виданої 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості", технічного паспорту № 827, виданого 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості".

На підставі зазначеного свідоцтва приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федорова К.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 582217608 від 19.05.2021 та в цей же день зареєструвала право власності на вказане майно за позивачем.

24.05.2021 між позивачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Профітекс" (орендар) було укладено Договір № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі, згідно з пунктами 1.1 - 1.4, 4.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 79,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3; за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить 28 000,00 грн.

У пункті 2.1 цього Договору визначено, що його укладено строком на 24 місяці.

Як зазначає позивач, 25.05.2021 його представники прибули до будівлі, яку було зображено на фотографіях на веб-сайті Державного підприємства "СЕТАМ" за лотом № 475309, вважаючи, що вона і є будівлею, яку позивач придбав на торгах. Однак, усередині будівлі, до якої прибули представники позивача, було виявлено працюючий магазин канцтоварів "Олівець молодець", працівники якого відмовились звільнити приміщення та не надали до нього доступу представникам позивача, про що складено Акт про перешкоджання власнику у здійсненні права власності на будівлю від 25.05.2021.

Позивачем було з`ясовано, що магазин канцтоварів "Олівець молодець" належить Фізичній особі - підприємцю Тараповській О.Л., а будівлею, в якій знаходиться цей магазин, вона користується на праві суборенди відповідно до укладеного нею із Фізичною особою - підприємцем Гальчинською О.В. договору. Фізична особа - підприємець Гальчинська О.В., у свою чергу, є орендарем приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 36, на підставі Договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 607 від 27.09.2019.

Додатковою угодою № 1 від 02.06.2021 було розірвано Договір № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі від 24.05.2021, у зв`язку з неможливістю передати орендарю об`єкт оренди.

Вважаючи, що Фізична особа - підприємець Тараповська О.Л. розмістила магазин "Олівець молодець" у нежитловій будівлі, яку позивач придбав на торгах, у червні 2021 року останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до неї та Фізичної особи - підприємця Гальчинської О.В. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/9525/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, в позові було відмовлено з підстав недоведеності позивачем того, що належне йому приміщення зайняте безпосередньо відповідачами. Суди відзначили, що позивачем не надано доказів, з яких можливо було б встановити співрозташування належного йому майна (нежитлова будівля, літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3) та майна, що перебуває в оренді відповідача-1 (нежитлова будівля загальною площею 11,30 кв.м., місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 36) та відповідно обставину зайняття відповідачами саме спірної будівлі.

У подальшому позивачем було з`ясовано, що (1) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" повідомляло Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Державне підприємство "СЕТАМ" про те, що виставлене на торги майно належить до комунальної власності та просило зупинити торги (листи № 38-1344/03 від 20.04.2021, № 38-1343/03 від 20.04.2021); (2) в оголошенні за лотом № 475309 було розміщено фото нежитлової будівлі за адресою: просп. Повітрофлотський, 36 (лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" № 108/38-1586 від 01.05.2023); (3) за період з 2013 року до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не надходили звернення від фізичних чи юридичних осіб щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_3 у Солом`янському районі, відповідне розпорядження не видавалось (лист Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108-7622 від 15.06.2021); (4) в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відсутні відомості про документ стосовно присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_3 (лист Департаменту № 055-2816 від 24.04.2023); (5) в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відсутні відомості про документ стосовно присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна, в тому числі нежитловій будівлі літера "А" адреси: АДРЕСА_3 (лист Департаменту № 055-3703 від 23.05.2023); (6) шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку "адреса об`єкта - АДРЕСА_3", інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено (лист Державної інспекції архітектури та містобудування України № 3259/04/13-23 від 20.04.2023); (7) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та/або будівельних робіт щодо об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_3. Крім того, Департамент не видавав та не реєстрував документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежитлової будівлі, літ. "А", за адресою: АДРЕСА_3 (лист Департаменту № 073-1015 від 20.04.2023); (8) Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" ніколи не проводилась технічна інвентаризація об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, технічний паспорт № 827 від 19.03.2021 та довідка № 828 від 19.03.2020 за вказаною адресою не видавались (лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" №13042023/01 від 13.04.2023); (9) директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" Тарадайко Д.В. та інженер з інвентаризації нерухомого майна Дандара В.С. вказані вище технічний паспорт та довідку не підписували (лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" №19012024/08 від 19.01.2024); (10) згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" по нежитловому фонду за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 36-Ж в м. Києві нерухоме майно на праві власності не реєструвалося (зокрема і нежитлова будівля літ. "А") (довідка Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № 062/14-7332(И-2023) від 01.06.2023).

Враховуючи те, що нежитлова будівля, яку придбав позивач, відсутня на земельній ділянці, адреси, за якою вона нібито знаходиться, не існує, нежитлова будівля у встановленому законом порядку не будувалась та не вводилась в експлуатацію, документи, на підставі яких було внесено інформацію про нежитлову будівлю до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1., не видавались, до 2013 року право власності на нежитлову будівлю не було ні за ким зареєстровано, а інформація про будівлю була відсутня, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним правочин з придбання ним нежитлової будівлі на торгах шляхом визнання недійсними електронних торгів за лотом №475309, протоколу проведення електронних торгів, акту реалізації майна на електронних торгах та свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстрованого в реєстрі за № 907), скасувати рішення про державну реєстрацію права власності позивача на будівлю, із застосуванням наслідків недійсності електронних торгів у вигляді стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 1139050,00 грн сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, 424099,50 грн інфляційних втрат, 10886,14 грн збитків за сплачені податки та 666580,64 грн збитків у формі упущеної вигоди а також стягнення з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь позивача 59950,00 грн сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах та 23390,55 грн інфляційних втрат.

Згідно з письмовими поясненнями, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Додатково зазначає та надає листи відповідачів у відповідь на звернення третьої особи щодо зупинення торгів, відповідно до яких підстави для зупинення торгів були відсутні.

Узагальнені доводи відповідача-1, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що державним виконавцем вчинялись дії у відповідності до вимог чинного законодавства, дії державного виконавця щодо реалізації майна не оскаржувалися та незаконними не визнавалися; виконавець не може ставити під сумнів відомості відповідного державного реєстру, більше того, при описі та арешті нежитлової будівлі на ній був присутній знак розрізнення, а саме інформаційна табличка "АДРЕСА_3".

Відповідач-2 також заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Державним підприємством "СЕТАМ" не здійснюється, за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи органу державної виконавчої служби.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства (стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17.

За приписами частин 3, 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1 розділу І Порядку, арештоване майно (далі - майно) - це рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України "Про виконавче провадження"), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, такі дані: вид майна; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; фото- та/або відеоматеріали.

Відповідно до пунктів 3, 11 розділу III Порядку організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо). Інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься організатором згідно з документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку. Організатор має право на доповнення інформації виключно в частині фотографічного зображення майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) може включати інші додаткові відомості, необхідні для проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок організатора. Організатор розміщує повні реквізити для сплати гарантійного внеску стосовно кожного лота шляхом їх зазначення в квитанції, що автоматично формується Системою в особистому кабінеті учасника при подачі заявки на участь у торгах за певним лотом. Система автоматично завершує реєстрацію учасника та надає йому відповідний доступ до участі у торгах негайно після підтвердження організатором сплати сум гарантійного внеску, а за лотами, де така сплата не вимагається, одразу після належного заповнення заявки учасника.

Переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу торгів або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною (пункт 4 розділу V Порядку).

За приписами пункту 1 розділу VIIІ та пункту 1 розділу X Порядку після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.

На підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);

сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна та розподіляється організатором відповідно до пункту 2 розділу III цього Порядку;

різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів перераховується переможцем на рахунок організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової;

у разі проведення електронних торгів у порядку, визначеному пунктом 1 розділу VIІ цього Порядку, сума винагороди за організацію та проведення електронних торгів перераховується переможцем на рахунок організатора.

При перерахуванні коштів за придбане майно переможець зобов`язаний зазначати в розрахунковому документі номер лота, за яким здійснюється оплата.

Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункти 4, 8 розділу X Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем з метою стягнення заборгованості з боржника - ОСОБА_1. було передано на реалізацію майно, власником якого на момент арешту, опису та проведення торгів остання не була, оскільки це майно фактично розташоване за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 36, і право власності на нього належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, натомість, як свідчать обставини справи, нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, яка була виставлена на торги та придбана в установленому порядку позивачем, не існує, а запис щодо неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено на підставі технічного паспорта та довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості", яке заперечує їх видання.

Суд встановив, що у провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105100001774 від 19.05.2021 за заявою Гальчинської О.В. , щодо протиправних дій приватного нотаріуса Чорнєй В.В. та громадянки ОСОБА_1 , які полягають у винесенні нотаріусом Чорнєй В.В. документів, на підставі яких за громадянкою ОСОБА_1. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (стаття 658 Цивільного кодексу України).

Однак, усупереч наведеним положенням законодавства, на торгах було реалізовано майно, власником якого не був боржник. Таким чином, позивач придбав майно з торгів, але право власності на нього залишається зареєстрованим за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, тобто майно належить на праві власності особам, які не є пов`язаними між собою, тобто право власності таких осіб є взаємовиключним, що свідчить про те, що права позивача є порушеними.

Судом, шляхом огляду фотографічних зображень до інформаційного повідомлення про торги за лотом № 475309, яке розміщено на веб-сайті організатора торгів, встановлено, що на нежитловій будівлі, що була виставлена на торги, розміщено адресну табличку " АДРЕСА_3 ".

Відтак, ані державний виконавець, ані організатор торгів не мали обґрунтованих підстав вважати, що виставлене на торги майно не належить боржнику.

Більше того, організатор вносить інформацію про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги, відповідно до заявки державного виконавця та має лише право, а не обов`язок, додати інформацію в частині фотографічного зображення майна та відомостей про нього.

Суд також враховує, що у організатора торгів і державного виконавця були відсутні підстави, передбачені пунктом 2 розділу XI Порядку та частиною 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", для зупинення торгів та зупинення вчинення виконавчих дій відповідно, на підставі повідомлення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".

Попри наведене, оскільки майно, включене до лота, виставленого на електронні торги, не належало ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність порушення норм законодавства під час продажу майна, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та визнання недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом №475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021; акту реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складеного державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.; свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстрованого в реєстрі за №907), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною.

При цьому, за приписами абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федорової К.І., індексний номер 58221760 від 19.05.2021, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, що матиме наслідком припинення права власності позивача на це майно.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі ухвалення судового рішення про визнання електронних торгів недійсними за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 розділу X Порядку у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу організатора.

Відтак відповідач-1, як продавець, несе обов`язок по поверненню вартості проданого майна при застосуванні наслідків недійсності правочину, а відповідач-2, як організатор, повинен повернути позивачеві гарантійний внесок.

Частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Посилаючись на зазначену норму, позивач вказує, що він сплатив гарантійний внесок та належну грошову суму за придбане майно у травні 2021 року, тому для відновлення його порушеного права відповідачі мають не тільки повернути гарантійний внесок та вартість придбаного майна, а ще й компенсувати знецінення цих грошових коштів, які фактично є збитками позивача.

Правомірність стягнення збитків у вигляді інфляційних втрат у зв`язку із вчиненням недійсного правочину відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.02.2019 у справі № 205/2460/16-ц.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи в контексті наведених вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача в частині відшкодування збитків у вигляді інфляційних втрат, нарахованих на суму гарантійного внеску, в розмірі 23 390,55 грн та на вартість придбаного майна в розмірі 424 099,50 грн, що загалом складає 447 490,05 грн, однак вважає, що такі збитки підлягають відшкодуванню позивачеві державою Україна.

Так, за змістом частини другої статті 2 Цивільного кодексу України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України). За змістом статті 173 Цивільного кодексу України, яка має назву "Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад", у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

З огляду на вказані норми ЦК України, Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу (постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц).

Відповідачами в цій справі є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), тобто орган державної влади, та Державне підприємство "СЕТАМ", яке згідно зі Статутом є державним комерційним підприємством, що засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 75 Господарського кодексу України визначено, що державне комерційне підприємство зобов`язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

За приписами частин 5, 6 статті 74 Господарського кодексу України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

У даному випадку ДП "СЕТАМ" лише надавало послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, натомість шкоди позивач зазнав внаслідок дій органу державної влади, що виконував завдання та функції держави, представляв державу в правовідносинах, для участі в яких наділений відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 зауважила, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, які можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, зокрема закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при здійснені виконавчого провадження як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача-1, який вказує на те, що дії державного виконавця щодо реалізації майна не оскаржувалися та незаконними не визнавались.

Згідно з частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22).

У частині 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, утраті або пошкодженні майна, а також неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Обов`язок доведення наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Сукупність наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин дає підстави для висновку про доведеність порушення прав і законних інтересів позивача при переданні державним виконавцем на реалізацію та подальшій реалізації майна, власником якого був не боржник, що призвело до того, що позивач, як переможець цих торгів, не мав можливості реалізувати правомочності власника придбаного ним майна.

З огляду на викладене, суд, враховуючи принцип jura novit curia (суд знає закони), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, пункт 83), дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, та наявність визначених ч. 2 ст. 216, ст. 1173 Цивільного кодексу України підстав для їх задоволення за рахунок держави.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, нарахованих на суму гарантійного внеску та вартість придбаного майна, та встановив їх арифметичну вірність.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 збитків за сплачені податки, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом, у зв`язку з набуттям у власність об`єкта нерухомого майна, позивачем 15.06.2021 було подано до Державної податкової служби України повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

У 2021 та 2022 роках позивачем до контролюючого органу були подані податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у яких задекларовано податкові зобов`язання за відповідні періоди.

Податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) є місцевим податком і зараховується до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України та п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до платіжних доручень № 14 від 26.10.2021 на суму 1186,50 грн, № 21 від 30.06.2022 на суму 1928,06 грн, № 43 від 09.08.2022 на суму 1928,06 грн, № 67 від 31.10.2022 на суму 1928,06 грн, № 91 від 20.01.2023 на суму 1928,07 грн, № 133 від 27.04.2023 на суму 1987,39 грн позивачем було сплачено до місцевого бюджету міста Києва податок на нерухоме майно в загальному розмірі 10 886,14 грн.

У той же час, як встановлено судом, придбане позивачем на електронних торгах майно не належало боржнику, з чим закон пов`язує недійсність правочину з продажу майна на електронних торгах.

Враховуючи, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно у позивача не виникли, відповідно сплачені ним суми податків є такими, що сплачені помилково.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені у статті 43 Податкового кодексу України.

За приписами зазначеної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Отже стаття 43 Податкового кодексу України прямо визначає, що лише наявність податкового боргу може бути підставою для відмови у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Абзацами 1, 3, 8 пункту 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

Відтак сплачені позивачем до місцевого бюджету грошові кошти в загальній сумі 10 886,14 грн як податок на нерухоме майно не є збитками позивача, оскільки можуть бути йому повернуті в установленому порядку. Зважаючи на відсутність доказів вчинення позивачем дій із повернення з відповідного бюджету помилково сплаченого податку, а також те, що присічний строк у 1095 днів, протягом якого позивач має право на таке повернення, не закінчився, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також суд вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків у формі упущеної вигоди, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Отже, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 24.11.2021 у справі № 161/14197/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності, полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії боржника (відповідача) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19 та від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 Цивільного кодексу України свідчить про те, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третій статті 623 Цивільного кодексу України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії «упущена вигода», принципи, на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Надаючи свою оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою - четвертою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 Цивільного кодексу України).

При цьому в частині третій статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З аналізу вищенаведених норм закону випливає, що право власності, елементами якого є право на користування, володіння та розпорядження майном, є непорушним та не може бути протиправно обмеженим.

Обставини справи свідчать про те, що у позивача у зв`язку з придбанням 19.05.2021 на публічних торгах нерухомого майна виникли правомірні очікування щодо володіння, користування та розпоряджання цим майном і отримання прибутку, зокрема у вигляді плати від здачі його в оренду.

З цією метою, 24.05.2021 позивачем, як орендодавцем, з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Профітекс", як орендарем, було укладено Договір № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі, згідно з пунктами 1.1 - 1.4, 4.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 79,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3; за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить 28 000,00 грн.

При цьому вперше позивач оглянув майно, яке, як він думав, він придбав на публічних торгах, лише 25.05.2021 і тоді дізнався про те, що цим майном на законних підставах користуються інші особи, про що свідчить Акт про перешкоджання власнику у здійсненні права власності на будівлю від 25.05.2021.

У позовній заяві та вказаному Акті зазначено, що візит 25.05.2021 представників позивача мав на меті огляд будівлі та заміну замків на вхідних дверях.

Тобто позивачу станом на дату укладення Договору № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі - 24.05.2021 не було достеменно відомо про фактичний стан об`єкта оренди, а відтак і не могло бути відомо про можливий розмір орендної плати та фактичну можливість його передачі в оренду.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що неодержання позивачем очікуваних доходів в розмірі 666 580,64 грн від здачі майна в оренду є, в тому числі, наслідком поведінки самого позивача, що виключає можливість відшкодування такої упущеної вигоди.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак наявні підстави для визнання недійсними: проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом №475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, протоколу №538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, Акту реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складеного державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д., свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстрованого в реєстрі за №907), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною; скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федорової К.І., індексний номер 58221760 від 19.05.2021, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; стягнення, у порядку реституції, з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів у сумі 1139050,00 грн, сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, а з відповідача-2 - грошових коштів у сумі 59950,00 грн, сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах. Крім того, за рахунок держави позивачеві підлягають відшкодуванню збитки в загальному розмірі 447490,05 грн, завдані органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень внаслідок вчинення недійсного правочину. Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду не є об`єктом справляння судового збору (пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір в частині вимог, що не є об`єктом справляння судового збору, а також позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, частина судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, в розмірі 6 712,37 грн підлягає поверненню позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України.

Інша частина витрат позивача зі сплати судового збору, відповідно до положень частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 31 405,00 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1. Решта сплаченого судового збору в сумі 10 162,00 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

3. Визнати недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

4. Визнати недійсним Акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.

5. Визнати недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною.

6. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577.

7. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; ідентифікаційний код: 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758) грошові кошти в сумі 1139050 (один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят) грн 00 коп., сплачені на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп.

8. Стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код: 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758) грошові кошти в сумі 59950 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп., сплачені в якості гарантійного внеску за участь у торгах.

9. Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ідентифікаційний код: 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758) збитки, завдані органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, в розмірі 447490 (чотириста сорок сім тисяч чотириста дев`яносто) грн 05 коп.

10. В іншій частині позову відмовити.

11. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758) зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 24697 (двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) грн 37 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 188 від 24.07.2023.

12. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 10162,00 грн покласти на позивача.

13. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.02.2024

Суддя О.В. Нечай

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення24.01.2024
Оприлюднено12.02.2024
Номер документу116827960
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії

Судовий реєстр по справі —910/12500/23

Ухвала від 16.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 02.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 02.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 02.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 27.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Рішення від 21.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 09.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 07.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Рішення від 24.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні