Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/12500/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/12500/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/12500/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі"

до 1) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

2) Державного підприємства "СЕТАМ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва"

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію та стягнення 2 323 956,83 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Нечваль Я.В., ордер серії АА № 1328803 від 03.08.2023;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - відповідач-2), в якій просило суд:

- визнати недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 36-Ж , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000;

- визнати недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 36-Ж , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000;

- визнати недійсним акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.;

- визнати недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577;

- стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 1139050,00 грн сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, 424099,50 грн інфляційних втрат, 10886,14 грн збитків за сплачені податки та 666580,64 грн збитків у формі упущеної вигоди;

- стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь позивача 59950,00 грн сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах та 23390,55 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 про виправлення арифметичних помилок, позов було задоволено частково, визнано недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 36-Ж, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, визнано недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 36-Ж, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, визнано недійсним Акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д., визнано недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577, стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" грошові кошти в сумі 1139050,00 грн, сплачені на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31405,00 грн, стягнуто з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" грошові кошти в сумі 59950,00 грн, сплачені в якості гарантійного внеску за участь у торгах, стягнуто з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" збитки, завдані органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, в розмірі 447490,05 грн, в іншій частині позову відмовлено, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 6712,37 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 188 від 24.07.2023, витрати по сплаті судового збору в розмірі 10162,00 грн покладено на позивача.

06.02.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12500/23 призначено на 21.02.2024.

20.02.2024 відповідачем-1 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке 20.02.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 21.02.2024 з`явився представник позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши у судовому засіданні 21.02.2024 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 65 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 24.01.2024 представник позивача - адвокат Нечваль Я.В. до закінчення судових дебатів у справі повідомив суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023, Додатку № 1 від 05.04.2023 до Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023, Акту надання послуг № 1 від 29.01.2024 на суму 50 000,00 грн, Звіту про обсяг наданих послуг від 29.01.2024, рахунків № 1 від 05.04.2023 на суму 30 000,00 грн та № 2 від 24.01.2024 на суму 20 000,00 грн, платіжних інструкцій № 104 від 06.04.2023 на суму 30 000,00 грн та № 288 від 29.01.2024 на суму 20 000,00 грн.

За змістом пунктів 1.1, 2.3, 7.2 Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (клієнт) доручає, а Адвокатське об`єднання "Адвокати Нон-стоп" (адвокатське об`єднання) приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

За результатами надання послуг адвокатське об`єднання направляє клієнту два примірники підписаного та скріпленого печаткою адвокатського об`єднання Акту надання послуг. Акт може бути складено щодо частини послуг. Клієнт зобов`язується підписати такі Акти, скріпити їх своєю печаткою (за її наявності) та повернути один оригінальний примірник адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту отримання Актів.

Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за виконання доручень клієнта за цим Договором визначається у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 від 05.04.2023 до Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги щодо підготовки позову та супроводження у суді першої інстанції господарської справи за позовом клієнта до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства "СЕТАМ" щодо визнання електронних торгів недійсними, застосування наслідків недійсності електронних торгів, відшкодування збитків.

У п. 1 Додатку № 1 від 05.04.2023 до Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 сторони дійшли взаємної згоди, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги клієнту згідно з цим Додатком складає 50 000,00 грн та сплачується наступним чином:

- 30 000,00 грн сплачуються в якості передоплати на підставі та у строк, що визначені у рахунку;

- 20 000,00 грн оплачуються після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи на підставі та у строк, що визначені у рахунку.

Відповідно до Акту надання послуг № 1 від 29.01.2024 адвокатським об`єднанням надано, а позивачем прийнято правничу допомогу вартістю 50 000,00 грн.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач-1 вказує на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумної необхідності та документально не підтверджений. Також відповідач-1 посилається на низку правових висновків Верховного Суду щодо судової дискреції під час вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та наявності у суду права не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всіх понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зі змісту Звіту про обсяг наданих послуг від 29.01.2024 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокати Нон-стоп" було затрачено 42 години на надання позивачеві послуг в цій справі, що на думку суду цілком виправдано з огляду на рівень складності цієї справи, кількість доказів, складених представником процесуальних документів та судових засідань, у яких представник позивача брав участь.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У Додатку № 1 від 05.04.2023 до Договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 сторони обрали саме фіксований розмір гонорару.

В контексті викладеного відповідачем-1 не було доведено не співмірність чи не розумність розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, натомість, як встановлено судом, усі витрати безпосередньо пов`язані із розглядом цієї справи.

При цьому суд критично оцінює доводи, викладені відповідачем-1 у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, про не зазначення позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і очікує понести, та відсутність доказів існування таких витрат, оскільки ці докази спростовуються фактичними обставинами справи, про що було зазначено вище.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позов містив вимоги як майнового, так і немайнового характеру, пропорційність розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову в цій справі точно визначити неможливо.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе звернутися до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з яким під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов було задоволено частково, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, сумою в 45 000,00 грн, яку суд вважає розумною, пропорційною та обґрунтованою для цієї справи в частині задоволених вимог.

При цьому, оскільки при ухваленні рішення судом було встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, суд, керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн у повному обсязі на відповідача-1.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12500/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; ідентифікаційний код: 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 3В; ідентифікаційний код: 43856758) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 01.03.2024.

Суддя О.В. Нечай