Рішення

від 07.02.2024 по справі 911/2004/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2024Справа №911/2004/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп"

про стягнення 199 680,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" про стягнення 199 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" в порушення своїх зобов`язань за Договором оренди №А00137204 від 19.01.2022 не повернуто із орендного користування обладнання після вчинення позивачем правочину одностороннього припинення спірного договору, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний відшкодувати загальну вартістю обладнання, яка становить 99 800,00 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на продовження користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" орендованим обладнанням після закінчення терміну оренди (неповернення орендарем обладнання після припинення Договору оренди №А00137204 від 19.01.2022), вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені (неустойки) в розмірі подвійної орендної плати за період з 16.11.2022 по 01.07.2023, розмір якої за розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" складає 99 880,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 матеріали справи №911/2004/23 передано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

31.08.2023 матеріали справи №911/2004/23 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями були передані на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 08.09.2023) відкрито провадження у справі №911/2004/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 21.09.2023 була надіслана відповідачу 22.09.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д.

Однак поштове відправлення №0105495282755 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.10.2023 із відміткою на довідці відділення поштового від 30.09.2023 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 21.09.2023 є 30.09.2023.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №911/2004/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" повинне було подати відзив на позов у строк до 16.10.2023 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 15-денного строку на подання відзиву припадав на вихідний день - 15.10.2023 - неділю, в той час як через запровадження воєнного стану в Україні 16.10.2023 являлось робочим днем).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" (орендар) укладено Договір оренди №А00137204 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Орендар зобов`язується повернути обладнання на визначених цим договорам умовах.

Згідно п. 1.2 Договору найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідному додатку та акті передачі обладнання у тимчасове користування до цього договору, яке є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу і вказується у відповідному додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною даного договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання в оренду та до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування(оренди).

У пункті 2.2 Договору вказано, що вартість оренди, зазначена у відповідному додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті передачі обладнання в тимчасове користування.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Сторони погодили, що рахунки на оплату, які сформовані орендодавцем та направлені або можуть бути направлені з його електронної пошти budprokat@ukr.net орендарю є належною підставою для проведення орендарем оплати за цим договором (п.п. 3.1.1 п. 3.1 Договору).

У пункті 3.2. Договору вказано, що розрахунки за цим договором здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування (п. 4.1. Договору).

У пункті 4.3. Договору сторони погодили, що термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному і не забрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину.

У пункті 4.4 Договору вказано, що при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право:

- самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов`язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання (демонтаж) обладнання і т.п. на підставі рахунку орендодавця;

- або відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов`язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість обладнання) протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору орендодавець передає орендарю обладнання згідно відповідного додатку, на своєму складі в технічно справному робочому стані. Орендар (його уповноважений представник) зобов`язаний у присутності орендодавця в момент передачі пересвідчитись у справності обладнання, яке передається йому в оренду, а також особливостях його роботи, та застосування, і після цього підписати акт передачі обладнання в тимчасове користування.

Пунктом п. 6.2.10 Договору встановлено обов`язок орендаря повернути орендодавцеві відповідно акту повернення обладнання з тимчасового користування в комплектному й технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги від орендодавця.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до договору орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 8.1 Договору).

У додатку №1 до Договору сторонами було погоджено передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" риштування ригільного у складі 1 комплекту вартістю 99 800,00 грн з вартістю оренди 220,00 грн/доба.

24.01.2022 о 15 год. 44 хв. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" було передано в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" комплект обладнання на мінімальний строк оренди 30 діб, про що сторонами було складено акт передачі обладнання у тимчасове користування від 24.01.2022.

16.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" із повідомленням (вимогою) від 14.11.2022, в якому позивач, посилаючись на грубе порушення відповідачем свого обов`язку із сплати орендної плати, вимагав негайно повернути обладнання та повністю погасити заборгованість по орендній платі. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп", що у випадку не повернення орендарем обладнання у зв`язку із закінченням терміну, орендодавець заявляє про відмову від прийняття обладнання, що зобов`язує орендаря відшкодувати орендодавцю збитки (загальну вартість неповернутого обладнання вартістю 99 800,00 грн).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого обов`язку за Договором із повернення із орендного користування обладнання, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" відшкодування вартості обладнання згідно акту передачі обладнання від 24.01.2022 у розмірі 99 800,00 грн та неустойки (пені) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за період з 16.11.2022 (дата відправки повідомлення) по 01.07.2023, яка становить 99 880,00 грн.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи (актом передачі обладнання у тимчасове користування від 24.01.2022) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду комплекту обладнання на мінімальний строк оренди - 30 діб.

Положеннями частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що зазначення в акті передачі обладнання у тимчасове користування від 24.01.2022 мінімального строку оренди у кількості 30 діб не є встановленням строку оренди, оскільки дане положення свідчить, що орендне користування повинне складати не менше 30 діб, проте граничного строку/терміну користування орендованим майном не визначено.

У пункті 4.2.2 Договору сторонами було погоджено, що за домовленістю сторін обладнання за даним договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в додатку до цього договору та/або акті передачі сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату.

Зважаючи, що ні в акті передачі від 24.01.2022, ні в додатку №1 до Договору сторонами не зазначено дату закінчення перебігу строку оренди, суд дійшов висновку, що за актом передачі обладнання у тимчасове користування від 24.01.2022 позивачем було передано відповідачу у користування обладнання на невизначений строк.

Доказів повернення орендованого майна із орендного користування матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" не виконує свого обов`язку із сплати орендної плати за користування майном.

Згідно пункту 4.4 Договору при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право:

- самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов`язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання (демонтаж) обладнання і т.п. на підставі рахунку орендодавця;

- або відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов`язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість обладнання) протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання.

16.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" із повідомленням (вимогою) від 14.11.2022, в якому позивач, посилаючись на грубе порушення відповідачем свого обов`язку із сплати орендної плати, вимагав негайно повернути обладнання та повністю погасити заборгованість по орендній платі. Направлення даної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист з трек-номером 0113302486653 від 16.11.2022, фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 16112022 та накладною №0113302486653.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп", що у випадку не повернення орендарем обладнання у зв`язку із закінченням терміну, орендодавець заявляє про відмову від прийняття обладнання, що зобов`язує орендаря відшкодувати орендодавцю збитки (загальну вартість неповернутого обладнання вартістю 99 800,00 грн).

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено, що у 2023 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" було проведено державну реєстрацію зміни адреси свого місцезнаходження - з: 08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-С, на: 03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д, а відтак 16.11.2022 позивачем було направлено відповідачу повідомлення від 14.11.2022 на належну адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" належним чином виконало свій обов`язок щодо доведення інформації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому заяву рекомендованим листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України №270 від 05.03.2009.

Наявність відповідного повідомлення орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 по справі №910/719/19.

Пунктом п. 6.2.10 Договору встановлено обов`язок орендаря повернути орендодавцеві відповідно акту повернення обладнання з тимчасового користування в комплектному й технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги від орендодавця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку із повернення з орендного користування обладнання, то у позивача на підставі п. 4.4 Договору наявне право відмовитися від прийняття обладнання (про намір скористатись яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" вказувало у повідомленні від 14.11.2022) та вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість обладнання).

Позивач стверджує, що відповідачем не було виконано свого обов`язку з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" обладнання з орендного користування ні протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди, ні протягом двох діб з моменту отримання повідомлення (вимоги), ні протягом семи днів з дати направлення повідомлення від 14.11.2022, ні станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом (у липні 2023 року).

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем свого обов`язку з повернення з орендного користування спірного обладнання, а відтак вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" відшкодування збитків (вартості обладнання) у розмірі 99 800,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до договору орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як зазначає позивач, а відповідачем не спростовано таких тверджень, останній продовжив користуватися обладнанням після розірвання Договору - після направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" повідомлення від 14.11.2022 та відповідно не повернув об`єкт оренди, а також не здійснив відшкодування збитків у розмірі вартості обладнання.

Зважаючи на відсутність доказів відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" збитків (вартості обладнання) у розмірі 99 800,00 грн, що за своєю суттю є викупом орендарем такого майна, суд дійшов висновків про продовження користування відповідачем орендованим майном незважаючи на закінчення терміну оренди / припинення договору оренди внаслідок відмови орендодавця від договору та відповідно про невиконання відповідачем свого обов`язку з повернення об`єкту оренди з орендного користування, у зв`язку з чим наявні правові підстави для сплати орендарем неустойки, передбаченої п. 7.2 Договору. Тим більше, судом враховано, що в силу пункту 4.4 Договору при намірі продовжити термін оренди орендар зобов`язаний був провести 100% передоплату за користування обладнанням або протягом двох днів повернути об`єкт оренди орендодавцю, в той час як позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" не сплачувалась орендна плата.

Суд, перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення неустойки з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" неустойки у розмірі 99 880,00 грн за період з 16.11.2022 по 01.07.2023.

За наведених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" підлягають стягненню збитки у розмірі 99 800,00 грн та неустойка у розмірі 99 880,00 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з коштів у загальному розмірі 199 680,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 396,16 грн (199 680,00 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з коштів у загальному розмірі 199 680,00 грн сплачено судовий збір у розмірі 2 995,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9323 від 03.07.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 599,04 грн.

Суд з метою економії процесуального часу та матеріальних ресурсів, вбачає за необхідне відразу повернути позивачу з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору - 599,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір, який підлягав сплаті за розгляд судом позовних, - 2 396,16 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 75, 79, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 Груп" (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д; ідентифікаційний код 37249144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, офіс 7-Б; ідентифікаційний код 41668417) відшкодування збитків (вартість обладнання) у розмірі 99 800 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп., неустойку у розмірі 99 880 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 396 (дві тисячі триста дев`яносто шість) грн 16 коп. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, офіс 7-Б; ідентифікаційний код 41668417) надмірно сплачений судовий у розмірі 599 (п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 04 коп., сплачений за платіжною інструкцією №9323 від 03.07.2023. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07.02.2024.

Суддя Р.В. Бойко