Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/13889/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2024 р. Справа № 910/13889/23

За позовом Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н", 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 31 а

про стягнення 1 046 516,86 грн за договором № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" про стягнення заборгованості за договором № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018, з урахуванням клопотання № 854 від 30.11.2023 про зменшення ціни позову, у розмірі 1 046 516,86 грн, з яких 726 922,22 грн основного боргу, 17 715,45 грн інфляційних втрат, 17 481,77 грн 3% річних та 284 397,42 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області вказує на те, що відповідачем, як користувачем буд. 31А по вул. Європейській у м. Вишневому Київської області та відповідно споживачем комунальних послуг, не було належним чином виконано грошові зобов`язання з оплати теплової енергії, спожитої з листопада 2022 року по квітень 2023 року згідно договору № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" виник борг у розмірі 726 922,22 грн (після зменшення позовних вимог).

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018, Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" пені у розмірі 284 397,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 715,45 грн та 3% річних у розмірі 17 481,77 грн.

Матеріали позовної заяви передані за виключною підсудністю на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/13889/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; перше судове засідання у справі призначено на 30.11.2023; цією ухвалою повідомлено відповідачу строк в межах якого подається відзив на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий до господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки: "адресат відсутній за вказаною адресою" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Згідно із частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.01.2024 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

26 грудня 2018 року між Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УК ЛАД-2" (споживач), найменування якого 27.03.2023 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" згідно відомостей з ЄДР, було укладено договір про постачання теплової енергії № 196 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 Договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами пункту 2.1.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води згідно температурного графіка 105-70 С на такі потреби: опалення в період опалювального сезону.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно із пунктом 4.2.1 Договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії за кожним параметром в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Облік споживання опалення проводиться за показниками будинкового теплолічильника - за показниками теплолічильника SHARKY № 58120543 (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. На момент укладення договору тариф складає: за послуги централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1884,00 грн/Гкал з ПДВ.

За умовами пункту 6.2 Договору, при зміні тарифів за теплову енергію нові тарифи обов`язкові для сторін по договору з моменту їх введення.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3 Договору).

Згідно із пунктом 6.4 Договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за звітний місяць до 20 числа місяця наступного за звітним.

Споживач, протягом 15 днів з моменту отримання акту наданих послуг, зобов`язаний повернути теплопостачальній організації один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 26.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору чи його перегляд (пункт 10.5 Договору).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що на виконання умов договору протягом листопада 2022 року - квітня 2023 року КП "Вишнівськтеплоенерго" передало ТОВ "УК ЛАД-2" теплову енергію на загальну суму 1 346 080,32 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем до позовної заяви додано копії актів наданих послуг, підписаних в односторонньому порядку КП "Вишнівськтеплоенерго":

- за листопад 2022 року на суму 114 264,60 грн,

- за грудень 2022 року на суму 317 698,92 грн,

- за січень 2023 року на суму 331 584,00 грн,

- за лютий 2023 року на суму 308599,20 грн,

- за березень 2023 року на суму 218 562,84 грн,

- за квітень 2023 року на суму 55 370,76 грн.

Перелічені вище акти були направлені відповідачу листом-вимогою від 14.04.2023 № 175, в якому позивач просив підписати та повернути один примірник актів та акт звірки взаєморозрахунків, проте відповідач їх не підписав та заперечень на них позивачу не надав.

Також, в матеріалах справи наявні рахунки, виставлені позивачем відповідачу: № 2211196 від 30.11.2022; № 2212196 від 30.12.2022; № 2301196 від 31.01.2023; № 2302196 від 28.02.2023; № 2303196 від 31.03.2023 та № 2304196 від 28.04.2023.

У зв`язку із тим, що відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі та у встановлені договором строки не розрахувався, за останнім утворилась заборгованість у сумі 969 186,48 грн, що послугувало зверненню позивача з даним позовом до суду.

При цьому, під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій, з огляду на часткове погашення відповідачем основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, останній просив зменшити суму позову на 242 264,26 грн.

У зв`язку з чим, сума основної заборгованості склала 726 922,22 грн.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої вказаної статті, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статті 275 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У пункті 6.4 Договору сторони погодили, що оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за звітний місяць до 20 числа місяця наступного за звітним.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема щодо обсягів та вартості отриманої теплової енергії, матеріали справи не містять.

Отже строк для проведення відповідачем кінцевого розрахунку за поставлену позивачем згідно наявних в матеріалах справи актів наданих послуг теплову енергію, в межах даного правочину, є таким що настав.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 726 922,22 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 284 397,42 грн, нарахованої за період прострочення оплати починаючи з березня-квітня 2022 року (який не увійшов у борговий період в межах цього провадження) за загальний період з 21.05.2022 по 21.08.2023 (розрахунок наведено в заяві про уточнення позовних вимог від 20.12.2023 № 968).

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодкексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно із частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статі 547 Цивільного кодексу України).

Так, пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі несплати в 20-денний термін з дня виставлення теплопостачальною організацією платіжних документів за послуги з постачання теплової енергії, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У силу наведених умов договору та вимог законодавства, враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію, в останнього виникає обов`язок сплати пені, як штрафної санкції за порушення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені позивача, судом встановлено, що при розрахунку пені за прострочення оплати поставленої у період березень-квітень 2022 року теплової енергії позивачем збільшено шестимісячний період нарахування, оскільки розрахунок виконано на загальну сума по двом актам за сукупний період з 21.05.2022 по 20.12.2022 (з урахуванням часткових 10 та 15.11.2022 оплат відповідача), тоді як пеня нараховується за кожним зобов`язанням окремо в межах 6-ти місячного строку та відповідно вірними періодами є: з 21.04.2022 по 20.10.2022 за зобов`язаннями березня та з 21.05.2022 по 20.11.2022 за зобов`язаннями квітня.

Після здійснення судом за допомогою системи "Ліга Закон" власного перерахунку пені за визначений позивачем період (починаючи з 21.05.2022) з урахуванням обмежень, які визначені частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару розмір пені в загальному розмірі 268 032,73 грн.

Відповідачем контрозрахунку не подано, заперечень щодо розрахунку не заявлено.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17 481,77 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 21.05.2022 по 21.08.2023 та 17 715,45 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з квітня 2022 року по квітень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що їх розмір є вірним та обґрунтованим, а тому вказані позовні вимоги підлягає задоволенню повністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

В порушення вказаних вище вимог законодавства відповідачем не спростовано вимог позивача.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" заборгованості за договором № 196 про постачання теплової енергії від 26.12.2018 у розмірі 1 030 152,17 грн, з яких 726 922,22 грн основного боргу, 268 032,73 грн пені, 17 481,77 грн 3% річних та 17 715,45 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (16 364,69 грн пені) відмовити.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ-СЕРВІС-Н" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 31 А, код ЄДРПОУ 42662154) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 11, код ЄДРПОУ 19417197) 1 030 152 (один мільйон тридцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 17 коп. (з яких 726 922,22 грн основний борг, 268 032,73 грн пеня, 17 481,77 грн 3% річних та 17 715,45 грн інфляційня втрати) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 452 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 28 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено

та підписано: 07.02.2024