Рішення

від 02.02.2024 по справі 913/369/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/369/23

Провадження №1/913/369/23

За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, м. Київ

до відповідача 1-го Фермерського господарства ГОРОХОВ, с. Олексіївка Старобільського району Луганської області

відповідача 2-го Горохова Олега Юрійовича, смт. Мілове Старобільського району Луганської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Міністерства фінансів України, м. Київ та

Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ

про стягнення 728511 грн. 31 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Чуєва М.С.

За участю представника позивача адвоката Левицької А.В. (за довір. від 20.06.2023 № 5141-К-Н-О);

Суть спору: про солідарне стягнення 333010 грн. 03 коп. заборгованості за тілом кредиту, 62491 грн. 24 коп. заборгованості по процентах та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 333010 грн. 04 коп. за кредитним договором № 36735245-КД-1 від 12.03.2021.

Ухвалою від 25.10.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/21, код ЄДРПОУ 00013480).

02.11.2023 суд залучив Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) до участі у справі третю особу без самостійних вимог теж на стороні позивача.

Юрисдикцію цієї справи за участю поручителя фізичної особи ОСОБА_1 суд визначив на підставі ч. 11 ст. 30 ГПК України та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.03.2018 по справі № 415/2542/15-ц про те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, оскільки така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженого Законом України № 3429-ІХ, - з 05 годин 30 хвилин 16 листопада 2023 року на 90 діб, до 14.02.2024.

Судом враховується, що юридичною адресою відповідача 1-го - ФГ ГОРОХОВ згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом є: 92505, Луганська область, Старобільський район, с. Олексіївка, вул. Дачна, б. 3, а згідно відповіді № 287618 від 24.10.2023 на запит з Єдиного державного демографічного реєстру, який зроблений судом, адресою відповідача 2-го - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Мінсоцполітики у листі № 19363/02-23/19 від 04.12.2023 повідомило господарський суд, що станом на 01.12.2023 в ЄІБД ВПО інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

У відповідності до ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (у редакції Закону від 21.04.2022 № 2217-IХ) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У відповідності до наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією.

У вказаному переліку значиться Старобільська міська територіальна громада (UA44140110000056578) Луганської області (24.02.2022), на території якої зареєстровані відповідачі.

Оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до с. Олексіївка та смт. Мілове Старобільського району Луганської області, тому суд з метою належного повідомлення відповідачів про відкриття провадження та розгляд справи направив на їх електронну адресу ухвали суду від 25.10.2023, від 12.12.2023 та від 23.01.2024, що підтверджується матеріалами справи (арк. справи № 102, 149, 150, 165, 166).

Відповідне повідомлення суд здійснив через розміщення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Ухвали суду від 25.10.2023, від 12.12.2023 та від 23.01.2024 про розгляд справи також були своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 12.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (надалі - позивач) та Фермерським господарством ГОРОХОВ (надалі відповідач 1, позичальник) було укладено кредитний договір № 36735245-КД-1, за умовами пунктів А.1., А.2. якого передбачений вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 1 000 000 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1 000 000 грн. на фінансування оборотного капіталу на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12 договору.

Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 27.02.2023 (арк. справи № 20) підтверджує належне підписання кредитного договору № 36735245-КД-1 його сторонами.

Відповідно до п. А.3. договору термін повернення кредиту - 01.11.2023.

Відповідно до п. А.6. за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,45 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.6.1. договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,45 % річних.

Згідно з пунктом А.7. договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,9 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2. договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору.

Підпунктом 2.2.6. п. 2 договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, для виконання зобов`язання з погашення кредиту, а також процентів за його користування, у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Як свідчать матеріали справи, 16.03.2021 на поточний рахунок позичальника (відповідача 1) банком були перераховані кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується доданими до справи копіями виписки по рахунку НОМЕР_1 та платіжним дорученням № DIC06BME7B від 16.03.2021 (арк. справи 50, 51).

Також 12.03.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 36735245-КД-1 від 12.03.2021, відповідно до п.п. "а" п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,45% річних.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 36735245-КД-1 від 12.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, співвідповідач) укладено договір поруки № 36735245-ДП-1/1 від 12.03.2021, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ФГ ГОРОХОВ за кредитним договором № 36735245-КД-1 від 12.03.2021 невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 000 000,00 грн з терміном дії до 01.11.2023.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1 цього договору (п. 2.4.1 договору поруки).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором через припинення щомісячних платежів за графіком.

Оскільки відповідачі свої зобов`язання не виконали, утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 333010 грн. 03 коп., по процентах у сумі 62491 грн. 24 коп. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 333010 грн. 04 коп., тому позивач звернувся до суду.

Відповідачами відзиви на позовну заяву не надані, позов не оспорений.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення з огляду на наступне.

Як звісно, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, за якими у відповідності до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, суд вважає кредитний договір № 36735245-КД-1 від 12.03.2021 належно укладеним сторонами у розумінні статей 11, 509 ЦК України та таким, з якого виникли взаємні права та обов`язки сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору № 36735245-КД-1 від 12.03.2021 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку та платіжним дорученням № DIC06BME7B від 16.03.2021, доданими до справи (арк. справи 50, 51).

Згідно п. А.3 договору термін повернення кредиту 01.11.2023.

Пунктом 2.7. додаткової угоди передбачено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором та з лютого 2023 року припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

05.12.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору № 36735245-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі. Датою розірвання договору позивач визначив 04.01.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, як зазначено судом вище, 31.12.2020 між Міністром фінансів України, як гарантом та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до умов п. 2.1. якого гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Умовами пункту 5.1. договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5. договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2023 позивачем було направлено на адресу гаранта та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимогу № 10312LG05S05P на сплату за гарантією № 87 на суму 333010,04 грн., в якій у т.ч. вказано, що сума простроченої заборгованості позичальника складає 666020,07 грн.

З матеріалів справи також слідує, що 03.02.2023 гарантом було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 333010,04 грн., про що свідчить виписка по банківському рахунку (арк. справи 50).

Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.13. додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.14. додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Щодо правовідносин поруки, які склалися між позивачем та співвідповідачем за договором № 36735245-ДП-1/1 від 12.03.2021, то у відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

У відповідності до п. 4.1 договору поруки № 36735245-ДП-1/1 від 12.03.2021 сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 62491 грн. 24 коп. (розрахунок арк. справи 84-85), суд зазначає наступне.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить, 14,45% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди).

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.З., 2.7. цієї угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 62491 грн. 24 коп. процентів за користування кредитом за період з 02.02.2022 по 04.01.2023 (дата розірвання договору).

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому вказано, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 62491 грн. 24 коп. (за період з 02.02.2022 по 04.01.2023), суд встановив, що відповідне нарахування є арифметично вірним, таким, що відповідає умовам договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки № 36735245-ДП-1/1 від 12.03.2021 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У п. 1.5 вказаного договору передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідача та співвідповідача 333010 грн. 03 коп. заборгованості за тілом кредиту, 62491 грн. 24 коп. заборгованості по процентах, заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 333010 грн. 04 коп., тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по судовому збору покладаються на відповідача та співвідповідача повністю у сумі 8742 грн. 14 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 , 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов АТ КБ Приватбанк, м. Київ до Фермерського господарства ГОРОХОВ, с. Олексіївка Старобільського району Луганської області та співвідповідача ОСОБА_1 , смт. Мілове Старобільського району Луганської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Міністерства фінансів України, м. Київ та АТ Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ про стягнення 728511 грн. 31 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства ГОРОХОВ, с. Олексіївка Старобільського району Луганської області, вул. Дачна, б. 3, ідент. код 36735245 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстр. номер НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідент. код 14360570 333010 грн. 03 коп. заборгованості за тілом кредиту, 62491 грн. 24 коп. заборгованості по процентах, 333010 грн. 04 коп. заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 8742 грн. 14 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 07.02.2024.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА