Рішення

від 30.01.2024 по справі 914/3467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 914/3467/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Капо Україна», м.Львів,

до відповідача-1: Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, м.Львів,

до відповідача-2: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Львів,

до відповідача-3: Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області, м.Львів,

про: стягнення коштів 129 013,12 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: А.Бабій представник.

Від відповідача 1: Є.Лепко представник,

Від відповідача 2: А.Рибчак представник,

Від відповідача 3: А.Стегній представник.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Капо Україна» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення коштів 129 013,12 грн.

Ухвалою суду від 29.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 09.01.2024. У судовому засіданні 23.01.2024 оголошувалася перерва до 30.01.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 30.01.2024 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами. За результатами інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Да Капо Україна» працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 111 690, 00 грн. та постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 3 723, 00 грн. Згодом ці дві постанови були скасовані постановою Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2022 у справі №1340/5680/18, тому підстави для перерахування вказаних коштів відпали, а отримані кошти є безпідставно набутими. Оскільки відповідачі добровільно за зверненням позивача не повернули спірні суми, зазначене стало підставою для звернення ТОВ «Да Капо Україна» до суду.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2684,00 грн сплачений судовий збір,

·20000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача 1.

Відповідач 1 у судове засідання 30.01.2024 прибув, у відзиві на позов (вх.№30500/23 від 13.12.2023) проти позову заперечив, зазначивши, що Західне міжрегіональне управління є неналежним відповідачем у цій справі. Просив у задоволенні позовних вимог, відмовити повністю.

Правова позиція відповідача 2.

Відповідач 2 у судове засідання 30.01.2024 прибув, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№31407/23 від 25.12.2023). Просив у задоволенні позовних вимог, відмовити повністю.

Правова позиція відповідача 3.

Відповідач 3 у судове засідання 30.01.2024 прибув, у відзиві на позов (вх.№30500/23 від 13.12.2023) проти позову заперечив, зазначивши, що Держказначейство є неналежним відповідачем у цій справі. Просив у задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ казначейства, відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача 3 (вх.№30950/23 від 18.12.2023), в якому звернув увагу суду та сторін спору на те, що заявлені до стягнення кошті підлягатимуть стягненню з Державного бюджету України, а не з безпосередніх рахунків відповідачів.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№30903/23 від 18.12.2023), в якому звернув увагу суду та сторін спору на те, що заявлені до стягнення кошті підлягатимуть стягненню з Державного бюджету України, а не з безпосередніх рахунків відповідачів.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№31737/23 від 29.12.2023).

Обставини справи.

За результатами інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Да Капо Україна» працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 111 690, 00 грн. та постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 3 723, 00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

09.01.2019 року відкрито виконавче провадження №57999452 про стягнення штрафу в розмірі 111 690, 00 грн.

Постановою від 15.01.2019р. накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуваннями виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 123 699, 00 грн.

11.02.2019р. державним виконавцем скеровано платіжну вимогу №57999452 на суму 123 699, 00 грн. до ПАТ «Кредобанк», в якому був відкритий рахунок боржника. При цьому, згідно постанов від 19.04.2019р. з ТОВ «Да Капо Україна» стягнуто 11 169, 00 грн. виконавчого збору і 1 602, 32 грн. витрат виконавчого провадження, що разом з основною сумою заборгованості складає 124 461, 32 грн.

На виконання вказаних постанов державного виконавця з рахунку ТОВ «Да Капо Україна» в ПАТ «Кредобанк» було списано: 33 635, 56 грн. згідно меморіального ордера №57999452 від 11 березня 2019р. та 90 825, 76 грн. згідно меморіального ордера №21345271 від 16 квітня 2019р., а разом 124 461, 32 грн.

У зв`язку із зарахуванням вказаних коштів в дохід держави та фактичним виконанням виконавчого документа, 23.04.2019р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №57999452.

15.01.2019 року відкрито виконавче провадження №57999498 про стягнення штрафу в розмірі 3 723, 00 грн.

Постановою від 18.03.2019р. накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуваннями виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 4 551, 80 грн.

25.04.2019р. державним виконавцем скеровано платіжну вимогу №74/в5 на суму 4 551, 80 грн. до ПАТ «Кредобанк», в якому був відкритий рахунок боржника, що була списана 06 травня 2019р.

У зв`язку із зарахуванням вказаних коштів в дохід держави та фактичним виконанням виконавчого документа, 26.12.2019р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №57999498.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №1340/5680/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690 грн. 00 коп. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3 723 грн. 00 коп.

Згідно з листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на заяву представника ТзОВ «Да Капо Україна» від 28.06.2023р. про видачу подання (відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787): «У зв`язку із перерахуванням заборгованості стягувачу (Головне управління Держпраці у Львівській області), зверніться із заявою на повернення коштів у Головне управління Держпраці у Львівській області».

У відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вих.№ЗХ/3.2/8373-23 від 25.07.2023р.) на заяву представника ТзОВ «Да Капо Україна» від 28.06.2023р. про видачу подання (відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787) зазначено, що: «Згідно п.п.3 п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються.

Станом на дату винесення рішення не подано доказів повернення спірної суми позивачу.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у позивача правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Да Капо Україна» безпідставно набутих коштів у розмірі 129013,12 грн. ця сума складається зі сум двох штрафів та сум виконавчого збору і витрат на виконавче провадження, що були стягнуті примусово з товариства в дохід Державного бюджету України.

Щодо сум, стягнутих з позивача за двома постановами про накладення штрафів.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, те, що позивач вказав відповідачами у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Шевченківський ВДВС та ГУДКСУ у Львівській області - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

За результатами інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Да Капо Україна» працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 111 690, 00 грн. та постанову про накладення штрафу №ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23.10.2018 року у розмірі 3 723, 00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №1340/5680/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690 грн. 00 коп. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3 723 грн. 00 коп.

На момент сплати (примусового списання коштів з рахунку товариства) позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - були чинними постанови про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду скасування касаційним судом рішень адміністративних судів І та ІІ інстанцій відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене суд вважає, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки постановою Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №1340/5680/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690 грн. 00 коп. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3 723,00 грн., то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарських штрафів коштів в розмірі 115413,00 грн (111690,00+3723,00) відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 115413,00 грн матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення на користь позивача сплаченого виконавчого збору та витрат на виконавче провадження.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження.

Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

При визначенні складу учасників справи та формулювання резолютивної частини судових рішень у справах за вказаними позовами про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, згідно з якою спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690 грн. 00 коп. та постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3 723,00 грн., визнано протиправною та скасовано Постановою Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №1340/5680/18, з Державного бюджету України підлягають поверненню сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Да Капо Україна" в межах виконавчого провадження виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у розмірі 13600,12 грн (11169,00+1602,32+828,80).

Щодо заперечень відповідачів 1-3, викладених у відзивах на позов, то суд зазначає, що визначені позивачем відповідачі є формальними, стягнення спірних сум по скасованих постановах та стягнення виконавчих витрат відбувається за цим рішенням з Державного бюджету України, а не з бюджетів кожного з відповідачів.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн стягується на його користь з Державного бюджету України.

Доказів понесення витрат на правову допомогу позивач не подавав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Да Капо Україна» (ідентифікаційний код 32181035; адреса: 79037, м. Львів, вул. Грінченка, буд. 4, кв. 8) 115 413,00 грн штрафів, 13 600,12 грн виконавчих зборів та витрат виконавчих проваджень, 2684,00 грн судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2024.

Суддя Козак І.Б.