Рішення

від 07.02.2024 по справі 921/316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 Справа № 921/316/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

у справі №921/316/23

за позовом: Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

позивача-2:Теребовлянської міської ради, м. Теребовля Тернопільській області,

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів,

про: відшкодування шкоди в сумі 10 935,92 грн, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Тернопільської області було подано позов Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: позивача-1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, позивача-2: Теребовлянської міської ради до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди в сумі 10 935,92 грн, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовано завданням шкоди лісу внаслідок незаконної порубки дерев в захисних лісонасадженнях.

Господарським судом Тернопільської області 24.10.2023 матеріали справи №921/316/23 ухвалено направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

На виконання вимог вказаної ухвали, згідно супровідного листа від 24.11.2023 №921/316/23/623/2023 матеріали справи №921/316/23 надіслано на адресу Господарського суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.12.2023 справу передано на розгляд судді Н.Є. Березяк.

Ухвалою суду від 08.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, відповідачем 26.05.2023 за вх. №4566 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зокрема, з огляду на те, що, на думку відповідача, саме йому, як постійному землекористувачу, завдано шкоду незаконною порукою дерев у лісосмузі залізниці.

Крім того, відповідач зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурором 19.06.2023 за вх. №5228 подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, як постійний лісокористувач та особа, що має здійснювати державну лісову охорону, не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісів, допустив незаконну рубку на підвідомчій території, а тому має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Щодо наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень, то Теребовлянською окружною прокуратурою Тернопільської області листом повідомлено Теребовлянську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування. Однак, у відповідь на вказаний лист міська рада повідомила прокуратуру, що не зверталась з позовом до суду та надала реквізити для зарахування стягнення шкоди.

Відповідачем 23.06.2023 за вх. №5413 подано до суду заперечення у справі №921/316/23, в якому зазначив, що оскільки виробничим структурним підрозділом «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» вжито всіх залежних від нього заходів щодо охорони лісонасаджень, відсутні підстави для покладення відповідальності на залізницю.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається в матеріал справи, Теребовлянською окружною прокуратурою Тернопільської області в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021211080000148 від 06.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Встановлено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі АТ «Укрзалізниця») в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів, а саме: не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок. Вказане стало можливим через неналежне виконання окремими посадовими особами Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - РФ «Львівська залізниця») своїх посадових обов`язків, якими допущено незаконну рубку невстановленими особами 2 дерев породи ясен у кварталі № 76, виділу № 64 захисних лісонасаджень залізниці шостої виробничої дільниці, що по напрямку Березовиця-Копичинці по прив`язці км 41 пк 2, права сторона колії по ходу кілометрів.

Так, 06.08.2021 працівниками Виробничого структурного підрозділу Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» у кварталі № 76, виділу № 64 захисних лісонасадженнях залізниці шостої виробничої дільниці, що по напрямку Березовиця-Копичинці по прив`язці км 41 пк 2, права сторона колії по ходу кілометрів виявлена незаконна рубка дерев породи ясен звичайний в загальній кількості 2 шт. 06.08.2021 на місце події виїхала слідчо - оперативна група, де працівниками поліції було виявлено сторонню особу з бензопилою SHTIL МS 250. Загальна кубомаса незаконно добутої деревини становить 1,04 м3.

В подальшому копія зазначеного акту була скерована до відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільского РУП ГУНІ1 в Тернопільській області для проведення досудового розслідування по даному факту.

06.08.2021 відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільского РУП ГУНП в Тернопільській області за вищезгаданим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021211080000148 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

В ході огляду місця події проведеного 06.08.2021 виявлено насип порізаних частин стовбура дерева, 2 пні дерева породи «ясен» та бензинову пилу, на місці події знаходився ОСОБА_1 , який повідомив, що 06.08.2021 близько 7:30 пішов в лісопосадку, де виявив стовбур дерева, яке хтось зрізав. Після цього вирішив порізати на дрібніші частини та забрати додому.

27.08.2021 проведено додатковий огляд місця події за участю представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, яким в подальшому, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 308 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в захисних лісонасадженнях, яка складає 10 935,92 грн.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №54-316 вих.23 від 10.02.2023 особи причетної до незаконної порубки не встановлено, однак за привласнення заготовленої деревини ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 64 КУпАП.

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 9295646 від 13.04.2006, виданого на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30.03.2006 №199, Львівській державній залізниці було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 81,0001 га, для забезпечення роботи залізничного транспорту, на території Плебанівської сільської ради.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, площею 8 1,0001 га, за кадастровим номером 6125086400:01:001:0911, здійснена 19.12.2014 за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця».

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що створене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно із п. 2 зазначеного Статуту, Акціонерне товариство «Українська залізниця» утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту).

Таким чином, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків ПАТ «Українська залізниця».

Внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця», а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавсгва з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, що в с.Плебанівка Теребовлянської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, допущено самовільну порубку 2 дерев, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, а постійним лісокористувачем є АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця», прокурор звернувся з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення шкоди в сумі 10935,92 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки дерев, що знаходяться в межах земельних ділянок, які передані в постійне користування відповідачеві за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 9295646.

Захисні насадження, в межах яких виявлено незаконну порубку розташовані в адміністративних межах Теребовлянської територіальної громади, а тому Теребовлянська міська рада Тернопільського району Тернопільської області є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишилися без реагування органів прокуратури.

В свою чергу, Теребовлянська міська рада Тернопільського району Тернопільської області належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжила.

Зокрема, Теребовлянською окружною прокуратурою Тернопільської області листом повідомлено Теребовлянську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист Теребовлянська міська рада повідомила окружну прокуратуру, що не зверталась до суду з позовною заявою, щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» шкоди у сумі 10 935,92 гривень, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та надала реквізити для врахування стягненої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства, просила прокуратуру звернутися до суду з позовом.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною лісів, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 10935,92 грн, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Як вбачається із матеріалів справи, лісосмуга вздовж колії за напрямком Березовиця-Копичинці по прив`язці км 41 пк 2, права сторона колії по ходу кілометрів знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2021 на території, яка належить відповідачу, як постійному лісокористувачу, виявлено факт незаконної порубки дерев, про що складений акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства №34.

27.08.2021 проведено додатковий огляд місця події за участю представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, яким в подальшому, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 308 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в захисних лісонасадженнях, яка складає 10 935,92 гри.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про рослинний світ» також унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено протоколами огляду місця події від 06.08.2021.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; - наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; - вина особи, що завдала шкоду.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, а тому виходячи із викладеного вище, відповідач, як постійний лісокористувач має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території та відшкодувати матеріальну шкоду, яка становить в загальному розмірі 10935,92 грн.

Станом на момент вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 10 935,92 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, заявленими у відповідності до норм чинного законодавства та підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача щодо відсутності вини у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев спростовуються наведеними висновками суду.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими що підлягаю до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2481,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача: Теребовлянської міської ради (48100, м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104 А, код ЄДРПОУ: 04058456) 10 935,92 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Теребовлянської окружної прокуратури (48100, Теребовлянська ТГ, Тернопільський район, м. Теребовля, вул. 22 січня, 14, код ЄДРПОУ -02910098) 2 684,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.