Рішення

від 01.02.2024 по справі 924/1137/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 924/1137/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 943 780,03 грн

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" м.Дніпро

про стягнення 4745,62 грн

Представники сторін: не з`явились

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 27.10.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 943 780,03 грн, з яких 929 734,56 грн заборгованість по сплаті вартості поставленого товару, 1771,33 грн 0,3 % річних, 12274,14 грн інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 929734,56 грн, що підтверджується видатковими накладними №1 від 13.01.2023, №5 від 13.01.2023, податковими накладними та ярликами на придатну продукцію № Я-5-018-24 від 13.02.2023 та № Я-5-008-24 від 31.01.2023. Однак відповідач в порушення умов договору не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку із чим в останнього утворилась заборгованість станом на 24.10.2023 в сумі 929 734,56 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань, а також керуючись п. 8.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 1771,33 грн 0,3 % річних та 12274,14 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі №924/1137/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 29 листопада 2023 року.

На адресу суду 13.11.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач за первісним позовом визнає позовні вимоги в частині стягнення 929 734,56 грн основної заборгованості за поставлений товар, тому вважає, що 50% пропорційно до розміру визнаної позовної вимоги частини судового збору зі сплаченого позивачем до бюджету за подання позовної заяви у цій справі не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а підлягає поверненню з Державного бюджету України для позивача відповідно до приписів ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129, п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Зазначає, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення 1771,33 грн 0,3% річних та 12274,14 грн інфляційних втрат за період прострочення з 03.03.2023 по 24.10.2023 включно за договором від 16.12.2022 №53-124-01-22-18928. Вказує, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат без врахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Врахування зазначених обставин при здійсненні обрахунку 0,3% річних та інфляційних втрат значно зменшує загальний розмір цих нарахувань за весь період прострочення. Також відповідач за первісним позовом вказує, що він не мав можливості в строк, встановлений договором, і немає можливості на цей час здійснити оплату для позивача наведених у позовній заяві сум основного боргу, відсотків річних та інфляційних втрат, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Звертає увагу, що на тепер відповідачем втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, відповідач продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначає, що виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, всі наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, ДП "НАЕК "Енергоатом" спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Вказує, що ситуація із заборгованістю перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію, необхідність виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу, а також втрата значних виробничих потужностей ЗАЕС вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, тому відповідач не мав та не має можливості здійснити оплату наведених у позові нарахувань внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. При цьому вказані обставини продовжують існувати і на даний час та вказують на те, що негайне стягнення коштів на користь позивача загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача через арешт банківських рахунків, примусове звернення стягнення на його кошти і майно, що становить загрозу техногенної та екологічної катастроф загальнодержавного масштабу, дефіциту електроенергії. З огляду на викладене, відповідач за первісним позовом просить прийняти визнання відповідачем позову в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 929734,56 грн, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, повернути позивачу за первісним позовом з Державного бюджету України 50% пропорційно до розміру визнаної позовної вимоги частини судового збору зі сплаченого ним до бюджету за подання позовної заяви у цій справі, а у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог позивача, надати йому відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 6 місяців з дати ухвалення рішення суду.

До суду 15.11.2023 надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" про стягнення 4745,62грн. В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідно до п.3.1 договору № 53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору, отже останнім днем поставки товару є 16.01.2023. Зазначає, що на виконання умов договору постачальник не своєчасно поставив для відповідача передбачений договором товар у повному обсязі а саме: 20.01.2023 на суму 828 214,56 грн. з ПДВ згідно з видатковою накладною від 13.01.2023 №5 та 07.02.2023 на суму 101 520,00 грн з ПДВ згідно з видатковою накладною від 13.01.2023 № 1. З огляду на викладене, посилаючись на положення п. 8.2 договору, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з постачальника пеню за порушення строків поставки товару в загальному розмірі 4 745,62 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2023 прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" про стягнення 4745,62 грн до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

23.11.2023 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову. Вказує, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фактом підтвердження здійснення господарської операції є первинні документи бухгалтерського обліку. Датою первинних документів, що підтверджують поставку товару за договором поставки №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 є 13 січня 2023 року. Видаткова накладна №1 від 13.01.2023, згідно якої постачальником відвантажено покупцю товар на суму 101520,00грн містить особистий підпис та прізвище уповноваженого представника позивача за зустрічним позовом. 07.02.2023 - це дата довіреності, за якою уповноважений представник позивача за зустрічним позовом отримав товар. Видаткова накладна №5 від 13.01.2023, згідно якої постачальником відвантажено покупцю товар на суму 828214,56 грн містить особистий підпис та прізвище уповноваженого представника позивача за зустрічним позовом. 20.01.2023 - це дата довіреності, за якою уповноважений представник позивача за зустрічним позовом отримав товар. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що датою підписання зазначених видаткових накладних є їх дата складання, а саме: 13 січня 2023 року. Тому постачальник здійснив поставку товару в межах строку, передбаченого п.3.1. договору, а порушення строку поставки товару за договором відсутні. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Також ТОВ "НВП "Енерготехцентр" надіслало відповідь на відзив на первісний позов, у якій зазначило, що оскільки відповідач визнав позов частково, то підстави для застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" відсутні. Суд має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ст. 129 ГПК України. Вказує, що відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву не зазначає, з яких підстав не визнає нарахування 0,3% річних від простроченої суми відповідно до п.8.4. договору та інфляційних втрат. Також відповідачем за первісним позовом не наведено жодної норми матеріального права, яка обґрунтовує його заперечення в цій частині. Отже, нарахування 0,3% річних та інфляційних втрат відповідають умовам укладеного договору та узгоджуються з положеннями ст.625 ЦК України. Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що посилання відповідача щодо не можливості проведення оплати боргу є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення. Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України. Крім того, відповідач не обґрунтував доцільність відстрочення саме на 6 місяців та не надав доказів наявності можливості виконання рішення суду через такий термін. В зв`язку із вказаним, позивач за первісним позовом вважає, що правові підстави для відстрочення виконання судового рішення відсутні.

В підготовчому засіданні 29.11.2023 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі №924/1137/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:30 год. 20 грудня 2023 року, а також про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" - Михайла Козлюка.

Судове засідання 20.12.2023, яке було призначено в режимі відеоконференції, не відбулося у зв`язку із некоректною роботою системи "EasyCon", про що складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку від 20.12.2023. З огляду на викладене, суд постановив ухвалу від 21.12.2023 про призначення судового засідання для розгляду справи №924/1137/23 по суті на 11:00 год. 16 січня 2024 року.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому 16 січня 2024 року в час, на який було призначено судове засідання у справі, засідання суду не відбулось. Ухвалою суду від 16.01.2024 судове засідання для розгляду по суті справи №924/1137/23 було призначено на 15:15 год. 22 січня 2024 року.

Враховуючи, що 22.01.2024 в час, на який було призначено судове засідання у справі було оголошено повітряну тривогу у м. Хмельницькому, засідання суду не відбулось. Тому суд ухвалою від 23.01.2024 призначив судове засідання для розгляду по суті справи №924/1137/23 на 10:00 год. 01 лютого 2024 року.

Згідно з ухвалою суду від 01.02.2024 за клопотанням відповідача за первісним позовом було замінено відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі №924/1137/23 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд 20, код ЄДРПОУ 21313677) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ЄДРПОУ 21313677).

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 01.02.2024 не з`явився, до суду надіслав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача/представника позивача на підставі наявних у суду матеріалів, позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 01.02.2024 не з`явився, до суду надіслав клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом. Вказував, що повністю підтримує свою позицію по суті спору, що викладена у відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехцентр" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) 16.12.2022 укладено договір поставки №53-124-01-22-18928 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, кодом УКТ ЗЕД, ціною, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: 44170000-2 згідно ДК 021-2015 - Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними.

Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/склад № 5, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 779 900,00 грн, крім того ПДВ 20% 155980,00 грн, всього ціна договору: 935 880,00 грн (дев`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору) (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

За умовами п. 5.3 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 6.1.2 договору визначений обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару, а п. 6.3.1 договору - обов`язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною.

Наявність форс - мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово - промисловою палатою України, або регіональною торгово - промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору сторона, що зазнала форс - мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс- мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Відповідно п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

У випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується (п. 8.4 договору).

За умовами п. 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.03.2023, а в частині оплати за поставлений товар та виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені цим договором - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору сторони оформили специфікацію №1, в якій визначено, зокрема найменування товару, кількість, ціну. Загальна вартість товару становить 935 880,00 грн з ПДВ.

Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію.

На виконання умов договору №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом визначений у договорі товар на загальну суму 929734,56 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1 від 13.01.2023 на суму 101520,00 грн (містить підпис представника відповідача за первісним позовом, скріплений відтиском печатки із зазначенням дати 07.02.2023), №5 від 13.01.2023 на суму 828 214,56 грн (містить підпис представника відповідача за первісним позовом, скріплений відтиском печатки із зазначенням дати 20.01.2023), а також податковими накладними №1 від 13.01.2023, №2 від 13.01.2023 із рішеннями про їх реєстрацію.

Матеріали справи містять ярлики на придатну продукцію №Я-5-018-24 від 13.02.2023, №Я-5-008-24 від 31.01.2023 , які надіслано позивачу за первісним позовом супровідним листом ВП "Хмельницька АЕС" №61-1835/3156 від 28.02.2023.

В зв`язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань, ТОВ "НВП "Енерготехцентр" зверталося до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" з претензією №12/09/23-1 від 12.09.2023, згідно з якою просило здійснити оплату заборгованості за договором та 0,3 % річних в сумі 931 184,93 грн.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом також звертався до ТОВ "НВП "Еенерготехцентр" із претензією № 45-30-1816/15327 від 12.09.2023, в якій вимагав на виконання п. 8.2 договору сплатити за видатковою накладною від 13.01.2023 №1 пеню в розмірі 1776,60 грн та за видатковою накладною від 13.01.2023 №5 пеню в розмірі 2760,72 грн. Вказана претензія надіслана ТОВ "НВП "Енерготехцентр" 14.09.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком.

У відповіді на вищезазначену претензію №23/10/23-1 від 23.10.2023 позивач за первісним позовом зазначив, що факт поставки товару за договором поставки №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 підтверджується первинними документами: видатковими та податковими накладними, складеними 13.01.2023 та підписаними представниками сторін договору. Таким чином, постачальник здійснив поставку товару в межах строку, передбаченого п.3.1 договору, та вважає, що порушення строку поставки товару за договором поставки №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 відсутні.

До позовної заяви долучено також підписаний лише позивачем за первісним позовом акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 12.09.2023 заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" на користь ТОВ "НВП "Енерготехцентр" становила 929 734,56 грн.

Аналізуючи надані докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору №53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 та специфікації № 1 (додаток №1 до договору) позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв товар (листи) на загальну суму 929734,56 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1 від 13.01.2023, №5 від 13.01.2023, податковими накладними №1 від 13.01.2023, №2 від 13.01.2023 із квитанціями про їх реєстрацію та ярликами на придатну продукцію №Я-5-018-24 від 13.02.2023, №Я-5-008-24 від 31.01.2023.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Як вбачається із матеріалів справи, ярлик на придатну продукцію №Я-5-008-24 був оформлений 31.01.2023, у зв`язку із чим відповідач за первісним позовом зобов`язаний був сплатити позивачу за первісним позовом кошти в сумі 828214,56грн за видатковою накладною №5 від 13.01.2023 у строк по 02.03.2023 включно. Ярлик на придатну продукцію №Я-5-018-24 оформлений 13.02.2023, тому відповідач за первісним позовом зобов`язаний був сплатити кошти в сумі 101520,00 грн за видатковою накладною №1 від 13.01.2023 у строк по 15.03.2023 включно.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач за первісним позовом не розрахувався за отриманий товар, доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, відповідач за первісним позовом у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

За таких обставин позивач за первісним позовом обґрунтовано заявив до стягнення 929 734,56 грн заборгованості за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем за первісним позовом договірних зобов`язань, а також керуючись п.8.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач за первісним позовом заявив до стягнення 1771,33 грн 0,3 % річних, нарахування яких здійснив станом на 24.10.2023. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено 12 274,14 грн інфляційних втрат за період з березня по вересень 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 0,3% річних та встановив правомірність та правильність нарахування 0,3% річних в загальному розмірі 1771,33 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній є арифметично вірним та проведений з врахуванням висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у зв`язку із чим до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 12 274,14 грн.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин (форс-мажорних обставин), які зумовили невиконання зобов`язань за договором, то суд зазначає, що у контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач за первісним позовом має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті товару, проте належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено не було.

Посилання відповідача за первісним позовом на скрутне фінансове становище не може вважатись форс-мажорною обставиною, оскільки за умовами ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, суд враховує, що договір №53-124-01-22-18928, за яким у відповідача за первісним позовом наявна заборгованість у даній справі, було укладено 16.12.2022, тобто у час, коли в країні діяв воєнний стан, відповідач за первісним позовом уже перебував у скрутному фінансовому становищі та мали місце інші обставини, зазначені у відзиві.

Крім того, відповідно до п. 7.1 договору сторони погодили, що для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 943780,03 грн, з яких 929734,56 грн заборгованість по сплаті вартості поставленого товару, 1771,33 грн 0,3 % річних, 12274,14 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідач за первісним позовом просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 6 місяців з дати ухвалення рішення суду.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач за первісним позовом посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану та невиконанням грошових зобов`язань контрагентами.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач за первісним позовом не надав до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.

При цьому скрутне фінансове становище відповідача за первісним позовом, наявність у нього кредиторської заборгованості в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача за первісним позовом як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача за первісним позовом до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на 6 місяців та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через 6 місяців) виконати рішення у цій справі.

Також суд зауважує, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар у даній справі виник саме з вини відповідача за первісним позовом, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Так, договір №53-124-01-22-18928, за яким у відповідача виникла заборгованість у даній справі, було укладено 16.12.2022.

На момент укладення договору відповідач за первісним позовом уже перебував у скрутному фінансовому становищі та мали місце інші обставини, зазначені у відзиві.

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору. Згідно з п. 5.1 оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Таким чином, укладаючи вищевказаний договір на визначених у ньому умовах, відповідач за первісним позовом погодився взяти на себе відповідні зобов`язання, незважаючи на існування тих обставин, які він зазначає підставою для відстрочення виконання рішення, що не може свідчити про їх винятковість.

Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач за первісним позовом розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача за первісним позовом.

З огляду на вказане безпідставним є також посилання відповідача за первісним позовом на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/4918/22, оскільки у вказаній справі було заявлено позовну вимогу про стягнення лише інфляційних втрат та річних, в той час як сума основного боргу була сплачена в повному обсязі.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача за первісним позовом, вину відповідача за первісним позовом у простроченні зобов`язань з оплати заборгованості за поставлений товар за укладеним договором, матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/1137/23.

При розгляді зустрічних позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.1 договору, строк поставки товару за договором № 53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/склад № 5, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

Ціна товару по договору становить 779 900,00 грн, крім того ПДВ 20% 155980,00 грн, всього ціна договору: 935 880,00 грн (п. 4.1 договору).

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача за зустрічним позовом щодо виконання зобов`язання з поставки товару, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня від дати укладення договору № 53-124-01-22-18928 від 16.12.2022.

Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Отже, відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний був поставити товар на загальну суму 935880,00 грн у строк по 16.01.2023 включно, оскільки 15.01.2023 був вихідним днем.

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Вказаним положенням спростовуються доводи відповідача за зустрічним позовом, що при визначенні дати поставки товару слід враховувати дату складання первинних документів (13.01.2023).

Суд встановив, що відповідач за зустрічним позовом здійснив поставу товару на суму 828214,56 грн згідно з видатковою накладною № 5 від 13.01.2023, яка містить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки Хмельницького відділення ВП "Складське господарство" із зазначенням дати отримання 20.01.2023.

Згідно з видатковою накладною № 1 від 13.01.2023 відповідач за зустрічним позовом поставив позивачу за зустрічним позовом товар на суму 101520,00 грн. Вказана накладна містить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки Хмельницького відділення ВП "Складське господарство" із зазначенням дати отримання 07.02.2023.

Надавши оцінку вказаним накладним, суд дійшов висновку, що зазначена на них дата біля підпису уповноваженої особи позивача за зустрічним позовом (20.01.2023 та 07.02.2023) з огляду на п. 3.5 договору є датою поставки відповідного товару відповідачем за зустрічним позовом.

При цьому доводи відповідача за зустрічним позовом з приводу того, що вказана дата є датою довіреності, за якою уповноважений представник позивача за зустрічним позовом отримав товар, не спростовує вищевикладеного висновку, оскільки отримання товару представником здійснюється в будь-якому випадку після видачі довіреності.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом допустив порушення умов договору № 53-124-01-22-18928 від 16.12.2022 в частині здійснення своєчасної поставки товару.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п.8.2 договору сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення.

Зважаючи на вказане, позивач за зустрічним позовом на підставі п. 8.2 договору нарахував відповідачу за зустрічним позовом пеню в загальному розмірі 4745,62 грн, з яких 2807,64 грн - за несвоєчасну поставку товару на загальну суму 935880,00 грн за період з 17.01.2023 по 19.01.2023 (3 дні) та 1937,98 грн - за несвоєчасну поставку товару на загальну суму 107665,44 грн за період з 20.01.2023 по 06.02.2023 (18 днів).

Перевіривши наданий розрахунок, враховуючи положення п.п. 3.1, 3.5, 4.1, 8.2 договору, суд встановив, що позивач за зустрічним позовом правомірно заявив до стягнення 4745,62 грн пені.

Тому зустрічні позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При розподілі судового збору суд враховує наступне.

Згідно з інформацією, що міститься у відзиві на позов, відповідач за первісним позовом визнав позов в частині основної заборгованості в сумі 929 734,56грн.

За умовами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому вказані положення не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 зробив висновок, що приписи ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" з Державного бюджету України 5578,41 грн сплаченого судового збору.

Решта судових витрат зі сплати судового збору за подання первісного позову згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, в зв`язку із задоволенням позовних вимог. При цьому враховано, що зважаючи на подання до суду позовної заяви через систему "Електронний суд", позивач за первісним позовом відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" згідно з платіжною інструкцією № 670 від 25.10.2023 сплатив судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8, що становило 11325,36грн.

Судові витрат зі сплати судового збору за подання зустрічного позову згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом, в зв`язку із задоволенням зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" м. Дніпро до Акціонерного товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 943 780,03 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ВП 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" (м.Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 11, приміщення 32, код 41623455) 929 734,56 грн (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 56 коп.) заборгованості за поставлений товар, 1771,33 грн (одну тисячу сімсот сімдесят одну гривню 33 коп.) 0,3% річних, 12274,14 грн (дванадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 14 коп.) інфляційних втрат, 5746,95 грн (п`ять тисяч сімсот сорок шість гривень 95 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" м. Дніпро про стягнення 4745,62 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" (м.Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 11, приміщення 32, код 41623455) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул.Назарівська, буд.3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ВП 21313677) 4745,62 грн (чотири тисячі сімсот сорок п`ять гривень 62 коп.) пені, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Енерготехцентр" (м. Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 11, приміщення 32, код 41623455) з Державного бюджету України 5578,41 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 41 коп.) сплаченого судового збору.

Примірник платіжної інструкції № 670 від 25.10.2023 про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06.02.2024.

СуддяЛ.О. Субботіна

Виготовлено у 3 примірниках:

1- до справи,

2- позивачу до електронного суду та на поштову адресу: 49023, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 11. приміщення 32 - реком. листом, оригінал,

3- відповідачу на ел. адреси: office@khnpp.atom.gov.ua та energoatom@atom.gov.ua