Рішення

від 02.02.2024 по справі 367/1051/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1051/21

Провадження № 2/369/243/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 367/1051/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Бузівська сільська рада Києво-Святошинського Київської області, про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 19 жовтня 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому стосунки між подружжям стали погіршуватися. З лютого 2020 року позивач проживає окремо, проте, розуміючи, що дружина вагітна, неодноразово вживав спроби примирення. На час народження дитини подружжя проживало окремо., в зв`язку з чим позивач не зміг бути присутнім при народженні дитини та не зміг надати необхідну допомогу дружині. Після народження дитини відносини між подружжям не покращилися. Позивач стверджує, що зачаття дитини відбулося до одруження, коли відповідач була вільною від сімейних обов`язків та вела самостійне життя, в зв`язку з чим позивач вважає, що батьком дитини може бути третя особа З метою врегулювання конфлікту позивач звертався за допомогою до Служби у справах дітей, проте роз`яснювальна робота успіху не принесла. 19 січня 2021 року у справі № 367/8514/20 Ірпінський міський суд Київської області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

На час звернення з позовом дитина проживає разом з матір`ю за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що ігнорування відповідачем його як іншого з батьків, ненадання можливості бачитися з дитиною, спільне проживання його дружини після народження дитини з іншим чоловіком, спірність його батьківства, яке потребує додаткового встановлення або заперечення порушує його батьківські права, в зв`язку з чим просить суд виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 11 від 03 квітня 2020 року у відділі реєстрації актів цивільного стану ВК Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 09 червня 2021 року відкрив провадження, призначив підготовче судове засідання.

У липні 2021 року суд отримав відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що з позовними вимогами незгодна. Зазначає, що позивач схильний до психічного насилля в сім`ї, часто провокував конфлікти в сім`ї, що вплинуло на її відношення до батька дитини. Після досягнення дитиною однорічного віку відповідач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу (справа № 367/2503/21). З цих же причин відповідачка уникає зустрічей позивача з дитиною для запобігання домашньому насиллю позивача над дитиною. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені жодним чином, а тому задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 13 лютого 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідно довимог частинипершої,третьої статті223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою ВК Бузівської сільської ради 15 квітня 2020 року.

За змістом листа Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 4319 з ОСОБА_2 неодноразово проводилися співбесіди на предмет рівноправності чоловіка та жінки у сімейних відносинах, щодо спільного виховання дитини сумісно батьком та матір`ю, а також з усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною.

19 січня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області видав наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від всіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 грудня 2020 року і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом висновку експерта від 02 листопада 2022 року № СЕ-19/111-22/36304-БД ОСОБА_1 може бути батьком ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , з ймовірністю 99,99942712%.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Оцінюючи доводи позовної заяви, суд керується положеннямиКонвенції про права дитини,Сімейного кодексу України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, щоправа та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленомустаттями 122та125цього Кодексу.

За змістом положень статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до статті 133 СК Україниякщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і додосягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до судув таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Аналогічний висновок щодо способу доведення чи спростування батьківства сформульований Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

В ході судового розгляду суд призначив судово-генетичну експертизу, за результатами якої отримав висновок експерта від 02 листопада 2022 року № СЕ-19/111-22/36304-БД. На експертизу були надані зразки букального епітелію позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 . За результатами проведення експертизи судовий експерт надав висновок про те, що ймовірність того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , матір`ю якого є відповідач ОСОБА_2 , складає 99,99942712%.

З огляду на це ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, мотивуючи таку потребу тим, що попередня експертиза була проведена зі суттєвими порушеннями, зокрема, внаслідок неповноти матеріалів для дослідження, порушення порядку забору таких матеріалів. Такі обставини на переконання позивача викликали сумніви у правильності висновку експерта.

Ухвалою від 13 лютого 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що доводи клопотання не обґрунтовані доказами, зводяться до припущень та не спростовують відомостей у висновку експерта.

Таким чином, ОСОБА_1 , сумніваючись у достовірності свого батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 , не позбавлений права оспорити своє батьківство в судовому порядку, однак результати проведеної в межах цієї справи судово-генетичної експертизи підтвердили батьківство позивача ОСОБА_1 , відносно дитини ОСОБА_3 , матір`ю якого є відповідач ОСОБА_2 . В матеріалах справи відсутні докази на спростування висновку експерта, що вкотре підтверджує необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Бузівська сільська рада Києво-Святошинського Київської області, про оспорювання батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва