Рішення

від 06.02.2024 по справі 562/2031/23

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/2031/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2024 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

У поданій 12 червня 2023 року в суд через систему «Електронний суд» заяві позивач ОСОБА_1 просить:

- стягнути на її користь з відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 12 травня 2014 року в розмірі 12027,78 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 3897 грн., три відсотки річних в розмірі 160,15 грн. та 451,08 грн. інфляційних втрат, а всього на загальну суму 16536,01 грн.;

- достроково розірвати договір оренди землі, укладений 12 травня 2014 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 та ТОВ «Вир», правонаступником якого є ТОВ «Західна агровиробнича компанія»;

- здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивача зазначає, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за укладеним договором оренди землі та в строк до 31 грудня поточного року не сплатив їй орендну плату за 2022 рік в сумі 12027,78 грн. Умовами договору передбачено сплату пені в розмірі 0,2% за кожен день прострочення, у положеннями ст.625 ЦК України передбачено зобов`язання боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. Відсутність оплати за оренду землі свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань та наявність підстав для розірвання договору оренди.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позову, мотивуючи тим, що за 2022 рік оренда плата виплачена позивачу лише 07 серпня 2023 року тому, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не мало можливості зв`язатися з позивачем, який перебуває за кордоном, для уточнення даних щодо виплати орендної плати. Протягом 2019-2022 років позивачу виплачено орендну плату в сумі 12102,95 грн. без утримання податку на дохід фізичних осіб та військового збору, тобто у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Перевиплата коштів становить 9682,36 грн., тому вимога про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є необґрунтованою. Прострочення виплати орендної плати мало місце лише один раз за 2022 рік і така несвоєчасна виплата не носить систематичного характеру.

Відповідь на відзив позивач не подавав, заявивши клопотання про залишення поданого відповідачем відзиву з пропущеними без поважних причин строками без розгляду та закриття провадження в справі стосовно вимоги про стягнення орендної плати в розмірі 12027,78 грн., яка сплачена відповідачем 07 серпня 2023 року, в решті вимог позовні вимоги підтримує повністю.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

Згідно поданого представником позивача клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без їх участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2020 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:02:002:0090 площею 2,6892 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №225108499.

Указану земельну ділянку позивач успадкувала після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка 12 травня 2014 року з ТОВ «Вир» уклала договір оренди цієї землі строком на п`ять років.

Згідно пунктів 5, 9, 11 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 100311,71 грн., у грошовому виразі або товаром за домовленістю сторін та вноситься в строки з 30 липня по 31 грудня.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14 договору оренди).

12 квітня 2018 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Вир» та новим орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду, за якою новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди землі від 12 травня 2014 року, в який також внесено зміни зокрема щодо орендної плати, яку визначено в сумі 12027,78 грн., та строку дії договору - 7 років з моменту укладення додаткової угоди.

Про факт переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682000:02:002:0090 позивачу повідомлено ТОВ «Західна агровиробнича компанія», якою 14 липня 2021 року сплачено ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди землі за 2021 рік в розмірі 12042,44 грн., що підтверджується інформацією з системи «Приват 24» та не заперечується відповідачем.

Орендну плату за 2022 рік в сумі 12027,78 грн. позивач отримала 07 серпня 2023 року, тобто з порушенням встановлених умовами договору оренди землі строків.

А відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст.625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правильність розрахункупені занесвоєчасну сплатуорендної платив сумі3897грн.за договороморенди,трьох відсоткирічних всумі 160,15грн.та 451,08грн.інфляційних втрат за ст.625 ЦК України за період з 01 січня 2023 року по 11 червня 2023 року відповідач належними доказами не спростував, а його покликання на сплату орендної плати протягом 2019-2022 років у більшому розмірі з огляду на предмет позову є помилковим.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, трьох відсотки річних та інфляційних втрат на загальну суму 4508,23 грн. є обґрунтованим, а часткове задоволення вимог позивача про стягнення орендної плати в сумі 12027,78 грн. після пред`явлення позову свідчить про відсутність предмету спору в цій частині вимог.

Згідно зі ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною 2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України«Про орендуземлі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.15Закону України«Про орендуземлі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 ст.21Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст.31Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч. 1 ст.32Закону України«Про орендуземлі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Правилами ст.24Закону України«Про орендуземлі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 141ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першої статті 141ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, то слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої ст. 651 ЦК України.

Обставини своєчасної сплати орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою за 2021 рік позивачем не заперечуються, підтверджуються дослідженими судом доказами, а тому суд погоджується з доводами відповідача про відсутність факту систематичної несплати орендної плати позивачу та відповідно підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 12 травня 2014 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині майнових вимог.

Згідно п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Позивачем заявлялися дві позовних вимог, зокрема, майнового характеру про стягнення коштів на загальну суму 16536,01 грн. та немайнового характеру про розірвання договору.

Вимога простягнення заборгованістьз орендноїплати задоговором орендиземлі від12травня 2014року врозмірі 12027,78грн.як самостійнавимога окремосудовим зборомне оплачувалась, заявапозивача прозакриття провадженняв ційчастині посуті єзаявою прозменшення розмірупозовних вимогмайнового характеру,подана до початку першого судового засідання, а тому підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору в розмірі 624,75 грн. (1073,60 х 0,8 х 72,74%) відсутні.

Таким чином, при постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 858,88 грн. пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.258-273, 351 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (35601, Рівненська область, м.Дубно, провул.Центральний, 1, код ЄДРПОУ 41099127) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 3897 (три тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 15 коп., індекс інфляціїза весьчас прострочення врозмірі 451(чотиристап`ятдесятодна)грн..08коп.та 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. судових витрат.

У решті вимог позивача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скаргибезпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: