Ухвала

від 01.02.2024 по справі 525/1688/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1688/19 Номер провадження 11-кп/814/538/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016170120000331, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, приватного підприємця, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. (в) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році » № 1810-VII від 22 грудня 2016 року звільнено ОСОБА_7 , від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , із повною загальною середньою освітою, працюючого водієм ПП «Надія Транс 2016», раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. (в) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році » № 1810-VII від 22 грудня 2016 року звільнено ОСОБА_10 , від відбування призначеного покарання.

Скасовано накладений арешт у кримінальному провадженні та вирішено порядок стягнення судових витрат.

Згідно з вироком суду, 09.08.2016 близько 02 год. 40 хв., в темну пору доби, водій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом, вантажним автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 , рухався по автошляху М 03 сполученням «Київ Харків Довжанський», в напрямку м. Хорол Полтавської області.

Рухаючись в межах с. Широке Великобагачанського району Полтавської області, на ділянці автошляху 266 км. + 400 м., водій ОСОБА_10 , порушуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Не урахувавши дорожню обстановку та дорожні умови, допустив наїзд на огородження проїзної частини, що потягло за собою перекидання вантажного автомобіля «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 на правий бік, перекриваючи всю ширину проїзної частини дороги та подальше зіткнення з легковим автомобілем ВАЗ 21112 д. н. з. НОМЕР_3 , що рухався позаду в попутному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_7 .

В свою чергу водій, ОСОБА_7 , 09.08.2016 близько 02 год. 40 хв., в темну пору доби, керуючи власним технічно справним транспортним засобом, легковим автомобілем ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_3 , рухався по автошляху М 03, сполученням «Київ Харків Довжанський» в напрямку м. Хорол Полтавської області.

Рухаючись в межах с. Широке Великобагачанського району Полтавської області, на ділянці автошляху 266 км. + 400 м., знаходячись в зоні дії дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), водій ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п.п.12.3, 12.9, (б) та 3.29 розділу 33 ПДР України де вказано:

п.12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29. 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

п. 3.29 розділу 33 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові;

п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, допустив зіткнення автомобіля, яким він керував з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 , який перебував у перевернутому на правий бік положенні у нерухомому стані, який перекрив всю ширину проїжджої частини дороги, по напрямку руху автомобіля, перевертання якого сталося, внаслідок порушення водієм вантажного автомобіля «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 п. 21.1 ПДР України.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_3 : потерпіла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 68 від 14.03.2017 отримала тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості оцінюються у своїй сукупності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення; потерпіла ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку судово- медичної експертизи № 83 від 16.03.2017 отримала тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими та ці обставини не оскаржуються.

В той же час вказує, що місцевий суд вийшов за межі судового розгляду, оскільки вважає, що порушення ОСОБА_7 п. п. 12.3 та 12.9 (б) та 3.29 розділу 33 ПДР України не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та не можуть ставитися останньому в провину.

Висловлює заперечення на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.06.2020 та вважає, що ОСОБА_7 взагалі не є підозрюваним та обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні, оскільки перебував і на даний час перебуває в якості потерпілого.

Вказує, що ОСОБА_7 у зв`язку з завданням йому моральної, фізичної та майнової шкоди, 14.01.2017 було подано слідчому заяву про залучення його до провадження як потерпілого.

Зазначає, що 14.01.2017 останнього було допитано в якості потерпілого, після подання ОСОБА_7 слідчому заяви про залучення його до провадження як потерпілого, тобто його заява слідчим була задоволена, оскільки у визначений строк та спосіб передбачений 220 КПК України вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим слідчим винесено не було.

Вказує, що натомість, 26.03.2019, тобто через 2 роки 2 місяці та 12 днів, слідчий з грубим порушенням процесуальних строків, винесено постанову про відмову у визнані потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження.

Посилається, що слідчий не наділений процесуальним правом позбавляти потерпілого раніше наданого процесуального статусу в одному і тому ж кримінальному провадженні.

Крім того зазначає, що недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному проваджені.

Таким чином, докази (вихідні дані щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди встановленні під час допиту та наступних слідчих експериментів), що були отримані з показань потерпілого, який надалі був визнаний підозрюваним та обвинуваченим у цьому кримінальному проваджені - є недопустимими.

Місцевий суд залишив також поза увагою, що неналежними з точки зору їх недостовірності, є вихідні данні отримані від потерпілого ОСОБА_7 , які подальшому були використані експертами, а саме:

під час проведення слідчих експериментів слідчим не було дотримано часу проведення слідчого експерименту, оскільки ДТП сталося об 02-40 годин, слідчі експерименти було проведено значно раніше, що явно плинуло на визначення видимості;

слідчий помилково зі слів потерпілого ОСОБА_7 визначив видимість елементів дорожнього покриття (проїзної частини) з робочого місця водія, яке становило - 60 метрів.

при проведенні «першого» слідчого експерименту слідчим було взято автомобіль «статиста» не «ВАЗ-21112», а тому видимість не може відповідати дійсним умовам ДТП, з огляду на іншу конструкцію фар автомобіля «статиста»; при проведенні «повторного» слідчого експерименту потерпілому ОСОБА_7 «нав`язана» слідчим видимість;

видимість елементів дорожнього покриття (проїзної частини) з робочого місця водія яка дорівнювала 130 метрів.

при проведенні «повторного» слідчого експерименту автомобіль який було вибрано перешкодою «статистом» - «ГАЗЕЛЬ» з будкою білого кольору, не відповідав ні за габаритами, ні по розташуванню на дорозі, ні за кольором автомобілю з причепом, який був учасником ДТП, що негативно вплинуло на дані отримані під час слідчого експерименту;

при проведенні обох слідчих експериментів умови не відповідали умовам ДТП, був відсутній автомобіль з ввімкненим ближнім світлом фар позаду на відстані 80-100 метрів;

при проведенні обох слідчих експериментів не було враховано, що водій ОСОБА_7 перебував за кермом понад 6 годин, та рівень зорового сприйняття був нижчий, ніж під час проведення слідчих експериментів, що і викликало такі розбіжності в обох слідчих експериментах, при проведенні обох слідчих експериментів видимість визначалася статично, хоча при збільшенні швидкості руху на 10 км/год. відстань видимості зменшується на 4 м, при проведенні обох слідчих експериментів слідчим не було взято до уваги невідповідність зовнішніх світлових приладів по регулюванню, потужності ламп, ступені забруднення розсіювачів фар, також і інших елементів, які можуть вплинути на відстань відомості;

перед проведенням «повторного» слідчого експерименту слідчим не було проведено в присутності понятих перевірку на сертифікованому СТО правильність регулювання фар автомобіля статиста, що свою чергу вплинуло на правильність визначення видимості;

слідчим при призначенні експертизи у вихідних даних не зазначено, що на асфальтобетонному покритті було вкрито насінням «ріпака», яка в свою чергу вплинуло на коефіцієнт зчеплення з дорожнім покриттям.

Зазначає, про недостовірність вихідних даних, які були зазначені слідчим в постановах про призначення судових експертиз, а саме: слідчим невірно було визначено момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_13 , який використовувався слідчим під час слідчих експериментів, який визначався з моменту виявлення небезпеки на смузі свого руху (у вигляді перевернутого вантажного автомобіля RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 .

Проте вказує, що момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_13 згідно з показів водія ОСОБА_13 та свідка (водія) ОСОБА_14 настає для водія ОСОБА_13 з моменту об`єктивного виявлення ним стовпу пилу (схожого на туман), який перекриває йому видимість дороги).

Вказує, що ігнорування судом аргументів сторони захисту щодо достовірності вихідних даних, про наявність на асфальтобетоні насіння рапсу, потягло за собою невірні вихідні дані, а саме щодо стану покриття, як «сухе, однорідне», що в свою чергу вплинуло на використання під час розрахунків судовими експертами відповідного значень сталого уповільнення автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , яке було взято для сухого асфальту (який дорівнює 6,8 м/с*с у висновку експерта №859/1777 та 6,7 м/с*с у висновку експерта №323), в той час як фактичне значення стале уповільнення автомобіля на асфальті вкритому насіння ріпака (рапсу) дорівнює аналогічному при ожеледиці, який дорівнює 2,0...3,0 м/с*с. (про що вказував свідок - ОСОБА_14 , який теж застосовував екстрене гальмування, та у останнього спрацьовувала система ABC).

Посилається, що судом також у зазначеному вироку не надано належної оцінки невиконання стороною обвинувачення ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.06.2019, якою зобов`язано слідчого провести за участю сторони захисту додатковий допит підозрюваного ОСОБА_7 та повторний слідчий експеримент з участю підозрюваного ОСОБА_7 згідно ст.240 КПК України.

Вказує, що під час судового розгляду, у зв`язку з проведенням дорожніх робіт на ділянці автодороги (зміни дорожньої обстановки), та давністю подій сторона захисту була позбавлена можливості клопотати перед судом про повторний слідчий експеримент з участю підозрюваного ОСОБА_7 , а відтак сторона захисту позбавлена можливості провести повторну судову автотехнічну експертизу з об`єктивними вихідними даними.

Також, наголосив на запереченнях на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.02.2020, якою відмовлено в поверненні обвинувальною акту.

Вказує, що місцевим судом не надано належної оцінки, що в скерованому до суду обвинувальному акті взагалі відсутнє формулювання обвинувачення, оскільки обвинувальний акт містить відомості про повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, обставини, які встановлені досудовим розслідуванням та правову кваліфікацію.

Зазначає, що розгляд справи без формулювання обвинувачення був неможливим, але незважаючи на таке порушення, судом винесено рішення, яке є незаконним.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав у ній наведених. Прокурор та захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_9 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, розглядаючи провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. При цьому право на справедливий суд мають як обвинувачений так і потерпілий.

Неповнота судового розгляду згідно зі ст. 409 КПК є підставою для зміни або скасування судового рішення суду першої інстанції.

Неповнота судового розгляду полягає у нез`ясуванні або неналежному з`ясуванні всіх істотних обставин справи, а також у недостатності доказів або їх поверховому дослідженні. Такими, що мають істотне значення, обставини визнаються, у разі якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, вид і міру покарання, розмір відшкодування чи виправдання особи, тощо.

Неповним вважається судовий розгляд, у процесі якого не досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Суд апеляційної інстанції також може визнати судовий розгляд неповним, якщо, зокрема, висновки про вину або невинуватість особи обґрунтовані лише показаннями обвинуваченого і не вжито належних заходів для дослідження інших доказів.

Суд у вироку дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за наступних обставин.

09.08.2016 близько 02 год. 40 хв., в темну пору доби, водій ОСОБА_10 , керуючи технічно справним транспортним засобом, вантажним автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 , рухався по автошляху М 03 сполученням «Київ Харків Довжанський», в напрямку м. Хорол Полтавської області.

Рухаючись в межах с. Широке Великобагачанського району Полтавської області, на ділянці автошляху 266 км. + 400 м., водій ОСОБА_10 , порушуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Не урахувавши дорожню обстановку та дорожні умови, допустив наїзд на огородження проїзної частини, що потягло за собою перекидання вантажного автомобіля «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 на правий бік, перекриваючи всю ширину проїзної частини дороги та подальше зіткнення з легковим автомобілем ВАЗ 21112 д. н. з. НОМЕР_3 , що рухався позаду в попутному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_7 .

В свою чергу водій, ОСОБА_7 , 09.08.2016 року близько 02 год. 40 хв., в темну пору доби, керуючи власним технічно справним транспортним засобом, легковим автомобілем ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_3 , рухався по автошляху М 03, сполученням «Київ Харків Довжанський» в напрямку м. Хорол Полтавської області.

Рухаючись в межах с. Широке Великобагачанського району Полтавської області, на ділянці автошляху 266 км. + 400 м., знаходячись в зоні дії дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), водій ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п.п.12.3, 12.9, (б) та 3.29 розділу 33 ПДР України де вказано:

п.12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29. 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

п. 3.29 розділу 33 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові;

п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, допустив зіткнення автомобіля, яким він керував з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д. н. з. НОМЕР_2 , який перебував у перевернутому на правий бік положенні у нерухомому стані, який перекрив всю ширину проїжджої частини дороги, по напрямку руху автомобіля, перевертання якого сталося, внаслідок порушення водієм вантажного автомобіля «RENAULT MAGNUM 440», д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 п. 21.1 ПДР України.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди двоє пасажирів ВАЗ 21112 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Ці ж обставини відповідають змісту обвинувального акту.

Проте колегія суддів вважає, що механізм дорожньо-транспортної пригоди судом не встановлений. Зокрема, як вбачається із обвинувального акту, перекидання вантажівки з причепом відбулося близько 2 год. 40 хв. У цей же час близько 2 год. 40 хв. водій автомобіля ВАЗ 21112 ОСОБА_7 допускає зіткнення з бортовим причепом, що перекрив всю проїжджу частину дороги. Із наданих до суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового слідства слідчим перевірялася можливість водія ОСОБА_7 уникнути зіткнення за умови, що вантажівка з бортовим причепом знаходилася непорушно у статичному стані на проїжджій частині.

Однак, з огляду на встановлений слідчим одномоментний час перекидання вантажівки та зіткнення з нею легкового автомобіля, колегія суддів дійшла висновку про вкрай сумнівне перебування вантажівки у статичному стані в момент зіткнення з нею легковика. Звертає увагу на себе показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який повідомив, що спочатку він побачив стовп пилу, а лише потім перешкоду.

Судом не перевірялося наявність порушень правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_7 , які б знаходилися у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою за умови, що вантажівка з причепом в момент зіткнення з нею легковика перебувала в динамічному стані, на що вказує час дорожньо транспортних пригод, встановлених органом досудового розслідування.

Крім того, судом не встановлено повну картину розвитку дорожньо-транспортної пригоди з моменту втрати керування транспортним засобом «RENAULT MAGNUM 440», д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом «HOERSTEL TPN-400» д.н.з. НОМЕР_2 водієм ОСОБА_10 , наїзду ним на огородження проїзної частини з перекиданням, та подальшим зіткненням автомобіля ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 з зазначеним вище причепом, що внаслідок перекидання перекрив всю ширину проїзної частини, з огляду на показання обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_14 , який був допитаний судом першої інстанції, проте його показання як очевидця події не знайшли свого відображення у оскаржуваному вироку.

Суд не використав всі передбачені законодавством засоби для створення умов для реалізації своїх прав у даному випадку стороною захисту, а тому рішення суду про визнання винуватим ОСОБА_7 є передчасним та належним чином не вмотивоване.

Наведене порушення є істотним і таким, що перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Через це вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на підставі ч.1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У зв`язку із встановленням вказаного порушення колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості перевірити інші доводи апеляційної скарги сторони захисту.

При новому розгляді суд має створити необхідні умови сторонам кримінального провадження для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Звертаючи увагу на доводи апеляційної скарги та враховуючи наведене, апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4