Ухвала

від 05.11.2024 по справі 525/1688/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1688/19

Провадження № 1-кп/541/142/2024

У Х В А Л А

05 листопада 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170120000331 від 09.08.2016 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться обвинувальний акт по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що надійшов на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 01.02.2024.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на наступні обґрунтування. Обвинувальний акт має містити відомості зазначені в ч. 2 ст. 291 КПК України при цьому в даному підсумковому документі досудового розслідування не повинно бути жодних внутрішніх суперечностей, граматичних помилок і описок, а всі складові частини цього документа повинні бути узгодженні, як між собою, так і доданими до нього додатками згідно вимог ч. 4 ст. 291 КПК України. Проте в ньому присутні певні суперечності - так обвинувальний акт має містити, зокрема: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Як вбачається зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, серед проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій зазначено допит потерпілого ОСОБА_8 14.01.2017, тобто ОСОБА_8 перебуває у статусі потерпілого у даному кримінальному провадженні. Слідчий не наділений процесуальним правом позбавляти потерпілого раніше наданого процесуального статусу в одному і тому ж кримінальному провадженні. Тобто, на даний час ОСОБА_4 є потерпілим по даному кримінальному провадженню, проте в супереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України відомості про нього як потерпілого відсутні в обвинувальному акті. Виправити це можливо тільки шляхом складення нового обвинувального акта прокурором із зазначенням наявності всіх потерпілих, в тому числі ОСОБА_4 .

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження - обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Полтавський апеляційний суд скасовуючи попередній вирок вказав, що: механізм дорожньо-транспортної пригоди судом не встановлений. Зокрема, як вбачається із обвинувального акту, перекидання вантажівки з причепом відбулося близько 02 год 40 хв. У цей же час водій автомобіля ВАЗ 21112 ОСОБА_4 допускає зіткнення з бортовим причепом, що перекрив всю проїжджу частину дороги. Із наданих до суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового слідства слідчим перевірялася можливість водія ОСОБА_4 уникнути зіткнення за умови, що вантажівка з бортовим причепом знаходилася непорушно у статичному стані на проїжджій частині. Однак, з огляду на встановлений слідчим одномоментний час перекидання вантажівки та зіткнення з нею легкового автомобіля, колегія суддів дійшла висновку про вкрай сумнівне перебування вантажівки у статичному стані в момент зіткнення з нею легковика. Тобто, формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті є суперечливим та не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення викладеним в обвинувальному акті. Натомість згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, сторона обвинувачення не може керуватися припущеннями. Згідно ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення. Тому призначення судового розгляду за наявності викладених вище недоліків і порушень закону з їх усуненням прокурором на наступних стадіях провадження законом не передбачено. Сторона захисту вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє змінити обвинувачення в суді, а не для виправлення формулювання обвинувачення, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановлені нових фактичних обставин кримінально правопорушення.

Одночасно,в підготовчомусудовому засіданнізахисником ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про скасування постанови старшого слідчого СВ Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області від 26 березня 2019 року про відмову у визнанні потерпілим та заміну процесуального статусу учасника кримінального провадження у кримінальному провадженні № 12016170120000331. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 14.04.2017 ОСОБА_4 слідчому у даному кримінальному провадженні було подано заяву про залучення до провадження як потерпілого, заява було обумовлена тим, що кримінальним правопорушенням йому було завдано моральної, фізичної і майнової шкоди. За наслідками розгляду вказаної заяви, цього ж дня було вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого, та допитано в якості потерпілого. Саме з 14.04.2017 ОСОБА_4 набув процесуально статусу, як потерпілий. Водночас скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді. Сторона захисту вважає, що ОСОБА_4 взагалі не є підозрюваним та обвинуваченим по кримінальному провадженню, оскільки перебував і на даний час перебуває у даному кримінальному провадженні, в якості потерпілого. 14.01.2017 останнього було допитано в якості потерпілого, вказаний допит відбувся після подання ним слідчому заяви про залучення до провадження в якості потерпілого та вручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву (слідчий), тобто його заява слідчим була задоволена, оскільки у визначений строк та спосіб передбачений ст. 220 КПК України вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим слідчим винесено не було.

Натомість слідчий 26.03.2019 року, тобто через 2 роки 2 місяці та 12 днів, з грубим порушенням процесуальних строків визначених ч. 1 ст. 220 КПК України винесено постанову про відмову у визнані потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження. Слідчий не наділений процесуальним правом позбавляти потерпілого раніше наданого процесуального статусу в одному і тому ж кримінальному провадженні. Вказана постанова є протиправною, необґрунтованою в силу приписів ст. 9, ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки єдиною підставою для відмови у залученні до провадження як потерпілого є наявність очевидних та достатніх підстав вважати заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди. Окрім винесення слідчим такої постанови після допиту останнього в якості потерпіло, проведення слідчих експериментів за його участі та вручення пам`ятки про його процесуальні права, вказана постанова винесена у поза процесуальними строками визначеними ч. 2 ст. 220 КПК України, після отримання стороною обвинувачення фактичних даних, які в подальшому були покладені в обвинувачення ОСОБА_4 . З вищевикладених підстав, постанова слідчого СВ Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 від 26 березня 2019 року про відмову у визнанні потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження у кримінальному провадженні №12016170120000331, внесеного до ЄРДР 09.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України підлягає скасуванню.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання заявлені адвокатом ОСОБА_6 .

Прокурор проти клопотання захисника про повернення обвинувального акту та скасування постанови слідчого заперечував та просив відмовити в їх задоволенні зважаючи на наступні обґрунтування. У клопотанні про повернення обвинувального акту наведені аргументи є формальними та ніяким чином не заважають розгляду кримінального провадження по суті. Захисник зазначає що порушення є істотними, однак не наводить фактів в чому ця істотність та яким чином вони заважають розгляду кримінального провадження по суті. Посилання в клопотанні на ухвалу Полтавського апеляційного суду про викладення обставин кримінального провадження свідчать, що захисник таким чином вказує стороні обвинувачення як висловлювати власну позицію та будувати обвинувачення, що є фактично недопустимим, оскільки суд апеляційної інстанції лише зробив таке припущення. Вважав клопотання сторони захисту необґрунтованим. Щодо клопотання про скасування постанови слідчого від 26.03.2019 вважав, що на цій стадії розгляду кримінального провадження прийняти рішення лише зі слів сторони захисту неможливо, оскільки письмові докази не досліджувалися даним складом суду, а тому клопотання не підлягає розгляду.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення заявленого клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Щодо процесуального статусу обвинуваченого вважала, що оскільки це була стадія досудового розслідування, в ході якої спочатку ОСОБА_4 був в якості потерпілого, а в подальшому після проведення відповідних експертиз та визнання його винуватим набув інший статус, а саме статус підозрюваного, а далі обвинуваченого. Зазначала, що повернення обвинувального акту цих обставин не змінить і права ОСОБА_4 в даному випадку не порушено. З приводу обґрунтувань вказаних в ухвалі Полтавського апеляційного суду пояснила, що необхідно призначити кримінальне провадження до судового розгляду, допитати всіх необхідних осіб, дослідити письмові матеріали, а потім вирішувати яким чином суду дані розбіжності можливо уникнути. Вважала, що на даній стадії неможливо вирішити дане клопотання до дослідження всіх доказів по справі.

Щодо поданого клопотання про скасування постанови слідчого заперечувала проти його задоволення з процесуальних підстав, так як клопотання повинно бути обґрунтованим та належним чином підтверджено доказами. Що стосується даного клопотання то до нього не додано жодних доказів, а саме понесених витрат чи збитків, а судом обставини справи ще не досліджувалися. Вказувала, що за таких обставин захисник не може посилатися на матеріали які є у матеріалах кримінального провадження. Крім того, з матеріальної точки зору вважала, що допитана в якості потерпілого особа була на початкових стадіях досудового розслідування. В подальшому ситуація змінилася і статус особи був змінений. За таких обставин ОСОБА_4 немає подвійного статусу, а тому заявлене клопотання не підлягає до задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника ОСОБА_7 .

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в підготовче судове засідання не з`явилися, про розгляд кримінального провадження повідомлені належним чином, в раніше поданих заявах просили проводити підготовче судове засідання без їх участі (т. 3, а.с. 151-152).

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання сторони захисту, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Вимоги до обвинувального акту та додатків до нього встановлені ст. 291 КПК України і даний перелік вимог та документів є вичерпним.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Таким чином для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України.

Перевіривши обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відповідність вимогам кримінально-процесуального законодавства, суд вважає його таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень ст. ст. 291, 314 КПК України обвинувальний акт має містити, крім інших передбачених цією нормою процесуального права відомостей, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У контексті тверджень захисника ОСОБА_6 про наявність суперечливого формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, що не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення зважаючи на обґрунтування, що містяться в ухвалі Полтавського апеляційного суду від 01.02.2024, якою вирок суду від 10.08.2022 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано та направлено на новий розгляд, суд звертає увагу на наступне.

Наявний в матеріалах кримінального провадження обвинувальний акт затверджений прокурором, містить як формулювання обвинувачення, так і правову кваліфікацію правопорушення.

Визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг. Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18). Відповідно до названої позиції, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Отже, суд на даній стадії судового процесу не може вдаватися до оцінки змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, щоб не вийти за межі своїх повноважень, адже під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених у п. п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України.

З приводу тверджень захисника ОСОБА_6 про наявність суперечностей в обвинувальному акті в частині відсутності в ньому відомостей про потерпілого ОСОБА_4 , зважаючи на проведення допиту ОСОБА_4 в ході досудового розслідування в якості потерпілого, суд зазначає наступне.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, а саме п. 7 мається запис про допит 14.01.2017 року ОСОБА_4 в якості потерпілого. Однак, в п. 22 вищевказаного реєстру мається посилання на винесену 26.03.2019 старшим слідчим СВ ОСОБА_9 постанову про відмову у визнанні потерпілим та зміну статусу учасника кримінального провадження, яка стосується ОСОБА_4 . Дана обставина пов`язана з тим, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування був допитаний в якості потерпілого до проведення відповідних експертних досліджень, а після отримання їх результатів останньому було змінено статус.

Крім того, на стадії підготовчого судового засідання в суду відсутні підстави для скасування постанови старшого слідчого СВ Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області від 26 березня 2019 року про відмову у визнанні потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження по кримінальному провадженню № 12016170120000331, оскільки судом не досліджувалися письмові докази, а тому передчасно робити висновки з приводу законності чи незаконності дій слідчого. Разом з тим, стороною захисту не надано до клопотання будь-яких доказів на підтвердження завданих ОСОБА_4 збитків або інших негативних наслідків після дорожньо-транспортної пригоди, які б давали зможу визнати останнього потерпілим.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору та скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження у кримінальному провадженні № 12016170120000331 такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314-316, 369 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 від 26.03.2024 року про повернення обвинувального акту прокурору та скасування постанови старшого слідчого СВ Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області від 26 березня 2019 року про відмову у визнанні потерпілим та зміну процесуального статусу учасника кримінального провадження у кримінальному провадженні № 12016170120000331 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1