Постанова

від 06.02.2024 по справі 702/805/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/187/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №702/805/21 Категорія: 311010000 Олійник М.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Монастирищенська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шестакової Юлії Володимирівни на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2023 року, у складі судді Олійника М.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

вс та но ви в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним (незаконним) та скасувати розпорядження міського голови Тищенка О.М. від 26.11.2021 № 386-ктр «Про звільнення директора ЗДО «Золота рибка» Драч Н.С.»; визнати недійсним (незаконним) та скасувати розпорядження міського голови Тищенка О.М. від 17.11.2021 № 381-ктр «Про оголошення догани»; поновити її на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» Монастирищенської районної ради; стягнути з Монастирищенської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2021 по дату ухвалення рішення у справі; стягнути з Монастирищенської міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині її поновлення на роботі на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» Монастирищенської районної ради; допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж на один місяць.

Позов мотивувала тим, що вона працювала на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» загального типу Монастирищенської районної ради.

З часу призначення її на зазначену посаду і по 26.11.2021 (день звільнення з посади) вона сумлінно виконувала усі покладені на неї завдання та обов`язки згідно з контрактом, посадовою інструкцією та чинним законодавством, про що свідчить успішне проходження атестацій, підвищення кваліфікації, відзнаки тощо.

У листопаді 2021 року до неї, як директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» Монастирищенської районної ради, почали звертатися працівники з повідомленнями щодо присутності у діях працівниці ОСОБА_2 ознак булінгу (мобінгу) до учасників освітнього процесу, що має склад адміністративного правопорушення згідно з ст.173-4 КУпАП. Відповідно до наявних у директора закладу дошкільної освіти обов`язків, до Управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради 23.11.2021 вх № 435 було направлене колективне звернення закладу дошкільної освіти щодо юридичної допомоги у вирішенні ситуації стосовно булінгу.

Також, 26.11.2021 нею була надіслана заява щодо булінгу до сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Монастирище) відділу поліції № 1 (м. Жашків) Уманського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області. 23.11.2021 наказом Управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради за № 86 було призначене службове розслідування стосовно розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин у закладі дошкільної освіти.

26.11.2021 поза межами робочого часу Управлінням освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради близько 16 год. 40 хв. вона була запрошена до вказаного Управління, про причину запрошення вона завчасно не була повідомлена, де їй було зачитано акт про результати службового розслідування. З актом вона була категорично не згодна, тому хотіла скористатись правом на надання зауважень на акт.

Того ж дня вона була звільнена з посади розпорядженням міського голови ОСОБА_3 від 26.11.2021 № 386-ктр.

Після її огляду в лікаря 26.11.2021, через вкрай негативний стан здоров`я та у зв`язку з терміновою необхідністю оперативного хірургічного втручання, з 27.11.2021 вона перебувала на лікарняному через тимчасову непрацездатність.

Вона вважає, що службове розслідування проведене з порушенням вимог чинного законодавства, розпорядження міського голови № 386-ктр від 26.11.2021 носить упереджений характер, є безпідставним, винесене з грубим порушенням норм законодавства та за відсутності в її діях будь-якої вини. Дії уповноважених осіб щодо позбавлення її права на викладення заперечень до акту про результати службового розслідування вказують на необ`єктивність та однобічність викладених в акті висновків, що призвело до звуження її прав. Крім того, вказаним розпорядженням було порушено її право на працю.

Наказ Управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради від 23.11.2021 № 86 «Про проведення службового розслідування» не містить відомостей про голову комісії, що не відповідає вимогам п. 3 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування № 950, затвердженого постановою КМУ 13.06.2000 (далі - Порядок № 950). Підстава призначення службового розслідування «стосовно розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин» не відповідає підставам, встановленим п. 1 вказаного Порядку.

Акт про результати службового розслідування від 16.11.2021 не містить інформації про прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіту, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування, взагалі незрозуміло щодо кого воно проводилося; не містить висновків службового розслідування, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причин та умов, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення; не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, не викладені обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та не запропоновано вид дисциплінарного стягнення, як того вимагає вказаний Порядок. Її не було повідомлено за день до ознайомлення з актом про дату і місце ознайомлення з актом. Також її позбавили права бути присутньою під час розгляду акта службового розслідування, оскільки ще до розгляду акта було прийняте розпорядження міського голови про її звільнення.

Вважає, що розпорядження міського голови про оголошення догани від 17.11.2021 за № 381-ктр є немотивованим та не містить покликання на відповідні пункти контракту, посадової інструкції чи правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідачем порушено процедуру притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбачену Порядком № 950, що свідчить про те, що під час службового розслідування відповідач діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Всупереч ч. 1 ст. 149 КЗпП України їй не було запропоновано надати письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. Оскільки розпорядження про її звільнення підлягає скасуванню, то вона підлягає поновленню на роботі.

Крім того, розірвання трудового договору було проведено без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, чим порушено ч. 1 ст. 43 КЗпП.

Просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно з довідкою про доходи від 08.12.2021 № 110 розмір заробітної плати за останні два місяці перед звільненням складає 12 206, 97 грн. у жовтні 2021 за 20 робочих днів та 24 080,87 грн. у листопаді 2021 за 22 робочих днів, загальна сума 36 287, 84 грн. за 44 робочих дня. Таким чином, її середньоденна заробітна плата за два повні місяці перед звільненням становила 824, 72 грн. в день. Вимушений прогул повинен розраховуватися за період з 27.11.2021, дати з якої вона не перебуває у трудових відносинах, по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі, яке підлягає примусовому виконанню. Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на її користь повинен розраховуватись за формулою: кількість робочих днів * 824,72 грн.

Вказувала, що своїми незаконними діями відповідач позбавив її основного джерела доходу, чим заподіяв їй моральну шкоду. Вона не мала можливості продовжувати звичайний спосіб життя, її моральні страждання обтяжувалися тим, що на момент здійснення цих дій їй потрібна була вартісна медична допомога у зв`язку з оперативним хірургічним втручанням, а в подальшому - вартісна підтримуюча терапія. Усі ці обставини негативно відображалися і на її психологічному стані, що потягло за собою розлад сну та постійне занепокоєння. Враховуючи глибину її фізичних та душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, оцінила спричинену їй моральну шкоду у 50 000 грн.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м. Монастирище ОСОБА_3 від 17.11.2021 року № 381-ктр «Про оголошення догани».

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м. Монастирище ОСОБА_3 від 26.11.2021 року № 386-ктр «Про звільнення директора ЗДО «Золота рибка» ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» Монастирищенської міської ради.

Вирішено стягнути з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 265 886 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 20 коп. з врахуванням всіх обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вирішено стягнути з Монастирищенської міської ради:

-на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

-на користь держави судовий збір в розмірі 4 656 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн. 36 коп.

Суд мотивував своє рішення тим, що розпорядження № 381-ктр від 17.11.2021 про оголошення догани позивачці винесене з порушенням положень ст. 149 КЗпП України, є невмотивованим та не містить обґрунтування з покликанням на відповідні пункти контракту, посадової інструкції чи правил внутрішнього трудового розпорядку. Не містить такого покликання і акт про результати перевірки порушення трудової дисципліни у ЗДО «Золота рибка» від 16.11.2021, незрозумілим є, щодо кого саме була проведена перевірка і за порушення чого, не містить висновку про необхідність притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, тому розпорядження про оголошення догани має бути визнане незаконним та скасоване. Оскільки розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення від 17.11.2021 є неправомірним, не може бути врахованим і бути підставою для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Визнаючи розпорядженняпро звільненняпозивачки незаконнимта скасовуючийого,з поновленнямпозивачки напосаді,суд виходивз того,що відсутнісистематичні порушеннята систематичніневиконання позивачкоюбез поважнихпричин обов`язків,покладених нанеї трудовимдоговором абоправилами внутрішньоготрудового розпорядку,що моглобути підставамидля застосуваннядо неїдисциплінарного стягненняу виглядізвільнення зап.3ст.40КЗпП України.Розпорядження прозастосування допозивачки дисциплінарнихстягнень буливинесені 17.11.2021та 26.11.2021,тобто зрозривом міжсобою лишеу дев`ятьднів,та фактичнопов`язаніз однієюі тієюж самоюконфліктною ситуацієющодо вихователяЗДО «Золотарибка» ОСОБА_2 ,що виключаєтвердження просистематичне невиконанняпозивачкою безповажних причинобов`язків,покладених нанеї трудовимдоговором абоправилами внутрішньогота трудовогорозпорядку.Два дисциплінарнихстягнення,накладених закороткий проміжокчасу,фактично застосованіза однеі теж порушення,що невідповідає вимогамст.149КЗпП України. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у зв`язку з визнанням незаконним та скасування розпорядження про звільнення, ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що провадження у справі було відкрите 28.12.2021 Монастирищенським районним судом, у подальшому справа була передана для розгляду Христинівському районному суду, та 04.03.2022 була винесена ухвала про прийняття справи до свого провадження. Зважаючи на те, що виплата роботодавцем працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та формою компенсації за порушення трудових прав, беручи до уваги критерії оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, суд зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який просила стягнути позивач до 265 886, 20 грн. (618, 34 грн. х 430 робочих днів), за період з 04.03.2022 (дати винесення ухвали Христинівського районного суду про прийняття до свого провадження) до 27.10.2023 (день, зазначений у заяві про уточнення суми розрахунку), з врахуванням всіх обов`язкових платежів.

Зменшуючи розмір моральної шкоди з 50000 грн до 10000 грн суд виходив з засад розумності, виваженості та справедливості та мотивував тим, що вказаний позивачкою розмір завищений і не відповідає отриманими нею моральними стражданнями.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат на правничу допомогу, представник позивача адвокат Шестакова Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити частково рішення суду. Стягнути з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 308551 грн, моральну шкоду в сумі 50000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68000 грн.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що рішення суду в частині зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є таким, що ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ч.2 ст. 235 КЗпП України, оскільки констатуючи відсутність вини з боку позивачки, судом не дотримано вимог даної статті.

Наголошує, що вимушений прогул позивачки повинен розраховуватися з 27.11.2021 дата, з якої позивачка не перебуває у трудових відносинах по 01.11.2023 дата ухвалення судом рішення про поновлення на роботі. Тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає до стягнення з відповідача складає 308551 грн 66 коп. (499 робочі дні х 618,34 грн.).

В частині задоволення моральної шкоди скаржник вважає, що суд залишив поза увагою, що позивачка з 27.11.2021 з вини відповідача залишилася без засобів існування, він позбавив її основного джерела доходу та те, що дані дії вчинені щодо особи з інвалідністю та у період дії військового стану в Україні.

Вважає, що визначена судом сума моральної шкоди в розмірі 10000 грн за два роки страждань є заниженою. Саме сума моральної шкоди у 50000 грн зможе виконати компенсаційну функцію щодо позивачки, яка, крім того, належно обґрунтована з долученням доказів спричинення моральної шкоди.

Стосовно часткового задоволення судових витрат на професійну правничу допомогу, скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Звертає увагу, що позивачка просила суд стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у сумі 68000 грн., які були належним чином підтверджені детальним описом наданих адвокатом послуг з доказами реального їх понесення.

Крім того, наголошує на тому, що суд за власною ініціативою зменшив суму судових витрат на правничу допомогу до 15000 грн, без відповідного обґрунтування відповідача щодо їх зменшення.

Відзив на апеляційну скаргу Монастирищенська міська рада не подавала.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Шестакову Ю.В., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на задоволенні за наведених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з положенням ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині визначення періоду та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, в решті рішення сторонами не оскаржується, а тому колегія суддів не входить в обговорення законності та обгрунтованості рішення в частині, що не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права щодо вирішення питання розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду належним чином не вмотивовані та не відповідають наявним у справі доказам, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що наказом відділу освіти Монастирищенської районної державної адміністрації від 06.03.2018 № 5-к/тр на підставі рішення Монастирищенської районної ради від 07.12.2017 № 19-11/ VII «Про затвердження Положення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної та позашкільної освіти Монастирищенського району» та рішення районної ради від 06.03.2018 № 23-18/VII «Про призначення на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» Монастирищенської районної ради» позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» загального типу Монастирищенської районної ради з 06.03.2018 на умовах контракту на строк 2 роки.

Рішенням Монастирищенської районної ради від 07.02.2020 № 43-7/VII було продовжено дію контракту з позивачкою на 5 років, з 06.03.3020 до 05.03.2025, про що була укладена додаткова угода до контракту від 03.03.2020.

16.11.2021 управлінням освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради був складений акт про результати перевірки факту порушення трудової дисципліни у ЗДО «Золота рибка». Про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вказаним актом 17.11.2021 був складений акт про відмову від підпису.

17.11.2021 управлінням освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради цей акт був направлений міському голові ОСОБА_3 для застосування заходу стягнення - оголошення догани директору закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням трудової дисципліни. Того ж дня розпорядженням міського голови м. Монастирище за № 381-ктр позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності, їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Відповідно до акта про відмову від підпису про оголошення догани від 17.11.2021 позивачка відмовилась від підпису на підтвердження ознайомлення з вказаним розпорядженням.

22.11.2021 на ім`я начальника управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради було направлене колективне звернення працівників закладу дошкільної освіти «Золота рибка» за № 44 щодо надання юридичної допомоги у вирішенні конфліктної ситуації щодо вихователя ОСОБА_2 . До колективного звернення були долучені ряд документів, в тому числі копія заяви ОСОБА_4 від 15.11.2021 .

23.11.2021 наказом управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради за № 86 «Про проведення службового розслідування» наказано провести службове розслідування стосовно розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин у ЗДО «Золота рибка» та створено комісію з проведення службового розслідування.

За його наслідками був складений акт про результати службового розслідування. 26.11.2021 з вказаним актом була ознайомлена позивачка.

26.11.2021 управлінням освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради міському голові ОСОБА_3 був направлений акт від 26.11.2021 для застосування заходу стягнення - звільнення директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золота рибка» ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням трудової дисципліни.

Профспілковим комітетом ЗДО «Золота рибка» 26.11.2021, протокол № 12, була надана згода на звільнення директора ЗДО «Золота рибка» ОСОБА_1 із займаної посади.

26.11.2021 розпорядженням міського голови м. Монастирище Тищенка О.М. № 386-ктр «Про звільнення директора ЗДО «Золота рибка» ОСОБА_1 » позивачка була звільнена відповідно до п. 3ст. 40 КЗпП України.

Від підпису про ознайомлення з даним розпорядженням ОСОБА_1 відмовилась, про що був складений акт від 26.11.2021 .

26.11.2021о 21 год. 40 хв. позивачка звернулась до сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Монастирище) відділу поліції № 1 (м. Жашків) Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про те, що у ЗДО «Золота рибка» між працівниками дитячого садка та вихователем ОСОБА_2 виник конфлікт.

Такі встановлені судом обставини справи.

В зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 149, п.3 ст. 40 КЗпП України при оголошенні догани ОСОБА_1 та звільненні останньої з посади директора ЗДО «Золота рибка», судом визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м.Монастирище ОСОБА_3 від 17.11.2021 року № 381-ктр «Про оголошення догани» та від 26.11.2021 року № 386-ктр «Про звільнення директора ЗДО «Золота рибка» ОСОБА_1 ».

У відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України позивачку поновлено на роботі.

Згідно із частиною першою статті3та статтею4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпПУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону «Про оплату праці» №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону №108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з рішення суду, вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виснував, що справа розглядається більше одного року не з вини працівника.

Тому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та безпідставним обгрунтування такого зменшення критеріями оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

Також, колегія суддів вважає невмотивованим висновок суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2022 - дати винесення Христинівським районним судом Черкаської області ухвали про прийняття справи до свого провадження справи по 27.10.2023 день, вказаний у заяві про уточнення суми розрахунку.

В позовній заяві та заявах про уточнення суми розрахунку, представник позивача просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2021 по дату ухвалення судового рішення у справі.

Остання заява про уточнення розрахунку була подана 26.09.2023, в якій був зазначений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 27.10.2023, з врахуванням призначеного у справі судового засідання на 27.10.2023.

Натомість, рішення суду було ухвалене в наступному судовому засіданні - 01.11.2023, а відтак, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд повинен був зробити з врахуванням вимоги позивача про стягнення середнього заробітку по дату ухвалення судового рішення у справі, тобто по 31.10.2023, а не по 27.10.2023.

Враховуючи положення ч.2 ст. 235 КЗпП України з Монастирищенської міської ради на користь незаконно звільненої ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 27 листопада 2021 року дати, коли припинились трудові правовідносини ОСОБА_1 по 31 жовтня 2023 року, тобто по день ухвалення рішення судом першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Так, судом встановлено та не заперечується скаржником, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці до звільнення складає 618 грн 34 коп.

З 27 листопада 2021 року по 31 жовтня 2023 року нараховується 498 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає до стягнення з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 складає 307933 грн. 32 коп (498 робочих днів х 618 грн 34 коп).

З огляду на викладене, висновки суду про зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковими, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, вимог ст. 235 КЗпП України, та спростовуються викладеним.

Рішення в цій частині підлягає зміні, шляхом збільшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 з 265886грн 20коп до 307933 грн 32 коп.

Водночас, вимоги апеляційної скарги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 01.11.2023 колегія суддів відхиляє, оскільки час вимушеного прогулу рахується до ухвалення судом рішення про поновлення працівника на роботі, тобто з врахуванням дня, що передує ухваленню рішення, в даному випадку це 31 жовтня 2023 року.

Вимоги скаржника про безпідставність рішення суду в частині зменшення розміру моральної шкоди з 50000 до 10000 грн, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно дост.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідне положення щодо відшкодування моральної шкоди знайшло своє підтвердження у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995.

Так, у п.9 даної постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував моральні страждання, які зазначала позивач, в зв`язку з її незаконним звільненням, в тому числі втрату основного джерела доходу, неможливість у зв`язку з цим продовжувати звичний спосіб життя та необхідність вартісної медичної допомоги, яку потребувала позивач на момент її звільнення.

З урахуванням даних обставин, засад співмірності та справедливості, колегія суддів вважає, що рішення в цій частині є законне та обґрунтоване, а визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн є таким, що покриває моральні страждання позивача.

З огляду на викладене, доводи скаржника про збільшення розміру моральної шкоди колегія суддів відхиляє, оскільки судом було враховано всі докази на підтвердження моральної шкоди, завданої позивачці незаконним звільненням з роботи, нових доказів, які не були досліджені судом, на підтвердження завданих позивачці моральних страждань, які скаржник оцінює в 50000 грн, до суду апеляційної інстанції не надано.

Стосовно доводів скаржника щодо незгоди з рішенням суду в частині визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає такі твердження заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено, що розмір та строки виплати гонорару адвоката визначені у договорі №33/2021-ц про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2021, укладеному між позивачкою та адвокатом Шестаковою Ю.В., та у кошторисі послуг адвоката, який є додатком до даного договору.

Крім того, судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу полягають в оплаті позивачкою таких наданих послуг і виконаних робіт: вивчення документів та вироблення правової позиції у справі (4 години) 12000 грн, складання та направлення адвокатського запиту - 600 грн, складання позовної заяви 15000 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 3000 грн за одне судове засідання (деякі судові засідання невеликою тривалістю 1500 грн. за одне судове засідання).

Судом констатовано, що оплата позивачкою даних витрат підтверджується копіями платіжних інструкцій, долучених до справи.

Натомість, суд дійшов помилкового висновку про зменшення розміру даних судових витрат з 68100 грн до 15000 грн, без надходження клопотання іншої сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відтак, колегія суддів звертає увагу, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зменшуючи розмір судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Такий висновок судом зроблено з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони не надходило, а суд не може перейняти дану ініціативу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема останнім розрахунком від 20.09.2023, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу складають 68100 грн., та копіями платіжних інструкцій (а.с.249-253 т. 2, а.с.1-19 т.3).

Враховуючи, що рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, шляхом його збільшення з 265886 грн 20 коп. до 307933 грн 32 коп., та помилковість висновків суду про зменшення розміру судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката за ініціативою суду, без відповідного клопотання іншої сторони про таке зменшення, колегія суддів вважає, що вимога скаржника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 68000 грн., підлягає до часткового задоволення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та складає 60384 грн. (68000х88,8%:100%).

Колегія суддів не вправі вийти за межі апеляційних вимог, а тому відповідно до положення ст. 367 ЦПК України враховує суму витрат на професійну правничу допомогу вказану скаржником у апеляційній скарзі в розмірі 68000 грн, а не 68 100 грн, як було зазначено в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2023 року в оскаржуваній частині не повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду викладені в рішенні суперечать доказам наявним у матеріалах справи. Тому рішення в оскаржуваній частині необхідно змінити, збільшивши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 265886 грн 20 коп до 307933 грн 32 коп та розмір витрат на професійну правничу допомогу з 15000 грн до 60 384 грн 00 коп., які підлягають до стягнення з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 . В частині оскарження розміру моральної шкоди рішення залишається без змін.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.п. 1, 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5 368 грн 99 коп., який би належало сплатити скаржнику, належить стягнути з Монастирищенської міської ради в дохід держави.

Крім того, у зв`язку із збільшенням розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає зміні розмір судового збору за подачу позовної заяви.

Так, з Монастирщенської міської ради в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 4995 грн 33 коп. (908 грн + 908 грн +3179 грн 33 коп).

Крім того, до апеляційної скарги долучено кошторис послуг адвоката, який є додатком до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №33/2021-ц від 01 грудня 2021, згідно з яким визначено вартість послуг адвоката: складання апеляційної скарги 8000 грн, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із суду у м. Києві чи за допомогою власних технічних засобів 4000 грн, інші послуги тарифікуються згідно додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги.

До судового засідання надійшло клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн, відповідно до якого позивачем понесені судові витрати за складання апеляційної скарги в сумі 8 000 грн та за участь адвоката у судовому засіданні в сумі 4000 грн судодень.

На підтвердження оплати наданих послуг адвоката, скаржником до клопотання долучено платіжні інструкції від 21.11.2023 на суму 8000 грн. та від 17.01.2024 на суму 4000 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та відсутність клопотань іншої сторони про зменшення судових витрат на оплатуправничої допомогиадвоката,колегія суддіввважає,що зМонастирищенської міськоїради накористь ОСОБА_1 підлягають достягнення судовівитрати наоплату професійноїправничої допомогиадвоката врозмірі 10656грн.,пропорційно дорозміру задоволенихпозовних вимог.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаШестакової ЮліїВолодимирівни задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2023 року у даній справі в оскаржуваній частині змінити, збільшивши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 265886 грн 20 коп до 307933 грн 32 коп (триста сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 32 коп.) та розмір витрат на професійну правничу допомогу з 15000 грн до 60 384 грн 00 коп. (шістдесят тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 коп.), які підлягають до стягнення з Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 .

В решті рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з Монастирищенської міськоїради накористь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10656 грн 00 коп. (десять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Стягнути з Монастирищенської міської ради в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5 368 грн 99 коп.

Стягнути з Монастирищенської міської ради в дохід держави судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 4995 грн 33 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2024 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков