Ухвала

від 06.02.2024 по справі 120/1262/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

06 лютого 2024 р.Справа № 120/1262/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, при зверненні до суду позивач мав би сплатити судовий збір в сумі 1211, 20 грн. (3028 грн. х 0,4) та додати відповідні докази про оплату судового збору до матеріалів справи.

Проте, судовий збір у відповідному розмірі позивачем не сплачений, однак в тексті позовної заяви позивач просить суд відстрочити надання доказів про відсутність у нього за 2023 рік будь якого доходу чи заробітку та в подальшому звільнити його від сплати судового збору.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що на сьогоднішній день позивач не має жодного заробітку і, на його переконання, цей факт може бути підтверджений виключно шляхом надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела /суми виплачених доходів та утримання податків за попередній рік (за 2023 рік).

Звертає увагу, що згідно інформації Державної податкової служби, розміщеної на її офіційному сайті https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-412837.html#, «Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді надаються за останні три роки (поквартально), відомості за останній звітний період (квартал) надаються через 50 днів після його закінчення». Враховуючи викладене зазначає, що відомості про відсутність у нього за 2023 рік будь-якого доходу чи заробітку він може отримати і надати суду тільки після 20 лютого 2024 року.

Розглянувши заявлене клопотання, суд зважає на таке.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною першою ст. 8 Закону 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18 наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому суд зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено відстрочення надання доказів на підтвердження майнового стану особи в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат.

Суд вказує, що законодавством регламентовано лише право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною передумовою для реалізації такого права є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. А обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається із такою заявою. Тобто, саме заявник має переконливо довести перед судом відповідні обставини та надати суду належні документи на підтвердження факту об`єктивної відсутності можливості сплати судового збору через свій складний майновий стан.

В даному ж випадку позивачем до матеріалів справи не додано взагалі ніяких документів та доказів, які б підтверджували обставини про його майновий стан та відсутність у нього об`єктивної можливості для сплати судового збору.

Що ж до посилань позивача на те, що факт відсутності у нього заробітку може бути підтверджений виключно шляхом надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела /суми виплачених доходів та утримання податків за попередній рік (за 2023 рік), то суд вважає їх помилковими, оскільки положення статті 133 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір" не визначають, що такі відомості мають бути підтвердженні виключно даними з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплаченого доходу за минулий рік.

Такими доказами, виходячи з наведених вище правових норм, можуть бути будь-які дані, які характеризують майновий стан сторони, а розмір річного доходу може також (але не виключно) визначатися, наприклад, відомостями отриманих від джерела доходів (якщо особа працює), або відомостями чи доказами які свідчать про те, що особа не працевлаштована (не працює), не отримує різного роду допомог чи компенсацій від держави чи інших осіб, не має вкладів чи рахунків в банках, на яких зберігаються кошти, тощо.

Суд звертає увагу позивача, що наявність у нього скрутного матеріального становища, який перешкоджає сплаті ним судового збору може бути підтверджений і іншими доказами, наприклад відомостями про наявність у нього статусу малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, потреба у лікуванні, наявність утриманців тощо.

Отже, з огляду на викладене і беручи до уваги, що норми процесуального закону не передбачають можливість відстрочення надання доказів на підтвердження майнового стану особи і позивач жодним чином не підтвердив свій майновий стан як такий, що перешкоджає йому оплатити судовий збір за подання цього позову, суд доходить висновку про відсутність наразі достатніх правових та фактичних підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Таким чином в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно або навести належні обґрунтування щодо можливості звільнення його від сплати судового збору із долученням до такого клопотання відповідних доказів, які б підтверджували майновий стан сторони та його фінансову неспроможність оплатити судовий збір; або надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 256, 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення клопотання позивача про відстрочення та звільнення його від сплати судового збору за подання даного позову.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу 10-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович