Рішення

від 06.02.2024 по справі 140/31453/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31453/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Волинській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2022 №0203528-2405-0312, від 17.04.2023 №0047927-2405-0312, визнання протиправною та скасування податкової вимоги №001294-1303-0320 від 31.05.2023,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2022 №0203528-2405-0312, від 17.04.2023 №0047927-2405-0312, визнання протиправною та скасування податкової вимоги №001294-1303-0320 від 31.05.2023.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області сформовано податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було визначено суми податкових зобов`язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості», а саме:

1. №0203528-2405-0312 від 16.06.2022 року:

за податковий період 2019 рік в розмірі 17316.41 грн.;

за податковий період 2020 рік в розмірі 19598.53 грн;

та за податковий період 2021 рік 24895.80 грн., всього за податковий період 2019-2021 роки на загальну суму 61810.74грн. та №0047927-2405-0312 від 17.04.2023 року за податковий період 2022 рік в розмірі 89901.50 грн.

Всього відповідачем за спірними податковими повідомленнями - рішеннями було визначено ОСОБА_1 податкових зобов`язань на загальну суму 151 712.24 грн.

Також, на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем було сформовано податкову вимогу №001294-1303-0320 від 31.05.2023 року.

Відповідачем були визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових зобов`язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за 2019 - 2022 роки у зв`язку із належністю позивачці об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення площею 1383.1 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що податковим органом винесено зазначені податкові повідомлення-рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, в редакції, чинній на час їх винесення, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку з наступних підстав.

Так, нежитлове приміщення, на яке було нараховано позивачці податкові зобов`язання, остання отримала у 2015 ропі від СВК «Білорусь» (код 03738054) на належний позивачці майновий сертифікат Серії ВЛ №287245, як член колективного сільськогосподарського підприємства. При цьому приміщення є кормоскладом, тобто сільськогосподарського призначення та використовувалось як до передачі його ОСОБА_1 так і перебуваючи у власності останньої в зазначений податковий період виключно для сільськогосподарського товаровиробниптва.

Дана обставина підтверджується, зокрема довідкою СВК «Білорусь» від 28.09.2023р., майновим сертифікатом Серії ВЛ №287245, актом приймання- передачі приміщення від 09.09.2015 року, копією протоколу зборів СВК «Білорусь» від 02.09.2015 року.

Стверджує, що визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Зазначає, що вона як сільськогосподарський товаровиробник підпадає під положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Крім того вказує, що податкові зобов`язання із зазначеного податку за 2019 - 2021 роки були нараховані контролюючим органом одним податковим повідомленням-рішенням №0203528-2405-0312. сформованим в один день - 16.06.2022 року та після закінчення визначеного законом строку (до 1 липня поточного року), що є додатковою підставою для визнання судом цього податкового повідомлення-рішення протиправним.

За таких обставин, відповідачем було безпідставно визначено позивачу податкові зобов`язання та винесено відповідні податкові повідомлення-рішення №0203528-2405-0312 від 16.06.2022 року та №0047927-2405-0312 від 17.04.2023 року, які в свою чергу з наведених підстав є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, оскільки оскаржувана податкова вимога була сформована на підставі вищевказаного незаконного податкового повідомлення-рішення, тому також є незаконною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до поданого клопотання представника позивача останній повідомив суду, що ОСОБА_1 на даний час не є фізичною особою-підприємцем, а тому позивачем у справі слід уважати фізичну особу ОСОБА_1 (арк.спр.26).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 10.11.2023 заперечив проти заявленого позову з наступних підстав.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі податкових повідомлень-рішень №0203528-2405-0312 від 16.06.2022 року та №0047927-2405-0312 від 17.04.2023 року, нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 - 2022 роки на загальну суму 151712,24 грн. оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення площею 1383.1 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . А тому, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. Згідно даних АІС «Податковий блок» у ОСОБА_1 зареєстровано наступні КВЕДи: 52.1 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (основна), 52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, 52.26.0 роздрібна торгівля тютюновими виробами. Звертаємо увагу що дані КВЕДи не мають ніякого відношення до сільськогосподарського товаровиробництва.

Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 не являється ФОП, як зазначено в позовній заяві позивача. ОСОБА_2 відповідно до реєстраційних даних перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності з 08.09.2005 року по 14.01.2013 року. Припинено підприємницьку діяльність та знято з обліку платника податків відповідно до реєстраційних та облікових даних 14.01.2013 року.

На думку відповідача, позивачка, як фізична особа не може бути сільськогосподарським товаровиробником, оскільки цей статус можуть мати фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Таким чином, позивачка не має підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

З наведених вище підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю (арк.спр.33-36).

Разом з відзивом представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2022 №0203528-2405-0312 без розгляду.

Посилається на статтю 122 КАС України , яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду. Оскільки згідно повідомлення про вручення поштового відправлення податкового повідомлення-рішення від 16.03.2022 №0203528-2405-0312 його було вручено 24.06.2022, а з позовною заявою позивач звернулася 29.09.2023, відтак строк звернення до суду пропущений (арк.спр.40).

У задоволенні даного клопотання слід відмовити так як позивач не оскаржувала спірні податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, тому строк звернення про оскарження рішень становить 1095 днів з дня їх отримання.

На адресу суду 13.11.2023 надійшла відповідь на відзив представника позивача у якій він додатково наголошував, що позивач не позбавлена права займатися сільськогосподарським товаровиробництвом без реєстрації суб`єкта господарювання з огляду на пояснення надані у позовній заяві (арк.спр.46-47).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 140/31453/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні за участі сторін (арк.спр.50).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи надані у заявах по справі, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлова будівля загальною площею 1383.1 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (на момент набуття права власності Ратнівського) району Волинської області.

16.06.2022 та 17.04.2023 контролюючим органом відповідно до підпункту54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу Українита пункту 266.7статті 266 Податкового кодексу Українивинесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф" № 0203528-2405-0312 та 0047927-2405-0312 відповідно, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2022 рік у розмірі 61810,74 грн. та 89901,50 грн., що в загальному складає 151712,24 грн.

На підставі рішень ГУ ДПС у Волинській області сформувало податкову вимогу №001294-1303-0320 від 31.05.2023 року.

Позивач не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями форми "Ф" № 0203528-2405-0312 та 0047927-2405-0312, вважає їх протиправними та такими, що винесені безпідставно, за захистом порушених прав звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч.2ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

01 січня 2015 року набрав чинностіЗакон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"(далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А у "Прикінцевих положеннях" Закону N 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року.

Підпунктом266.5.1. пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України(далі -ПК України) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно іззакономта перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).

Згідно з положеннями частини 5статті 59 та частини 1 статті73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення та є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зіст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації.

Підпунктом266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК Українивстановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п.266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК Україниоб`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом "ж" підпункту266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК Українивизначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Долучені до матеріалів справи докази свідчать на користь того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським виробником та провадить діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції (картопля, зернові культури).

Згідно довідки сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» №28/09/23-1 від 28.09.2023 року, судом встановлено, що позивач займається особистим селянським господарством та будівля кормоскладу використовується для ведення особистого селянського господарства . Дане приміщення було предано громадянці ОСОБА_1 на її майновий сертифікат серії ВЛ №287245, як члену КСП згідно акту приймання-передачі від 09.09.2015 (арк.спр.16).

Відповідно до акту приймання-передачі від 09.09.2015 СВК «Білорусь» передало нежитлове приміщення загальною площею 1383, м.кв. згідно рішення зборів членів кооперативу протокол №2 від 02.09.2015 року виділене в рахунок майнового паю (арк.спр.14-15).

Також підтвердженням того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником слугують надані до суду представником позивача свідоцтво про право власності від 28.12.2015, індексний номер 51021677, витяг про реєстрацію права власності, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВЛ №287245 від 19.06.2015 (арк.спр.11-13).

Відповідно до положеньст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис"виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченоюкласифікацією видів економічної діяльності.

Водночас, положеннями п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК Українивизначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави1розділуXIVцьогоКодексу- юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України.

З аналізу вище викладеного слід дійти висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до п.п.5.2,5.3 ст.5 ПК Україниу разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьогоКодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цьогоКодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку зміст поняття "сільськогосподарський товаровиробник", викладеного уЗаконі України "Про сільськогосподарський перепис"та уПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК Українимає чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3. ст.5 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 по справі №560/168/19.

Як вже зазначалось, відповідно до п.п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК Українине є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що належна позивачу нежитлова будівля - кормосклад, використовується нею безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку вона не є об`єктом оподаткування, відповідно до п.п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0203528-2405-0312 від 16.06.2022 та №0047927-2405-0312 від 17.04.2023, оскільки у позивача не виникало обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у зв`язку з чим, такі рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.10.2020 по справі №806/2686/18, та по справі №520/8580/18.

Оскільки суд скасовує податкові повідомлення-рішення №0203528-2405-0312 від 16.06.2022 та №0047927-2405-0312 від 17.04.2023, то і податкова вимога, яка сформована на підставі цих рішень є незаконною та підлягає до скасування.

Згідно з ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Приписамистатті 90 КАС Українивстановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1517,12 грн. сплачений згідно із платіжною квитанцією від 02.10.2023 №1217084190 (а.с.5).

Керуючись статтями 77,90,139,143,242-246,250,255,262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області(43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0203528-2405-0312 від 16.06.2022, №0047927-2405-0312 від 17.04.2023.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області №001294-1303-0320 від 31.05.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 1517,12 (одна тисяча п`ятсот сімнадцять гривень дванадцять копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий, суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.