Постанова

від 02.07.2024 по справі 140/31453/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Справа № 140/31453/23 пров. № А/857/5503/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року (суддя Смокович В.І., повний текст складено 6 лютого 2024 року),-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просив визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 16.06.2022 №0203528-2405-0312, 17.04.2023 №0047927-2405-0312 (далі ППР №528, 927 відповідно);

податкову вимогу від 31.05.2023 №001294-1303-0320 (далі Вимога).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач, як фізична особа не може бути сільськогосподарським товаровиробником, оскільки цей статус можуть мати фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Таким чином, позивачка не має підстав, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля - кормосклад, використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку вона не є об`єктом оподаткування.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлова будівля загальною площею 1383.1 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (на момент набуття права власності Ратнівського) району Волинської області (далі Нежитлова будівля).

16.06.2022 та 17.04.2023 контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК) винесено ППР №№528, 927 відповідно, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2022 рік у розмірі 61810,74 грн та 89901,50 грн, що в загальному складає 151712,24 грн.

На підставі оскаржуваних ППР відповідачем сформувало Вимогу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, згідно довідки сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» (далі СВК) від 28.09.2023 №28/09/23-1 видно, що позивач займається особистим селянським господарством та будівля кормоскладу використовується для ведення особистого селянського господарства. Дане приміщення було передано громадянці ОСОБА_1 на її майновий сертифікат серії ВЛ №287245, як члену КСП згідно акту приймання-передачі від 09.09.2015 (а.с.16).

Відповідно до акту приймання-передачі від 09.09.2015 СВК передало Нежитлове приміщення згідно рішення зборів членів кооперативу протокол №2 від 02.09.2015 виділене в рахунок майнового паю (а.с.14-15).

Також підтвердженням того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником слугують надані до суду свідоцтво про право власності від 28.12.2015, індексний номер 51021677, витяг про реєстрацію права власності, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВЛ №287245 від 19.06.2015 (а.с.11-13).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Водночас, положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у наведеній вище нормі, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено цією нормою.

Таким чином, зміст поняття «сільськогосподарський товаровиробник», викладеного у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 по справі №560/168/19.

Як вже зазначалось, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарств»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що належна позивачу Нежитлова будівля - кормосклад, використовується нею безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку вона не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.10.2020 по справі №806/2686/18, та по справі №520/8580/18.

Судом скасовано ППР №№528 та 927, то і Вимога, яка сформована на підставі цих рішень є протиправною та підлягає до скасування.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 324, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич