Постанова

від 07.02.2024 по справі 620/9282/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9282/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра Груп" до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІЄРА ГРУП» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2023 №682/25010700 та податкового повідомлення-рішення від 18.01.2023 №683/25010700.

Мотивуючи позовні вимоги зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, відповідачем встановлено порушення п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового Кодексу України, що, на переконання перевіряючих, призвело до: завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2022 року в сумі 179 503,00 грн; завищення суми від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за (показник рядка 21 Декларації) за липень 2022 року в сум 99 963 гривень. Такі висновки відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки всі первинні документи на підтвердження операцій постачання пиломатеріалів/лісоматеріалів відповідають вимогам чинного законодавства України, а рух коштів проводився в безготівковому порядку через банківські установи. Надані Товариством до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між товариством та його контрагентами. Отже, за вказаних обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення не обґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» підтвердило факт реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірної господарської операції, відтак оскаржувані ППР є протиправним та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за результатами проведеного аналізу наданих позивачем документів контролюючим органом встановлено, що акти виконаних послуг складено без дотримання вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позаяк з даних актів неможливо ідентифікувати зміст послуг а їх складові, порядок та шляхи їх надання; надані до перевірки акти виконаних робіт є однотипними та містять лише загальний опис наданої послуги; платником не надано жодної інформації та її документальних підтверджень щодо калькуляції та/або порядку ціноутворення за послуги навантаження, розвантаження та перевезення; встановлено невідповідність цін по наданим актам виконаних робіт та даних податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН; у наданих ТТН при перевезенні деревини автомобільним транспортом перевізником значиться ФОП ОСОБА_1 ; у ТТН відсутній підпис водія; ТТН складені до прийняття водія на роботу, що здійснював перевезення товару протягом січня-липня 2022 року. На підставі вищевикладеного, апелянт висновує, що документальне оформлення операцій з надання послуг ФОП ОСОБА_1 для отримувача послуг ТОВ « Трієра Груп» не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а тому в ході проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між вищезазначеними сторонами. Як наслідок, позивачем було завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З огляду на матеріали справи 04.01.2022 між Ріпкинським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Ріпкирайагролісгосп» та ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № 4 від 04 січня 2022 року.

Згідно із п.1.1. укладеного Договору Продавець передає у власність на умовах франко-верхнього складу Продавця лісоматеріали круглі (порода сосна звичайна), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.

Згідно із платіжними дорученнями від 03.02.2022 № 1002, від 07.02.2022 № 1008, від 17.02.2022 № 1016, від 31.05.2022 № 1038 ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» було сплачено за круглі матеріали 428 000, 00 гривень, в т.ч. ПДВ 71 333, 34 грн.

Товариство зазначає, що не має транспортних засобів для транспортування лісоматеріалів круглих та розпилювання круглих лісоматеріалів на пиломатеріали, у зв`язку з чим між ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» та ФОП ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), укладено договір на виконання робіт №01/01/2022 від 31.12.2021, а також договір про надання послуг спецтехнікою №02/01 від 31.12.2021.

Згідно із п.1.1 Договору №02/01 Виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги спецтехнікою (зазначеною договором), а виконавець оплатити такі послуги.

Згідно із п. 1.1, 1.2 Договору №01/01-2022, у термін з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року виконавець зобов`язується на умовах вказаних в цьому договорі на свій ризик виконати роботи по розпилові пиломатеріалу, а замовник оплатити такі послуги.

На виконання укладених договорів з ФОП ОСОБА_1 Товариством перераховано попередню оплату в сумі 1 676 800,00 гривень, в т.ч. ПДВ 279466,66 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Виконання робіт позивачем підтверджується завданнями на проведення розпилювання лісоматеріалів на пиломатеріали, актами передачі лісоматеріалу на розпилювання, актами приймання-передачі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС в Чернігівській області складено акт перевірки №6915/07/41479142 від 13.12.2022, на підставі якого 18.01.2023 були прийняті податкові повідомлення-рішення №682/25010700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 503,00 грн та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 44 876,00 грн (а.с. 7) та №683/25010700, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 99 963,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ТРІЄРА ГРУП» звернулось до суду за захистом своїх прав за законних інтересів.

У межах заявлених спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з Ріпкинським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Ріпкирайагролісгосп» та ДП «Городнянське лісове господарство» з приводу придбання лісоматеріалів круглих та необробленої деревини. З метою виконання зобов`язань постачання, позивачем укладено договір про надання послуг спецтехнікою з ФОП ОСОБА_1 .

На виконання умов зазначених договорів контрагентами було здійснено розпилювання лісоматеріалів на пиломатеріали, перевезення товару/лісоматеріалів. На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, завдання на проведення розпилювання лісоматеріалу на пиломатеріали, акти передачі лісоматеріалу на розпилювання, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції висновує, що вищезгадані документи оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, містять усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, а також є достатніми для відображення відповідних операцій у податковому обліку позивача.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зокрема доводи щодо неможливості ідентифікації змісту послуг та їх складові, порядок та шляхи їх надання оскільки, формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг (робіт), що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги доведеність факту використання позивачем у власній господарській діяльності замовлених послуг, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Трієра Груп та ФОП ОСОБА_1 та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо кількості трудових ресурсів ФОП ОСОБА_1 та їх неналежного оформлення, позаяк порушення правил та норм трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача не дотримується у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього.

В свою чергу жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а незначна кількість найманих працівників, на що посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності належного оформлення його працівників. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової, трудової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Покликання апелянта щодо того, що позивач та його контрагент ФОП ОСОБА_1 є пов`язаними особами, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що доцільність вибору платником податку контрагентів відноситься до його виключної компетенції, яка походить із принципу свободи підприємницької діяльності. Критерії та причини, за яких особа обирає тих чи інших постачальників, не мають ніякого відношення до правил ведення податкового обліку.

З аналогічних підстав, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно відсутності у ФОП ОСОБА_1 протягом січня-липня 2022 року інших покупців послуг навантаження, розвантаження, перевезення та розпилювання, крім позивача.

Доводи відповідача щодо відсутності підпису водія у ТТН, колегія суддів відхиляє, позаяк неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару в цілому.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортна накладна не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №620/9282/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк