Постанова

від 07.02.2024 по справі 620/10460/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10460/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу культури і туризму Ічнянської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області до відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, у якому просив про визнання протиправною бездіяльності щодо не приведення протирадіаційного укриття № 92781 до належного стану відповідно до пунктів 18-25 припису №245 від 12.11.2019, складеного Ічнянським районним відділом Головного управління ДСНС у Чернігівській області, зобов`язати вчинити дії щодо приведення протирадіаційного укриття № 92781 до належного стану відповідно до пунктів 18-25 припису №245 від 12.11.2019.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відділ культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки судом першої інстанції порушень вимоги процесуального закону.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту інтересів держави, оскільки підстави для звернення прокурора до суду відсутні. Окрім того, апелянт вважає, що до участі у справі в якості позивача необґрунтовано та безпідставно залучена Прилуцька районна державна адміністрація, оскільки жодного спору між останньою та відділом культури і туризму Ічнянської міської ради не існує.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 та 19 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу культури і туризму Ічнянської міської ради, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу скористався, у якому повністю заперечує проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти як «орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, є підставою для порушення справи в суді.

Згідно з нормами частини четвертої, п`ятої статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 березня 2020 року у справі №240/3384/19, від 02 березня 2020 року у справі №280/1933/19, від 06 листопада 2019 року у справі №640/4747/19, від 08 серпня 2019 року у справі №352/286/17 зазначив , що за змістом частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача".

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, за адресою: вул. Незалежності, 3, с. Андріївка, Ічнянської ОТГ, знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №92781, загальною площею 485,4 кв.м. місткістю 300 осіб, вбудоване в будівлю, балансоутримувачем якої є Відділ культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області.

На підставі наказу начальника ГУ ДСНС України у Чернігівській області № 255 від 24.09.2019 та посвідчення № 244 від 11.11.2019 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема Ічнянською міською радою (код ЄДРПОУ 04061748, місце знаходження: вул. Незалежності, 3, с. Андріївка) з питань дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі захисної споруди (протирадіаційного укриття) № 92781.

За результатами перевірки 12.11.2019 складено Акт № 250, відповідно до пунктів 18-25 якого виявлено порушення щодо утримання у належному стані захисної споруди (протирадіаційного укриття) № 92781, а саме:

-не доопрацьовано документацію відповідно до вимог додатку № 18 вимог інструкції;

-приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно ДСТУ 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір»;

-не розроблено план приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням;

-не забезпечено засобами індивідуального захисту, радіаційної та хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв`язку, відповідно до норм оснащення;

-ПРУ не забезпечено лікарськими засобами та медичними виробами відповідно до переліку укомплектування медичного майна у захисних спорудах;

-не забезпечено вогнегасниками згідно Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників;

- експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок.

З метою усунення вищевказаних порушень вимог під час утримання захисної споруди (протирадіаційного укриття) № 92781 Ічнянським районним відділом Управління ДСНС у Чернігівській області винесено припис від 12.11.2019 № 245 та вручено голові Ічнянської міської ради під підпис.

Термін усунення вищевказаних порушень встановлено - до 02.03.2020.

Однак, відповідно до листа Головного управління ДСНС у Чернігівській області від 15.05.2023 №703-2734/70 02/2 встановлено, що до вказаного уповноваженого суб`єкта інформація про виконання припису від 12.11.20219 № 245 від відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області до теперішнього часу не надходила.

Згідно акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №92781 від 17.03.2023 стан укриття оцінюється як не готовий до використання за призначенням.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача щодо неналежного утримання захисної споруди є протиправною, захисні споруди потребують приведення у відповідність до вимог законодавства, заступник прокурора звернувся до суду.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Згідно із п. 27 ч. 1 ст. 19 Кодексу цивільного захисту до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.

Статтею 28 Закону України «'Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 32 Кодексу цивільного захисту при здійсненні повноважень місцеві державні адміністрації взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції та законів України. Вказані норми кореспондуються із нормами пункту 12 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. №138, відповідно до якого здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.

Так, відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, органи ДСНС не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про зобов`язання привести захисну споруду у готовий до використання стан, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Пунктом 11 частини першої статті 18 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності.

Частиною першою статті 20 вищевказаного Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно з частиною восьмою статті 32 вказаного Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Частиною шостою статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що проектування, будівництво, пристосування i розміщення захисних споруд та об`єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України «Про будівельні норми».

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням; балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 250 від 12.11.2019 зафіксовано ряд порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди, а згідно акту оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту № 92781 від 17.03.2023 стан вказаного укриття оцінюється як не готове до використання за призначенням.

Виявлені під час перевірки порушення відображені у внесеному приписі № 245, граничний строк на усунення порушень встановлено на 02.03.2020.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вимоги припису не виконані.

Цей адміністративний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я у разі військової агресії.

Отже, відповідач зобов`язаний привести захисні споруди цивільного захисту (сховище), які перебувають у нього у власності, у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі зазначає лише про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з позовом, при цьому не заперечує наявність порушення вимог чинного законодавства щодо належного утримання захисних споруд цивільного захисту. Доказів приведення у відповідність до вимог чинного законодавства укриття судовій колегії не надано.

В даному випадку заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся в інтересах держави, у зв`язку з бездіяльністю відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області щодо забезпечення дієвих та належних заходів, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, зокрема, щодо приведення захисної споруди у стан готовності, яка має основним призначенням укриття населення від засобів масового ураження на особливий період.

Як зазначає заступник прокурора, у відповідь на лист окружної прокуратури з приводу необхідності вжиття ГУ ДСНС у Чернігівській області заходів, у тому числі в судовому порядку для зобов`язання відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області усунути порушення щодо неналежного утримання протирадіаційного укриття ГУ ДСНС у Чернігівській області листом від 15.05.2023 повідомило Прилуцьку окружну прокуратуру, що таких заходів не вживало, що вказує на неналежний захист державних інтересів у відповідній сфері діяльності.

Отже фактично ГУ ДСНС у Чернігівській області переклало обов`язок щодо захисту інтересів держави на прокуратуру.

За таких обставин у даному випадку прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено право на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Чернігівській області.

Стосовно участі у справі як позивача Прилуцької районної державної адміністрації, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 32 Кодексу цивільного захисту при здійсненні повноважень місцеві державні адміністрації взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції та законів України. Вказані норми кореспондуються із нормами пункту 12 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 138, відповідно до якого здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Виходячи із змісту листа Прилуцької районної державної адміністрації, претензійно-позовна робота щодо приведення ПРУ №92781 у стан готовності не проводилася та у майбутньому не планується, оскільки відсутні кошти для сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Прилуцької районної державної адміністрації від 30.08.2023 остання не заперечувала проти участі у справі в якості позивача.

Відтак, Прилуцька районна державна адміністрація обізнана про порушення інтересів держави, проте не здійснювала дієвих заходів з метою спонукання відповідача привести захисну споруду до стану готовності з метою використання за призначенням.

Таким чином, колегія суддів вважає виправданим та правильним залучення до участі у справі як позивача - Прилуцької районної державної адміністрації, при цьому ж зазначає, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, зазначена особа не надавала заперечень щодо участі у справі, не висловлювала будь-якої іншої позиції.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу культури і туризму Ічнянської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №620/10460/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді: М.І. Кобаль

Л.О. Костюк