Постанова

від 31.01.2024 по справі 380/4774/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4774/23 пров. № А/857/15716/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів, повний тест рішення складено 28 липня 2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просив - стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь 446084,10 грн., з яких 413443,80 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням (відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України), 32640,30 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення (відповідно до ст. 236 КЗпП України).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04 жовтня 2023, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 568890 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у загальній сумі 10162 (десять тисяч сто шістдесят дві гривні) 82 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду, Головне управління Національної поліції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі № 380/4774/23 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас, у вищенаведеній ухвалі зазначено, що « ... Підстав для повернення чи відмови у відкритті провадження (на стадії відкриття провадження у справі) не встановлено......

Однак, суд помилково прийшов до вищезазначеного висновку, зважаючи на те, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі № 466/7402/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області про стягнення з ГУНП у Львівській області на користь позивача заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в сумі 301534,20 грн.

Отже, станом на відкриття провадження у справі № 380/4774/23 вже існував спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Водночас, згідно з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 466/7402/22, « ...28.03.2023 на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.». Тобто, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду вже після відкриття провадження у справі № 380/4774/23.

Відтак, вважає, що суд у справі № 380/4774/23 порушив вимоги п.4 ч.1 ст. 170 КАС України в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу, що слід вважати порушенням процесуального права та підставою для скасування рішення по справі № 380/4774/23.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 820/5122/17 при вирішення питань, пов`язаних з проходженням служби поліцейськими пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальне законодавство, що регулює питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду, відтак слід застосовувати норми трудового законодавства.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до правил ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Водночас, обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

Натомість, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (у справі №813/4069/17) скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2021 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасовано, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

І лише постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУНП у Львівській області задоволено частково та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 змінено в частині суми стягнення з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада по 27 грудня 2017 року.

Відтак, вини ГУНП у Львівській області у затримці виконання рішення суду немає.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №826/16634/16 Касаційний адміністративний суд зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених у публічно-правових відносинах прав особи, що звернулася до суду з позовом.

Крім того, частинами 1 і 2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260 встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення, які були їм визначені на день звільнення.

Водночас, відповідно до абзацу 2 п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Поряд з цим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 27.02.2022 №1 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом ОСОБА_1 призначено на посаду командира 3 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , відтак з цього часу позивач почав отримувати грошове забезпечення як військовослужбовець.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, переглядаючи рішення у справі № 460/2675/18, звернув увагу, що вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено ст.235 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Відтак, зважаючи на невиконання позивачем трудових обов`язків в ГУНП у Львівській області у спірний період, підстави для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП відсутні.

Беручи до уваги, те, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 мобілізований в лави ЗСУ, продовжує виконувати посадові обов`язки та отримувати грошове забезпечення, як військовослужбовець, правові підстави для стягнення з ГУНП у Львівській області середнього заробітку за час «вимушеного прогулу» з 26.02.2022 відсутні.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу від 31.10.2017 № 848 о/с «По особовому складу» ГУ НП у Львівській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП з 31.10.2017, виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 жовтня 2017 року, у кількості 25 календарних днів основної відпустки та 05 днів додаткової відпустки.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 848 о/с від 31.10.2017 «По особовому складу» про звільнення слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Поновив позивача на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017 рішення суду підлягало негайному виконанню.

Крім того, було стягнуто з ГУ НП у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 в сумі 26362,50 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

На виконання цього судового рішення ГУ НП у Львівській області 15.01.2018 прийняло наказ «Про поновлення» № 5о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.

Пунктом 2 цього наказу передбачено нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 9723,55 гривень.

У подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2018 у справі № 813/4069/17 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовив.

На реалізацію постанови суду, 07.05.2018 ГУ НП у Львівській області відповідно до витягу з наказу «Про виконання рішення суду» № 298 о/с звільнило зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції з 08.05.2018.

Верховний Суд у справі № 813/4069/17 постановою від 28.12.2021 касаційну скаргу представника позивача задовольнив. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасував, а справу направив до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017, вказавши такий в розмірі 17719,21 грн. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області від 22.03.2022 № 157 о/с «Про особовий склад» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017. Цим наказом визначено також нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 у сумі 17719,21 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми 9723,55 грн.).

Згідно інформаційної довідки щодо проведених виплат позивачу на виконання рішення суду по справі № 813/4069/17 сума 2000,88 грн. та сума 7995,66 грн. залишається виплаченою. Також йому виплачено грошове забезпечення з 15.01.2018 по 08.05.2018 включно в сумі 43835,36 грн. та компенсацію за невикористані відпустки у сумі 4700,42 грн.

Також, відповідач зазначив, що у поясненні щодо розрахунку заробітку за час вимушеного прогулу по справі № 380/4774/23, наданого позивачем до суду, включено 3 дні, за які він отримав грошове забезпечення та заробіток, а саме: 15.01.2018 (день призначення), 08.05.2018 (день звільнення зі служби) і 27.12.2017 (період вимушеного прогулу по справі № 813/4069/17).

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №640/30/21 зазначає, що вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з першого дня після звільнення працівника й закінчується по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Як уже зазначалось вище, відповідно до витягу з наказу від 31.10.2017 № 848 о/с «По особовому складу» ГУ НП у Львівській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП з 31.10.2017, виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 жовтня 2017 року, у кількості 25 календарних днів основної відпустки та 05 днів додаткової відпустки.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 848 о/с від 31.10.2017 «По особовому складу» про звільнення слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Поновив позивача на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.

В частині поновлення з 01.11.2017 рішення суду підлягало негайному виконанню.

Крім того, було стягнуто з ГУ НП у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 в сумі 26362,50 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

На виконання цього судового рішення ГУ НП у Львівській області 15.01.2018 прийняло наказ «Про поновлення» № 5о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.

Пунктом 2 цього наказу передбачено нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 9723,55 гривень.

У подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2018 у справі № 813/4069/17 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову відмовив.

На реалізацію постанови суду, 07.05.2018 ГУ НП у Львівській області відповідно до витягу з наказу «Про виконання рішення суду» № 298 о/с звільнило зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції з 08.05.2018.

Верховний Суд у справі № 813/4069/17 постановою від 28.12.2021 касаційну скаргу представника позивача задовольнив. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасував, а справу направив до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017, вказавши такий в розмірі 17719,21 грн. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області від 22.03.2022 № 157 о/с «Про особовий склад» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 поновлено позивача на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017. Цим наказом визначено також нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 у сумі 17719,21 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми 9723,55 грн.).

З огляду на це, суд слушно зауважив, що частина вимушеного прогулу вже вирішена судом першої та апеляційної інстанцій у справі №813/4069/17, а саме це період з 01.11.2017 по 27.12.2017. Однак, внаслідок розгляду справи в судових інстанціях утворився новий вимушений прогул, який не вирішений і не міг бути вирішеним у справі № 813/4069/17.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 № 460/52/20 зазначив, що невирішення органом, який розглядає трудовий спір, питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не може позбавити останнього можливості реалізувати своє право на отримання такого заробітку. Відповідно, якщо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулося, то працівник з урахуванням змісту ст. 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

Така гарантія міститься у ст. 235 КЗпП України та породжує обов`язок для роботодавця нарахувати та виплатити незаконно звільненому працівникові середній заробіток, який би він мав отримати за умови, якби його право на працю не було порушене внаслідок такого звільнення.

З огляду на вказане правильним є висновок, що установленому в справі № 813/4069/17 факту незаконного звільнення позивача кореспондує обов`язок відповідача відшкодувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, вимушений прогул у спірних правовідносинах, у зв`язку з незаконним звільненням позивача, відповідно до ст. 235 КЗпП України, тривав з 09.05.2018 (перший день після звільнення внаслідок скасування судом апеляційної інстанції рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017) по 09.03.2022 (дата прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За таких обставин сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача підлягає обчисленню за період з 09.05.2018 по 09.03.2022 та складає 1400 днів.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 затверджено «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок № 260). Порядок № 260 був опублікований та набрав чинності 27.05.2016.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Згідно абз. 3 п. 23 розділу І Порядку № 269 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток визначається відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на вищенаведені норми Порядку № 100 та Порядку № 260 суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів вимушеного прогулу.

За змістом п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивач був поновлений на посаді з 01.11.2017, відповідно до витягу з наказу «Про поновлення» № 5о/с від 15.01.2018 та відповідно до інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат із зазначенням утриманих податків та зборів, інших відрахувань з січня 2018 по травень 2018 року, отримував грошове забезпечення, зокрема, за березень-квітень 2018 року позивачу нараховано 24787,29 грн. (12502,32 грн. + 12284,97 грн.). Отже, середньоденна заробітна плата позивача, обчислена з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, становить 406,35 грн. (24787,29 грн./61 календарний день).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період вимушеного прогулу в сумі 568890 грн. (1400 днів х 406,35 грн.).

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, суд першої інстанції вірно врахував, що статтею 51 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд першої інстанції слушно вказав, що у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Також Верховний Суд наголосив, що наведені приписи Кодексу не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Щодо періоду виплати середнього заробітку у відповідності до вимог ст. 236 КЗпП України, суд першої інстанції правильно вказав, що період затримки виконання рішення необхідно обраховувати з 28.12.2017, тобто з наступного дня після ухвалення рішення Львівським окружним адміністративним судом від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17, яка в частині поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню, та по 14.01.2018, оскільки лише 15.01.2018 ГУ НП у Львівській області вже видало наказ про поновлення позивача на посаді. У сукупності такий період складає 17 днів.

Відповідно до підп. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), установлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

З рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022, вбачається, що середньоденний заробіток позивач склав 310,86 грн.

Відповідно, з урахуванням положень ч. 4 ст. 78 КАС України правильним є твердження суду, що при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі необхідно виходити із середньоденної заробітної плати у розмірі 310,86 гривень.

Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 у сумі 5284,62 грн. (310,86 грн. х 17 днів).

Крім цього, суд підставно вказав, що існував ще інший період затримки виконання судового рішення.

Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада по 27 грудня 2017 року, вказавши 17719,21 грн. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.

Отже, період затримки виконання рішення необхідно обраховувати з 10.03.2022 по 21.03.2022, тобто з наступного дня після ухвалення рішення постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом 09.03.2022 813/4069/17 по 21.03.2022, оскільки лише 22.03.2022 ГУ НП у Львівській області видало наказ про поновлення позивача на посаді, що у сукупності складає 12 днів.

Суд встановив, що з січня 2018 по травень 2018 року позивач отримував грошове забезпечення, зокрема, за березень-квітень 2018 року позивачу нараховано 24787,29 грн. (12502,32 грн. + 12284, 97 грн.) Отже, середньоденна заробітна плата позивача, обчислена з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, становить 406,35 грн. (24787,29 грн./61 календарний день = 406,35 грн.).

Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 у сумі 4876,20 грн. (406,35 грн. х 12 днів).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить 10160,82 грн. (4876,20 грн. + 5284,62 грн.)

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/4774/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

повний текст складено 07.02.2024