Ухвала

від 07.02.2024 по справі 184/1105/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 184/1105/21

провадження № 61-1409ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року про забезпечення позову та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління держгеокадастру уДніпропетровській області, Відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, голови виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Камінського Івана Миколайовича, Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «ПГЗК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, голови виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Камінського Івана Миколайовича, Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

19 квітня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява АТ «ПГЗК» про забезпечення позову.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 1, 2082 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0038, та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо продажу, дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо відчуження земельної ділянки, загальною площею1,2082 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0038, закладання у заставу або будь-який інший вид забезпечення із земельною ділянкою, загальною площею 1, 2082 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0038.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку.

25 січня 2024 року ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року про забезпечення позову та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови заявниця не отримувала, а про її існування дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Разом із тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом спору у даній справі є вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,2082 га, кадастровим номером 1222987000:02:001:0038 розташованої АДРЕСА_1 , на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна - будинки, які закріплені за автотранспортним цехом АТ «ПГЗК»

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок, що між сторонами існує спір з приводу правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 , право власності якої на спірну земельну ділянку зареєстровано 12 грудня 2020 року Виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заяви та наявність передбаченихзаконом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження земельної ділянки. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача, а тому накладення арешту на таке майно є можливістю запобігання вчиненню дій щодо спірного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними, ухваленими з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року про забезпечення позову та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов