Постанова

від 01.02.2024 по справі 338/1890/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/1890/23

Провадження № 22-ц/4808/309/24

Головуючий у 1 інстанції Куценко О.О.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Василишин Л. В.,

секретаря Возняк В. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на ухвалу Богородчанського районного суду від 13 грудня 2023 року, в складі Куценко О.О., ухвалене в селищі Богородчани Івано-Франківської області, у справі за заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Зелінський Павло Любомирович, відповідач Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області до подачі позову,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Зелінський П. Л. до подачі позовної заяви подав до суду заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 12 листопада 2018 року між Жураківською сільською радою в особі сільського голови Бабчук М. В. та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,1114 га та земельна ділянка загальною площею 1,2886 га для сінокосіння та випасання худоби в с. Жураки Жураківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, урочище «Лейбова гора».

Позивач на прилеглій території вказаних земельних ділянок, організував діяльність благодійної організації «Благодійний фонд «Злука», відокремленим підрозділом якого є «Центр психологічних послуг «Щаслива сім`я». Зазначає також, що він більше 20 років користується вказаними земельними ділянками.

Рішенням Богородчанської селищної ради від 23 листопада 2023 року №1527-31/2023, йому відмовлено у поновлені договору оренди землі у зв`язку із нецільовим використанням, що повністю спростовується рішенням Богородчанського районного суду по справі № 338/1242/21 від 06 червня 2023 року, яким відмовлено Богородчанській селищній раді в задоволенні позову до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 12 листопада 2018 року, укладеного між Жураківською сільською радою та ОСОБА_1 з підстав недоведеності факту нецільового використання земель.

Поновлення позивачем права користування вищевказаними земельними ділянками можливе лише за умови, що зазначені земельні ділянки не будуть передані у користування іншим особам.

Позивачу відомо, що Богородчанська селищна рада планує передати спірні земельні ділянки у користування іншим особам з подальшою їх забудовою та відчуженням на сесії, яка має відбутись 14 грудня 2023 року.

Вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду у випадку задоволення його позовної заяви буде неможливим.

Просить забезпечити позов, шляхом заборони вчиняти відповідачу певні дії, а саме проводити земельні торги, щодо вищезгаданих земельних ділянок та виносити на сесію та/або приймати рішення сесії питання щодо надання у користування/укладання договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису.

Ухвалою Богородчанського районногосуду від13грудня 2023рокузаяву представника ОСОБА_1 адвоката Зелінського П. Л. про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Богородчанській селищній раді Івано-Франківського району Івано-Франківської області проводити земельні торги щодо земельних ділянок кадастровий номер 2620482801:01:003:0193, загальною площею 4,1114 га, кадастровий номер 2620482801:01:003:0192, загальною площею 1,2886 га та виносити на сесію та/або приймати рішення сесії питання щодо надання у користування/укладання договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису, щодо земельних ділянок кадастровий номер 2620482801:01:003:0193, загальною площею 4,1114 га, кадастровий номер 2620482801:01:003:0192, загальною площею 1,2886 га.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Богородчанська селищнарада Івано-Франківськогорайону Івано-Франківської області звернулась із апеляційною скаргою та просила її скасувати. В обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував, що вжитий захід обмежує можливість господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що може призвести до незворотних наслідків. Встановлені оскаржуваною ухвалою обмеження на земельні ділянки перешкоджають територіальній громаді самостійно господарювати на земельних ділянках, які перебувають у їх комунальній власності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Стасіва В. О., який просив скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який просив залиши ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України встановлює види забезпечення позову, і відповідно до п. 2 частини першої цієї статті позов забезпечується в тому числі забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на протиправність рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради яким відмовлено у поновленні договорів оренди спірних земельних ділянок та яке він планує оскаржити в судовому порядку. Також вказував на своє переважне право оренди спірних земельних ділянок та зазначив, що бажає поновити своє право користування цими ділянками, але йому стало відомо, що відповідач має намір на сесії, яка має відбутися 14 грудня 2023 року, передати землю в користування іншим особам з подальшою забудовою.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції взяв до уваги предмет позову та співмірність заходів забезпечення позову із вимогами і, як наслідок, прийшов до висновку, що заяву слід задовольнити та у забезпечення позову до вирішення судового спору застосувати заходи забезпечення позову до подачі позову, шляхом заборони вчинення певних дій відповідачем щодо земельних ділянок кадастровий номер 2620482801:01:003:0193, загальною площею 4,1114 га, кадастровий номер 2620482801:01:003:0192, загальною площею 1,2886 га.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком, оскільки суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, майбутнім позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту майбутніх позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач хоча і вказав у своїй заяві про те, що має намір визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради, яким відмовлено йому в поновленні договорів оренди спірних земельних ділянок, проте не конкретизує з якими саме позовними вимогами він буде звертатися до суду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Богородчанської селищноїради задовольнити.

Ухвалу Богородчанського районногосуду від13грудня 2023року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Л.В.Василишин