Рішення

від 29.01.2024 по справі 127/1876/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/1876/23

Провадження № 2/127/5163/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,

за участю: представника позивача адвоката Ткачук В.В.

представника відповідача адвоката ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Громадська організація «Товариство сприяння обороні України», про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та невиплачені лікарняні,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2023 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мишковську Т.М. звернулася до суду з позовною заявою до Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та невиплачені лікарняні. Свій позов мотивувала тим, що 24.04.2017 позивач перебувала у трудових відносинах з Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. Робоче місце позивача знаходилось за адресою відповідача: м. Вінниця, вул. Визволення, буд. 2, каб. 213. 27.08.2021 відповідно до заяви позивача було видано наказ та укладено з нею трудовий договір про дистанційну роботу. 21.09.2021 вищестоящою організацією - ГО «ТСО України» прийнято та внесено до ЄДР рішення про ліквідацію Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, призначено голову ліквідаційної комісії Гончаренко Іллю Валентиновича. 30.09.2021 головою ліквідаційної комісії Гончаренко І.В. видано наказ №2 відповідно до якого дистанційний режим роботи було скасовано, а робоче місце позивача визначено за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 11, каб. 218. В період з 23.09.2021 по 26.10.2021 позивач перебувала на лікарняному. Не маючи можливості продовжувати роботу за новою адресою, позивач 26.10.2021 направила заяву голові ліквідаційної комісії відповідача про звільнення. Листом від 29.10.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 на звільнення було відмовлено, самостійно вирішити питання позивач не змогла, а невизначеність ситуації призвела до погіршення стану її здоров`я, як наслідок позивач вимушена була проходити тривале лікування. По сьогоднішній день ОСОБА_1 не було виплачено заборгованість з заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та виплати по листах непрацездатності. Вважаючи свої права порушеними, позивач 19.10.2021 звернулась зі скаргою па дії відповідача до Начальника Управління Держпраці у Вінницькій області. 07.12.2021 на адресу позивача надійшла відповідь від Управління Держпраці у Вінницькій області, в якій зазначено, що відповідач створював перешкоди інспектору праці та не надав документи, необхідні для здійснення заходу державного контролю, в зв`язку з чим інспектором праці передані матеріали для вирішення питання щодо застосування фінансової санкції стосовно Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України. В подальшому з метою захисту своїх порушених прав 18.02.2022 позивач уклала з адвокатом договір про надання правничої допомоги. 27.06.2022 представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо наявності заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , а також заборгованості по виплаті компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки та додаткової соціальної відпустки одинокій матері. 27.07.2022 на адресу представника позивача надійшов лист від представника відповідача, в якому зазначено, що виплата боргу з заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам не проведена, оскільки не мають розрахунків належних сум, а тому просять надати розрахунки і направити їх на електронну адресу члену ліквідаційної комісії ОСОБА_2 на зазначену в листі адресу. 15.07.2022 позивач повторно направила відповідачу заяву про звільнення за згодою сторін з 25.07.2022, на яку відповідь не отримала та чи було її звільнено невідомо. З наказом про звільнення позивача не ознайомлено по сьогоднішній день та не відомо чи він взагалі виданий. 01.08.2022 на адресу члена ліквідаційної комісії ОСОБА_2. було направлено лист з реквізитами та розрахунками Позивача. 02.08.2022 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 3795,01 грн з призначенням платежу: розрахування при звільненні. З метою з`ясування складової виплати, що надійшла позивачу, на електронну адресу відповідача було направлено повторно лист від 08.08.2022, відповідь на який так і не надійшла. 04.01.2023 на електронну адресу представника відповідача було направлено повторно лист з проханням надати складові виплати.

Відповідно до розрахунків, наведених позивачем, борг відповідача перед позивачем становить 191857,60 грн, з яких: 144641,83 грн - заборгованість по заробітній платі на момент звільнення; 45467,60 грн - компенсація за невикористану відпустку; 1748,17 грн - невиплачені лікарняні за рахунок підприємства. З огляду на вищевикладене позивач просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01.09.2021 по 17.10.2022 у сумі 144641,83 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 45467,60 грн, невиплачені лікарняні за рахунок підприємства у сумі 1748,17 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін.

12.06.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області було витребувано у відповідача Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України ряд доказів.

15.08.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у залученні голови ліквідаційної комісії Гончаренко Іллі Валентиновича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відмовлено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадську організацію «Товариство сприяння обороні України».

12.09.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області витребувано у третьої особи Громадської організації «Товариство сприяння обороні України» ряд доказів.

11.10.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області в цій справі ухвалене заочне рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 151293,89 грн, з яких: 104078,12 грн заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні за період з 01.09.2021 по 02.08.2022, 45467,60 грн - компенсації за невикористану відпустку, 1748,17 грн - невиплачених лікарняних, також стягнуто з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь держави 1512,19 грн судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.10.2023 в цивільній справі №127/1876/23 скасоване, а справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Відповідач правом на відзив не скористалася.

Третя особа своїм правом на надання пояснень не скористалася.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Ткачук В.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Карманніков М.О. у судовому засідання позовні вимоги у частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та невиплачених лікарняних визнав, при цьому заперечив щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки вважає останні необґрунтованими та нічим не підтвердженими. Вказує, що ОСОБА_1 на роботу жодного разу не з`являлася, відтак вважає, що підстави для нарахування та стягнення заробітної плати відсутні. Зазначив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було винесено 25.07.2022, проте чи направлявся вказаний наказ про звільнення позивачці йому невідомо. Пояснив, що у зв`язку із тривалим прогулом ОСОБА_1 не було притягнуто до відповідальності, зокрема до дисциплінарної, оскільки без відібрання пояснень та її особистої присутності це було неможливим.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадської організації «Товариство сприяння обороні України» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2021 між Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено трудовий договір про дистанційну роботу, згідно якого роботодавець прийняв працівника до виконання такої роботи/зайняття такої посади: головний бухгалтер Вінницької ОО ТСО України (п. 3 Договору). Відповідно до п. 8 цього Договору цей договір є безстроковим, що укладається на невизначений строк. За виконання роботи, передбаченої цим договором, працівнику встановлюється винагорода (заробітна плата) у розмірі 16381,50 грн за місяць (п. 9 Договору).

Разом із тим, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 23.09.2021 по 01.10.2021, з 01.10.2021 по 11.10.2021, з 11.10.2021 по 20.10.2021, з 21.10.2021 по 25.10.2021, з 26.10.2021 по 04.11.2021, з 05.11.2021 по 12.11.2021, про що свідчать медичні висновки №3СМВ-2С4В-РН82-В2ТГ від 23.09.2021, №ВНВН-85РМ-ККSК-3CC6 від 01.10.2021, №244Т-3СВК-6852-РВ3С від 11.10.2021, №8МХА-ЕН99-7АВВ-ЕЕХ5 від 21.10.2021, №М8НЕ-9КРН-4СКЕ-8952 від 29.10.2021, №39Х4-В94В-В8ХТ-2РВМ від 08.11.2021 (а.с. 8-13).

Як вбачається із протоколу №08 засідання Правління Громадської організації «Товариство сприяння обороні України» від 09.09.2021 вирішено припинити Вінницьку обласну організацію Товариство сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02725256) шляхом ліквідації (саморозпуску) за рішенням Правління Товариства, а також призначено ліквідаційну комісію Вінницької обласної організації Товариство сприяння обороні України, визначено її повноваження та порядок прийняття нею рішень (а.с. 137-141).

21.09.2021 внесено рішення засновників щодо припинення юридичної особи Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, що слідує із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 142-145).

30.09.2021 головою ліквідаційної комісії Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України Гончаренком І.В. видано наказ №2, яким визначено робоче місце всіх працівників Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України визначено за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 11, каб. 218, встановлено робочий день з 09:00 до 18:00, обідня перерва з 13:00 до 14: 00 (а.с. 146-147).

Згідно акту приймання-передачі від 11.10.2021 Головою ліквідаційної комісії Гончаренком І.В. та членом ліквідаційної комісії Фесенком А.О. прийнято від інспектора з кадрів Вінницької ОО ТСО України Жмельової А.Л. ряд кадрових документів (а.с. 193).

Як доказ до матеріалів справи відповідачем додані табелі обліку робочого часу Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року у яких не міститься відміток про відвідування ОСОБА_1 робочого місця (а.с. 149-162)

Як слідує з листа Голови ліквідаційної комісії Гончаренко І.В. від 29.10.2021 ліквідатором Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, 29.10.2021 р. отримано по пошті рекомендований лист від ОСОБА_1 із заявою по звільнення з займаної посади з 26.10.2021 р. (заява датована та відправлена по пошті 26.10.2021 р., отримана 29.10.2021 р.). Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 проінформовано про те, що звільнення з 26.10.2021 р. є неможливим через несвоєчасне направлення заяви про звільнення та неможливість 29.10.2021 р. видачі наказу про звільнення з 26.10.2021 р. (а.с. 15).

Згідно відповіді Управління Держпраці у Вінницькій області №02-Д791/09-119 від 07.12.2021 на звернення ОСОБА_1 щодо можливих порушень законодавства про працю Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. Інспектором праці здійснено спробу проведення заходу державного контролю. На письмову вимогу про надання документів, роботодавцем надано частково документи, що унеможливлює вивчення питання і проведення перевірки. За результатами спроби проведення перевірки, складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю. За створення перешкоди діяльності державному інспектору праці шляхом не надання документів необхідних для здійснення заходу державного контролю, передбачена відповідальність за абз. 7 ст. 265 КЗпП у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Наразі, вирішується питання щодо накладення фінансової санкції стосовно Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (а.с. 16).

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит від 27.06.2023, наданої 13.07.2023 Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України, Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України не має інформації про суми, належні кожному працівнику при звільненні через те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 відповідних розрахунків не робила і не надала. Крім того Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України готова розрахуватись в повному обсязі як тільки будуть надані розрахунки належних працівників сум. Станом на 13.07.2022 жодної інформації до Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України щодо сум, належних до виплати не надійшло. Проінформовано про те, що Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України готова здійснити розрахунок із усіма довірителями (зокрема, одним із яких є ОСОБА_1 ) щодо виплат, які належать останнім при звільненні в добровільному, позасудовому порядку, як тільки буде надано відомості про суми, що були належні при виплаті. Також повідомлено, що у разі ненадходження інформації до 31.07.2022 р. щодо сум, що підлягали сплаті працівникам при звільнені Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України здійснить відповідні розрахунки виходячи з мінімальної заробітної плати і сплатить їх наручно. Про можливість отримання коштів буде проінформовано письмово (а.с. 18).

У свою чергу, представником позивача адвокатом Мишковською Т.М. у відповіді від 01.08.2022 було зазначено про володіння відповідачем усіма необхідними вихідними даними для нарахування належних до виплати коштів кожному працівникові Вінницької ОО ТСО України з огляду на те, що інспектором кадрів Жмельовою Л.А. 05.10.2021 та 11.10.2021 відповідно до актів прийому передачі було передано відповідачу особові справи, трудові книжки та картки П-2 всіх працівників Вінницької ОО ТСО України, накази з статутної діяльності, які містять затверджені штатні розписи з посадовими окладами, накази по особовому складу та відпустки в період з 2013 по 2021 р. При цьому, зазначила, що повідомлення про перебування на лікарняних, зокрема, ОСОБА_1 надходить в кабінет страховика (ВОО ТСО України) на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Також надано розрахунки щодо виплат та реквізити рахунків (а.с. 19).

Крім того, 15.07.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до Голови ліквідаційної комісії Вінницької ОО ТСОУ Гончаренка І.В. із заявою про звільнення, у якій просила звільнити її з 25.07.2022 за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказану заяву було направлено Вінницькій ОО ТСОУ за адресою: вул. Визволення, буд. 2, м. Вінниця, а також ТСО України за адресою: просп. Перемоги, 52/2, м. Київ (а.с. 23- 25).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 (IBAN НОМЕР_1 ) за яким випущено платіжну картку VCWorldDebit PRO-Zapas Chip № НОМЕР_2 за період з 01.09.2021 по 16.01.2023 проводилося нарахування, зокрема: 03.09.2021 у розмірі 8288,12 грн - «заробітна плата за серпень 2021 року»; 20.09.2021 у розмірі 5143,95 грн - «аванс за вересень 2021 року»; 02.08.2022 у розмірі 3795,01 грн - «розрахування при звільнені липень 2022» (а.с. 37-52).

Водночас запити адвоката Мишковської Т.М. щодо обґрунтування та складових виплачених сум, в розрізі виплат (компенсація за невикористані відпустки, лікарняні, заробітна плата) адресований голові ліквідаційної комісії Вінницької ООТСО України Гончеренку І.В. (а.с. 22, 26) були залишені адресатом без відповіді.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку загальна сума заборгованості по виплаті заробітної Вінницькою ОО ТСО України ОСОБА_1 становить всього 148436,84 грн, з яких 02.08.2022 виплачено 3795,01 грн, сума невиплаченої компенсації за невикористану відпустку - 45467,59 грн, сума невиплачених лікарняних -1748,17 грн (а.с. 28-29).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення міститься і в ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідачем у судовому засіданні визнано позовні вимоги позивача у частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та невиплачені лікарняні у заявленому позивачкою розмірі. У суду немає обґрунтованого сумніву у достовірності цих обставин, тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення невиплаченої заробітної плати слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позивач у своєму позові просить суд стягнути з Вінницької обласна організації Товариства сприяння обороні України невиплачену заробітної плати за період з 01.09.2021 по 17.10.2022.

Натомість, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 було звільнено 25.07.2022, однак наказу про звільнення ні відповідачем, ні позивачем до матеріалів справи не додано, також матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із вказаним наказом, тому суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Водночас, як встановлено судом на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 02.08.2022 було проведено розрахування при звільнені, відтак суд вважає датою звільнення ОСОБА_1 саме 02.08.2022, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження іншої дати звільнення.

Таким чином, сторони перебували у трудових відносинах з 27.08.2021 по 02.08.2022.

Крім того відповідач стверджує, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці та посадові обов`язки не виконувала, проте останнім не надано доказів фіксації зазначеного, зокрема не складено актів, які б підтвердили факт відсутності позивачки на роботі та не виконання нею своїх обов`язків.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не була звільнена відповідачем з роботи за прогули, а тому заробітна плата їй повинна була нараховуватись та своєчасно виплачуватись.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Таким чином наведені відповідачем доводи зводяться лише до формального заперечення позову у частині стягнення невиплаченої заробітної плати. У той же час власних розрахунків заборгованості відповідачем також не наведено.

За викладених обставин, судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з Вінницької обласна організації Товариства сприяння обороні України невиплаченої заробітної плати за період з 01.09.2021 по 02.08.2022 у розмірі 104078,12 грн, 45467,60 грн - компенсації за невикористану відпустку, 1748,17 грн - невиплачених лікарняних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та лікарняних, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду. Водночас позивачем обрахована сума з урахуванням утримання ПДФО та військового збору.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

А тому суд вважає, що рішення суду в частині стягнення із Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 16381,50 грн слід допустити до негайного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до положень ст. 141 ЦК України. Зважаючи, що судом позов задоволено частково, а позивачка була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1512,19 грн, що становить 1% від розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 49, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (вул. Визволення, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02725256) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 151293,89 грн (сто п`ятдесят одна тисяча двісті дев`яносто три гривні вісімдесят дев`ять копійок), з яких: 104078,12 грн заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні за період з 01.09.2021 по 02.08.2022, 45467,60 грн - компенсації за невикористану відпустку, 1748,17 грн - невиплачених лікарняних.

Стягнути з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (вул. Визволення, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02725256) на користь держави 1512,19 грн (одна тисяча п`ятсот дванадцять гривень дев`ятнадцять копійок) судового збору.

Рішення в частині стягнення з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (вул. Визволення, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02725256) заробітної плати за один місяць в сумі 16381,50 грн (шістнадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня п`ятдесят копійок) допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02725256, місцезнаходження: вул. Визволення, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область;

третя особа: Громадська організація «Товариство сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 00014611, місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 52/2, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 05.02.2024.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна