Ухвала

від 05.02.2024 по справі 704/210/23

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 704/210/23

Провадження № 2/698/4/24

УХВАЛА

05 лютого 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Лазаренка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гончар Т.О.,

прокурора Іщенка О.М.,

представника виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради Володіна В.Г.,

представника відповідача адвоката Мельника В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 року до Катеринопільського районного суду Черкаської області згідно подання голови Тальнівського районного суду Черкаської області надійшли матеріали цивільної справи № 704/210/23 (номер провадження № 2/698/4/24) за позовом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради до ОСОБА_1 , в якому, зокрема, просить:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Тальнівської міської ради 199318 грн. 21 коп;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2989 грн. 77 коп..

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 580/4749/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тальнівської міської ради, Тальнівської міської ради та Тальнівського міського голови Сідька В.П. про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням суду визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Тальнівської міської ради Сідька В.П. від 16.04.2021 № 228-Рк «Про звільнення ОСОБА_2 », яким начальника фінансового управління Тальнівської міської ради ОСОБА_2 звільнено з посади; поновлено позивачку на посаді та стягнуто з виконавчого комітету Тальнівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 163375 грн. 58 коп.. Ухвалами Верховного Суду від 13.09.2022 та 04.10.2022 касаційні скарги на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

На виконання зазначеного рішення суду, виконавчим комітетом Тальнівської міської ради 20.10.2022 року сплачено ОСОБА_2 131517 грн. 34 коп., як безспірне списання середнього заробітку, 29407 грн. 60 коп. податку на доходи фізичних осіб із середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2450 грн. 64 коп. військового збору із середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконавчим комітетом Тальнівської міської ради також нараховано та сплачено 35942 грн 63 коп. єдиного соціального внеску.

Також зазначає, що загальна сума збитків, заподіяних виконавчому комітету Тальнівської міської ради внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 становить (131517,34 грн. + 29407,60 грн. + 2450,64 грн. + 35942,63 грн.) 199318,21 грн. При цьому інформації про відшкодування відповідачем ОСОБА_1 збитків, завданих виконавчому комітету Тальнівської міської ради внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 у загальному розмірі 199318,21 грн., в добровільному порядку виконавчим комітетом Тальнівської міської ради на запит прокурора не надано.

Обґрунтовуючи правові підстави представництва інтересів держави в особі виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради, прокурор у позовній заяві зазначав, зокрема, що винесення незаконного розпорядження міським головою Тальнівської міської ради Сідьком В.П., зумовило понесення витрат бюджетних коштів Тальнівської міської ради, які були списані з рахунку виконавчого комітету Тальнівської міської ради. Разом з тим, Тальнівською міською радою та її виконавчим комітетом, як компетентними органами не вжито жодних заходів щодо стягнення з винної особи вказаних коштів в порядку регресу.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засіданняу справіпризначено на03.08.2023року.

05.02.2024 року представник виконавчого комітету Тальнівської міськоїради та Тальнівської міськоїради Володін В.Г. надав до суду заяви про залишення даного позову без розгляду, оскільки вважає, що виконавчий комітет Тальнівської міськоїради, на користь якого заявлено позовну вимогу не має права зворотньої вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування та шкода не була завдана.

Крім того, у підготовчому засіданні заперечував щодо подання позову прокуратурою в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тальнівської міськоїради та Тальнівської міськоїради.

Заслухавши поясненняпрокурора,який заперечивщодо залишенняпозову безрозгляду,представника позивачівта представникавідповідача,враховуючи підставита предметспору,вирішуючи питаннящодо залишенняпозову безрозгляду напідставі заявпредставника позивачів,суд дійшов таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15.01. 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч.ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України).

З системного аналізу положень ч.ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України й абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено вище, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18 з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17).

Верховний Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Отже, прокурор представляє інтереси держави тільки у виключних випадках і ці випадки визначені Законом України «Про прокуратуру», не переймаючи на себе виключні функції відповідних суб`єктів владних повноважень, уповноважених на захист державних інтересів.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду, в обґрунтування наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі, прокурор, зокрема, вказав, що оскільки ОСОБА_1 , як посадовою особою територіальної громади не відшкодовано по даний час шкоди понесеної останньою у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 , а Тальнівською міською радою та її виконавчим комітетом, як виконавчим органом міської ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади на цей час не вжито заходів у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави, у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення із вказаним позовом до суду. Також зазначає, що порушені державні інтереси залишаються незахищеними, а суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо здійснення захисту порушеного інтересу держави, бездіють та свої обов`язки не виконують, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Черкаською обласною прокуратурою на адресу Тальнівської міської ради та виконавчого комітету Тальнівської міської ради направлено повідомлення від 17.02.2023 року № 15/2-173 вих-23 про звернення з даним позовом до суду.

Крім того, прокурор також вказує, що на запит Черкаської обласної прокуратури від 16.12.2022 № 15/2-1065 вих-22 щодо витребування документів, які підтверджують обставини зазначені у позові та надання інформації про намір вжиття заходів спрямованих на стягнення із винної особи шкоди завданої місцевому бюджету, виконавчий комітет Тальнівської міської ради листом від 04.01.2023 за вих. № 01-06/7185 витребуваних документів обласній прокуратурі не надав, та повідомив, про самостійне вжиття заходів реагування, в тому числі судового характеру в інтересах Тальнівської міської територіальної громади. Враховуючи, що строк позовної давності для пред`явлення вказаної категорії позовів становить один рік з моменту виконання судового рішення та бездіяльність протягом тривалого часу з моменту сплати ОСОБА_2 відповідних коштів з боку уповноважених органів, обласною прокуратурою до Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету скеровано повторний запит щодо надання інформації про вжиті останніми заходи реагування, у тому числі судового характеру за вказаним фактом. Листом від 10.02.2023 № 01-09/334 виконавчий комітет Тальнівської міської ради відмовив обласній прокуратурі у наданні запитуваної інформації та документів наявних у їх розпорядженні.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, міська рада є органом, якому делеговано повноваження територіальної громади відповідного міста, на представництво такої громади та здійснення від її імені та її інтересах функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За змістомч.ч.1,3ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадовою особою органу місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи те, що питання повноважень очільника виконавчого комітету міської ради щодо трудових відносин не є делегованими повноваженнями органів виконавчої влади, у зазначених питаннях міський голова та виконавчий комітет міської ради є підконтрольним міській раді.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура в Україні, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У пункті 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

У ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З обґрунтування позовних вимог, зазначених у позові, вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради до ОСОБА_1 (міського голови Тальнівської міської ради) про відшкодування шкоди, завданої органу місцевого самоврядування внаслідок незаконного звільнення працівника, та зазначає, що звернувся з таким позовом у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку шкоду не відшкодував, а виконавчий комітет Тальнівської міської ради та Тальнівська міська рада заходи про стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди не вживали та до суду не зверталися.

Встановлюючи обставини справи щодо вжиття або невжиття виконавчим комітетом Тальнівської міської ради та Тальнівською міською радою заходів зі стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, суд зазначає про таке.

У матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази на підтвердження факту вжиття заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої територіальній громаді незаконним звільненням ОСОБА_2 ..

Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки судом встановлено, що виконавчим комітетом Тальнівської міської ради та Тальнівською міською радою не вживались належні заходи, спрямовані на стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої територіальній громаді незаконним звільненням працівника, суд приходить до висновку, що у прокурора наявні повноваження для представництва інтересів держави в суді в силу положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2018 року у справі № 156/722/16-ц.

Відносно заяв, поданих представником виконавчого комітетуТальнівської міськоїради таТальнівської міськоїради Володіним В.Г., щодозалишення позову,поданого прокурором,без розгляду,суд зазначає,що зурахуванням положеньч.4ст. 57 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для залишення даного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 56, 57, 185, 257, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяв представникавиконавчого комітетуТальнівської міськоїради таТальнівської міськоїради Володіна В.Г. про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя В.В. Лазаренко