Постанова

від 25.10.2024 по справі 704/210/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1264/24 Справа № 704/210/23 Категорія: 305010000Головуючий по 1 інстанції Лазаренко В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренко Ю.В.,Василенко Л.І.

учасники справи:

позивачі Черкаська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тальнівської міської ради, Тальнівська міська рада

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 травня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівська міська рада звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу.

Зазначено, що рішенням Черкаського окружного адміністрат ивного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 580/4749/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівського міського голови Сідька В.П. про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Тальнівської міської ради Сідька В.П. від 16 квітня 2021 року № 228-Рк «Про звільнення ОСОБА_2 », яким начальника фінансового управління Тальнівської міської ради ОСОБА_2 звільнено з посади та стягнуто з виконавчого комітету Тальнівської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 163375,58 грн.

Незаконне розпорядження про звільнення ОСОБА_2 видане міським головою Тальнівської міської ради ОСОБА_1 .

Ухвалами Верховного Суду від 13 вересня 2022 року та 04 жовтня 2022 року касаційні скарги виконавчого комітету Тальнівської міської ради на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

За інформацією розміщеною на офіційному веб-порталі «Єдиний веб-портал використання публічних коштів» на виконання рішення у справі № 580/4749/21 виконавчим комітетом Тальнівської міської ради 20 жовтня 2022 року сплачено ОСОБА_2 131517,34 грн. як безспірне списання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2450,64 грн. військового збору із середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На стягнуту суму також нараховано та сплачено 35942,63 грн. єдиного соціального внеску.

Крім того, згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року у вказаній справі прийнято звіт Тальнівського міського голови ОСОБА_1 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 580/4749/21.

Загальна сума збитків, заподіяних виконавчому комітету Тальнівської міської ради внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 становить 199318,21 грн. Інформації про відшкодування відповідачем збитків у зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_2 в добровільному порядку виконавчим комітетом Тальнівської міської ради на запит прокурора не надано.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Тальнівської міської ради 199318,21 грн. шкоди та 2989,77 грн. судових витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 травня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Тальнівської міської ради 199318 грн. 21 коп. у відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу та на користь Черкаської обласної прокуратури 2989 грн. 77 коп. судових витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що виконавчим комітетом Тальнівської міської ради та Тальнівською міською радою не вживались належні заходи, спрямовані на стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої територіальній громаді незаконним звільненням працівника, а тому у прокурора наявні повноваження для представництва інтересів держави в суді в силу положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». При цьому, судом враховано, що керівник підприємства, який незаконно звільнив особу з роботи несе повну матеріальну відповідальність за завдані територіальній громаді збитки у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2021 року по 07 лютого 2022 року у розмірі 163375 грн. 58 коп. та єдиного соціального внеску 35942 грн. 63 коп. Тому вимоги позивача визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 травня 2024 року як незаконне.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи суд не встановив роботодавця працівника ОСОБА_1 . Останній, як міський голова обирається на виборах, що проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі. Згідно діючого законодавства Тальнівська міська рада та виконавчий комітет Тальнівської міської ради не являються роботодавцями міського голови ОСОБА_3 . Через не встановлення роботодавця, судом невірно було визначено і строк звернення до суду.

У даній справі судом не було перевірено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом органом місцевого самоврядування і які є підстави для звернення прокурора до суду. В результаті чого виконавчий комітет Тальнівської міської ради був позбавлений судом права на оскарження. Фактичною підставою для звернення до суду стала незгода прокурора із строками, в які орган місцевого самоврядування мав звернутись до суду. Своїми діями прокурор незаконно позбавив права Тальнівську міську раду, як орган місцевого самоврядування та представницький орган Тальнівської міської територіальної громади у визначений строк звернутись до суду з відповідним позовом. Крім того, судом не було враховано, що звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди є правом, а не обов`язком власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, рішення суду було ухвалено без представника відповідача та позивачів, що свідчить про упередженість та необ`єктивність суду при розгляді даної справи. Представником виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради заявлявся відвід судді, що розглядає справу, однак клопотання про відвід було безпідставно визнано необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської обласної прокуратури зазначено, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду є хибними та не відповідають чинному законодавству та встановленій судовій практиці. Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Тому, висновок суду про те, що шкода, завдана внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , що встановлено рішенням суду у справі № 580/4749/21 підлягає стягненню з ОСОБА_1 є правильним.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі вказано, що Черкаська обласна прокуратура 16 грудня 2022 року на підставі ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» звернулася з відповідним запитом до виконавчого комітету Тальнівської міської ради про надання інформації про намір вжиття заходів спрямованих на стягнення із винної особи шкоди, завданої місцевому бюджету. Листом від 04 січня 2023 року виконавчий комітет Тальнівської міської ради повідомив прокуратуру про самостійне вжиття заходів реагування, в тому числі і судового характеру в інтересах Тальнівської міської територіальної громади. 16 січня 2023 року прокуратурою скеровано повторний запит щодо даної інформації, однак, листом від 10 лютого 2023 року виконавчий комітет Тальнівської міської ради відмовив обласній прокуратурі у наданні запитуваної інформації та документів наявних у їх розпорядженні. Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» і враховано, що якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатньою підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Щодо доводів апеляційної скарги про ухвалення рішення суду без участі представника виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради та представника відповідача прокуратура зазначила, що судові засідання 14 березня 2024 року, 02 квітня 2024 року, 25 квітня 2024 року неодноразово відкладалися в зв`язку з надходженням клопотань представника відповідача про перенесення судового засідання. Будь-яких підтверджуючих документів щодо неможливості участі у справі представником відповідача до суду не надавалось, тому суд враховуючи дану обставину 22 травня 2024 року здійснив розгляд справи та ухвалив відповідне рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від виконавчого комітету Тальнівської міської ради зазначено, що виконавчий комітет Тальнівської міської ради підтримує доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та вказано, що виконавчий комітет не має права зворотньої вимоги (регресу) до посадової особи органу місцевого самоврядування та може бути позивачем в даній справі, оскільки йому не було завдано шкоди. Крім того, виконавчий комітет Тальнівської міської ради не звертався до прокуратури з проханням представляти їх інтереси в суді.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення 1 сесії 8 скликання Тальнівської міської ради Тальнівського району Черкаської області від 01 грудня 2020 року № 1/8-2 «Про початок повноважень Тальнівського міського голови» (а.с. 17 Т.1) вирішено, зокрема, заслухавши складення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, складену міським головою ОСОБА_1 , вважати його таким, який вступив на посаду.

Розпорядження міського голови ОСОБА_1 № 228-Рк від 16 квітня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 » (а.с. 154 Т.1) 19 квітня 2021 року звільнено ОСОБА_2 з посади начальника фінансового управління Тальнівської міської ради відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.Фінансово-господарському відділу апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчому комітету провести повний розрахунок із ОСОБА_2 та виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п. 1 ст. 44 КЗпП України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 580/4749/21 (а.с. 29-36 Т.1) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Тальнівської міської ради Сідька В.П. № 228-Рк від 16 квітня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника фінансового управління Тальнівської міської ради або на іншій рівнозначній посаді з 19 квітня 2021 року. Стягнуто з виконавчого комітету Тальнівської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2021 року по 07 лютого 2022 року у сумі 163 375 грн. 58 коп.

З копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 (а.с. 37-40 Т.1) року встановлено, що рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ухвал Верховного суду від 13 вересня 2022 року (а.с. 41-42 Т.1) та 04 жовтня 2022 року (а.с. 43-45 Т.1) встановлено, що касаційні скарги виконавчого комітету Тальнівської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі № 580/4749/21 повернуто заявнику.

Розпорядженням міського голови ОСОБА_1 № 226-Рк від 23 вересня 2022 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » (а.с. 160 Т.1) скасовано розпорядження міського голови від 16 квітня 2021 року № 228-Рк «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді начальника фінансового управління Тальнівської міської ради з 19 квітня 2021 року. Начальнику головному бухгалтеру фінансово-господарському відділу апарату виконавчого комітету Тальнівської міської ради Н. Качур забезпечити допуск до роботи ОСОБА_4 на посаді начальника фінансового управління Тальнівської міської ради з 23 вересня 2022 року.

Згідно копії меморіального ордера № 1 від 05 жовтня 2022 року (а.с. 167 Т.1) виконавчим комітетом Тальнівської міської ради поповнено ОСОБА_2 картковий рахунок № НОМЕР_1 на суму 131 517 грн. 37 коп. з призначенням платежу: безспірне списання середнього заробітку згідно виконавчого листа № 580/4749/21 від 25 квітня 2022 року.

Відповідно до копії платіжного доручення № 1005 від 05 жовтня 2022 року (а.с. 168 Т.1) виконавчим комітетом Тальнівської міської ради сплачено ПДФО із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа № 580/4749/21 від 25 квітня 2022 року у розмірі 29 407 грн. 60 коп.

Згідно копії платіжного доручення № 1006 від 05 жовтня 2022 року (а.с. 169 Т.1) виконавчим комітетом Тальнівської міської ради сплачено із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа № 580/4749/21 від 25 квітня 2022 року військовий збір 1,5 % у розмірі 2 450 грн. 64 коп..

Відповідно до копії платіжного доручення № 1007 від 05 жовтня 2022 року (а.с. 170 Т.1) виконавчим комітетом Тальнівської міської ради сплачено ЄСВ із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа № 580/4749/21 від 25 квітня 2022 року за ОСОБА_2 у розмірі 35 942 грн. 63 коп..

Пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП Українипередбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП Українивказано, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України(з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Зважаючи на те, що судовим рішенням встановлено незаконність звільнення ОСОБА_2 з посади начальника фінансового управління Тальнівської міської ради на підставі розпорядження Тальнівського міського голови Сідька В.П. № 228-Рк від 16 квітня 2021 року, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що відповідач як посадова особа, яка видала наказ про звільнення несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну територіальній громаді.

При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не встановлено роботодавця міського голови є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 80 Закону України «Про державну службу»у разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Відповідно до преамбули Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою, третьою статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції Українивизначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Частина друга статті 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»лише підтверджує зміст статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»щодо законності вимог безпосередньо до посадової особи місцевого самоврядування як особи, а не органу чи структурного підрозділу органу місцевого самоврядування, в якому вона обіймає свою посаду. Частина перша цієї статті встановлює джерело відшкодування матеріальної шкоди, завданої безпосередньо територіальній громаді незаконним рішенням, зокрема міських голів, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з відповідача підлягає стягненню виплачена ОСОБА_2 сума коштів відповідно до рішення суду у справі 580/4749/21, яке набрало законної сили. Завдані збитки територіальній громаді у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2021 року по 07 лютого 2022 року у розмірі 163375,58 грн. та сплата єдиного соціального внеску в сумі 35942,63 грн. є підтвердженими, тому районний суд правильно встановив, що до стягнення підлягає сума в розмірі 199318,21 грн.

Щодо доводівапеляційної скаргивідносно представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Згідно зі статтею 2 ЦК Україниучасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до приписів частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Оскільки перед зверненням до суду Черкаська обласна прокуратура зверталася до виконавчого комітету Тальнівської міської ради з відповідними запитами щодо належного реагування органом місцевого самоврядування порушень інтересів держави та вжиття заходів спрямованих на стягнення з винної особи шкоди, завданої місцевому бюджету, такі звернення були фактично проігноровані, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України щодо звернення до суду внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування і в прокурора були наявні повноваження для представництва інтересів держави в суді в силу положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального законодавства під час ухвалення рішення суду без участі представника відповідача та представника виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався через заяви представника виконавчого комітету Тальнівської міської ради (а.с. 52-53 Т.2) та представника ОСОБА_1 адвоката Мельника В.В. (а.с. 61-62 Т2, а.с. 71-72 Т.2, а.с. 81-82 Т.2). Будь-яких обґрунтованих доводів поважності причин неможливості прибути в судове засідання заявники суду не надавали, тому районний суд, зазначивши про це в своєму рішенні правомірно розглянув справу за відсутності вказаних осіб в судовому засіданні 22 травня 2024 року, які були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання та обґрунтованих причин неможливості бути присутніми в судовому засіданні не надали.

У відповідності ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді