Постанова

від 01.02.2024 по справі 288/1796/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1796/21 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого- судді Трояновської Г.С .

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Житомирі цивільну справу № 288/1796/21 за первісним позовом представника ОСОБА_1 - Кравчук Дарини Василівни до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дідика Ігор Миколайовича на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Кравчук Дарини Василівни на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року, ухвалених під головуванням судді Зайченко Є.О. у смт Попільні,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та з урахуванням збільшених позовних вимог просила:

1. Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дохід від здійснення підприємницької діяльності, отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період перебування у шлюбі, що становить грошову суму 1 621 929 грн.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину отриманих доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_3 за період шлюбу, що становить грошову суму 810 964 грн. 50 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, які були отримані ним у період шлюбу, що становить грошову суму 810 964 грн. 50 коп.

4. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку 0,15 га з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197.

5. Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку 0,15 га з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197.

6. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку 0,15 га з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065.

7. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку 0,15 га з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065.

8. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504.

9. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504.

10. Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML320 1998 р.в., який є спільною сумісною власністю подружжя.

11. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості належної їй частки автомобіля Mercedes-Benz ML320 1998 р.в. грошову компенсацію у розмірі 90 000 грн.

12.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 7443 гривень та витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що 26 серпня 2017 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області під актовим записом № 73. Спільних дітей сторони не мають.

За час шлюбу вони спільно набули право власності на наступні земельні ділянки, які підлягають поділу: земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504 - вартістю 37605,08 гривень; земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065 - вартістю 126 275,12 гривень; земельна ділянка з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197 - вартістю 126 275,12 гривень.

Крім того, 12 червня 2020 року ОСОБА_3 зареєстровано як ФОП, він займався здійсненням підприємницької діяльності та за 2020 та 2021 роки отримав прибуток в сумі 1621929 гривень, який підлягає поділу.

Також їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в. За результатами дослідження ринкова вартість автомобіля може складати від 177 589,00 гривень до 218 828,00 гривень, середня вартість транспортного засобу склала 189 600,48 гривень. Позивач вказала, що за необхідне з метою поділу авто взяти до уваги вартість транспортного засобу в обсязі 180000 гривень та розділити транспортний засіб шляхом виплати ОСОБА_3 на її користь вартості спірного транспортного засобу, а саме, 90000 гривень з подальшим припиненням права власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль.

Оскільки згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 /т. 1 а.с.184-188/ та просив:

1. Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - транспортний засіб Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в.;

2. Поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме: визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML 320 CDI д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 .

3.Розподілити судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що за час шлюбу із ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб MERCEDES-BENZ ML 320 CDI д.н.з. НОМЕР_5 . Автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, і у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 утворила незручності для брата, якому був проданий автомобіль і оформлено доручення із правом розпоряджатися та керувати та для нього самого, посилаючись на те, що транспортний засіб є неподільним майном, та з урахуванням оціночної вартості частини майна (60915 гривень), просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка; земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка; земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт. Корнин.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0065, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Королівка.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт. Корнин.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт. Корнин.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в., який є спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в. в розмірі 60915 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - транспортний засіб Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в..

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя:

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 3974 гривень 61 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 гривень.

Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року заяву адвоката ОСОБА_1 - Кравчук Дарини Василівни про ухвалення додаткового рішення по справі № 288/1796/21- задоволено частково.

Доповнено рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року в цивільній справі № 288/1796/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, абзацом дев`ятнадцятим наступного змісту:

«Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 30 000 гривень».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Дідик І.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області у справі №288/1796/21 від 22.09.2023 року в частині припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_5 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в., який є спільною сумісною власністю подружжя; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_5 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в. в розмірі 60 915грн; відмови у задоволенні вимог про стягнення доходу від підприємницької діяльності, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задовольнити в повному обсязі:

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дохід від здійснення підприємницької діяльності, отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період перебування у шлюбі, що становить грошову суму 1 621 929 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину отриманих доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_3 в період шлюбу, що становить грошову суму 810 964 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, які були отримані ним у період шлюбу, що становить грошову суму 810 964 грн. 50 коп.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML 320 CDI 320 1998 р.в., який є спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості належної їй частки автомобіля Mercedes-Benz ML320 1998 р.в. грошову компенсацію у розмірі 90 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 11 164 грн 50 коп та витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд дійшов помилкових висновків про задоволення первісних і зустрічних позовних вимог, що суперечить правовій природі зустрічного позову в розумінні положень ст. 193 ЦПК України.

Крім того, місцевий суд прийняв до розгляду зустрічний позовом із порушенням норм ЦПК України.

Наголошує, що вимога ОСОБА_1 про поділ транспортного засобу, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, шляхом виділу його у приватну власність ОСОБА_3 із компенсацією їй вартості частки транспортного засобу є такою, що відповідає чинному законодавству. Вважає, що компенсацію вартості частини автомобіля необхідно обраховувати із ринкової вартості такого автомобіля в середній сумі 180 000 грн.

Вказує, що при вирішенні питання про поділ доходу від підприємницької діяльності не враховано подані позивачкою докази - податкові декларації за 2020 та 2021 роки, в яких вказана сума прибутку - 1 621 929 грн. Звертає увагу суду на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав виписку з банківського рахунку фізичної особи-підприємця із якої можливо було б виділити чистий дохід відповідача, який підлягає поділу. Наголошує, що частина коштів, отриманих відповідачем від підприємницької діяльності була перерахована ним на депозитний рахунок та може вважатися чистим доходом, який підлягає поділу.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, представник позивача адвокат Кравчук Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 87 500 грн. Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу, який є неспівмірним із предметом спору та обсягом виконаної адвокатом роботи. Наводить власні обрахунки та доводи на підтвердження вартості послуг адвоката.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - Коротенко Є.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що посилання позивача на положення ст. 193 ЦПК України зводяться до невірного трактування законодавства. Вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийняв рішення в частині оцінки вартості спірного майна. Крім того наголошує, що кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності були зняті в період шлюбу та використані в інтересах сім`ї, про що надано докази під час розгляду справи судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Кравчук Д.В. доводи апеляційних скарг на рішення суду і на додаткове рішення підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційних скаргах.

Представник відповідача адвокат Коротенко Є.О. проти доводів апеляційних скарг заперечила, просила залишити судові рішення без змін, надала пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу та у судових рішеннях.

Сторони до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Рішення суду в частині вимог про поділ земельних ділянок не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вимог про поділ автомобіля за первісним та зустрічним позовом та поділ доходу від здійснення підприємницької діяльності за період перебування у шлюбі.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Дідика І.М. підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Кравчук Д.В. не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі із 26 серпня 2017 року, який розірвано рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2021 року, справа № 288/1095/21(том 1 а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 значиться власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 року випуску, колір чорний, дата реєстрації 28 серпня 2020 року, ринкова вартість якого станом на 09 листопада 2021 року (на день оцінки) становить 121830 гривень, що підтверджується копією висновку ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» /т. 1 а.с.150, 194/.

Результатами дослідження оцінювача ОСОБА_6 встановлено, що середня ринкова вартість легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, модель ML 320 CDI становить 189660 гривень 48 копійок. /т. 2 а.с.8-16/.

Відповідно до розписки ОСОБА_7 про отримання ним коштів в сумі 4 500 доларів США вбачається, що він отримав від ОСОБА_3 в рахунок компенсації та повернення ТЗ Mercedes-Benz, модель ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 здійснити перереєстрацію в МРЕО даний ТЗ /т.1 а.с.195/.

Актом приймання - передачі транспортного засобу зафіксовано, що ОСОБА_3 в добровільному порядку передав автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в. для потреб Збройних Сил України в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 /т.2 а.с.43/.

Із відповідей на запити адвоката до Генерального штабу ЗСУ, голови військової адміністрації міста Києва, Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, Міністерства оборони України та до ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що інформація про прийняття транспортного засобу Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 на потреби ЗСУ відсутня /т. 3. а.с. 4-40, 58-93/.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - ОСОБА_3 з 12 червня 2020 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, вид економічної діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів /т. 1 а.с.23-24/.

Із Витягу з реєстру платників єдиного податку від 15 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 з 12 червня 2020 року на спрощеній системі оподаткування та надає такі види господарської діяльності першої та другої груп згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД - 2005): технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші спеціалізовані будівельні роботи; покрівельні роботи; штукатурні роботи; інші будівельно - монтажні роботи; електромонтажні роботи; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві /т. 1 а.с.25/

Підприємцем - фізичною особою ОСОБА_3 подана податкова звітність за 2020 рік, а саме: звіти суб`єкта малого підприємства - фізичної особи платника податків за 2020 рік, згідно яких, загальна суму доходу за звітний період (рік) станом на 31 січня 2021 року становить 151929 гривень та за три квартали станом на 23 жовтня 2020 рік становить 77000 гривень./т.2 а.с. 206-209/.

ОСОБА_1 до позовної заяви долучила підтверджуючі документи про надання послуг ФОП ОСОБА_3 та отримання оплати за надані послуги.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 вх. № 2988 від 29.10.2020, обсяг доходу за звітний період, що оподатковується за ставкою 5% - 77000 гривень./т.1 а.с.96-97/

Із виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3 АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві за період з 12 червня 2020 року по 12 травня 2021 року, обороти за цей період становлять 927153,58 гривень. /т. 1а.с.152-155/

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 на заперечення проти позову долучено підтверджуючі документи про отриманий ним дохід, сплату податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за 2020 рік - загальна сума доходу за звітний період становить 151929 грн., сума податку 7596,45 грн., нараховано за попередній звітний період 3850 грн., сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного періоду становить 3746,45 грн. /т. 3 а.с.47-48/.

Вирішуючи спір, щодо вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя, місцевий суд вказав, що при здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Щодо вирішення питання поділу автомобіля, суд першої інстанції зазначив, що можливим способом поділу автомобіля марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , є присудження ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 його частки, на що вона згодна і про що просить у позовній заяві. При визначенні розміру грошової компенсації, яка належить до присудження ОСОБА_1 за 1/2 частку транспортного засобу, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження іншого розміру вартості спірного авто, а результати дослідження оцінювача ОСОБА_6 , не можуть бути використані, як результат вартості конкретного об`єкту оцінки, оскільки надані для інформації, щодо можливих вартостей КТЗ, суд врахував відомості щодо ринкової вартості в розмірі 121830 гривень, згідно висновку ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» /т. 1 а.с. 194/.

Стосовно вимоги щодо розподілу доходу від здійснення підприємницької діяльності за період перебування у шлюбі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не довела, що заявлені нею в цій частині позову кошти включають у себе лише прибуток (заробіток) підприємця ( ОСОБА_3 ), який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що унеможливило визначення суми, яка могла підлягати стягненню, і ці кошти наявні на час припинення ведення спільного господарства, не використовувались на потреби сім`ї, дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з наведених підстав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

У пунктах 23, 24 цієї постанови роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або ж реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Щодо поділу автомобіля.

Звертаючись із первісним позовом, ОСОБА_1 вказала, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 року випуску, колір чорний, дата реєстрації 28 серпня 2020 року є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, а тому просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML320 1998 р.в., який є спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості належної їй частки автомобіля Mercedes-Benz ML320 1998 р.в. грошову компенсацію у розмірі 90 000 грн, виходячи із середньої ринкової вартості вказаного автомобіля.

Встановлено, що сторони у період шлюбу придбали автомобіль Mercedes-Benz ML320 1998 р.в., який є спільною сумісною власністю подружжя. Під час розгляду справи судом першої інстанції сторони визнавали автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та не заперечували щодо його поділу шляхом виплати компенсації вартості частки автомобіля на користь ОСОБА_1 , що підтверджується змістом первісного та зустрічного позовів та поясненнями сторін.

Позивач обрала спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки у спільному майні - автомобілі, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром грошової компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль у розмірі 60 915 грн згідно висновку ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» /т. 1 а.с. 194/, оскільки саме у цьому висновку вказана ринкова вартість щодо конкретного спірного автомобіля з урахуванням його технічного стану станом на день проведення оцінки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд вирішуючи спір в цій частині, встановивши обставини справи та доведеність права спільної сумісної власності на автомобіль марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 обгрунтовано вказав, що з нього може бути виділено у власність одного з них його неподільну частину за умови, що інший згоден отримати грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки цієї частини майна, при цьому така компенсація може бути присуджена судом. Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що можливим способом поділу автомобіля марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , є присудження ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 його частки, на що вона згодна і про що просить у позовній заяві.

При цьому місцевий суд при визначенні вартості спірного майна обгрунтовано взяв до уваги висновок ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», за яким ринкова вартість об`єкта оцінки транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 року випуску, станом на 09 листопада 2021 року, становить 121830 гривень, а тому доводи в апеляційній скарзі щодо недоведеності ринкової вартості частки спірного автомобіля в сумі 60 915 грн є безпідставними.

Аргументи в апеляційній скарзі, що компенсацію вартості частини автомобіля необхідно обраховувати із ринкової вартості такого авто в середній сумі 180 000 грн, про що вказано в дослідженні оцінювача ОСОБА_6 , не заслуговують на увагу, так як вказані результати дослідження оцінювача ОСОБА_6 не можуть бути використані, як результат вартості конкретного об`єкту оцінки, оскільки надані для інформації щодо можливих вартостей КТЗ, та з огляду на наявність оцінки реальної ринкової вартості конкретного спірного транспортного засобу.

Разом із тим, вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про поділ автомобіля та стягнувши на її користь компенсацію частини вартості автомобіля в сумі 60 915 грн із припиненням її права власності у спільному майні подружжя, місцевий суд припустився помилки, не зазначивши щодо визнання права власності ОСОБА_3 на спірний автомобіль, а тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, а саме абзац 9 резолютивної частини рішення після слів «який є спільною сумісною власністю подружжя» доповнити словосполученням «та визнати право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_3 ». В решті рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 також вказав, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - транспортний засіб Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р.в.; поділити вказане майно та визнати за ОСОБА_3 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу MERCEDES-BENZ ML 320 CDI д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 за кожним.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції зустрічні позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 вказав, що автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя із ОСОБА_1 , що не заперечувалось останньою, що підтверджує дію презумпції спільного майна, та ставив вимогу про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю подружжя.

Верховний Суд у своїй постанові від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18 вказав, що «висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про визнання будинку спільним майном подружжя сторін судам належало відмовити».

У зустрічному позові ОСОБА_3 заявляв вимогу про поділ спірного автомобіля та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 за ним та - на 1/2 частину цього автомобіля за ОСОБА_1 .

Аналіз змісту зустрічного позову ОСОБА_3 свідчить про те, що ним пред`явлено позов про поділ автомобіля шляхом визнання права власності по 1/2 частині у рухомому (неподільному) майні за кожним із співвласників у спільному майні подружжя. Водночас, звертаючись із первісним позовом ОСОБА_1 просила припинити її право власності на 1/2 частину автомобіля та виплатити їй компенсацію.

Виходячи із системного аналізу позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 в частині поділу автомобіля та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 встановлено, що вимоги за первісним та зустрічним позовом є взаємовиключними, на що суд першої інстанції не звернув увагу при вирішенні спору.

Таким чином, з урахуванням наведеного, дійшовши висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про поділ автомобіля, суд першої інстанції припустився помилки, задовольнивши зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 .

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 із ухваленням нового судового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відтак, колегія суддів вважає частково слушними доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Дідика Ігора Миколайовича щодо задоволення вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом, з огляду на вищенаведене та те, що вимоги щодо поділу автомобіля марки Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 вирішені за первісним позовом ОСОБА_1 .

Доводи в апеляційній скарзі, що у справі відсутня ухвала про прийняття зустрічного позову до розгляду та об`єднання позовів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про поділ доходу від здійснення підприємницької діяльності за період перебування у шлюбі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за час перебування в шлюбі ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність та отримував доходи як суб`єкт господарювання.

З річних податкових декларацій ОСОБА_3 за 2020 - 2021 роки, вбачається, що за період реєстрації ФОП ОСОБА_3 та до дати розлучення, сума доходу від здійснення підприємницької діяльності становила 1 621 929 гривень, що не заперечується сторонами та доводиться матеріалами справи.

Місцевим судом встановлено, що на підтвердження отримання доходу від підприємницької діяльності матеріали справи містять податкові звітності, які подавав ОСОБА_3 як суб`єкт підприємницької діяльності.

При вирішенні спору в цій частині, суд першої інстанції правильно застосував норми чинного законодавства та релевантну практику Верховного Суду.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємця) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Крім того місцевий суд звернув увагу, що відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За змістом підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Наведена судом першої інстанції правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2023 у справі № 210/3216/15-ц.

Проаналізувавши подані ОСОБА_3 податкові декларації, суд першої інстанції встановив, що за період реєстрації ФОП до дати розлучення, сума доходу, становить 1621929 гривень. В той же час вказана звітність відображає валовий дохід фізичної особи-підприємця.

Встановивши такі обставини, місцевий суд обгрунтовано вказав, що заявлені кошти включають в себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але й кошти, які включають в себе собівартість виготовлення та реалізації продукції. При цьому визначити чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, не вбачається за можливе.

Крім того, із копії банківської виписки АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві - клієнта ОСОБА_3 , дохід підприємця СКР 1707013900 без ПДВ за період з 12 червня 2020 року по 12 травня 2021 року становить 909 655 гривень та відбувалося постійне зняття коштів /т. 1 а.с.152-155/.

Судом встановлено, що кошти, які надходили на рахунок не накопичувались, а фактично знімались під час перебування у шлюбі. Отже, доходи від підприємницької діяльності, набуті одним із подружжя під час шлюбу, можуть або накопичуватись або витрачатись. Відповідно, що доходи, набуті під час шлюбу та витрачені в інтересах сім`ї, не можуть бути повторно окремим предметом поділу.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд, врахувавши тлумачення статті 64 СК України, та встановивши, що ОСОБА_1 не довела, що заявлені кошти включають у себе лише прибуток (заробіток) підприємця ОСОБА_3 , який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що унеможливило визначення суми, яка могла підлягати стягненню, і ці кошти наявні на час припинення ведення спільного господарства, не використовувались на потреби сім`ї, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову у цій частині, а тому рішення суду в цій частині згідно вимог ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Дідика І.М. про те, що відповідач не надав виписку з банківського рахунку фізичної особи-підприємця із якої можливо було б виділити чистий дохід відповідача, який підлягає поділу, не заслуговують на увагу, оскільки свідчать не про наявність підстав для задоволення позову, а про використання сторонами своїх процесуальних прав щодо змагальності сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що частина коштів, отриманих відповідачем від підприємницької діяльності була перерахована ним на депозитний рахунок та може вважатися чистим доходом, який підлягає поділу, також не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що кошти, які могли б бути предметом поділу використані в інтересах сім`ї.

Щодо додаткового рішення.

12 жовтня 2023 року від адвоката ОСОБА_1 - Кравчук Д.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 87 500 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, врахував позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, ціну позову та враховуючи заявлене клопотання про зменшення витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат, обмежив їх розмір з 87500 гривень до 30 000 гривень.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до положень частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України).

Аналогічні положення містить частина шоста статті 137 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у своїй постанові від 27.07.2022 по справі № 686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

20 липня 2021 року між адвокатом Кравчук Дариною Василівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000255) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/07.

Додатковою угодою № 1 від 10 серпня 2021 року до Договору № 20/07 про надання правничої допомоги від 20.07.2021, сторонами погоджено вартість наданих послуг: 1. Аналіз судової практики та підготовка правової позиції з урахуванням запиту Клієнта - 600 гривень; моніторинг офіційних джерел з метою розшуку активів, що підлягають поділу між подружжям - 350 гривень; вивчення документів у справі, аналіз, відповіді на адвокатські запити з подальшим здійсненням калькуляції прибутку, який підлягає поділу - 4300 гривень; консультація з адвокатом з приводу узгодження остаточної позиції - 700 гривень; підготовка, написання та подання до суду позовної заяви з усіма необхідними документами - 7500 гривень. Вартість одного судового засідання становить 4000 гривень.

Додатковою угодою № 2 від 22 вересня 2021 року до Договору № 20/07 про надання правничої допомоги від 20.07.2021, сторони дійшли згоди про доповнення Договору № 20/07, п. 1.1.1.

Додатковою угодою № 3 від 26 жовтня 2021 року до Договору № 20/07 про надання правничої допомоги від 20.07.2021, сторонами погоджено вартість наданих послуг: підготовка та подання відповіді на відзив з усіма додатками до інших учасників справи та суду у справі № 288/1796/21 - вартість 10500 гривень.

Також надано: Ордер серії КС № 871462, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000255.

Згідно Акту наданих послуг від 22 вересня 2023 року за Договором № 20/07 про надання правничої допомоги від 20.07.2021, надана послуга та її вартість: участь адвоката в судових засіданнях - 48000 гривень; подання адвокатських запитів - 9000 гривень; аналіз судової практики та підготовка правової позиції - 600 гривень; моніторинг офіційних джерел з метою розшуку активів, що підлягають поділу подружжям - 350 гривень; вивчення документів у справі, аналіз, відповіді на адвокатські запити з подальшим здійсненням калькуляції прибутку, який підлягає поділу - 4300 гривень; консультація з адвокатом з приводу узгодження остаточної позиції - 700 гривень; підготовка, написання та подання до суду позовної заяви з усіма необхідними документами - 7500 гривень; підготовка та надання відповіді на відзив з усіма додатками - 10500 гривень; - складання заяви про забезпечення позову 2550 гривень; - складання апеляційної скарги на ухвалу суду від 29.07.2022 - 4000 гривень.

Представником долучено рахунки - фактури платник ОСОБА_1 на загальну суму 87500 гривень.

Відповідно до меморіальних ордерів № @2PL073308 від 06 вересня 2021 року та № @2PL628436 від 16 серпня 2021 року, Кравчук Д.В. перераховано кошти в розмірі 10450 гривень та 3000 гривень за надання юридичних послуг за Договором № 20/7 від 20.04.2021.

Представник ОСОБА_3 - Коротенко Є.О. подав до суду заперечення щодо заявлених витрат на правничу допомогу, вважає, що представником ОСОБА_1 адвокатом Кравчук Д.В. надмірно завищений розмір вартості наданих послуг. Крім того вказує, що крім адвоката Кравчук Д.В. інтереси ОСОБА_1 представляв інший адвокат - Дідик І.М., який також брав участь у судових засіданнях, проте оплату за таке представництво отримала начебто Кравчук Д.В . Наголошує, що адвокатом Кравчук надмірно завищена вартість адвокатських послуг, що не відповідає дійсності, саме: вартості адвокатських запитів - 9000 грн. (1000 грн. за 1 запит),аналіз судової практики - 600,00 грн. (фактичне підвищення кваліфікації адвоката за рахунок клієнта та відповідача) моніторинг офіційних джерел - 350,00 грн. (це взагалі незрозуміло що), вивчення документів по справі - 4300,00 грн. (вивчення документів зазвичай відноситься і включається до часу підготовки та написання позову), за участь в судових засіданнях - 48 000,00 грн. (4000,00 грн, за 1 засідання - навіть яке проводилось із використанням відео зв`язку (тобто адвокат був в себе на роботі або вдома в комфортних для себе умовах, не відриваючись від інших напевно важливіших справ, та не витрачаючи час для явки до суду), або яке взагалі не відбулось та було оплачено ОСОБА_1 ). Окреме питання щодо вартості наданої послуги - відповіді на відзив - 10 500,00 грн. вартість навіть дорожча ніж вартість складання позову, не зрозуміло із яких підстав. При всьому тому, що Позовна заява (вартістю 7500, 00грн. ) складена із більшої частини цитування норм законодавства. Бо перелік майна дуже не великий. Все це для Відповідача по первинному позову абсурдно, бо вартість послуг явно завищена.

Таким чином, заперечуючи щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_3 - Коротенко Є.О. вказав, що визначений представником позивача Кравчук Д.В. розмір судових витрат на послуги адвоката є недоведеним.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання та оформлення позовної заяви, попередня консультація та узгодження позиції адвоката з клієнтом, складання клопотань ), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відповідних клопотань та значимості таких дій у справі, а також наявність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу (т.1 а.с. 65-68) з огляду на необгрунтованість їх розміру (з урахуванням виконаної роботи), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове відшкодування суми витрат на правничу допомогу та обгрунтовано визначив суму таких витрат в розмірі 5 000 грн.

Визначаючи розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, місцевий суд обгрунтовано врахував позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19 щодо співмірності витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що на момент подання позову справа була типовою та мала незначну складність; орієнтовна ціна позову складала 615 900, 50 грн, проте відповідач фактично не заперечував щодо задоволення позовних вимог, що спростило вирішення спору; публічний інтерес до справи був відсутній, оскільки спір стосується приватно-правових відносин; колегія суддів враховує, що адвокатом було здійснено аналіз документів, первину консультацію, складено позовну заяву, здійснено ряд запитів та клопотань, що, враховуючи типовість справи, не потребувало значної кількості часу; крім того розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції, що виключало участь адвоката у судових засіданнях та витрат значного часу на прибуття до суду та очікування розгляду справи; до того ж у ОСОБА_1 був ще один адвокат, який також здійснював представництво у суді.

Колегія суддів також звертає увагу, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.07.2023 у справі № 902/752/22 зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вивчивши надані представником позивача Кравчук Д.В. в обґрунтування адвокатських витрат документи апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та з урахуванням заперечень та доводів відповідача, правильно зменшив суму витрат на правничу допомогу до 30 000 грн.

Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою адвоката у суді першої інстанції.

Аргументація адвоката Кравчук Д.В. щодо виправданості ціни її послуг з огляду на те, що на етапі підготовки позовної заяви до суду було проаналізовано безліч відкритих офіційних джерел для пошуку контрагентів, з якими співпрацював ФОП ОСОБА_3 , визначення обсягу наданих послуг та їх вартості з метою визначення грошового розміру доходу відповідача не заслуговують на увагу, оскільки отриманий розмір доходу доводиться іншими доказами в розумінні норм ЦПК України, а оптимізація роботи адвоката не належить до компетенції суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі адвоката Кравчук Д.В. не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у справі, а тому додаткове рішення відповідно до положень ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дідика Ігора Миколайовича на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кравчук Дарини Василівни на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року в оскаржуваній частині змінити, а саме абзац 9 резолютивної частини рішення після слів «який є спільною сумісною власністю подружжя» доповнити словосполученням «та визнати право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_3 ».

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 908 гривень.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.02.2024.

Головуючий Судді