Рішення

від 08.02.2024 по справі 750/49/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/49/24

Провадження № 2/750/584/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Ринок «Полісся» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні померлого працівника члену його сім`ї,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

в с т а н о в и в:

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Ринок «Полісся» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні померлого працівника члену його сім`ї.

Обгрунтовано позов тим, що з 03 вересня 2012 року мати позивача ОСОБА_2 працювала в ОК «Ринок «Полісся» на посаді прибиральниці. Наказом № 8 від 17.07.2023 її було звільнено за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП. Однак, в день звільнення з роботи відповідачем не проведено з працівником повного розрахунку, а саме не виплачено заробітну плату (допомогу по тимчасовій непрацездатності) за період з 23.03.2023 по 17.07.2023 в сумі 25864 грн. 46 коп. під час перебування ОСОБА_2 на лікарняному, відповідно до листків непрацездатності. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла, у зв`язку із чим ОСОБА_1 зверталася до ОК «Ринок «Полісся» з вимогою про виплату їй, як члену сім`ї померлої ОСОБА_2 , належної останній заробітної плати у вказаному розмірі. Проте, 25.12.2023 позивачу було надано відповідь, в якій зазначено, що у відповідності до наказу № 4 від 14.03.2023 її матері було надано відпустку без збереження заробітної плати з 12.03.2023, а тому всі розрахунки з нею були проведені у відповідності до чинного законодавства. Натомість, із наданої на адвокатський запит заяви ОСОБА_2 про надання відпуски без збереження заробітної плати вбачається, що остання 14.03.2023 подавала вказану заяву про надання відпуски без збереження заробітної плати з 15.03.2023 на 14 днів. Крім того, з листа відповідача вбачається, що відпустку було надано з 12.03.2023, тобто до того як був виданий відповідний наказ від 14.03.2023, що свідчить про порушення роботодавцем трудового законодавства та недійсність зазначеного наказу. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду із даним позовом. Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні її матері за період з 17.07.2023 по 27.08.2023 у розмірі 9036 грн. 98 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04січня 2024року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 25864 грн. 46 коп., яка належала покійній ОСОБА_2 . Щодо стягнення з ОК «Ринок «Полісся» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 17.07.2023 по 27.08.2023 у розмірі 9036 грн. 98 коп., представник відповідача заперечував, посилаючись на те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, однак не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 ЗУ «Про оплату праці» та не належить до передбачених законодавством соціальних виплат в розумінні статті 1227 ЦК України.

Крім того, з урахуванням складності справи та частковим визнанням позовних вимог, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Позивач відповідь на відзив не подала.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслало до суду письмові пояснення, в якому просило прийняти законне та обґрунтоване рішення у даній справі, а також зазначило, що на час подання зазначених письмових пояснень Обслуговуючим кооперативом «Ринок «Полісся» заява-розрахунок на фінансування призначеної допомоги по тимчасовій непрацездатності до органів Пенсійного фонду не подавалася.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

З 03 вересня 2012 року мати позивача ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ОК «Ринок «Полісся», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 29).

На підставі наказу № 8 від 17.07.2023 її було звільнено за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Проте, як зазначено в позовній заяві, у день звільнення з роботи відповідачем не проведено з нею повного розрахунку, а саме не виплачено заробітну плату (допомогу по тимчасовій непрацездатності) за період з 23.03.2023 по 17.07.2023 в сумі 25864 грн. 46 коп. під час перебування ОСОБА_2 на лікарняному, відповідно до листків непрацездатності (а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 37, 38, 39-43, 44-45, 46-51).

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.08.2023 (а.с. 55).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.253,254КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 255 КЗпП України передбачено, що види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно доп.1ч.2ст.8ЗУ «Прозагальнообов`язкове державнесоціальне страхування»,роботодавець зобов`язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Частиною першою статті 12 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно доч.5ст.24ЗУ «Прозагальнообов`язкове державнесоціальне страхування» страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше шести календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім`ї.

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тлумачення статті 1227ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.

Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.

Позивачем надано суду доказ на підтвердження того, що вона проживала разом з матір`ю на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28), а тому вона має право на отримання невиплаченої заробітної плати (допомоги по тимчасовій непрацездатності), на підставі ст. 1227 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також визнання представником відповідача позовних вимог в частині заборгованості по виплаті ОСОБА_2 заробітної плати (допомоги по тимчасовій непрацездатності) за період з 23.03.2023 по 17.07.2023 сумі 25864 грн. 46 коп., що підлягає стягненню на користь позивача, як члена сім`ї померлого працівника, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог та задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 17.07.2023 по 27.08.2023 у розмірі 9036 грн. 98 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116Кодексу законівпро працюУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

При цьому, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).

Великою Палатою Верховного Суду зробленому висновок у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16) де зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117Кодексу законівпро працюУкраїни та статей 1, 2Закону Українивід 24березня 1995року N108/95-ВР«Про оплатупраці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117Кодексу законівпро працюУкраїни в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте, таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У свою чергу, статтею 1219ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 1227ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, однак не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2Закону України«Про оплатупраці» та не належить до передбачених законодавством соціальних виплат в розумінні положеньстатті 1227 ЦК України.

Отже, спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 466/7128/16-ц (провадження № 61-17893св20) та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 серпня 2018 року у справі № 825/3610/15-а (провадження № К/9901/23206/18).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 17.07.2023 по 27.08.2023 у розмірі 9036 грн. 98 коп.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другої ст.141ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Карпенко Ю.О. на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 17 вересня 2023 року та ордеру серії СВ № 107363 від 28.12.2023 (а.с. 15, 20).

Відповідно до акту прийняття-передачі наданих послуг від 28.12.2023, адвокатом були надані послуги на загальну суму 10000 грн., які були сплачені відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 28.12.2023 (а.с. 18, 19).

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпрозахист правлюдиниі основоположнихсвобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, часткове визнання позову, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Ринок «Полісся» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні померлого працівника члену його сім`ї задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Ринок «Полісся» (місцезнаходження: пр-т Миру, 203, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 37699769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 )заробітну плату(допомогупо тимчасовійнепрацездатності),як членусім`ї померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,за періодз 23.03.2023по 17.07.2023в сумі25864грн.46коп. (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 46 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Ринок «Полісся» на користь ОСОБА_1 795 грн. 64 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя