Постанова

від 07.02.2024 по справі 490/2834/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.02.24

22-ц/812/188/24

Справа номер 490/2834/21 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О. А.

Провадження номер 22-ц/812/188/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

22-ц/812/199/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Самчишиної Н. В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О. М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Центральногорайонного судум. Миколаєва від27листопада 2023року,ухваленеза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

В квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду вищевказаний позов, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року він проживав з відповідачем разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала батькам відповідача. Разом з ними проживав син відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між сторонами склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Вони вели спільне господарство, спільно проводили вільний час, відпустки, сімейні свята, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім`ї, мали інші взаємні права та обов`язки.

25 березня 2005 року з метою поліпшення житлових умов сім`ї він продав належну йому на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_2 за 20 962 грн, а 07 квітня 2005 року вони для спільного проживання та за сумісні кошти купили квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку оформили на ім`я відповідача. Ця квартира коштувала 24 744 грн, з яких 20 962 грн були особисті коштами позивача від проданої квартири, а решта спільними коштами сторін. 26 квітня 2005 року він зареєстрував своє місце проживання в цій квартирі.

В липні 2005 року сторонами було проведено ремонт квартири: замовлено та оплачено заміну усіх міжкімнатних дверей, вікон, скління лоджії та балкону, придбано лінолеум на підлогу, замінена електропроводка, розетки, вимикачі, сантехнічне обладнання, встановлено автономне опалення, стаціонарний телефон на ім`я позивача. Всі ці витрати сплатив позивач.

В цей період він працював на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство Прокуратури Миколаївської області, а отже мав стабільний, регулярний, високий дохід, який витрачав на потреби сім`ї.

З 29 грудня 2006 року по 16 грудня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 .

За час шлюбу ними було придбане таке майно: автомобіль марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20 травня 2009 року; автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29 вересня 2009 року; автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 16 листопада 2019 року; стіл комп`ютерний малий; кpісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютерне; шафа книжкова; шафа для одягу з полицями двосекційна; вішалка з полицею для взуття; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичний матрац); шафа для одягу двосекційна з висувними скриньками; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбою під телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуду, полиці навесні, декоративна шафа для газового котла); стіл обідній поворотний зі стойкою та корзиною для фруктів; машина посудомийна "Бош"; машина пральна "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; мультиварка "Делонджі"; кухонний комбайн "Бош"; котел газовий "Демрад Калісто"; система очищення питної води "Цептер Аквіна"; піч мікрохвильова "Вірпул"; варочна поверхня "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духова шафа електрична "Електролюкс"; ванна "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг"; телевізор "Самсунг"; кондиціонер "Тадіран"; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; кішку породи MaineCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA.

Згоди щодо поділу спільного майна, яке набуте за період з 23 жовтня 2004 року по 16 грудня 2021 року сторони дійти не можуть. При цьому, як йому стало відомо, відповідач без його згоди, 03 лютого 2021 року переоформила автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE на свого батька ОСОБА_7 .

Враховуючи наведене позивач просив:

- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року;

- визнати об`єктамиправа спільноїсумісної власностіподружжя наступнемайно:квартиру АДРЕСА_3 ;автомобіль маркиУАЗ,модель 31512,1988року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,зареєстрований 20травня 2009року вартістю67820грн;автомобіль маркиSUZUKІ,модель JIМNY1.3,2009року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,зареєстрований 29вересня 2009року вартістю196697,82грн;автомобіль маркиЈЕEР,модель СHEROKEE, 2014року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,зареєстрований 16листопада 2019року вартістю354180грн; стілкомп`ютерниймалий вартістю1000грн;кpісло-ліжком`якевартістю 3000грн;крісло комп`ютерневартістю 3600грн;шафу книжковувартістю 3500грн;шафу дляодягу зполицями двосекційнувартістю 8000грн;вішалку зполицею длявзуття вартістю1200грн;спальний гарнітур(ліжко,дві тумбочки,дві лампи,ортопедичний матрац)вартістю 25000грн;шафу дляодягу двосекційнуз висувнимискриньками вартістю7000грн;меблевий гарнітурз полицямита шафоюдля дрібницьта тумбоюпід телевізорвартістю 11000грн;крісло м`якез висувноюпідставкою дляніг вартістю5000грн;крісло м`якевартістю 3000грн;диванвартістю 11000грн;кухонний гарнітур(стільниця,шафи дляпосуду,полиці навесні,декоративна шафадля газовогокотла)вартістю 16000грн;стіл обіднійповоротний зістойкою такорзиною дляфруктів вартістю3000грн;машину посудомийну"Бош"вартістю 8000грн;машину пральну"Зануссі"вартістю 6000грн;холодильник "Самсунг"вартістю 12000грн;мультиварку "Делонджі"вартістю 5000грн;кухонний комбайн"Бош"вартістю 5500грн;котел газовий"ДемрадКалісто"вартістю 12700грн;систему очищенняпитної води"ЦептерАквіна"вартістю 6000грн;піч мікрохвильову"Вірпул"вартістю 3000грн;варочну поверхню"Електролюкс"газову (4-хконфорочна)вартістю 7000грн;духову шафуелектричну "Електролюкс"вартістю 7000грн;ванну "Равак"з гідро-тааеромасажем вартістю12000грн;телевізор "Самсунг"вартістю 8000грн;телевізор "Самсунг"вартістю 28 000 грн; кондиціонер "Тадіран" вартістю 13000 грн; пилосос "Цептер" з аквафільтром вартістю 10000 грн; робот-пилосос Блюбот ХР вартістю 5400 грн; кішку породи MaineCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA, яка була придбана за 8400 грн.

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 23/25 частки квартири АДРЕСА_3 ;

- визнати право власності за ОСОБА_3 на 2/25 частки цієї квартири;

- поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: автомобіль марки SUZUKI, модель ЛMNY 1.3, 2009 року випуску, p/н НОМЕР_2 , зареєстрований 29 вересня 2009 року; машину посудомийну "Бош"; мультиварку "Делонджі"; кухонний комбайн "Бош"; котел газовий "Демрад Калісто"; стіл комп`ютерний малий; крісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютерне; шафу книжкову; кішку породи МаineCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA, а за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, р/н НОМЕР_1 , зареєстрований 20 травня 2009 року; машину пральну "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; систему очищення питної води "Цептер Аквіна"; піч мікрохвильову "Вірпул"; варочну поверхню "Електролюкс" газову (4-х конфорочна); духову шафу електричну "Електролюкс"; ванну "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг"; кондиціонер "Тадіран"; телевізор "Самсунг"; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; шафу для одягу з полицями двосекційну; вішалку з полицею для взуття; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичний матрац); шафу для одягу двосекційну з висувними скриньками; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбою під телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуду, полиці навесні, декоративна шафа для газового котла); стіл обідній поворотний зі стойкою та корзиною для фруктів.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію частки автомобіля марки JЕЕР, модель CHEROKEE, 2014 року випуску, в розмірі 176 665,00 грн;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яку обґрунтовувала наступним.

Відповідач зазначала, що 29 грудня 2006 року зареєструвала шлюб з позивачем. При цьому вона ніколи не проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позивач проживав в своєму житлі, але ніяк не з нею. Вони були знайомі та лише спілкувалися.

07 квітня 2005 року вона купила квартиру АДРЕСА_3 за особисті кошти. Жодних коштів на придбання цієї квартири ОСОБА_1 їй не давав. Ремонт у квартирі проводився також за її власні кошти. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 в цій квартирі не свідчить про те, що ця квартира є спільною сумісною власністю. Згоду на реєстрацію його в квартирі вона надала на його прохання, оскільки мала з ним дружні відносини.

З 07 квітня 2003 року відповідач займається підприємницькою діяльністю, пов`язаною з медичною практикою, має право на розміщення медичного кабінету для надання послуг фізіотерапії, є платником єдиного податку. Вона мала хороший дохід та мала можливість утримувати себе.

В свою чергу ОСОБА_1 працював в прокуратурі Миколаївської області, його дохід їй взагалі не відомий, але вважає, що він був набагато меншим від її доходу. ОСОБА_1 неодноразово говорив їй про те, що грошові кошти від оренди квартири АДРЕСА_2 , він витрачав на сплату кредиту за автомобіль DaewooSensT131102, легковий седан, зеленого кольору, 2004 року випуску, номер кузова, номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 03 вересня 2004 року.

Під час шлюбу ними було придбано автомобілі, які належать їм на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_6 , тип ТЗ ZFA19800004048090, який придбаний на ім`я ОСОБА_1 в грудні 2007 року за 22 000 Євро в м. Одесі; автомобіль марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20 травня 2009 року; автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29 вересня 2009 року (вказаним автомобілем користується ОСОБА_1 ).

Автомобіль марки JEЕР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 16 листопада 2019 року є її особистою приватною власністю, оскільки купувався на її особисті кошти, а тому вважає, що поділу вказаний автомобіль не підлягає.

Автомобіль Fiat Bravo позивач продав 26 січня 2021 року ОСОБА_8 без її згоди, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. У зв`язку із цим вона має право на стягнення з нього грошової компенсації за частину вартості відчуженого майна у сумі 347380 грн.

Також відповідачзазначала,що підчас шлюбусторонами булипридбані мебліна загальнусуму 103300грн. Вона погоджується з оцінкою та переліком наданим позивачем та вважає за можливе залишити усі речі ОСОБА_1 з виплатою їй грошової компенсації у розмірі частки від їх вартості в сумі 51650 грн.

Побутова техніка, яка ними придбана та перелічена позивачем в позові, відповідає дійсності, вона вважає за можливе залишити усі речі ОСОБА_1 , окрім телевізора «Самсунг» вартістю 28 000 грн та системи очищення питної води «Цептер Аквіна» вартістю 6000 грн, які просила виділити їй.

Кішку породи MainCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA не заперечувала залишити позивачу.

Автомобілі марки УАЗ та SUZUKI, які за словами відповідача знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , вважала можливим залишити у його власності зі сплатою їй частки від їх вартості.

Враховуючи наведене ОСОБА_3 просила:

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: автомобіль марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20 травня 2009 року; автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29 вересня 2009 року; автомобіль марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_6 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , меблі та побутову техніку, перелічені позивачем, а також кішку породи MaineCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію частки вартості автомобіля марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого 29 вересня 2009 року в розмірі 98 348,91 грн, а також компенсацію частки вартості автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20 травня 2009 року в розмірі 33 910 грн, та компенсацію частки вартості автомобіля Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_6 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_9 в розмірі 347 380 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію частки вартості меблів та побутової техніки в загальному розмірі 91 950 грн;

- визнати право власності за ОСОБА_3 на систему очищення питної води «Цептер Аквіна вартістю 6000 грн та телевізор «Самсунг» вартістю 28 000 грн;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на кішку породи MainCoon, ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONADIVA;

- стягнути усі понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2021 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Ухвалою також заборонено укладати усі види угод, пов`язаних з відчуженням автомобіля.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на майно загальною вартістю 128 400 грн, а саме: стіл комп`ютерний малий; кpісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютерне; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичний матрац); шафу книжкову; меблевий гарнітур з полицями й шафою для дрібниць та тумбою під телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; шафу для одягу двосекційну з висувними скриньками; машину пральну "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; мультиварку "Делонджі"; кухонний комбайн "Бош"; піч мікрохвильову "Вірпул"; телевізор "Самсунг" вартістю 8000 грн; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; кішку породи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка

ОСОБА_10 порядкуподілу спільногосумісного майнаподружжя визнаноправо власностіза ОСОБА_3 на майно загальною вартістю 128 900 грн, а саме: шафу для одягу з полицями двосекційну; вішалку з полицею для взуття; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуду, полиці навесні, декоративна шафа для газового котла); стіл обідній поворотний зі стійкою та корзиною для фруктів; машину посудомийну "Бош"; котел газовий "Демрад Калісто"; систему очищення питної води "Цептер Аквіна"; варочну поверхню "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духову шафу електричну "Електролюкс"; ванну "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг" вартістю 28 000 грн; кондиціонер "Тадіран".

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 176 665 грн та різницю вартості рухомого майна у розмірі 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль марки SUZUKI, модель JIMNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 98 348,91 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 23/25 частки квартири за адресою АДРЕСА_4 відмовлено.

У задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку вартості автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку автомобіля марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_6 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_9 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3566,72 грн та 13 000 грн витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3449,13 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю сторін та її поділ, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами цих вимог.

Щодо відмови у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку вартості автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд вказав, що позивач розпорядився цим майном за згодою відповідача, припинивши таким чином як режим спільного майна подружжя, так і своє право власності на це майно в добровільному порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості частки у праві власності на автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 176 665 грн, суд виходив із того, що ОСОБА_3 не надала доказів придбання цього автомобіля за особисті кошти та не заперечувала того факту, що продала його без згоди позивача, а отриманні кошти не витратила в інтересах сім`ї.

Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку автомобіля марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_6 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_9 , то суд зазначив, що автомобіль був відчужений в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Доказів того, що ним ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, без погодження з ОСОБА_3 та використав кошти не на потреби сім`ї, суду надано не було. За такого, суд констатував, що вказаний автомобіль не може враховуватися при поділі, в тому числі шляхом стягнення компенсації частки його вартості на користь другого з подружжя.

Розподіляючи між сторонами меблі та побутову техніку, суд врахував визнання обома сторонами переліку цього майна та визначення його вартості, і дійшов висновку про виділення у власність кожного з подружжя майна з врахуванням його вартості (порівну кожному) та властивостей майна щодо можливості його пересування та пов`язаності з квартирою (вбудовані меблі та побутова техніка, котел та ванна залишаються у власності власника цієї квартири).

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на автомобіль марки SUZUKІ, модель JIМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд врахував, що саме він користується цим автомобілем.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, а саме: про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року; визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_3 ; визнання за позивачем права власності на 23/25 частки цієї квартири; стягнення компенсації вартості частки автомобіля УАЗ; стягнення з ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказував, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані ним докази, а тому припустився помилки щодо вирішення вказаних ним позовних вимог.

Щодо часткового стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу позивач вказував, що суд безпідставно не стягнув їх у повному обсязі, який становив 37000 грн. Вказаний розмір передбачений умовами договору з адвокатом та погоджений. Клопотання про зменшення цих витрат відповідач не подавала.

ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій висловила незгоду з рішенням суду в частині відмови у компенсації їй частки вартості автомобіля марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску та стягнення з неї на користь ОСОБА_1 частки вартості автомобіля марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску.

ОСОБА_3 вказувала, що автомобіль марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску було набуто у період перебування сторін у шлюбі за рахунок спільних коштів. Оскільки позивач без її згоди продав цей автомобіль, то вона має право на компенсацію частки його вартості.

Що стосується автомобіля марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, то вона зазначала, що його було придбано за гроші її батька. Саме тому його було переоформлено на нього у період перебування сторін у шлюбі за погодженням з ОСОБА_1 , який знав, що автомобіль було придбано за кошти її батька.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 29 грудня 2006 року по 18 січня 2022 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі (т.2 а.с.161-162).

Від цього шлюбу мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До реєстрації шлюбу 25 березня 2005 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н. П., продав належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 за 20 962 грн, які продавець отримав від покупця до підписання договору.

Згідно з договором оренди від 01.11.2004 вказана квартира передавалася в оренду на 6 місяців з щомісячною орендною платою у сумі 500 грн. У договорі ОСОБА_1 зазначав, що проживає у кв. АДРЕСА_1 (т.1 а.с.36).

07 квітня 2005 року ОСОБА_11 придбала чотирьокімнатну квартиру АДРЕСА_6 за 24 744 грн, які продавець отримав від покупця до підписання договору. Відповідно до звіту з незалежної оцінки станом на 25 березня 2021 року ринкова вартість цієї квартири становила 195900 грн.

26 квітня 2005 року ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання у цій квартирі. Він зареєстрований у ній по теперішній час.

З замовлень на встановлення вікон та дверей у цю квартиру за період з 09 квітня 2005 р. по вересень 2005 р. випливає, що замовниками цих робіт були сторони по справі.

У червні 2005 року на ім`я ОСОБА_1 у цій квартирі було оформлено послуги зв`язку (стаціонарний телефон).

Відповідно до наданих товарних чеків протягом 2005-2006 років у квартирі здійснювався ремонт, що не заперечується жодною з сторін.

З наданих суду фотографій випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з жовтня 2004 р. спільно проводили вільний час.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_12 , яка була станом на 2005 рік ріелтором в м.Миколаєві, в березні 2005 року до неї звернулися разом ОСОБА_13 і ОСОБА_14 з проханням продати їх двокімнатну квартиру та підшукати їм більшу за площею квартиру в тому самому районі «Соляні». Вона сприймала їх як сім`ю, вони все обговорювали разом, радилися, обирали квартиру разом. У березні 2005 року ОСОБА_14 продав свою двокімнатну квартиру. У квітні 2005 року вони придбали 4-кімнатну квартиру. ОСОБА_14 сказав, що він працівник прокуратури, стоїть в черзі на житло, отже квартиру нову будуть оформлювати на ОСОБА_13 . Тоді вона і дізналася, що вони не одружені. Вона особисто була присутня при оформленні угоди і бачила, як ОСОБА_14 передавав кошти продавцеві у сумі 24 744 грн. Вони їх разом перераховували.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_15 , яка в 2004-2005 роках була працівником поліції і співпрацювала з ОСОБА_1 як начальником відповідного відділу обласної прокуратури, протягом 2004-2006 років вона сім разів приїжджала пізно ввечері додому до ОСОБА_1 у робочих термінових справах. Він виходив до неї з під`їзду в будинку по АДРЕСА_7 , а потім з будинку по АДРЕСА_8 .

Згідно з поясненнями свідків ОСОБА_7 (батько відповідача), ОСОБА_16 (син відповідача), ОСОБА_17 (мати відповідача) позивач дійсно перебував у дружніх стосунках з відповідачем з осені 2004 року, але вони ніколи разом не проживали, аж поки не вирішили одружитися наприкінці 2006 року. ОСОБА_1 приходив до відповідача у гості, проте не жив в її квартирі по АДРЕСА_7 . В 2004 році батьки ОСОБА_3 продали великий будинок. Кошти від продажу будинку вони поділили між доньками, щоб ті придбали собі власне житло.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_18 (подруга матері ОСОБА_3 ), яка здійснювала догляд за сином відповідача ОСОБА_5 , вона дуже часто бувала в гостях в квартирі ОСОБА_13 по АДРЕСА_7 . ОСОБА_13 проживала там з сином ОСОБА_5 . Вадим там не проживав, на родинних святах не був. Відповідач познайомила з ним як з чоловіком, коли вони зареєстрували шлюб і почали проживати в новій чотирикімнатній квартирі.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_19 , яка з 1998 року є другом та співробітником ОСОБА_1 , у жовтні 2004 року ОСОБА_14 познайомив її з ОСОБА_13 та представив її як свою дружину, сказав, що вони мешкають разом в квартирі батьків ОСОБА_13 . На початку 2005 року вона була в їх квартирі по АДРЕСА_7 та бачила в квартирі особисті речі ОСОБА_14 . Він розповідав, що в листопаді 2004 року сторони по справі вирішили розширити житлову площу. В лютому 2005 року він продав свою власну квартиру, а у квітні того ж року вони купили чотирикімнатну квартиру.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_20 , який в 2004-2005 роках був тренером сина відповідача, часто з вересня 2004 року на тренування привозив та забирав ОСОБА_5 саме ОСОБА_14 . Він його запам`ятав, бо дізнався, що він працює в прокуратурі. Один раз в 2004 році він був у квартирі сторін по справі. Там проживали ОСОБА_13 , її син ОСОБА_21 і ОСОБА_14 .

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_22 , який є другом ОСОБА_1 , у жовтні 2004 року ОСОБА_14 познайомив його з ОСОБА_13 . Він представив її як свою дружину. ОСОБА_1 сказав, що переїхав проживати в квартиру батьків ОСОБА_13 , а свою квартиру буде здавати в оренду. Він допомагав йому перевозити книги до квартири по АДРЕСА_7 . Коли складав книги на балконі, то бачив там особисті речі ОСОБА_14 . Таким чином він зрозумів, що ОСОБА_14 там постійно проживає. В кінці 2004 року ОСОБА_14 звернувся до нього за допомогою розширити житлову площу. Він познайомив його з ріелтером.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_23 , який є другом ОСОБА_1 з 1985 року, у жовтні 2004 року Вадим представляв своїм друзям Оксану як свою дружину. В листопаді 2004 року він допомагав перевозити книги Вадима в квартиру АДРЕСА_9 . Він бачив на лоджії білизну ОСОБА_14 та його капці. Сторони по справі згодом купили чотирьокімнатну квартиру по АДРЕСА_10 пояснив, що він продав свою квартиру і купив більшу. В цій квартирі він допомагав ОСОБА_14 зробити індивідуальне опалення.

Трудова книжка ОСОБА_1 свідчить, що в період з 1999 р. по 2009 р. він працював у Прокуратурі Миколаївської області. З 2004 року на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

30 червня 2009 року ОСОБА_1 вийшов на пенсію. Йому була нарахована та виплачена грошова допомога у сумі 94 122,30 грн. 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та з цього часу здійснює незалежну професійну діяльність.

ОСОБА_3 з 07 квітня 2003 року зареєстрована фізичною-особою підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію серії В02№330643), є платником податку, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06 лютого 2007 року №С/624. Відповідно до ліцензії серії АВ №554084 від 03.06.2010 ОСОБА_3 може здійснювати медичну практику (номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа). 22 грудня 2010 року нею отримано дозвіл на розміщення медичного кабінету.

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Миколаївській області від 19 травня 2021 року №9946/6/14-29-50-05-02 ФОП ОСОБА_3 у 2003 році мала обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 15 950 грн; у 2004 році 86 170 грн; у 2005 році 132432,00 грн; у 2006 році 188000,00 грн; у 2007 році 268 050 грн, у 2008 році 430420,00 грн.

З довідки АКБ «Укрсоцбанк» від 26 грудня 2007 року вбачається, що станом на 28 листопада 2003 року фізична особа ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання по кредитному договору щодо автомобіля DAEWOO SENS T131102, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 .

Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки про заробітну плату №21/342вих-21 від 22 вересня 2021 року, його середня заробітна плата за 2003 рік становила 1458,50 грн на місяць, за 2004 рік 1801,84 грн на місяць, за 2005 рік 2592,09 грн на місяць.

Під часшлюбу сторонамибуло придбаноавтомобілі:FiatBravo1.4,2007року випуску,червоного кольору,легковий,комбі-В,державний номер НОМЕР_6 ,тип ТЗZFA19800004048090,зареєстрований наім`я ОСОБА_1 26грудня 2007року (т.2а.с.11);УАЗ,модель 31512,1988року випускуреєстраційний номер НОМЕР_1 ,зареєстрований 20травня 2009року наім`я ОСОБА_1 (ринкова вартістьстаном на15.04.2021року становила 67820,00грн);SUZUKІ,модель JIМNY1.3,2009року випускуреєстраційний номер НОМЕР_2 ,зареєстрований 29вересня 2009року наім`я ОСОБА_3 (ринковавартість станомна 24.03.2021року становила196697,82грн); JEЕР,модель СHEROKEE,2014року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,зареєстрований 16листопада 2019року наім`я ОСОБА_3 (ринкова вартість станом на 15.04.2021 року становила 354 180,00 грн), а також меблі та побутову техніку, які вказані у позові. Перелік меблів й побутової техніки, а також їх вартість сторонами не оспорювалися. Також сторонами під час шлюбу була придбана кішка породи ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка ОСОБА_10 .

Транспортний засіб УАЗ був придбаний ОСОБА_1 07 травня 2009 р. у ОСОБА_25 , якого по довіреності представляла ОСОБА_3 , за 100 грн (т.1 а.с.241).

26серпня 2021року батьковідповідача ОСОБА_7 надіслав позивачулиста,у якомупросив ОСОБА_1 забрати автомобіль УАЗ номерний знак НОМЕР_1 з належної адресату земельної ділянки у с.Покровське Очаківського району Миколаївської області (т.2 а.с.71-73). Вказаний автомобіль позивачем отриманий не був, про що свідчить його лист від 31.08.2021 (т.2 а.с.74).

26січня 2021року ОСОБА_1 продав автомобільFiatBravo1.4, 2007року випуску номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_8 за 90 000 грн (т.2 а.с.69).

27 січня 2021 року ОСОБА_1 придбав диван вартістю 21000 грн (т.2 а.с.70).

03 лютого 2021 року ОСОБА_3 продала автомобіль марки JEЕР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 своєму батькові ОСОБА_7 за 70000 грн (т.2 а.с.113).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_3 залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділу квартири

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16, провадження №61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16, провадження №61-44641св18, від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, провадження №61-5296св19, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16, провадження №61-42601св18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року та поділу квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту проживання з відповідачем у вказаний період однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення з нею спільного господарства, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін та її поділу.

Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки досліджені докази свідчать про зворотнє.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 пояснили суду, що сторони у період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказане підтверджується і спільними світлинами сторін про проведення вільного часу у цей період, а також зазначенням адреси проживання позивача у договорі оренди квартири від 01.11.2004 року, у квартирі проживання відповідача. Для поліпшення житлових умов сторони разом звернулися до ріелтора ОСОБА_26 , яка допомогла їм продати 25 березня 2005 року належну позивачу квартиру та придбати 07 квітня 2005 року спірну квартиру. 26 квітня 2005 року позивач зареєстрував своє місце проживання саме в цій квартирі.

Замовниками робіт зі встановлення вікон та дверей у спірну квартиру за період з 09 квітня 2005 р. по вересень 2005 р. виступали сторони по справі.

У червні 2005 року у вказаній квартирі на ім`я ОСОБА_1 було оформлено послуги зв`язку (стаціонарний телефон).

Відповідно до наданих товарних чеків протягом 2005-2006 років у квартирі здійснювався ремонт, що не заперечується жодною з сторін.

У період 2004-2006 років обидві сторони по справі мали доходи.

Вказане свідчить, що між сторонами були відносини, які притаманні подружжю.

Відповідач заперечувала спільне проживання з позивачем, покупку майна, ведення спільного бюджету з ним, спільних витрат. Зазначала, що квартира була куплена за власні кошти, які їй дали батьки, а інша частина коштів була заощаджена нею. Однак доказів цього відповідач не надала.

Аналізуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що є доведеним факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 23 жовтня2004 року по 29 грудня 2006 року, а тому спірна квартира, яка була придбана 07 квітня 2005 року є спільним сумісним майном сторін.

Вирішуючи питання про її поділ, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Матеріали справи свідчать, що квартира АДРЕСА_3 була придбана сторонами 07 квітня 2005 року. Обидві сторони на вказану дату мали доходи. Замовниками ремонту вказаної квартири виступали також обидві сторони.

За такого колегія суддів вважає, що поділ квартири має відбутися між сторонами порівну.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його частка має бути більшою, оскільки він вніс на придбання квартири кошти від продажу його квартири, який відбувся 25 березня 2005 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки дослідженими доказами достеменно це не підтверджено.

Досліджені докази вказують, що придбання квартири та її ремонт відбувалися протягом 2005-2006 років. Отже, отримані позивачем кошти могли бути витрачені на придбання квартири та її ремонт. Належних доказів на підтвердження надання позивачем точної суми на придбання квартири ним не представлено.

Щодо вимог про поділ автомобілів УАЗ, Fiat Bravo, JEEP

За правиломстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитастаттею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до положень частини першоїстатті 71 СК Українимайно,що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами другою та третьоюстатті 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вимогами частин першої, другоїстатті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьоюстатті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьоюстатті 65 СК Українидля укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватися за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертоїстатті 65 СК Українидоговір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18). Предметом розгляду судами у цій справі було, зокрема, визнання недійсними правочинів відчуження автомобілів та стягнення компенсації 1/2 їх вартості. У вказаній справі судами встановлено, що після розірвання шлюбу відповідач відчужив рухоме майно, яке є спільним майном подружжя, без згоди позивача, тому суди дійшли висновку, що остання має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірних транспортних засобів. Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період перебування у шлюбі відчужили спільне сумісне рухоме майно подружжя, зокрема, автомобіль марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 (26 січня 2021 року) та автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 (03 лютого 2021 року) без письмової згоди іншого з подружжя, оскільки зворотного матеріали справи не містять і сторони цього не спростували.

Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21).

Відповідно достатей 76,81ЦПК Україникожна сторонаповинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості частки у праві власності на автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, номерний знак НОМЕР_3 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надала доказів придбання цього автомобіля за особисті кошти та не заперечувала того факту, що продала його без згоди позивача, а отриманні кошти не витратила в інтересах сім`ї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку вартості автомобіля марки Fiat Bravo номерний знак НОМЕР_6 , суд зазначив, що автомобіль був відчужений в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Доказів того, що ним ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, без погодження з ОСОБА_3 та використав кошти не на потреби сім`ї, суду надано не було. За такого, суд констатував, що вказаний автомобіль не може враховуватися при поділі, в тому числі шляхом стягнення компенсації частки його вартості на користь другого з подружжя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки досліджені докази свідчать, що хоча сторони і не отримали один від одного письмової згоди на відчуження автомобілів, але позивач використав гроші від продажу автомобіля марки Fiat Bravo на потреби сім`ї на підтвердження чого надав доказ про придбання дивану, відповідач таких доказів після продажу автомобіля марки ЈЕEР не надала.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку вартості автомобіля марки УАЗ номерний знак НОМЕР_1 , суд першої інстанції вказав, що позивач розпорядився цим майном за згодою відповідача, припинивши таким чином як режим спільного майна подружжя, так і своє право власності на це майно в добровільному порядку.

Між тим, вказаний висновок є хибним, оскільки досліджені докази це спростовують.

Вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_1 07 травня 2009 р. у ОСОБА_25 , якого по довіреності представляла ОСОБА_3 . Докази продажу цього автомобіля ОСОБА_1 його дружині відсутні.

Отже оскільки вказаний автомобіль було придбано сторонами під час шлюбу, він є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу.

Вирішуючи питання про його поділ, колегія суддів виходить із того, що вказаний автомобіль придбавався для використання його позивачем і після його придбання ним і використовувався. Обидві сторони цього не заперечували.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що автомобіль марки УАЗ має бути залишений у власності ОСОБА_1 з виплатою відповідачу половини його вартості у сумі 33910 грн.

Посилання позивача на те, що цей автомобіль не перебуває на теперішній час у його володінні, бо знаходиться у батька ОСОБА_3 , а тому повинен бути переданий у її власність з виплатою йому компенсації, колегія суддів вважає безпідставними.

Сторони не заперечували, що автомобіль придбавався для користування ОСОБА_1 і зберігався у батька відповідача за домовленістю. Відповідач не згодна на передачу їй автомобіля у власність, бо вона ніколи ним не кермувала і він їй не потрібен у повсякденному житті.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1статті 374 ЦПК України).

Згідно з статтею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першоїстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем та поділу квартири, а також в частині позовних вимог сторін про поділ автомобіля УАЗ з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вказаних вимог. Рішення суду у частині поділу автомобілів Fiat Bravo та ЈЕEР, на думку колегії суддів, скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції

Відповідно до пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 4статті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(далі ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 2, 13 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справисвідчать,що ОСОБА_1 було укладенодоговір пронадання правничоїдопомоги задвокатом ПугаченкоС.Ю.Згідно зквитанціями позивачсплатив занадання цієїдопомоги 45500грн.Вказана допомогавключала всебе:консультацію,вивчення документів,аналіз законодавствата судовоїпрактики вартістю3000грн (3години);збір доказів 4000грн (4години);складання позовноїзаяви таїї виготовленняз додаткамивідповідно докількості сторіну справі 22000грн (22години);складання заявипро забезпеченняпозову 2000грн (2години);складання клопотанняпро витребуваннядоказів судом 1000грн (1година);представництво інтересівв суді 5000грн (фіксованасума);вивчення зустрічноїпозовної заявита додатківдо неї 1500грн (1,5години);збір доказів 1000грн (1година);складання відзивуна зустрічнупозовну заяву та його виготовлення з додатками відповідно до кількості сторін у справі 6000 грн (6 годин).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вважав, що ОСОБА_1 має право на відшкодування цієї допомоги у сумі 13000 грн, виходячи з часткового задоволення його позову.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупро стягненняцих витрат частково, оскільки позов ОСОБА_1 не був задоволений у повному обсязі. Однак, на думку колегії суддів розмір професійної правничої допомоги, який повинен бути відшкодований позивачу відповідачем ОСОБА_3 має складати 30000 грн. Надані позивачем докази доводять надання йому такої допомоги на вказану суму.

Керуючись ст.374-376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділу квартири та автомобіля УАЗ скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості частки автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року номерний знак НОМЕР_1 у сумі 33 910 грн.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2023 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн.

Рішення судуу частиніподілу автомобілівFiatBravoномерний знак НОМЕР_6 таЈЕEР номерний знак НОМЕР_3 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 08 лютого 2024 року.