Постанова

від 11.01.2024 по справі 925/13/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 925/13/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чигиринської міської ради Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 13.04.2023 (повний текст складено та підписано 22.05.2023)

у справі №925/13/22 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013"

про стягнення 43 487,00 грн та усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради Черкаської області до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013", в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяви про уточнення заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" заборгованість за договором про надання права користування земельною ділянкою для забудови від 25.11.2016: 31342,56 грн основна заборгованість за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 6928,57 грн інфляційні, 2821,00 грн 3 % річні, 2394,87 грн пеня;

2) усунути перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан,

розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 25.11.2016, укладений між Чигиринською міською радою та ТОВ "Базальт 2013", право користування згідно якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 25.11.2016,

скасування запису № 17737362, скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та скасувавши державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис №1942687) за адресою: Черкаська область, Чигиринський (Черкаський) район місто Чигирин, вулиця Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з відсутністю об`єкта незавершеного будівництва.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 позов задоволено частково.

У задоволенні позову про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 25.11.2016, укладений між Чигиринською міською радою та ТОВ "Базальт 2013", право користування згідно якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 25.11.2016, скасування запису № 17737362, скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та скасувавши державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис № 1942687) за адресою: Черкаська область, Чигиринський (Черкаський) район місто Чигирин, вулиця Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з відсутністю об`єкта незавершеного будівництва відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" на користь Чигиринської міської ради Черкаської області 10 447,52 грн заборгованості з плати за користування земельною ділянкою за договором про надання права користування земельною ділянкою для забудови від 25.11.2016, 2 481,00 грн витрати зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" на користь Черкаської обласної прокуратури 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Чигиринська міська рада Черкаської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою та в частині часткового задоволення вимог про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою та ухвалити нове, яким зобов`язати ТОВ "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів, привівши її в попередній стан, скасувати запис №17737362 у зв`язку з припиненням права забудови земельної ділянки (суперфіцій), скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис №1942687) за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, м. Чигирин, вул. Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з припиненням права власності зі знищенням об`єкту та стягнути заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно та з січня 2020 року по жовтень 2021 року включно в розмірі 31 342,56 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні не відповідають встановленим обставинам справи. При цьому скаржник стверджував, що розірвання договору в судовому порядку та скасування права, що з нього виникає, є єдиним визначеним законом способом захисту свого права власності на земельну ділянку, доступним для міської ради, оскільки з боку відповідача дій спрямованих на припинення договірних відносин та звільнення земельної ділянки як фактичне (від будівельних матеріалів) та юридичне (від зареєстрованих на неї речових прав) вчинено не було. Інше речове право, а саме - право забудови земельної ділянки (суперфіцій) зареєстроване в реєстрі за №17737362, існує там на даний час. Апелянт зазначив, що на самій земельній ділянці наявні залишки будівельних матеріалів, земельна ділянка огороджена забором та має всі ознаки будівельного майданчика, що в сукупності перешкоджає позивачу реалізувати своє право власності в частині вільного розпорядження земельною ділянкою. Також скаржник зазначив про безпідставність застосування позовної давності до вимоги про стягнення заборогованості за 2018 рік, з огляду на приписи пункту 12 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, починаючи з березня 2020 року, перебіг строку позовної давності ще не був закінчений, а отже продовжився на строк дії карантину.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 апеляційну скаргу у справі №925/13/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 апеляційну скаргу Чигиринської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі №925/13/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чигиринської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі №925/13/22 та призначено судове засідання на 31.10.2023.

На адресу суду12.10.2023 від прокуратури надійшли пояснення, в яких остання просила апеляційну скаргу Чигиринської міської ради Черкаської області - задовольнити, а рішення від 13.04.2023 - скасувати та прийняти нове про задоволення позову прокурора в повному обсязі.

У судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 23.11.2023.

Через канцелярію суду 23.11.2023 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке відхиляється колегією суддів оскільки позивачем порушено терміни на подачу додаткових доказів, які визначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 19.09.2023.

У судовому засіданні 23.11.2023 оголошено перерву до 21.12.2023.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 07.12.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення на вимогу суду, в яких останній зазначив, що відповідач отримав у порядку правонаступництва від попередніх власників не тільки права на об`єкт незавершеного будівництва, а й обов`язок повернути земельну ділянку у попередньому стані (у стані який був до первинного створення (забудови) об`єкта незавершеного будівництва) у разі порушення умов забудови чи нецільового використання землі, інших порушень.

На електронну адресу суду 20.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з реєстру речових прав про припинення права власності на незавершене будівництво та копії витягу з реєстру ЄДЕССБ.

З огляду на те, що відповідач був позбавлений можливості подати відповідні докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції долучає зазначені докази до матеріалів справи та враховує їх під час апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 21.12.2023 оголошено перерву до 11.01.2024.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 29.12.2023 від позивача, на вимогу суду, надійшли додаткові пояснення щодо порядку нарахування заявленого до стягнення розміру заборгованості.

У судове засідання 11.01.2024 з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у розгляді апеляційної скарги.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані прокурором та представником відповідача пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що Чигиринська міська рада неналежним чином здійснює захист інтересів держави. При цьому прокурор зазначив, що Чигиринська міська рада будучт органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, маючи інформацію та документи щодо неналежного виконання договірних зобов`язань, не виявила порушення закону. Як наслідок, жодних заходів з метою стягнення плати за користування земельною ділянкою та припинення триваючого порушення інтересів держави не вжито; отримавши інформацію про наявність порушень чинного законодавства та інтересів держави від Черкаської окружної прокуратури, також відмовилась здійснювати захист державних інтересів шляхом звернення з позовом до суду, не здійснюючи тим самим захист інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, прокурор зазначив, що Чигиринська міська рада не вживає заходів щодо захисту інтересів держави, як наслідок, порушені державні інтереси є незахищеними.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування з Чигиринською міською радою (03.12.2021), в яких повідомляла про представництво інтересів держави суді в її особі.

Ураховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Чигиринською міською радою допущено бездіяльність, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що рішенням Чигиринської міської ради від 30.09.2016 № 149-14/VII "Про надання в користування земельну ділянку для забудови (суперфіцій) ТОВ "Базальт 2013" по вул. П. Дорошенка, 24, м. Чигирин" товариству було надано земельну ділянку площею 0,3013 га, яка знаходиться за по вул. П. Дорошенка, 24, м. Чигирин, Черкаської області в користування для забудови (суперфіцій). Цільове призначення землі житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно- будівельних кооперативів, кадастровий номер 7125410100:03:000:0234.

Зобов`язано ТОВ "Базальт 2013" в особі директора Коваль О.Е. зареєструвати укладений договір суперфіцію в органі, який здійснює відповідну державну реєстрацію.

25.11.2016 між Чигиринською міською радою та ТОВ "Базальт 2013" було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чигирин, за адресою вул. П. Дорошенка, 24.

Відповідно до пункту 1.2 договору, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Загальна площа наданої в користування земельної ділянки становить 0,3013 га (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 348 250,73 грн.

Земельна ділянка має використовуватись суперфіціарієм відповідно до її основного цільового призначення. Суперфіціарій має право здійснювати будівництво на земельній ділянці відповідно до затвердженого проекту будівництва (п. 2.5 договору).

Термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві суперфіцію за цим договором складає 10 років з дати державної реєстрації права суперфіцію (п. 3.1 договору).

25.11.2016 вказаний договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за №17737362.

Згідно з пунктом 4.1 договору, плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі та розмірі 3% від нормативно грошової оцінки, що становить 10 447,52 грн (десять тисяч чотириста сорок сім гривень п`ятдесят дві копійки) у рік шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок суперфіціара.

Нарахування плати за користування земельною ділянкою починається з дати підписання сторонами договору суперфіція (п. 4.2 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору, суперфіціарій, зокрема, зобов`язаний:

- використовувати земельну ділянку відповідно до її основного цільового призначення (п.п. 7.4.1);

- приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, після підписання акта приймання-передачі земельної ділянки (п.п. 7.4.2);

- розпочати будівництво об`єктів протягом двох років від дати набрання чинності цим договором (п.п. 7.4.3);

- своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 цього договору (п.п. 7.4.5).

Відповідно до пункту 9.2 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років (п.п.9.2.5).

За твердженням прокуратури та Чигиринської міської ради Черкаської області, всупереч істотним умовам договору, починаючи з 01.10.2018, відповідач неналежно виконує свої зобов`язання за договором від 25.11.2016 щодо своєчасної сплати платежів за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 31 342,56 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь міської ради 6 928,57 грн інфляційних втрат, 2 821,00 грн 3% річних та 2 394,87 грн пені. Також, враховуючи, що відповідачем допущено порушення умов спірного договору, позивач, з метою захисту інтересів територіальної громади стверджував про необхідність розірвання договору від 25.11.2016, зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, а також скасувати запис №17737362, скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та скасувавши державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис №1942687) за адресою: Черкаська область, Чигиринський (Черкаський) район місто Чигирин, вулиця Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з відсутністю об`єкта незавершеного будівництва.

Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов наступного висновку:

- договір від 25.11.2016 є припиненим в силу закону, оскільки земельна ділянка не використовувалась для забудови протягом трьох років підряд, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову в частині його розірвання;

- відповідач не використовує земельну ділянку для забудови, разом з тим, матеріали справи містять докази того, що земельна ділянка фактично використовується відповідачем, оскільки на земельній ділянці наявні будівельні матеріали, що належать відповідачу, крім того, земельна ділянка огороджена парканом, що перешкоджає власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею. Окрім того, відповідачем не вжито жодних заходів щодо повернення земельної ділянки позивачу, не внесено відомостей до ДРРП про припинення права власності у зв`язку зі знесенням об`єкту незавершеного будівництва. Фактичне використання майна, яке здійснюється без належних підстав є підставою для нарахування та стягнення з такого користувача коштів на користь громади;

- державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою; відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Також, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню;

- оскільки судом в даному проваджені не вирішується питання дії договору, вимоги про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, не підлягають до задоволення за недоведеністю.

Щодо вимоги про розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 25.11.2016.

Як зазначено вище, за змістом пункту 9.2 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років (п.п.9.2.5).

Відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 4 частини дев`ятої статті 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

З урахуванням того, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором суперфіцію, тому до нього підлягають застосуванню норми, які регулюються статтею 102-1 ЗК України та статтею 416 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач на земельній ділянці, яка була надана йому позивачем у користування, будь-якого будівництва не здійснював, тобто не використовував (як бездіяльність) земельну ділянку для забудови протягом трьох років підряд.

У зв`язку із нездійсненням забудови земельної ділянки протягом трьох років поспіль право землекористування припиняється автоматично в силу закону і підтвердження припинення такого права за окремим судовим рішенням закон не вимагає (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 25.11.2016, припинив свою дію зі спливом трьохрічного строку з моменту його укладення, а саме - 26.11.2019.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні вимоги позивача про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 25.11.2016, оскільки він є припиненим в силу закону.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га.

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею (ч. 1 ст. 414 Цивільного кодексу України). Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (ч. 4 ст. 415 Цивільного кодексу України).

Приписами цивільного законодавства та умовами договору встановлено обов`язок відповідача вносити плату за користування земельною ділянкою. Сторони в договорі погодили розмір плати, умови та початок нарахування.

Нормами ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4.1 договору, плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі та розмірі 3% від нормативно грошової оцінки, що становить 10 447,52 грн (десять тисяч чотириста сорок сім гривень п`ятдесят дві копійки) у рік шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок суперфіціара.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За твердженням позивача, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору від 25.11.2016, не вносив плату за користування земельною ділянкою у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 31 342,56 грн.

Факт невнесення плати за користування земельною ділянкою з 2018 року, відповідач визнає.

Однак, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням викладеного вище, плата за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га має нараховуватись до моменту припинення дії спірного договору, а саме з 01.10.2018 по 26.11.2019, розмір якої за розрахунком суду становить 12 043, 67 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати заборгованості за користування земельною ділянкою за договором від 25.11.2016 у повному обсязі в обумовлені договором строки, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 31 342,56 грн підлягають частковому задоволенню на суму 12 043, 67 грн.

Твердження скаржника про безпідставність застосування позовної давності до вимоги про стягнення заборогованості за 2018 рік, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, та враховуються судом з огляду на наступне.

Пунктом 12 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину продовжується на строк дії таких обставин.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 зазначив, що суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Суд зазначає, що строк загальної позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягення заборгованості за користування земельною ділянкою за 2018 рік, станом на час введення карантину не сплинув, у зв`язку з чим звернення позивача з вимогою до суду про стягнення такої заборгованості відбулося в межах позовної давності.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати за користування земельною ділянкою, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 394,87 грн пені, 6 928,57 грн інфляційних втрат та 2 821,00 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 10.3 договору визначено, що в разі несвоєчасного виконання суперфіціарієм п.п. 4.1 цього договору, або виконання не в повному обсязі, суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було узгоджено строк сплати платежів, відтак підстав для стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов`язання в частині внесення плати за користування земельною ділянкою немає.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 2 394,87 грн пені не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 2 323,68 грн, а 3% річних - 987,97 грн.

Враховуючи встановлену частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України заборону виходити за межі позовних вимог, відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюються судом в межах заявленого позивачем періоду (з 01.10.2018 по 30.09.2021).

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом скасування запису №17737362, скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та скасувавши державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис №1942687) за адресою: Черкаська область, Чигиринський (Черкаський) район місто Чигирин, вулиця Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з відсутністю об`єкта незавершеного будівництва.

За твердженням міської ради, такими реєстраціями порушуються речові права органу місцевого самоврядування щодо вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Із зазначеного вбачається, що можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав відсутня, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування запису державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою закону воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні вимоги позивача про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом скасування запису №17737362, скасувавши запис про об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер ОНМ 120588571254), та скасувавши державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (запис №1942687) за адресою: Черкаська область, Чигиринський (Черкаський) район місто Чигирин, вулиця Петра Дорошенка, 24, у зв`язку з відсутністю об`єкта незавершеного будівництва, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав, 08.12.2023, речові права ТОВ «Базальт 2013» на об`єкт незавершеного будівництва, за адресою Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Дорошенка Петра, 24 - припинені.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 417 Земельного кодексу України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

За пунктом "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, по-перше, відповідає змісту статті 152 Земельного кодексу України, по-друге, означає приведення суперфіціарієм земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем при заявленні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан, обрано належний спосіб захисту.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Чигиринської міської ради Черкаської області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з плати за користування земельною ділянкою, що становить 12 043, 67 грн, 3% річних у розмірі 987,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 323,68 грн, та задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чигиринської міської ради Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі №925/13/22 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 7125410100:03:000:0234 площею 0,3013 га від будівельних матеріалів привівши її в попередній стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" (18036, Черкаська обл., місто Черкаси, пр-т. Хіміків, будинок 49, ідентифікаційний код 38764970) на користь Чигиринської міської ради Черкаської області (20901, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Чигирин, вул. Хмельницького Богдана, будинок 26, ідентифікаційний код 04061560) основну заборгованість в розмірі 12 043 (дванадцять тисяч сорок три) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" (18036, Черкаська обл., місто Черкаси, пр-т. Хіміків, будинок 49, ідентифікаційний код 38764970) на користь Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286, ідентифікаційний код 02911119) витрати по сплаті судового збору в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн 67 коп.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт 2013" (18036, Черкаська обл., місто Черкаси, пр-т. Хіміків, будинок 49, ідентифікаційний код 38764970) на користь Чигиринської міської ради Черкаської області (20901, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Чигирин, вул. Хмельницького Богдана, будинок 26, ідентифікаційний код 04061560) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 923 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять три) грн 81 коп.

Матеріали справи №925/13/22 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.02.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П. та з лікарняного судді Кравчука Г.А.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир