Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/5729/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/5729/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Задорожний О.В., адвокат;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Безсмертна М.Т., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (повний текст складено 27.07.2023)

у справі № 910/5729/21 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Іванівське міжрайонне управління водного господарства

2. Новотроїцьке управління водного господарства

про стягнення 4 073 320, 46 грн та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

про розірвання контракту та стягнення 5 905 487, 66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" (далі - ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин", Завод, позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (далі - ТОВ "Е2+", Товариство, відповідач за первісним позовом), про:

- стягнення 4 073 320, 46 грн, з яких: 3 194 158, 00 грн основний борг, 210 564, 75 грн інфляційні втрати, 448 201, 86 грн 15% річних та 220 395, 85 грн пені;

- зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних №28 від 23.04.2020, №27 від 28.04.2020, №10 та №11 від 16.03.2021.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

Короткий зміст та підстави позовних вимог за зустрічним позовом.

31.05.2021 ТОВ "Е2+" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про:

- розірвання контракту №200102/1 від 02.01.2020, укладеного між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та ТОВ "Е2+";

- стягнення з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020 у сумі 5 717 426, 00 грн та 3% річних у сумі 188 061, 66 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами первісного розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/5729/21 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Е2+" на користь ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" 3 194 158,00 грн, 220 395,85 грн пені, 210 564,75 грн інфляційних витрат, 448 201,86 грн 15% річних та 61 099,81 грн судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №910/5729/21 апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/5729/21 скасовано, викладено резолютивну частину в такій редакції:

"У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Судовий збір за подачу первісного позову залишити за ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин".

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Розірвати контракт №200102/1 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Е2+".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" (74900, Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 6-В, ідентифікаційний код 41304819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (03191, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 56, квартира 52, ідентифікаційний код 41656270) 5 717 426,00 грн - попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, 188 061,00 грн - 3 % річних, 90 852,31 грн - судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.".

Покладено на відповідача за зустрічним позовом витрати ТОВ "Е2+" зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/5729/21 касаційну скаргу ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №910/5729/21 скасовано, справу №910/5729/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені первісного позову та задовольнив зустрічний позов, виходячи з того, що Заводом не доведено факт передачі товару за Контрактом. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що Заводом підтверджено факт поставки товару, а тому є підстави для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Водночас, Завод послідовно вказував на те, що поставка товару відбулася і Товариство навіть користується отриманим товаром майже два роки у власній господарській діяльності шляхом його експлуатації у третіх осіб, що свідчить про реальність руху товару. Однак, судом апеляційної інстанції вказані доводи залишені поза увагою, що за висновком суду касаційної інстанції є порушенням частини 5 статті 236, статей 237, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що зі змісту судових рішень у даній справі вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 як доказ без дотримання вимог статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у контексті спірних відносин, які виникли на підставі договору поставки та/і/або договору зберігання (за твердженням Товариства необхідно застосовувати приписи статей 712 та 936 Цивільного кодексу України, а Завод, у свою чергу, наполягає на застосуванні приписів статті 712 Цивільного кодексу України).

Так, суд першої інстанції вказав, що надані сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 ні за ознаками, ані за своєю суттю не є договорами зберігання. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 сторонами фактично було укладено договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

Отже, за висновком Верховного Суду, для вирішення даного господарського спору, зокрема, необхідним є встановлення, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю.

Розірвано контракт №200102/1 від 02.01.2020, укладений між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та ТОВ "Е2+".

Присуджено до стягнення з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на користь ТОВ "Е2+" 5 717 426,00 грн попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, 188 061,00 грн 3 % річних, 90 852,31 грн витрат по сплаті судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Заводом не надано належних доказів та не доведено факту належного виконання ним контракту №200102/1 від 02.01.2020 щодо передачі обумовленої контрактом продукції (товару) у власність другій стороні (покупцеві), та наявності у покупця зобов`язання прийняти продукцію (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, долучені Заводом до матеріалів справи видаткові накладні № № 28, 27, 10, 11, які не підписані відповідачем, не визнані судом першої інстанції достовірними доказами підтвердження події передачі товару по контракту Товариству, оскільки датовані різними датами та різняться адресами доставки, зокрема, накладна № 28 від 23.04.2020 на 5 електродвигунів, адреса доставки пгт Новотроїцьке; № 27 від 28.04.2020 на 5 полумуфт - місто Київ; накладні № 10 на 6 електродвигунів та № 11, взагалі датовані 16.03.2021, в накладній № 10 замість адреси доставки зазначено "фактично передано ТОВ "Е2+", а в накладній № 11 - адреса самого позивача. Інших належних доказів виконання контракту позивачем за первісним позовом суду не надано.

Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

При цьому, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, в якій зазначено, що враховуючи положення статей 13, 627 Цивільного кодексу України, сторони не позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, з якою узгоджуються дії сторін, оскільки зміст укладених між сторонами договорів не суперечить вказаним статтям Цивільного кодексу України.

Отже, складені між сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020, за всновком суду першої інстанції, фіксують надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом послуг із зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, а тому не можуть бути доказами передачі позивачем за первісним позовом відповідачу за цим позовом товару відповідно до умов контракту та переходу права власності на нього.

Крім того, дослідивши зміст наявного в матеріалах справи листа від 02.04.2020 за №200402/04, суд першої інстанції виснував, що позивач за первісним позовом інформуючи Товариство про виготовлення 11 двигунів ДАЗО-600ХК-4У1 звертався до останнього з проханням саме про прийняття таких двигунів на відповідальне зберігання, а не про готовність відвантаження відповідно до специфікації №1 від 02.01.2020, у зв`язку із чим обставини, які зумовили б виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку зі сплати кінцевого платежу в розмірі 2 794 946,00 грн, не настали.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції врахував встановлені фактичні обставини справи щодо невиконання Заводом, як продавцем, обов`язку щодо передання Товариству товару, відсутності в матеріалах справи доказів повернення Заводом попередньої оплати і у відповідності до приписів статей 651, 662, 663, 664, 665, 693, 536, 625 Цивільного кодексу України визнав наявними правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог розірвання укладеного між сторонами контракту № 200102/1 від 02.01.2020, стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 717 426, 00 грн попередньої оплати та 188 061, 66 грн 3% річних за період з 01.04.2020 по 26.05.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 02.08.2023 ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю; стягнути з ТОВ "Е2+" на користь ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" суму заборгованості в розмірі 4 073 320,46 грн, з яких 3 194 158,00 грн - основна сума заборгованості, 210 564,75 грн - втрати від інфляції, 448 201,86 грн - 15% річних, 220 395,85 грн - пеня (подвійна облікова ставка НБУ); зобов`язати ТОВ "Е2+" прийняти товар шляхом підписання наступних видаткових накладних № 28 від 23.04.2020р., № 27 від 28.04.2020р., № 10 від 16.03.2021, № 11 від 16.03.2021; стягнути з ТОВ "Е2+" на користь ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" судові витрати.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки:

- прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

- висновки оскаржуваного рішення не відповідають встановленим обставинам справи, а саме: оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права (в тому числі невраховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права та проігноровані вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у цій справі) та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки таким обставинам та доказам на їх підтвердження:

- листу від 02.04.2020 за вих.№200402/04, який стосується договору поставки (контракту №200102/1 від 02.02.2020), а не договору зберігання, і був вчинений на виконання пункту 4 Специфікації №1 до спірного контракту, оскільки в ньому сторони поіменовані як постачальник і покупець; інших договорів поставки сторони спору між собою не укладали; найменування і кількість товару повністю співпадає з товаром, зазначеним у Спеціфікації №1 до контракту; в ньому повідомлялося про готовність товару до відвантаження та зазначено дати здійснення поставки першої та другої партії двигунів;

- актам прийому-передачі на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020, які підписувалися на виконання листа від 02.04.2020 за вих. №200402/04, тобто ці акти неможливо розглядати як самостійні документи, без врахування зазначеного листа, який, у свою чергу, складався на виконання пункту 4 Специфікації №1 і сторони в ньому поіменовані як постасальник та покупець;

- обставинам реального руху товарів на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2023 у даній справі, в контексті правильного застосування статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: систематичними оплатами Товариством товару в загальній сумі 5 717 426,00 грн; використання Товариством податкового кредиту з ПДВ із зазначених сум оплат; передачею Заводом та прийняттям Товариством технічної документації на товар; повідомленння в листі від 02.04.2020 за №200402 про строки здійснення першої та другої партій поставки електродвигунів; використання електродвигунів у підприємницькій діяльності Товариства, що підтверджується листами Іванівського МУВГ та Новотроїцького УВГ.

ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" наголошує, що при розгляді первісного позову суд першої інстанції зробив висновки, які суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, яка є подібної до справи, що розглядається, в якій покупець не підписував видаткові накладні, але з огляду на те, що товар фактично був використаний у третіх осіб, що послугувало доказом (з огляду на стандарт доказування "найбільшої вірогідності") підтвердження факту поставки товару.

Щодо зустрічного позову, скаржник акцентує увагу в апеляційній скарзі на тому, що ТОВ "Е2+" не заявлену позовну вимогу про повернення товару, тобто позивач за зустрічним позовом хоче лише отримати кошти, не повертаючи товар.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з`ясув обставин, необхідних для застосування абзаців 1, 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України як підстави для розірвання Договору поставки та не встановив цих обставин всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023, матеріали апеляційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" у справі № 910/5729/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023, матеріали апеляційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" у справі № 910/5729/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/5729/21; вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, відкладено до надходження матеріалів справи №910/5729/21 до Північного апеляційного господарського суду.

30.10.2023 матеріали справи № 910/5729/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023, матеріали апеляційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" у справі № 910/5729/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Шаптала Є.Ю., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/5729/21; розгляд справи призначено на 05.12.2023 об 11 год 40 хв; задоволено клопотання представника ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" адвоката Задорожного О.В. про участь у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено судове засідання у даній справі проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 визнано необґрунтованим заявлений ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" відвід судді Кравчуку Г.А. від розгляду справи №910/5729/21; передано справу № 910/5729/21 для вирішення питання про відвід судді Кравчука Г.А. від розгляду справи №910/5729/21 у порядку, установленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 для розгляду заяви ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" про відвід судді Кравчука Г.А. від розгляду справи №910/5729/21 сформовано колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 у справі №910/5729/21 у задоволенні заяви ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" про відвід судді Кравчука Г.А. від розгляду справи №910/5729/21 відмовлено.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.12.2023 по 07.12.2023 включно, судове засідання, призначене на 05.12.2023 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21 призначити на 15.01.2024 о 12 год 00хв, постановлено судове засідання проводити в режимі відеоконференції, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" адвокат Задорожний О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 задоволено клопотання предстаника ТОВ "Е2+" адвоката Безсмертної М.Т. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання у даній справі, призначене на 15.01.2024 о 12 год 00 хв, проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ТОВ "Е2+" адвокат Безсмертна М.Т.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Е2+" заперечило аргументи скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, і просило відмовити у задоволенні її вимог. При цьому, оскаржуване рішення суду першої інстанції Товариство вважає законним і обгрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Треті особи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

У судове засідання 15.01.2023 з`явилися представники ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та ТОВ"Е2+".

Треті особи не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти Україн, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, у зустрічному позові відмовити повністю, судові витрати покласти на ТОВ "Е2+".

Представник ТОВ "Е2+" заперечив вимоги апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 02.01.2020 між ТОВ "Завод крупних електричних машин" (постачальник) та ТОВ "Е2+" (покупець) було укладено контракт №200102/1 (далі-Контракт), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити продукцію промислово-технічного призначення на умовах даного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити її.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Контракту ціна товару за позиціями, ПДВ, а також загальна сума партії продукції вказується в специфікаціях та/або накладних на кожну партію продукції. Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій та/або накладних, виписаних за даним договором. Оплата продукції здійснюється в наступному порядку: згідно умовам, обумовленим сторонами в специфікації на кожну окрему партію продукції.

Згідно із пунктом 3.1. Контракту постачальник передає наступний перелік супровідних документів на продукцію: рахунок-фактуру, накладну; паспорт (сертифікат якості) - за необхідності.

Якість продукції повинна відповідати ДСТУ, ТУ, встановленим на даний вид продукції (пункт 3.2. Контракту).

Відповідно до пункту 3.3. Контракту передача - приймання продукції здійснюється згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 (зі змінами) № П-6, 25.04.1966 (зі змінами) № П-7.

За порушення умов оплати, поставки оплаченого товару, винна сторона виплачує штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки. Покупець, який прострочив оплату товару, зобов`язаний заплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індекса інфляції, а також щомісячні проценти за користування його грошовими коштами в сумі 10% від суми боргу, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення (пункти 4.1., 4.2. Контракту).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не більше 31.12.2021 (пункт 7.1. Контракту).

02.01.2020 між Заводом та Товариством (покупець) було підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до Контракту) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

- найменування товару: електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001); кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 650 120, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 7 151 320, 00 грн; всього з ПДВ 8 581 584, 00 грн.

-загальна вартість контракту складає 8 581 584, 00 грн, в тому числі ПДВ: 1 430 264, 00 грн (пункт 2);

- базис поставки: СРТ склад (об`єкт) покупця. Адреса доставки вказується покупцем офіційним листом до 20.03.2020, яке є невід`ємною частиною даного Контракту (пункт 3);

- строк поставки товару 90 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4);

- умови оплати:

попередня оплата 2 574 480,00 грн до 17.01.2020;

попередня оплата 3 212 946,00 грн до 21.02.2020;

остаточний платіж 2 794 158,00 грн проводиться по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів (пункт 5).

- товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 (пункт 6).

- товар (електродвигуни) відповідають технічним вимогам №ЄД09/1-1516 (пункт 7).

08.01.2020 сторонами узгоджено та підписано Технічні вимоги №ЄД09/1-1516, в яких, крім технічних вимог до електродвигунів асинхронних трьохфазних з короткозамкнутим ротором типу ДАЗО, їх технічної специфікації, гарантійного строку експлуатації, зазначено, що їх виробником є НВО "ЗКЕМ", Україна, м. Нова Каховка, код ОКПО 41304819.

Також 03.04.2020 сторонами було підписано Специфікацію №2 від 03.04.2020 (додаток №2 до Контракту), відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

-найменування товару: полумуфта для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4; кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 25 000, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 275 000, 00 грн; всього з ПДВ 330 000, 00 грн.

-загальна вартість контракту складає 8 911 584, 00 грн, в тому числі ПДВ: 1 485 264, 00 грн (пункт 2);

-базис поставки: FCA Нова Каховка, склад постачальника (пункт 3);

- строк поставки товару: 18 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4);

- умови оплати: попередня оплата 330 000, 00 грн до 15.04.2020 (пункт 5);

- товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 (пункт 7).

Листом від 02.04.2020 за вих. №200402/04 постачальник повідомив покупця про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук, просив прийняти їх на відповідальне зберігання, зазначив, що поставка першої партії електродвигунів у кількості 5 штук на насосні станції буде здійснена 04.04.2020 та другої партії в кількості 6 штук - 07.04.2020. Вказаний лист підписано обома сторонами та скріплено печатками (т.1, а.с. 30).

03.04.2020 сторонами підписано Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно зазначеного листа №200402/04 від 02.04.2020, відповідно до якого Завод (поклажодавець) передав, а Товариство (зберігач) прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук.

Також, 06.04.2020 сторонами підписано Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно зазначеного листа №200402/04 від 02.04.2020, відповідно до якого Завод (поклажодавець) передав, а Товариство (зберігач) прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

Сторонами 23.04.2020 підписано Акт приймання передачі №1, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документацію на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144 та керівництво по експлуатації ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук (т.1, а.с.41).

24.06.2020 сторонами було підписано Акт приймання передачі №2, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документацію з коригуванням дати виготовлення, оригінали на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів і протоколів випробувань на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144. Також, у пункті 12 зазначеного Акта сторонами погоджено вважати недійсними паспорти отримані 23.04.2020 за Актом приймання передачі №1. Вказаний акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплений печатками товариств (т. 1, а.с.42).

Сторонами 24.06.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі №3 та 10.07.2020 Акт приймання-передачі документів за описом №3, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв відповідний перелік документів (т.1, а.с.43-44).

Також, на виконання умов Контракту покупцем були здійснені такі оплати:

-17.01.2020 за платіжним дорученням №137 у розмірі 2 000 000,00 грн;

-23.01.2020 за платіжним дорученням №141 у розмірі 574 480,00 грн;

-21.02.2020 за платіжним дорученням №169 у розмірі 2 000 000,00 грн;

-28.02.2020 за платіжним дорученням №174 у розмірі 606 473,00 грн;

-20.03.2020 за платіжним дорученням №200 у розмірі 106 473,00 грн;

-03.04.2020 за платіжним дорученням №213 у розмірі 100 000,00 грн;

-21.04.2020 за платіжним дорученням №246 у розмірі 165 000,00 грн;

-27.04.2020 за платіжним дорученням №264 у розмірі 165 000,00 грн,

з призначенням платежів "оплата за електродвигун асинхронний зг. контракта №200102/1 від 02.01.2020", всього на загальну суму 5 717 426,00 грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом після отримання електродвигунів Товариство відмовилося підписувати видаткові накладні, а також повністю не оплатило їх вартість, у зв`язку з чим 16.03.2021 за вих. №1603/1 на адресу відповідача за первісним позовом Заводом було направлено лист про оформлення фактичного прийняття товару та його оплату разом з видатковими накладними №28 від 23.04.2020, №27 від 28.04.2020, №10 від 16.03.2021 і №11 від 16.03.2021 в двох примірниках та рахунками на оплату №2 від 02.01.2020 (попередню оплату за електродвигуни на суму 2 574 480,00грн) та №20 від 13.04.2020 (попередню оплату за полумуфти на суму 330 000,00грн). Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №7490002609374 та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 16.03.2021 (т.1, а.с. 54-57).

Вважаючи, що Товариством, з огляду на приписи статей 11, 204, 509, 612, 625, 627, 628, 691-693, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 231, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, неналежним чином виконані свої зобов`язання за Контрактом в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів, Завод звернувся з первісним позовом у даній справі.

Водночас, у первісному позові ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" заявлено до стягнення з ТОВ "Е2+", крім основної суми заборгованості у розмірі 3 194 158,00грн, нараховану за порушення строків оплати товару пеню, передбачену пунктом 4.1 Контракту, у розмірі 220 395,85грн, а також, з посиланням на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 Контракту, нараховані інфляційні втрати у розмірі 210 564,75 грн і 15% річних у розмірі 448 201,86 грн.

ТОВ "Е2+" заперечило проти наявності підстав для задоволення первісного позову ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" в повному обсязі, оскільки останнім не було поставлено товар (електродвигуни) відповідно до умов Контракту, а між сторонами на підставі листів та актів були укладені договори зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020, за якими інші електродвигуни ніж передбачено умовами Контракту передано на відповідальне зберігання Товариству. Поряд з цим, відповідач за первісним позовом зазначив, що вимога про зобов`язання прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних не є належним способом захисту, а тому не може бути задоволена судом.

Зважаючи на вказані обставини ТОВ "Е2+" звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою у даній справі про розірвання укладеного між сторонами Контракту та стягнення з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" 5 717 426,00 грн попередньої оплати та 3% річних у сумі 188 061,66 грн.

ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" заперечило зазначені зустрічні позовні вимоги ТОВ "Е2+", оскільки вважало їх безпідставними та необґрунтованими.

За результатами нового розгляду даної справи суд першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовив повністю; зустрічний позов задовольнити повністю, розірвав Контракт, укладений між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" і ТОВ "Е2+", стягнув з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на користь ТОВ "Е2+" попередню оплату за Контрактом, 3 % річних і судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваного рішенні з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду даної справи є:

- за первісним позовом - стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 15% річних і пені; зобов`язання відповідача за первісним позовом (ТОВ "Е2+") прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних;

- за зустрічним позовом - розірвання Контракту, який за своєю правовою природою є договором поставки, укладеного між сторонами спору; стягнення із відповідача за зустрічним позовом (ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин") попередньої оплати за Контрактом і 3% річних.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за Контрактом в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за Контрактом в частині повної та своєчасної поставки товару.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі та направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 23.03.2023 вказав на те, що з початку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення, що призвело до того, що суди не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

Зокрема, Верховний Суд зазначив про допущення судом апеляційної інстанції порушень частини 5 статті 236, статей 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишено поза увагою доводи Заводу про те, що поставка товару відбулася і Товариство навіть користується отриманим товаром майже два роки у власній господарській діяльності шляхом його експлуатації у третіх осіб, що свідчить про реальність руху товару.

Крім того, зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 як доказ без дотримання вимог статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у контексті спірних відносин, які виникли на підставі договору поставки та/і/або договору зберігання (за твердженням Товариства необхідно застосовувати приписи статей 712 та 936 Цивільного кодексу України, в Завод, у свою чергу, наполягає на застосуванні приписів статті 712 Цивільного кодексу України).

Отже, за вказівками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2023, для вирішення даного господарського спору, зокрема, необхідним є встановлення, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зважаючи на обов`язкові вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Укладений між сторонами Контракт за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264 - 271 Господарського кодексу України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як бачається з матеріалів справи, сторонами на виконання укладеного між ними Контракту було підписано дві Специфікації, а саме: Спеціфікацію №1 від 02.01.2020 (додаток №1 до Контракту) на поставку електродвигунів та Специфікацію №2 від 03.04.2020 (додаток № 2 до Контракту) на поставку полумуфт для електродвигунів.

Згідно з умовами Специфікації № 2 сторони погодили поставку товару: полумуфти для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4 у кількістю 11 штук; загальною вартістю 330 000,00 грн; базис поставки: FCA Нова Каховка, склад постачальника, адреса складу зазначається постачальником в офіційному листі про готовність продукції до відвантаження за два дні до готовності; строк поставки товару 18 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати; умови оплати: попередня оплата 330 000,00 грн до 15.04.2020. За Специфікацією №2 позивач за первісним позовом не наводить доказів здійснення ним фактичної поставки передбаченого нею товару відповідачу за зустрічним позовом.

За умовами Специфікації №1 від 02.01.2020 сторонами узгоджено поставку товару: електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 11 штук; базис поставки: СРТ склад (об`єкт) покупця; строк поставки товару - 90 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати; умови оплати: попередня оплата - 2 574 480,00 грн до 17.01.2020, попередня оплата - 3 212 946,00 грн до 21.02.2020, остаточний платіж - 2 794 158,00 грн проводиться по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів; товар, який поставляється за даною Специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 та відповідати технічним вимогам №ЄД09/1-1516.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, умовами Контракту та Специфікації № 1 передбачено: строк поставки товару 90 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4 Специфікації №1), а також попередню оплату двома частинами за графіком та остаточний платіж, який здійснюється по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів (пункт 5 Специфікації №1).

02.04.2020 Завод звернувся до Товариства з листом за вих. №200402/04, в якому повідомив про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук. Водночас, у вказаному листі Завод просив Товариство прийняти дані електродвигуни на відповідальне зберігання.

У подальшому, 03.04.2020 сторонами було підписано Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання, відповідно до якого Завод передав, а Товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук, та 06.04.2020 - Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання, відповідно до якого Завод передав, а Товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук (т.1, а.с. 31-32).

Обидва Акти містять посилання, що вони складені на предмет відповідального зберігання товару (електродвигунів) згідно з листом №200402/04 від 02.04.2020, сторони поіменовані як поклажодавець (Завод) і зберігач (Товариство).

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

З огляду на визначені Заводом підстави позову спірними обставинами у цій справі, які входять у предмет доказування, є обставини щодо поставки товару за спірним Контрактом, на підставі видаткових накладних №28 від 23.04.2020, №27 від 28.04.2020, №10 від 16.03.2021, №11 від 16.03.2021, які не містять підпису відповідальної особи Товариства і від підпису яких останній ухиляється, у сукупності з Актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020. які підписані представниками обох сторін.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, бере до уваги вказівки Верховного Суду, які містяться у постанові від 23.03.2023 у даній справі, щодо необхідності при новому розгляді справи встановити, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

Як убачається зі змісту умов пунктів 3.1. та 3.3. Контракту, постачальник передає наступний перелік супровідних документів на продукцію: рахунок-фактуру, накладну; паспорт (сертифікат якості) - за необхідності, передача - приймання продукції здійснюється згідно Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 (зі змінами) № П-6, 25.04.1966 (зі змінами) № П-7.

Всупереч встановленим умовам Контракту та положенням Цивільного кодексу України, доказів у розумінні вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі Заводом Товариству в обумовлені Контрактом строки електродвигунів та полумуфт разом з рахунками-фактурами, накладними, або паспортами чи сертифікатами якості, тобто первинних документів, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2). Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина 5).

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (Товариству), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що у разі непідписання відповідних первинних документів та не визнання контрагентом факту постачання спірного товару, позивач за первісним позовом не позбавлений можливості доводити постачання товару за Контрактом іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення ним постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Подібні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 26.05.2022 у справі №910/14900/19,від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції досліджено Акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020, відповідно до яких Завод передав, а Товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук та 6 штук відповідно.

В обох Актах зазначено, що вони складені на предмет відповідального зберігання товару згідно листа №200402/04 від 02.04.2020. У них відсутні будь-які застереження стосовно їх укладення та підписання саме на виконання умов Контракту, вони не фіксують факту передачі (відвантаження) електродвигунів Товариству Заводом по спірному Контракту.

У зв`язку з наведеним, зазначені Акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2023, не можуть служити підставою для відображення в бухгалтерському обліку сторін господарської операції щодо поставки товару за спірним Контрактом у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Водночас, надаючи оцінку вказаним Актам приймання передачі товару на відповідальне зберігання, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги й інші докази, на які посилається позивач за первісним позовом.

Так, за частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Складенню та підписанню сторонами Актів приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020 передувало звернення Заводу до Товариства з листом від 02.04.2020 за вих. №200402/04, в якому була викладена пропозиція прийняти електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук на відповідальне зберігання.

Отже, лист Заводу з пропозицією та підписані сторонами без зауважень та застережень Акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання за своїм змістом і суттю є правочином, направленим на набуття сторонами прав та обов`язків щодо зберігання товару.

Правове регулювання відносин з передачі майна на зберігання визначено главою 66 "Зберігання" підрозділу 1 "Договірні зобов`язання" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За частиною 1 статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Отже, за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі зберігачу.

Особливість реальних договорів визначена частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тож метою визначення наявності між сторонами правовідносин за договором зберігання, суду належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення такого договору та наявності виникнення за ним правовідносин між сторонами.

Згідно з частиною 3 статті 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Абзацом 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Положення абзацу 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України свідчать, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним, а чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Одержання поклажодавцем згідно абзацу 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України від зберігача розписки, квитанції чи іншого підписаного ним документа слугує належним доказом укладення договору, а врешті достатньою гарантією для захисту прав сторін договору від можливих порушень.

Ураховуючи наведене, письмова форма договору зберігання вважається дотриманою у разі його вчинення відповідно до вимог статті 207 Цивільного кодексу України та підтвердження прийняття речі на зберігання зберігачем розписками, квитанціями або іншим документами (перелік яких не є вичерпним), підписаними зберігачем.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Таким чином, підписанням Актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, в якій зазначено, що враховуючи положення статей 13, 627 Цивільного кодексу України, сторони не позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, а як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, їх зміст зазначеним статтям Цивідьного кодексу України не суперечить.

З огляду на викладене, складені та підписані сторонами Акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують обставини надання Товариством Заводу послуг зі зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, факт передачі зазначених електродвигунів саме на виконання договору зберігання, а тому не можуть бути доказами передачі Заводом Товариству товару відповідно до умов Контракту та переходу права власності на них.

На момент звернення позивачем за первісним позовом до суду та на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення доказів припинення чи визнання недійсним договору зберігання сторонами не надано.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у змісті листа від 02.04.2020 за №200402/04 йдеться про виготовлення 11 двигунів ДАЗО-600ХК-4У1 з проханням саме про прийняття таких двигунів на відповідальне зберігання та в подальшому підписані Акти про передачу товару на відповідальне зберігання, тому помилковим є посилання Заводу на зазначений лист як повідомлення про готовність до відвантаження товару відповідно до Специфікації №1 від 02.01.2020. У зв`язку із наведеним, відсутні підстави вважати, що обставини, які зумовили б виникнення у Товариства обов`язку зі сплати кінцевого платежу в розмірі 2 794 946,00 грн настали.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи Заводу про невиконання Товариством оплати товару, поставка якого передбачена Специфікацією №2 (додаток №2 до Контракту).

Як убачається з матеріалів справи відповідно до умов Специфікації №2, підписаної сторонами спору 03.04.2020, Завод взяв на себе зобов`язання поставити Товариству полумуфти для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4 у кількості 11 штук загальною вартістю 330 000,00 грн у строк -18 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати, а Товариство зобов`язалося оплати товар в повному обсязі на умовах попередньої оплати до 15.04.2020 та прийняти товар на складі постачальника, адреса якого зазначається постачальником в офіційному листі про готовність продукції до відвантаження за два дні до готовності.

В підтвердження здійснення оплати товару за Специфікацією № 2 Товариство посилається на платіжні доручення №246 від 21.04.2020 на суму 165 000,00грн та №264 від 27.04.2020 на суму 165 000,00грн, лист від 27.02.2020 №28/02-20 та податкові накладні №5 від 21.04.2020, №6 від 27.04.2020.

Досліджуючи зазначені документи, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що Товариством у зазначених платіжних документах у розділі "призначенні платежу" міститься посилання на оплату за електродвинуни згідно зі спірним Контрактом. Вважаючи дане посилання помилковим, Товариство звернулося до Заводу з листом від 28.02.2020 №28/02-20, в якому повідомило про уточнення реквізитів та просило вважати правильним у ваказаних платіжним дорученнях призначення платежу "Оплата за полумуфти згідно договору №200102 від 02.01.2020 та специфікації №2".

Підтвердженням факту отримання зазначеного листа та врахування його у своїй господарській діяльності (незважаючи на помилковість вказаної у ньому дати оформлення) слугують дії Заводу щодо зарахування отриманих за вказаними платіжними дорученнями коштів в оплату вартості товару за Спеціифікацією № 2, про що свідчать долучені Заводом до позовних матеріалів за первісним позовом копії податкової накладної № 5 від 21.04.2020 (зареєстрованої в ЄРПН 08.05.2020 за №9099852433) та податкової накладної №6 від 27.04.2020 (зареєстрованої в ЄРПН 08.05.2020 за №9099956911), в яких зазначено: опис (номенклатура) товару - полумуфта до елдвигуна ДАЗО-600ХК-4 у кількістю 5,5, обсяг постачання (база оподаткування без урахування ПДВ) 137 500,00 грн, сума ПДВ -27 500,00 грн за кожною податковою накладною, що в загальній сумі складає 330 000,00 грн, в тому числі ПДВ -55 000 грн.

Здійснення Товариством регулярних платежів до 03.04.2023 з призначенням платежу "за двигуни асинхронні згідно контракту №200102/1 від 02.01.2020" та формування Заводом податкових накладних щодо податкових зобов`язань за першою подією, якою у даних спірних правовідносинах є проведена Товариством оплата, не є належними доказами у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України підтвердження факту поставки Заводом товару за Контрактом. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним відхилення судом першої інстанції зазначених доводів позивача за первісним позовом.

Підписання сторонами Актів прийому - передачі № 1 від 23.04.2020, №2 від 24.06.2020, № 3 від 24.06.2020, № 3 від 10.07.2020 про передачу та заміну технічних паспортів, передачу додаткових документів також не є первинними документами, які підтверджують поставку безпосередньо товару та не свідчить про передачу (поставку) електродвигунів за спірним Контрактом.

Натомість, зміст зазначених Актів вказує про передачу та заміну паспортів, у зв`язку з їх невідповідністю умовам Контракту, а також про передачу додаткових документів, що, у свою чергу, свідчить про існування між сторонами спірних питань щодо року випуску та фактичного виробника електродвигунів, які підлягали поставці за укладеним між сторонами спору Контрактом.

Листи Іванівського міжрайонного управління водного господарства та Новотроїцького управління водного господарства, на які посилається позивач за первісним позовом та в яких вказується про здійснення Товариством монтажу електродвигунів на відповідних насосних станціях зазначених підприємств, не можуть служити належним доказом виконання Заводом поставки цих електродвигунів Товариству на підставі Контракту, оскільки встановленими у даній справі обставинами підтверджується їх передача Заводом Товариству у відповідності до умов договору зберігання і Завод не позбавлений можливості захистити свої порушені права та охоронювані законом інтереси у встановлений законом спосіб (витребування, стягнення збитків тощо).

Інших належних доказів виконання позивачем за первісним позовом спірного Контракту матеріали справи не містять, сторонами до суду не надано.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів та не доведено факту належного виконання ним Контракту №200102/1 від 02.01.2020 щодо передачі обумовленої цим Контрактом продукції (товару) у власність другій стороні (покупцеві), та наявності у покупця зобов`язання прийняти продукцію (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" за первісним позовом в частині стягнення як основного боргу, так і нарахованих на суму боргу пені, інфляційних втрат та процентів річних не підлягають задоволенню.

Доводи Заводу про те, що до спірних правовідносин у даній справі слід засосувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки вказані справи хоча й стосуються правовідносин купівлі-продажу, проте не є подібними, адже істотно відрізняються фактичними обставинами, змістом і обсягом дій зазначених у них учасників, що складають фактичні підстави й правове обґрунтування позовів.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05 2020 у справі №910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-30007/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г).

Предметом позову у справі №927/211/22, що переглядалась Верховним Судом, було стягнення заборгованості з попередньої оплати, 3% річних та інфляційних нарахувань. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу. Судами за матеріалами справи встановлені обставини підписання сторонами акту прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ на виконання укладеної додаткової угоди до Договору купівлі-продажу, що свідчило про волевиявлення сторін передати транспортний засіб саме без маніпулятора і саме за визначеною в договорі, додатковій угоді та акті приймання-передачі ціною, однак відповідач свої зобов`язання з оплати товару за узгодженим графіком не здійснив.

Об`єднана палата у справі 927/211/22, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

У даній справі, що розглядається, предметом первісного позову є вимога про стягнення з відповідача основного боргу (попередньої оплати), пені, інфляційних втрат та 15% річних за інших обставин, за наявності укладення між сторонами не лише договору поставки, а й договору зберігання, саме за яким здійснена передача відповідачу товару на відповідальне зберігання, а не у власність.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені твердження позивача, оскільки вважає неправомірним посилання на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для апеляційного оскарження, якщо відмінність судових рішень зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми матеріального права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання первинних документів, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Як убачається позивач за первісним позовом заявив вимогу про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: підписати видаткові накладні.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже заявлена позивачем за первісним позовом вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії: підписати видаткові накладні є за своєю суттю вимогою про зобов`язання підписати первинні документи, прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних.

Враховуючи положення статті 1, частин 1, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимога позивача за первісним позовом про зобов`язання відповідача підписати первинні документи (видаткові накладні) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав. Ця вимога у разі її задоволення не призведе до поновлення порушеного права позивача, а призведе до втручання у господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

З огляду на викладене, зазначена позовна вимога за первісним позовом (про зобов`язання підписати спірні видаткові накладні) не підлягає задоволенню.

Щодо задоволення судом першої інстанції зустрічних позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Зважаючи на приписи статей 662, 664 Цивільного кодексу України та умови спірного Контракту, оскільки матеріали справи не містять доказів поставки товару та перехід (набуття) до Товариства права власності на товар на умовах, передбачених Контрактом, а Акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують надання Товариством Заводу послуг зі зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, суд першої першої інстанції дійшов правильного висновку про невиконання Заводом взятих на себе зобов`язань щодо передачі Товариству товару на узгоджених умовах за укладених Контрактом.

Водночас, матеріалами справи підтверджено здійснення Товариством попередньої оплати за товар відповідно до умов, передбачених у Специфікаціях №1 та №2, які є додатками до Контракту, в загальній сумі 5 717 426, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом вказаної норми права умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки судом встановлено факт відсутності поставки позивачем відповідачу товару відповідно до умов Контракту, а в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачем попередньої оплати, тому зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 717 426, 00 грн попередньої оплати є обгрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що здійснення волевиявлення Товариством вимоги про повернення Заводом суми попередньої оплати за Контрактом у відповідності до вимог статті 693 Цивільного кодексу України одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки через невиконання постачальником обов`язку з поставки обумовленого сторонами в Контракті товару.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 651, 662, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем за зустрічним позовом, як продавцем за Контрактом, обов`язку щодо передання позивачу за зустрічним позовом товару, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог розірвання укладеного між сторонами Контракту № 200102/1 від 02.01.2020.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у зустрічному позові заявив вимоги про стягнення з позивача 188 061, 66 грн 3% річних за період з 01.04.2020 по 26.05.2021. Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі заявлені Товариством вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми нарахованих 3% річних.

Зважаючи на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" за первісним позовом, та про обгрунтованість позовних вимог ТОВ "Е2+" за зустрічним позовом і їх задоволення в повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зокрема, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та задоволенні зустрічного позову ТОВ "Е2+" у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/5729/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/5729/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5729/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 по 05.02.2024 повний текст постанови складено 06.02.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Є.Ю. Шаптала

Г.П. Коробенко