Постанова

від 30.04.2024 по справі 910/5729/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5729/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Задорожний О. В., Скирда В. Є,

відповідача - Безсмертна М. Т., Крилевець Є. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Коробенко Г. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Іванівське міжрайонне управління водного господарства; 2) Новотроїцьке управління водного господарства

про стягнення 4 073 320,46 грн та зобов`язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

про розірвання контракту та стягнення 5 905 487,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" (далі - ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (далі - ТОВ "Е2+") про стягнення 4 073 320, 46 грн, з яких: 3 194 158, 00 грн основний борг, 210 564, 75 грн інфляційні втрати, 448 201, 86 грн 15% річних та 220 395, 85 грн пені та зобов`язання відповідача прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних від 23.04.2020 № 28, від 28.04.2020 № 27, від 16.03.2021 № 10 та № 11.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за контрактом від 02.01.2020 № 200102/1 щодо своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

1.2. ТОВ "Е2+", заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві просило відмовити в їх задоволенні вказуючи на невиконання позивачем зобов`язань за контрактом відповідно до його умов та згідно із специфікаціями, щодо поставки обумовленого сторонами товару, а отже необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

1.3. У травні 2021 ТОВ "Е2+" також подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин", в якій просило розірвати контракт від 02.01.2020 № 200102/1 та стягнути з відповідача за зустрічним позовом попередню оплату за контрактом у сумі 5 717 426, 00 грн та 3% річних у сумі 188 061, 66 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" зобов`язань за контрактом від 02.01.2020 № 200102/1 щодо повної та своєчасної поставки обумовленого контрактом товару.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 первісний позов задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Е2+" на користь ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" 3 194 158,00 грн, 220 395,85 грн пені, 210 564,75 грн інфляційних витрат, 448 201,86 грн 15% річних. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 скасовано, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, а саме розірвано контракт від 02.01.2020 № 200102/1; стягнуто ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на користь ТОВ "Е2+" 5 717 426,00 грн попередньої оплати за контрактом від 02.01.2020 № 200102/1, 188 061,00 грн 3 % річних.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.2. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, розірвано контракт від 02.01.2020 № 200102/1, укладений між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та ТОВ "Е2+", стягнуто з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на користь ТОВ "Е2+" 5 717 426,00 грн попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, 188 061,00 грн 3 % річних, 90 852,31 грн витрат зі сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

2.3. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всупереч умовам укладеного між сторонами контракту та положенням Цивільного кодексу України, доказів у розумінні вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" ТОВ "Е2+" в обумовлені контрактом строки разом з рахунками-фактурами, накладними, або паспортами чи сертифікатами якості, тобто первинними документами, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

Суди зазначили, що акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2023 не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку сторін господарської операції щодо поставки товару за спірним контрактом у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Суди виходили з того, що складені та підписані сторонами акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують обставини надання ТОВ "Е2+" послуг зі зберігання електродвигунів, факт передачі зазначених електродвигунів саме на виконання договору зберігання, а тому не можуть бути доказами передачі ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" товару відповідно до умов контракту та переходу права власності на них до ТОВ "Е2+".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" за первісним позовом про стягнення з ТОВ "Е2+" 4 073 320,46 грн та зобов`язання прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди застосували норми матеріального права, а саме статтю 538, частину 2 статті 625, статтю 692, частину 1 статті 693, частину 1 статті 697 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, не взявши до уваги те, що стосовно попередньої оплати, договір поставки та договір купівлі-продажу регулюється одними і тими ж нормами права. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що попередня оплата здійснюється до передачі товару, відтак факт передачі/не передачі товару жодним чином не впливає на вирішення питання про стягнення попередньої оплати, про що зазначено у справі № № 927/211/22.

При цьому у справі, що розглядається, суди установили, що згідно з пунктом 4 специфікації № 1 строк поставки товару 90 днів з правом дострокової поставки встановлено при умові виконання умов оплати, а в пункті 5 зазначеної специфікації визначено умови оплати - передоплата у сумі 2 574 480,00 грн до 17.01.2020 та передоплата у сумі 3 212 946,00 грн до 21.02.2020. Остаточний платіж здійснюється по отриманні повідомлення про готовність продукції до відвантаження протягом трьох банківських днів.

ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" як постачальник на виконання пункту 5 специфікації № 1 повідомив покупця про готовність продукції листом від 02.04.2020 вих. № 200402/04, який отримано покупцем, про що свідчать підпис директора та печатка товариства. Проте оплата проведена не була.

Скаржник вважає, що суди не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 стосовно того, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, норми якого передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.

Також, суди не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 910/7195/21.

3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 та абзацу 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, тобто у правовідносинах розірвання договору поставки продукції через неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань.

Так, у справі, яка розглядається, склалися правовідносини в яких одна і та сама продукція, що є предметом договору поставки, фактично отримана покупцем, проте такий договір поставки розривається через неналежне оформлення передачі такої продукції покупцю, який, у свою чергу, ухиляється від належного оформлення та ігнорує надіслані постачальником видаткові накладні за договором поставки.

3.1.3. Заявник касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що суди не дослідили в повному обсязі докази у справі, зокрема лист позивача за первісним позовом від 02.04.2020 № 200402/04, в якому міститься вказівка про готовність товару до поставки і стосується тих самих двигунів, що і в контракті на поставку, і в тій самій кількості, а також те, що сторони у договорі найменували себе постачальник та покупець, а не зберігач та поклажедавець.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Е2+" просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що у постанові Верховного Суду у цій справі було вказано на необхідність встановлення обставин щодо того, які саме правочини були укладені між сторонами, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передачі товару.

Суди установили, що між сторонами складені акти від 03.04.2020 та 06.04.2020, які фіксують надання позивачем за первісним позовом відповідачу послуг зі зберігання електродвигунів, а тому не можуть бути доказами передачі позивачем за первісним позовом товару відповідно до умов контракту та переходу права власності на нього до ТОВ "Е2+".

ТОВ "Е2+" вказує на те, що незважаючи на обумовлені сторонами у специфікаціях № 1 та № 2 строки поставки, поставка товару, передбачена умовами контракту, не відбулася.

При цьому ТОВ "Е2+" зазначає, що між сторонами крім контракту від 02.01.2020 № 200102/1 також були укладені договори зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020.

Так, 02.04.2020 ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" надіслало лист від 02.04.2020 № 200402/04, в якому повідомило про готовність до поставки електродвигунів у кількості 11 штук, та звернулося з пропозицією взяти товар на відповідальне зберігання через неможливість надання необхідного пакету супровідних документів на товар, що виключало можливість здійснити приймання-передачу товару за кількістю та якістю в порядку, передбаченому пунктом 3.3 контракту.

ТОВ "Е2+" вказує, що договори зберігання є чинними, у встановленому законом порядку не скасовані та виконуються сторонами.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 02.01.2020 між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" (постачальник) та ТОВ "Е2+" (покупець) було укладено контракт № 200102/1 (далі - контракт), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити продукцію промислово-технічного призначення на умовах даного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити її.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 контракту ціна товару за позиціями, ПДВ, а також загальна сума партії продукції вказується в специфікаціях та/або накладних на кожну партію продукції. Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій та/або накладних, виписаних за даним договором. Оплата продукції здійснюється в наступному порядку: згідно умовам, обумовленим сторонами в специфікації на кожну окрему партію продукції.

Згідно з пунктом 3.1 контракту постачальник передає такий перелік супровідних документів на продукцію: рахунок-фактуру, накладну, паспорт (сертифікат якості) - за необхідності.

Якість продукції повинна відповідати ДСТУ, ТУ, встановленим на даний вид продукції (пункт 3.2. контракту).

У пункті 3.3 контракту сторони обумовили, що передача-приймання продукції здійснюється згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 (зі змінами) № П-6, 25.04.1966 (зі змінами) № П-7.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 контракту за порушення умов оплати, поставки оплаченого товару, винна сторона виплачує штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки. Покупець, який прострочив оплату товару, зобов`язаний заплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також щомісячні проценти за користування його грошовими коштами в сумі 10% від суми боргу, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не більше 31.12.2021 (пункт 7.1 контракту).

02.01.2020 між ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та ТОВ "Е2+" було підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до контракту) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки, а саме електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001); кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 650 120, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 7 151 320, 00 грн; всього з ПДВ 8 581 584, 00 грн.

У вказаній специфікації № 1 передбачено, що загальна вартість контракту становить 8 581 584, 00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 1 430 264, 00 грн (пункт 2 специфікації № 1); базис поставки: СРТ склад (об`єкт) покупця. Адреса доставки вказується покупцем офіційним листом до 20.03.2020, яке є невід`ємною частиною даного контракту (пункт 3); строк поставки товару 90 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4).

У пункті 5 специфікації № 1 передбачені умови оплати та встановлено таке: попередня оплата 2 574 480,00 грн до 17.01.2020, попередня оплата 3 212 946,00 грн до 21.02.2020; остаточний платіж 2 794 158,00 грн проводиться за фактом отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження протягом трьох банківських днів (пункт 5).

Згідно з пунктами 6, 7 специфікації № 1 товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020. Товар (електродвигуни) відповідають технічним вимогам № ЄД09/1-1516.

08.01.2020 сторонами узгоджено та підписано Технічні вимоги №ЄД09/1-1516, в яких, крім технічних вимог до електродвигунів асинхронних трьохфазних з короткозамкнутим ротором типу ДАЗО, їх технічної специфікації, гарантійного строку експлуатації, зазначено, що їх виробником є НВО "ЗКЕМ", Україна, м. Нова Каховка, код ОКПО 41304819.

Також 03.04.2020 між сторонами було підписано специфікацію № 2 (додаток № 2 до контракту), відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки, а саме полумуфта для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4; кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 25 000, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 275 000, 00 грн; всього з ПДВ 330 000, 00 грн.

Згідно з пунктами 2-5, 7 специфікації № 2 загальна вартість контракту становить 8 911 584, 00 грн, у тому числі ПДВ: 1 485 264, 00 грн. Базис поставки: FCA Нова Каховка, склад постачальника (пункт 3). Строк поставки товару: 18 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4). Умови оплати - попередня оплата 330 000, 00 грн до 15.04.2020. Товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020.

Згідно з платіжними дорученнями від 17.01.2020 № 137, від 23.01.2020 № 141, від 21.02.2020 № 169, від 28.02.2020 № 174, від 20.03.2020 № 200, від 03.04.2020 № 213, від 21.04.2020 № 246 від 27.04.2020 № 264 ТОВ "Е2+" здійснено оплату на загальну суму 5 717 426,00 грн з призначенням платежів "оплата за електродвигун асинхронний зг. контракта № 200102/1 від 02.01.2020".

4.3. Суди установили, що листом від 02.04.2020 за вих. № 200402/04 постачальник повідомив покупця про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук, просив прийняти їх на відповідальне зберігання, зазначив, що поставка першої партії електродвигунів у кількості 5 штук на насосні станції буде здійснена 04.04.2020 та другої партії в кількості 6 штук - 07.04.2020. Лист підписано обома сторонами та скріплено печатками.

03.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно з листом від 02.04.2020 № 200402/04, відповідно до якого ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" як поклажодавець передав, а ТОВ "Е2+" як зберігач прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук.

06.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно з листом від 02.04.2020 № 200402/04 відповідно до якого ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" як поклажодавець передав, а ТОВ "Е2+" як зберігач прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

23.04.2020 підписано акт приймання передачі № 1 відповідно до якого ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" (постачальник) передало, а ТОВ "Е2+" (покупець) прийняло супровідну документацію на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144 та керівництво по експлуатації ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук.

24.06.2020 сторонами було підписано акт приймання передачі № 2 відповідно до якого ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" (постачальник) передало, а ТОВ "Е2+" (покупець) прийняло супровідну документацію з коригуванням дати виготовлення, оригінали на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів і протоколів випробувань на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144. Також, у пункті 12 зазначеного акта сторонами погоджено вважати недійсними паспорти отримані 23.04.2020 за актом приймання передачі № 1. Вказаний акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплений печатками товариств.

24.06.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі № 3 та 10.07.2020 акт приймання-передачі документів за описом № 3, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв наведений в актах перелік документів.

4.4. Предметом позову за первісним позовом у справі, що розглядається, була вимога ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" про стягнення з ТОВ "Е2+" заборгованості, інфляційних втрат, 15 % річних, пені та зобов`язання відповідача прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за контрактом від 02.01.2020 № 200102/1 щодо своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

У свою чергу, ТОВ "Е2+" у зустрічному позові просило розірвати контракт від 02.01.2020 № 200102/1 та стягнути з ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" суму попередньої оплати та 3 % річних у зв`язку із нездійсненням поставки за контрактом від 02.01.2020 № 200102/1. При цьому позивач за зустрічним позовом зазначав, що між сторонами на підставі листів та актів були укладені договори зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020, за якими інші електродвигуни ніж передбачено умовами контракту передано на відповідальне зберігання ТОВ "Е2+".

4.5. Верховний Суд від 23.03.2023 у справі, що розглядається, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що для вирішення даного господарського спору, зокрема, необхідним є встановлення, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

4.6. Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій, на виконання вимог статті 316 Господарського процесуального кодексу України, установили, що укладений між сторонами Контракт за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 зазначеного Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суди установили, що на виконання укладеного між сторонами контракту було підписано дві специфікації, а саме: специфікацію від 02.01.2020 № 1 (додаток № 1 до контракту) на поставку електродвигунів та специфікацію від 03.04.2020 № 2 (додаток № 2 до контракту) на поставку полумуфт для електродвигунів.

Умовами контракту та специфікації № 1 передбачено: строк поставки товару 90 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4 специфікації № 1), а також попередню оплату двома частинами за графіком та остаточний платіж, який здійснюється по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів (пункт 5 специфікації № 1).

Разом з цим, суди також установили, що як свідчать матеріали справи 02.04.2020 ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" звернулося до ТОВ "Е2+" з листом за вих. № 200402/04, в якому повідомило про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук та просив прийняти електродвигуни на відповідальне зберігання.

03.04.2020 між сторонами було підписано акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, відповідно до якого ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" передало, а ТОВ "Е2+" прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук, а 06.04.2020 акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання, відповідно до якого ТОВ "Завод крупних електричних машин" передало, а ТОВ "Е2+" прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, що акти від 03.04.2020 та від 06.04.2020 містять посилання, що вони складені стосовно відповідального зберігання товару (електродвигунів) згідно з листом ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" від 02.04.2020 № 200402/04 і сторони за змістом цих актів названі як поклажодавець (ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин") і зберігач (ТОВ "Е2+").

При цьому суди установили, що всупереч умовам контракту та положенням Цивільного кодексу України, доказів у розумінні вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" ТОВ "Е2+" в обумовлені контрактом строки електродвигунів та полумуфт разом з рахунками-фактурами, накладними або паспортами чи сертифікатами якості, тобто первинних документів ТОВ "Завод крупних електричних машин" до матеріалів справи не надало.

У той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що за приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю, у зв`язку з чим дійшов висновку, що належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у разі непідписання відповідних первинних документів та не визнання контрагентом факту постачання спірного товару, постачальник не позбавлений можливості доводити постачання товару за контрактом іншими доказами, які будуть свідчити про фактичні обставини здійснення ним постачання товару, вказавши при цьому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Подібні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19,від 21.09.2021 у справі № 918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Поряд з цим суди попередніх інстанцій, дослідивши підписані між сторонами акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2020, установили, що підписанню цих актів передувало звернення ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" до ТОВ "Е2+" з листом від 02.04.2020 за вих. №200402/04, в якому була викладена пропозиція прийняти електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук на відповідальне зберігання.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що лист ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" та підписані сторонами без зауважень та застережень акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання за своїм змістом є правочином, направленим на набуття сторонами прав та обов`язків щодо зберігання товару.

Суди виходили з того, що згідно з частиною 3 статті 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Абзацом 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Положення абзацу 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України свідчать, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним, а чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Одержання поклажодавцем згідно абзацу 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України від зберігача розписки, квитанції чи іншого підписаного ним документа слугує належним доказом укладення договору, а врешті достатньою гарантією для захисту прав сторін договору від можливих порушень.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою у разі його вчинення відповідно до вимог статті 207 Цивільного кодексу України та підтвердження прийняття речі на зберігання зберігачем розписками, квитанціями або іншим документами (перелік яких не є вичерпним), підписаними зберігачем, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Таким чином, підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, в якій зазначено, що враховуючи положення статей 13, 627 Цивільного кодексу України, сторони не позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, а як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, їх зміст зазначеним статтям Цивільного кодексу України не суперечить.

4.7. Як вже зазначалося, ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин", оскаржуючи судові рішення у справі посилається в касаційній скарзі на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на те, що суди застосували норми матеріального права, а саме статтю 538, частину 2 статті 625, статтю 692, частину 1 статті 693, частину 1 статті 697 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 910/7195/21.

4.8. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.9. Так, у справі № 927/211/22 (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023) на неврахування висновку в якій посилається скаржник, перед Верховним Судом постали питання щодо застосування статей 538, 693, 697 Цивільного кодексу України, а саме: що таке попередня оплата товару за договором купівлі-продажу; чи має право продавець стягнути з покупця попередню оплату за товар, у розмірі, передбаченому договором купівлі-продажу, якщо продавець ще не передав товар у власність покупця. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на те, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині 1 статті 655 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця. Об`єднана палата дійшла висновку, що системне тлумачення статті 538, частини 2 статті 625, частини 1 статті 655, статті 692, частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

У справі № 916/3027/21 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кот Групп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-Інвест" попередньої оплати за договором поставки судом касаційної інстанції вирішувалися питання стосовно того, чи можуть слугувати доказами факту поставки товару, окрім первинних бухгалтерських документів, також показання свідків та інші докази у їх сукупності та системному зв`язку; чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів ("Skype", "Telegram", "Viber", "WhatsApp" тощо) у їх сукупності та системному зв`язку з іншими доказами; чи вважається належним та допустимим доказом у судовому процесі висновок судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою месенджерів ("Skype", "Telegram", "Viber", "WhatsApp" тощо); чи є первинні бухгалтерські документи єдиним беззаперечним доказом факту поставки товару, чи на підтвердження такого факту судом можуть бути прийняті й інші документи як окремо, так і в сукупності та системному зв`язку між собою (показання свідків, електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів, письмові докази). Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими цим Законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами. Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У справі № 910/7195/21 (постанова Верховного Суду від 07.09.2023) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" про зобов`язання здійснити поставку товару, стягнення штрафу за недопоставку товару та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості, інфляційних, пені, Верховний Суд вказав на те, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, такі обставини можуть підтверджуватися також іншими доказами. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

4.10. Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, ураховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у цій справі, установили, що підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, в якій зазначено, що враховуючи положення статей 13, 627 Цивільного кодексу України, сторони не позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, а як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, їх зміст зазначеним статтям Цивільного кодексу України не суперечить.

4.11. З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21.

4.12. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" вказує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 та абзацу 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, тобто у правовідносинах розірвання договору поставки продукції через неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань, посилаючись на те, що у справі, яка розглядається, склалися правовідносини в яких одна і та сама продукція, що є предметом договору поставки фактично отримана покупцем, проте такий договір поставки розривається через неналежне оформлення передачі такої продукції покупцю, який, у свою чергу, ухиляється від належного оформлення та ігнорує надіслані постачальником видаткові накладні за договором поставки.

4.13. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

4.14. Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 651, 662, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України, а також встановлений факт невиконання ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" як продавцем за контрактом обов`язку щодо передання покупцеві товару, дійшов висновку про правильність висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами контракту від 02.01.2020 № 200102/1.

Натомість скаржник у касаційній скарзі не навів обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування статті 651 Цивільного кодексу України, а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями та здійснення переоцінки доказів у справі.

4.15. Заявник касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що суди не дослідили в повному обсязі докази у справі, зокрема лист ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" від 02.04.2020 № 200402/04, в якому міститься вказівка про готовність товару до поставки і стосується тих самих двигунів, що і в договорі поставки, і в тій самій кількості, а також те, що сторони у договорі найменували себе постачальник та покупець, а не зберігач та поклажедавець.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, за змістом вказаної норми достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Водночас скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про наявність підстав для скасування судових рішень із вказаної заявником скаржником підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ НВО "Завод крупних електричних машин" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судових рішень, визначених заявником - залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5729/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак