Постанова

від 18.01.2024 по справі 910/10813/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Справа№ 910/10813/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Жовтун Н.Б., прокурор відділу Київської міської прокуратури;

від позивача 1: В`юн Т.В., самопредставництво;

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Ярещенко В.В., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 (повний текст складено 06.03.2023)

у справі № 910/10813/22 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава

в інтересах держави в особі 1. Полтавської обласної ради, м. Полтава

2. Полтавської обласної військової адміністрації, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект", м. Київ

про стягнення 2 979 151, 52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У жовтні 2022 року Полтавська обласна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради (далі - Рада, позивач 1) та Полтавської обласної військової адміністрації (далі - Полтавська ОВА, позивач-2) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект" (далі - ТОВ "Гео Коннект", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 979 151, 52 грн, з яких: 2 072 560, 00 грн основного боргу, 735 392, 39 грн - інфляційних втрат та 171 199, 13 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Угодою № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації, прокурор вказав, що несплата відповідачем коштів до Фонду у складі обласного бюджету Полтавської області підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно зі статтею 142 Конституції України є, в тому числі, доходи місцевих бюджетів, що перебувають у власності відповідних територіальних громад, що, у свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно зі статтею 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування, тоді як відповідно уповноважені на представництво інтересів територіальної громади - Полтавська обласна рада та Полтавська обласна військова адміністрація (яку уповноважено вирішувати питання обласного бюджету Полтавської області, а також здійснювати державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі), не виявили намір вживати заходи на захист інтересів територіальної громади щодо стягнення коштів з відповідача за укладеною ними Угодою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/10813/22 позовні вимоги Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект" до цільового фонду Полтавської обласної ради 2 072 560,00 грн заборгованості, 735 392,39 грн інфляційних втрат та 171 199,13 грн 3 % річних.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект" на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у сумі 44 687,28 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановив відсутність доказів належного виконання відповідачем свого зобов`язання та дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Угоди № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019 та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому визнав обгрунтованими позовні вимоги прокурора в інтересах позивачів про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 072 560, 00 грн.

Оскільки факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання підтверджено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши надані прокурором розрахунки та встановивши їх відповідність вимогам чинного закодавства, зокрема, здійснення з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів про стягнення з відповідача 735 392, 39 грн - інфляційних втрат за період з 30.10.2019 по 31.07.2022 та 171 199, 13 грн - 3 % річних за період з 30.10.2019 по 31.07.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Гео Коннект" 03.04.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 та ухвалити нове рішення про відмову прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки: висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи; при розгляді справи по суті неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи в частині наявності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та наявності у позивачів наданих державою повноважень здійснювати відповідні функції; неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції не з`ясовано та не надано оцінки наявності у прокурора підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації у даній справі щодо стягнення з апелянта грошових коштів до цільового фонду Полтавської обласної ради, а також безпідставно визнано Полтавську обласну військову адміністрацію органом, чиї інтереси порушуються внаслідок не виконання умов Угоди №27.

Поряд з цим, апелянт вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги його доводи стосовно того, що кошти, які він мав сплатити за Угодою №27, є благодійною допомогою, зазначені доводи були необгрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на те, що до договору пожертви застосовуються положення про договір дарування, а у випадку, якщо договором встановлюється обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, відсутні підстави вважати такий договір договором дарування.

На думку відповідача, зобов`язання, які взяли на себе позивачі за Угодою №27: 1) відповідають повноваженням цих органів, а їх виконання гарантується Конституцією та законами України, шо не потребує укладання окремих угод між особою та суб`єктами владних повноважень і можуть бути отримані особою в силу закону; 2) відповідач не отримує користі від виконання передбачених пунктом 3.2 Угоди №27 зобов`язань позивачами. Отже, обіцянка відповідача щодо сплати коштів за Угодою носить безкорисливий характер, не має на меті отримання благ та переваг в обсязі, в якому б відповідач не міг би їх отримати на підставі законів України.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що Угода №27 містить обов`язок позивачів вчинити на користь відповідача певні дії, які є компенсацією сплаченої ним суми, на думку апелянта, не відповідають обставинам справи, змісту та характеру таких зобов`язань.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що він у своєму відзиві на позовну заяву, заявляючи, що кошти за Угодою №27 мають риси благодійної допомоги, прямо зазначав, що ці кошти не є пожертвою через те, що умови надання допомоги не вiдповiдали вимогам, які висуваються законом до пожертви. Таким чином, оскільки Угода №27 не містить заздалегідь визначеної мети використання коштів, обіцянка щодо сплати яких дана відповідачем, тому суд першої інстанції безпідставно застосував до Угоди № 27 положення статті 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" щодо пожертви.

Також відповідачем в апеляційні скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке обґрунтовано тим, що станом на дату подання апеляційної скарги скаржник повний текст рішення не отримував, ознайомився з ним лише 15.03.2023 після оприлюднення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 справу № 910/10813/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10813/22; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Гео Коннект" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 до надходження до суду матеріалів справи.

03.05.2023 матеріали справи № 910/10813/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Гео Коннект" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

05.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Гео Коннект" надійшла заява про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 до розгляду апеляційної скарги по суті. Також, у випадку відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, ТОВ "Гео Коннект" просило надати додатковий строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване тим, що апелянт не може розпоряджатися коштами у зв`язку із введенням щодо нього санкцій, зокрема блокування активів. На підтвердження неможливості сплати судового збору апелянтом додано копії платіжного доручення №2 від 22.09.2021 та платіжного доручення №3 від 22.09.2021 з написом на обороті про повернення без виконання відповідно до Закону України "Про санкції" та Указу Президента №123/2021 від 25.03.2021 про введення в дію рішення СНБОУ від 19.03.2021 та копію відповіді АТ "Сбербанк" на звернення скаржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 клопотання ТОВ "Гео Коннект" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/10813/22 задоволено; поновлено пропущений строк на апеляційне скарженя рішення у даній справі; задоволено клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/10813/22; відстрочено ТОВ "Гео Коннект" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 до ухвалення Північним апеляційним господарським судом рішення у справі № 910/10813/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гео Коннект" на рішення суду першої інстанції у даній справі; розгляд справи призначено на 12.09.2023 о 10 год 40 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, 09.08.2023 та 11.09.2023 відповідно задоволено заяву представника Полтавської обласної ради В`юн Т.В., клопотання представника Полтавської ОВА Ворони Л.О., клопотання ТОВ "Гео Коннект" про участь у справі в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання у даній справі, призначене на 12.09.2023 о 10 год 40 хв, проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено осіб, які братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні у даній справі 12.09.2023 колегію суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 10 год 00 хв 24.10.2023, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Гео Коннект" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 відкладено на 28.11.2023 об 11 год 20 хв, призначено проведення судового засіданні в режимі відеоконференції.

Однак, у зв`язку з відрядженням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 26.11.2023 по 02.12.2023 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

З 04.12.2023 по 07.12.2023 включно головуючий суддя (суддя-доповідач) Кравчук Г.А. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Гео Коннект" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10813/22 призначено на 18.01.2024 о 10 год 30 хв у режимі відеоконференції.

Позиція інших учасників справи.

17.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений поштою 12.07.2023), із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Прокурором також надано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 18.07.2023 (надісланий поштою 14.07.2023), в якому прокурор просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у даній справі - без змін. У відзиві прокурор наголошує, що доводи апеляційної скарги відповідача стосовно необов`язковості виконання ним зобов`язання зі сплати коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону.

У поясненнях Полтавської ОВА від 31.07.2023 №02.1-07/1925, що надійшли до суду апеляційної інстанції 08.08.2023, позивач 2 зазначив, що в апеляційній скарзі відповідачем не обгрунтовано належним чином жодної підстави для скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 18.01.2024, проведеному у режимі відеоконференції, брали участь прокурор, представики позивача 1 та відповідача.

Позивач 2 не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти Україн, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача 2.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги відповідача заперечив, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача 1 у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 23.10.2019 між ТОВ "Гео Коннект" (сторона 1), Полтавською обласною радою (сторона 2) та Полтавською обласною державною адміністрацією (сторона 3) укладено Угоду № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області (далі - Угода №27), предметом якої є врегулювання взаємних прав та обов`язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.

Відповідно до пункту 1.2 Угоди №27, загальний обсяг фінансування за угодою визначається з розрахунку 8 000, 00 грн за 1 кв. м площі ділянки, на користування надрами якої сторона 1 планує отримати спеціальний дозвіл.

За змістом пункту 1.3 Угоди №27, з моменту зарахування коштів, передбачених цією угодою, до Фонду, сторона 1 передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами відповідно до їх цільового призначення. Ці кошти стають власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Пунктом 1.4 Угоди №27 сторнами узгоджено, що перелік напрямків використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією за пропозиціями депутатів обласної ради та постійних комісій.

У відповідності до пункту 3.1 Угоди №27, при здійсненні співробітництва відповідно до цієї угоди сторона 1 зобов`язується, враховуючи площу Ново-Диканського родовища 259, 07 км кв., перерахувати до Фонду кошти у сумі 2 072 560, 00 грн протягом п`яти днів з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання ТОВ "Гео Коннект" спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.

Умовами пункту 3.2 Угоди №27 сторонами узгоджено, що сторона 2 (Полтавська обласна рада) та сторона 3 (Полтавська обласна державна адміністрація) зобов`язуються:

- забезпечувати якісну підготовку документів та дотримання термінів розгляду питань щодо погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами, які надає Державна служба геології та надр України;

- організовувати збір інформації щодо об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури Полтавської області, які потребують фінансування для здійснення поточних, капітальних ремонтів, відновлювальних робіт, визначати пріоритетність фінансування та інше;

- безпосередньо, через відділ з питань земельних відносин та надрокористування виконавчого апарату Полтавської обласної ради готувати відповідні матеріали для погодження постійній комісії обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр;

- забезпечити цільове використання коштів, залучених за цією угодою на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об`єктів соціальної інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

- забезпечити, у межах своїх повноважень, надання стороні 1 (відповідачу) погоджень у отриманні спеціального дозволу на користування надрами Ново-Диканського родовища, земельних ділянок, необхідних погоджень для здійснення будівництва об`єктів нафтогазового комплексу;

- до 25 грудня поточного року звітуватися перед стороною 1 про напрямки використання залучених за цією угодою коштів.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Угоди №27 визначено, що вона набуває чинності з дня її підписання, і дія її триває протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дня підписання сторонами Угоди.

Рішенням другого пленарного засідання двадцять сьомої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради №1218 від 24.10.2019 "Про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ "Гео Коннект" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу сланцевих товщ, газу природного, конденсату Ново-Диканської площі на території Новосанжарського, Решетилівського та Полтавського районів Полтавської області у зв`язку з розширенням меж раніше наданої у користування ділянки надр" вирішено: (1) погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону ТОВ "Гео Коннект" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу сланцевих товщ, газу природного, конденсату Ново-Диканської площі на території Новосанжарського, Решетилівського та Полтавського районів; (4) ТОВ "Гео Коннект" виконати зобов`язання за угодою про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019.

Полтавською обласною прокуратурою, як зазначається в позовній заяві, в ході вивчення дотримання вимог бюджетного законодавства встановлено факт невиконання ТОВ "Гео Коннект" зобов`язань про залучення коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області за укладеною Угодою №27.

25.07.2022 Полтавською обласною прокуратурою скеровано до Полтавської обласної військової адміністрації та Полтавської обласної ради запити № 15/2-227ВИХ-22 та №15/2-228ВИХ-22 відповідно в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в яких повідомлялось уповноваженим органам про наявність порушень інтересів держави через заподіяння ТОВ "Гео Коннект" економічних збитків у вигляді несплати коштів до спеціального фонду обласного бюджету Полтавської області та необхідності вжиття заходів реагування у відповідності до повноважень органу (самостійного звернення до суду з відповідним позовом). Одночасно прокуратура просила надати інформацію щодо усунення виявлених порушень та результати розгляду вказаного запиту в 10-ти денний строк з дати його отримання.

У відповідь на вказаний запит Полтавська ОВА листом №6111/1/01-52 від 10.08.2022 повідомила про наявну судову практику та з огляду на проведену позовну роботу Полтавською обласною радою рекомендувала звернутися до останньої з приводу вчинення дій по захисту інтересів держави в судовому порядку.

Полтавська обласна рада листом від 08.08.2022 за №01-28/1535/26/2353 у відповідь на запит повідомила прокуратуру про проведену нею претензійну роботу з наданням відповідних доказів, яка не привела до погашення ТОВ "Гео Коннект" заборгованості за Угодою №27 у розмірі 2 072 560,00грн, та просила сприяти у забезпеченні захисту інтересів Ради у стягненні з боржника коштів за договірним зобов`язанням у судовому порядку. До відповіді на запит прокурора Полтавська обласна рада додала копію листа ТОВ "Гео Коннект" (відповідь на вимогу Ради від 18.08.2020 за № 01-21/1577/21/2509), змістом якого відповідач підтвердив взяті на себе за Угодою №27 зобов`язання та повідомив про наміри щодо їх виконання після внесення Держгеонадра змін до спеціального дозволу на користування надрами Ново-Деканської площі, пов`яханих з розширенням меж раніше наданої у користування площі ділянки надр.

05.10.2022 прокурор у відповідності до вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 53 Господарського процесуального кодексу України повідомив Полтавську обласну раду та Полтавську ОВА про скерування до суду в порядку господарського судочинства позовної заяви в інтересах держави в особі Ради та Полтавської ОВА до ТОВ "Гео Коннект" про стягнення до цільового фонду обласного бюджету 2 979 151,52грн, з них 2 072 560,00грн основного боргу, 735 392,39 грн інфляційних втрат, 171 199,13 грн 3% річних, оскільки зазначеними уповноваженими органами протягом тривалого часу після отримання інформації від прокурора про порушення інтересів держави не здійснено захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не подано самостійно відповідний позов.

Вважаючи, що невиконання ТОВ "Гео Коннект" обов`язку, передбаченого пунктом 3.1 Угоди №27, щодо своєчасного перерахування до цільового фонду Полтавської обласної ради в сумі 2 072 560,00грн є порушенням господарського зобов`язання, яке тягне за собою правові наслідки, встановлені Угодою та чинним законодавством, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів цієї норми цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Яу убачається зі змісту укладеної між позивачами та відповідачем Угоди №27 її предметом є врегулювання взаємних прав та обов`язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на підставі укладеної Угоди №27 між її сторонами виникли господарсько-правові відносини.

Відовідно до узгодженої сторонами у пункті 3.1 Угоди №27 умови при здійсненні співробітництва відповідно до цієї Угоди відповідач зобов`язався, враховуючи площу Ново-Диканського родовища 259, 07 км.кв., перерахувати до Фонду кошти у сумі 2 072 560, 00 грн протягом п`яти днів з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання ТОВ "Гео Коннект" спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.

Тобто, за умовами Угоди №27 відповідач взяв на себе зобов`язання одноразово і саме після певної події (з дня внесення на розгляд обласнoi ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання ТОВ "Гео Коннект" спеціального дозволу на користування надрами Ново-Диканського родовища) протягом п`яти днiв перерахувати до спеціального фонду обласного бюджету кошти у сумі 2 072 560,00 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки матеріали справи не містять доказів коли саме було винесено на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проект рішення про погодження надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами Ново-Диканського родовища, проте з огляду на прийняття позивачем 1 рішення № 1218 від 24.10.2019, суд першої інстанції правомірно саме з дати прийняття зазначеного рішення здійснив відрахування п`ятиденного строку на сплату визначених угодою коштів. Отже, відповідно до умов Угоди №27 обставина, за якою у відповідача виник обов`язок до 29.10.2019 перерахувати до Фонду обласного бюджету Полтавської області кошти у сумі 2 075 560, 00 грн на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області, є такою, що настала.

Натомість матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено виконаня ним прийнятого на себе обов`язку у належні строки та розмірі.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідач у відповіді на вимогу Полтавської обласної ради, викладену у листі від 18.08.2020 за № 01-21/1577/21/2509, виконати умови Угоди №27 підтвердив взяті на себе за спірною Угодою зобов`язання та повідомив про наміри щодо їх виконання після внесення Держгеонадра змін до спеціального дозволу на користування надрами Ново-Диканського родовища, пов`язаних з розширенням меж раніше наданої у користування площі ділянки надр.

Проте, зазначені заперечення не відповідають умовам укладеної Угоди №27, оскільки такий обов`язок виникає у відповідача не після отримання дозволу, а на протязі п`яти днів з дня внесення на розгляд проекту рішення про погодження дозволу, що наразі, як встановлено судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відбулося.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність прострочення з боку відповідача прийнятого на себе зобов`язання за Угодою №27.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов та наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що благодійна діяльність здійснюється, зокрема, у виді безоплатної передачі у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатного відступлення бенефіціарам майнових прав.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Поняття договору пожертви міститься у статті 729 Цивільного кодексу України.

Згідно з вказаною нормою пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина 2 статті 717 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у випадку встановлення у договорі обов`язків майнового або немайнового характеру для обох сторін, такий договір не може вважатися договором дарування.

Як убачається зі змісту пункту 3.2 Угоди №27 сторонами узгоджено, що позивачі взяли на себе зобов`язання, зокрема: - забезпечувати якісну підготовку документів та дотримання термінів розгляду питань щодо погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами, які надає Державна служба геології та надр України; - організовувати збір інформації щодо об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури Полтавської області, які потребують фінансування для здійснення поточних, капітальних ремонтів, відновлювальних робіт, визначати пріоритетність фінансування та інше; - безпосередньо, через відділ з питань земельних відносин та надрокористування виконавчого апарату Полтавської обласної ради готувати відповідні матеріали для погодження постійній комісії обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр; - забезпечити цільове використання коштів, залучених за цією угодою на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об`єктів соціальної інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; - забезпечити, у межах своїх повноважень, надання стороні 1 (відповідачу) погоджень у отриманні спеціального дозволу на користування надрами Ново-Диканського родовища, земельних ділянок, необхідних погоджень для здійснення будівництва об`єктів нафтогазового комплексу; - до 25 грудня поточного року звітуватися перед стороною 1 про напрямки використання залучених за цією угодою коштів.

Таким чином, Угода № 27 не може вважатися договором про надання благодійної пожертви, а сплата відповідачем коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області, що тягне за собою компенсацію у вигляді здійснення іншими сторонами Угоди вищезазначених дій, не є благодійною допомогою.

Угодою №27 на сторони (як відповідача, так і позивачів) покладені певні обов`язки і визначені права. При цьому, визначаючи конкретні цілі і завдання, права та обов`язки сторін, які ґрунтуються на нормах зобов`язального права та належного виконання сторонами своїх обов`язків, спірна Угода є угодою про соціально-економічне партнерство та не містить ознак благодійного характеру.

Оскільки позивачі виконали свої зобов`язання за Угодою №27 в частині, яка передувала виникненню у відповідача зустрічного зобов`язання щодо сплати до цільового фонду коштів у передбаченому цією Угодою розмірі та впродовж встановленого строку, яке ним не виконано, тому відповідач є таким, що порушив права і законні інтереси Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації, які правомірно розраховували на належне виконання ним умов цієї Угоди. Як наслідок, обласний бюджет недоотримав фінансування і Полтавська обласна військова адміністрація не може реалізувати напрями, які планувалося профінансувати, а саме виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про те, що не сплата відповідачем коштів за Угодою №27 не порушує прав Полтавської обласної військової адміністрації, з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції Полтавська обласна державна адміністрація згідно з Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" набула статусу воєнної адміністрації, отже вона є стороною спірної Угоди №27.

Відповідно до пункту 1.4 Угоди №27 перелік напрямків використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією за пропозиціями депутатів обласної ради та постійних комісій.

Рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії обласної ради сьомого скликання № 900 від 19.10.2018 затверджено Положення про цільовий фонд Полтавської обласної ради (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення одним із джерел формування фонду є залучення на договірних засадах коштів підприємств нафтогазового комплексу, що здійснюють користування надрами на території Полтавської області. Кошти фонду зараховуються до обласного бюджету.

Пунктами 4.3, 4.10, 4.11 Положення визначено, що перелік напрямів використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією, а Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації контролює надходження коштів та щоквартально надає обласній раді інформацію про надходження та фінансування коштів Фонду.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, підписана між сторонами Угода № 27 від 23.10.2019 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області є обов`язковою для виконання її сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі (сторони 2 та 3 за Угодою) виконали свої зобов`язання та забезпечили в межах своїх повноважень погодження в отриманні відповідачем спеціального дозволу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов Угоди № 27 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування коштів у сумі 2 072 560,00грн в передбачений Угодою строк, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, що вимога про стягнення суми заборгованості за Угодою № 27 у розмірі 2 072 560,00 грн є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача.

Як вже зазначалось, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 611, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

На підставі вищевказаної норми Цивільного кодексу України за прострочення виконання зобов`язання прокурором розраховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 735 392,39 грн за період з 30.10.2019 по 31.07.2022 та 3% річних в розмірі 171 199,13 грн за період з 30.10.2019 року по 31.07.2022.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 735 392,39 грн та 3% річних в розмірі 171 199,13 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо не з`ясування судом першої інстанції при розгляді цієї справи та не надання оцінки обставинам наявності у прокурора підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації у даній справі щодо стягнення з апелянта грошових коштів до цільового фонду Полтавської обласної ради, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, зважаючи на таке.

Як убачається зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у даній справі, розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, суд першої інстанції з`ясував на надав оцінку обставинам обгрунтованості прокурором наявності підстав для представництва ним у даних спірних правовідносинах інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідача суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки дійшов висновку, що при зверненні до суду прокурором було дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зазначені висновки суду першої інстанції грунтувалися на таких обставинах та нормах чинного законодавства.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Так, Полтавською обласною прокуратурою було надіслано запити до Полтавської обласної ради від 25.07.2022 № 15/2-228ВИХ-22 та Полтавської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 № 15/2-227ВИХ-22 щодо порушення інтересів держави у зв`язку з несплатою ТОВ "Гео Коннект" грошових коштів до бюджету за Угодою № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019 та пропозицією вжити самостійно заходи реагуання.

Проте, листами від 08.08.2022 № 01-28/1535/28/2353 та від 10.08.2022 № 6111/1/01-52 Полтавська обласна рада та Полтавська обласна військова адміністрація повідомили, що заходи з примусового стягнення заборгованості з ТОВ "Гео Коннект" за Угодою № 27 ними не вживалися. Зокрема, Полтавська обласна рада просила прокуратуру посприяти у забезпеченні захисту інтересів Полтавської обласної ради у стягненні з ТОВ "Гео Коннект" заборгованості за спірною Угодою у судовому порядку.

При цьому, суд першої інстанціії звернув увагу на приписи статті 142 Конституції України, згідно з якими матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до пунктів 5 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Статтею 78 Бюджетного кодексу України визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Пунктом 8 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України визначено, що надходження до цільових фондів, утворених місцевими радами належать до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів.

Тобто, за рахунок надходження до цільових фондів реалізується соціальні програми спрямовані на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, реформування та розвиток житлово-комунального господарства області та інші витрати пов`язані з економічним та соціальним розвитком територій Полтавської області.

Статтею 68 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок формування та використання цільових фондів визначається положенням про ці фонди, що затверджуються відповідною місцевою радою.

Як вже встановлено та досліджено судом апеляційної інстанції, рішенням пленарного зсідання двадцять другої сесії обласної ради сьомого скликання № 900 від 19.10.2018 затверджено Положення про цільовий фонд Полтавської обласної ради (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення одним із джерел формування фонду є залучення на договірних засадах коштів підприємств нафтогазового комплексу, що здійснюють користування надрами на території Полтавської області. Кошти фонду зараховуються до обласного бюджету.

Пунктами 4.3, 4.10, 4.11 Положення визначено, що перелік напрямів використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією, а Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації контролює надходження коштів та щоквартально надає обласній раді інформацію про надходження та фінансування коштів Фонду.

Таким чином, що відповідно до приписів Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Бюджетного кодексу України, Полтавську обласну військову адміністрацію уповноважено вирішувати питання обласного бюджету Полтавської області, а також здійснювати державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

При цьому, як убачається зі змісту Угоди № 27, предметом вказаної угоди є врегулювання взаємних прав та обов`язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.

Тобто, виконання Угоди № 27 безпосередньо стосується інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації, які є сторонами вказаної Угоди.

З огляду на викладене, спростовуються посилання відповідача в апеляційній скарзі на нез`ясування судом першої інстанції обставин наявності у прокурора процесуальної дієздатності при зверненні до суду за захистом інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації у даній справі щодо стягнення з апелянта грошових коштів до цільового фонду Полтавської обласної ради, а отже вказані доводи є необгрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обгрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зокрема, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Коннект" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/10813/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі 910/10813/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10813/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 по 05.02.2024 повний текст постанови складено 06.02.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир