Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/16041/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/16041/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання Звершховській І.А.,

від позивача: Мягков М.О.;

від відповідача-1: Майстренко О.М.;

від відповідача-2: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 (повний текст складено 23.10.2023)

у справі № 910/16041/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Національного антикорупційного бюро України,

2) Товариства з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України»

про визнання недійсним договору,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.08.2019, укладений між Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) та Товариством з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» (далі - ТДВ «Гільдія оцінювачів України», Товариство).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на невідповідність умов спірного договору нормам цивільного законодавства України та безпідставність збільшення вартості послуг оцінювача за оспорюваним правочином.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі до НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» про визнання недійсним договору №286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.08.2019.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності, оспорюваний нею договір не пов`язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов`язаний з її цивільними правами в рамках кримінального провадження.

Оскільки, за висновком суду, суб`єктний склад учасників та підстави даного спору не відповідають приписам ст. ст. 4 і 20 ГПК України, даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржниця вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

На думку ОСОБА_1 , враховуючи характер та зміст позовних вимог, коло осіб, які беруть участь у справі, а також те, що спір виник щодо дійсності господарського договору за державним замовленням та через те, що у зв`язку із здійсненням господарської діяльності були порушені права та інтереси ОСОБА_1 , позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.

Також апелянт зазначає, що ухвалою Оболонського суду м. Києва їй було відмовлено у відкритті провадження за поданим нею аналогічним позовом та прямо вказано, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Позиції учасників справи.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.

НАБУ із заявою про долучення документів до матеріалів справи надало копію постанови Київського апеляційного суду від 24.01.2024 у справі №756/11959/23

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Барсук М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 заяву про самовідвід судді Барсук М.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 задоволено. Матеріали справи №910/16041/23 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16041/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 до надходження матеріалів справи №910/16041/23.

11.12.2023 матеріали справи №910/16041/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23. Розгляд справи призначено на 08.01.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкладено судове засідання на 29.01.2024. Визнано обов`язковою явку у судове засідання представника Національного антикорупційного бюро України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкладено судове засідання на 05.02.2024. Визнано обов`язковою явку у судове засідання представника ОСОБА_1 та зобов`язано його надати копію заяви про виправлення описки, що подавалась до Господарського суду міста Києва, та копію ухвали за результатами розгляду заяви.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Постановою детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504 залучено президента ТОВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_2 , який діє згідно зі Статутом та як суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифіката ФДМУ від 14.04.2017 №344/17 в якості спеціаліста у кримінальному провадженні №5201900000000504 для проведення оціночної вартості оренди майна.

21.08.2019 НАБУ (замовник) уклало з ТДВ «Гільдія оцінювачів України» (виконавець) договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір №286), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами, на власний ризик надати на вимогу замовника послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень ДП «Бориспіль» відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених даним договором.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі №991/4073/21 за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000504 від 18.06.2019, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_1 , яка працює на посаді начальника Служби орендних відносин ДП «МА «Бориспіль», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 було визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.364 КК України та призначено їй покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та зі штрафом у розмірі 8500,00 грн.

За текстом вказаного вироку зазначено таке:

«Для мети проведення оцінки ринкової вартості права оренди майна у кримінальному провадженні, на підставі постанови старшого детектива НАБ України від 05.07.2019, був залучений спеціаліст - суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифікату ФДМУ №344/17 від 14.04.2017 президент ТОВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_2 (т. 10, а.с. 107-108)».

«У цьому кримінальному провадженні постановою старшого детектива НАБУ Бравермана С.О. від 05.07.2019 президент ТДВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_2., який діяв згідно зі Статутом та як суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифікату ФДМУ №344/17 від 14.04.2017, був залучений у якості спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна (т. 10, а.с. 107-108)».

«У постанові зазначено, що в ході досудового розслідування цього кримінального провадження з огляду на встановлені обставини виникла необхідність провести оцінку вартості права оренди окремих приміщень ДП МА «Бориспіль». Тому відповідно до положень ст. 71, 110 КПК України до участі у кримінальному провадженні належить залучити президента ТДВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_2 як спеціаліста».

«Так, право оскаржити постанову детектива про залучення до участі у справі спеціаліста було реалізоване стороною захисту шляхом подачі скарги у порядку ч. 2 ст. 303 України (т. 1, а.с. 227-230)».

«За таких обставин, сторона захисту скористалась можливістю оскаржити зазначене рішення детектива, а відтак доводи щодо обмеження прав обвинувачених є безпідставними».

«Крім того, сторона захисту не погоджується з висновками, викладеними у звіті з оцінки вартості права оренди від 27.08.2019 спеціаліста ОСОБА_2 , вважаючи їх хибними».

«У складеному 27.08.2019 звіті з оцінки вартості права оренди ОСОБА_2 зробив, зокрема, висновки про те, що а) вартість оренди Приміщення інв. №47578 площею 45 м2, що було передане в оренду ТОВ «Артерія Груп» 28.04.2016 за договором № 02.5-14-40, становить 267 736 грн 28 коп. за перший місяць договору; б) вартість оренди Приміщень інв. №47578 площею 47 м2, що було передане в оренду ТОВ «Артерія Груп» за договором № 02.5-14-65 від 11.01.2017, становить 265 246 грн 40 коп. за перший місяць договору; в) вартість оренди Приміщення площею 315 м2, що було передане в оренду ТОВ «Кофе Бар Плюс» за договором № 02.5-14-41 від 29.04.2016, станом на 29.04.2016 становить 1 357 624 грн 76 коп. за перший місяць договору (т. 10, а.с. 107-108)».

«Такі розрахунки були виконані ОСОБА_2 на підставі наданих йому детективом НАБУ документів з використанням порівняльного методу. Базою для порівняння стали договори оренди приміщень схожого комерційного призначення з тим, що використовувалися ТОВ «Кофе Бар Плюс» і ТОВ «Артерія Груп», за якими РВ ФДМУ уклало договори оренди на конкурсній основі. Проаналізувавши ціни в таких договорах, ОСОБА_2 визначив коефіцієнт зростання ціни оренди у випадку його укладення за конкурсною процедурою».

«Проведена ОСОБА_2 оцінка 25.09.2019 була рецензована заступником директора Департаменту оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності - начальником Управління оцінки майна та майнових прав ФДМУ ОСОБА_4 . Звіт класифікований рецензентом як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

«Згідно з текстом рецензії у процесі її складення ОСОБА_4 перевірила кваліфікаційні та дозвільні документи суб`єкта оціночної діяльності, що станом на дату проведення оцінки були дійсними. Вид вартості об`єкта оцінки (вартість у використанні) визнаний рецензентом обґрунтованим, обсяг зібраної та проаналізованої інформації - достатнім для здійснення оцінки».

«До того ж спеціаліст ОСОБА_2 у звіті від 27.08.2019 не встановлював розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, тому положення п. 27 Національного стандарту № 1 його висновки не спростовують».

«З копії сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 344/17, виданого ФДМУ 14.04.2017, убачається, що ТДВ «Гільдія Оцінювачів України» дозволена практична оціночна діяльність з оцінки, серед іншого, майнових прав. Строк дії сертифікату - з 14.04.2017 по 14.04.2020 (т. 10, а. с. 145)».

«З огляду на витяг з Державного реєстру оцінювачів ОСОБА_2 зареєстрований у ньому як оцінювач, що має право здійснювати оцінку, зокрема, нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них (т. 10, а.с. 146)».

«Отже, зважаючи на викладене, ТДВ «Гільдія Оцінювачів України» є суб`єктом оціночної діяльності, президентом якого є сертифікований оцінювач ОСОБА_2 ».

«З викладеного суд робить висновок, що питання вартості права оренди не могло бути предметом експертного дослідження, а відтак, з огляду на існуючу потребу у спеціальних знаннях, орган досудового розслідування правомірно залучив для цього спеціаліста ОСОБА_2 ».

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №991/4073/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.06.2023.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти, який укладено між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» 21.08.2019.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2023 у справі №756/11959/23 відмовлено у відкритті провадження в даній справі.

Суд дійшов висновку, що, враховуючи характер та зміст позовних вимог, коло осіб, які беруть участь у справі, а також те, що спір виник щодо дійсності господарського договору за державним замовленнями, позовні вимоги позивача підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.

ОСОБА_1 звернулось з відповідною позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за поданою позовною заявою про визнання недійсним договору №286.

Обгрунтування вказаної ухвали наведено вище за текстом цієї постанови.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з прийнятими Оболонським районним судом м. Києва та Господарським судом міста Києва ухвалами, подала апеляційні скарги на ухвали від 25.09.2023 у справі №756/11959/23 та від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 відповідно.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2023 у справі №756/11959/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2023 змінено - викладено мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2023 залишено без змін.

Київський апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині мотивації постановлена з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни ухвали та викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвала суду є законною, обґрунтованою і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Київський апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції (Оболонський районний суд м. Києва) дійшов правильних в цілому висновків про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, разом із тим, дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Суд встановив, що у цій справі предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» №286 від 21.08.2018.

Спірний договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.08.2019 не стосується будь-якої підприємницької або господарської діяльності учасників справи. ОСОБА_1 не є стороною договору №286 та не є суб`єктом підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності та оспорюваний нею договір не пов`язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов`язаний з її цивільними правами в рамках кримінального провадження.

Таким чином, суб`єктний склад учасників та підстави даного спору не відповідають приписам ст. ст. 4. 20 ГПК України, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а отже у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Оспорюваний ОСОБА_1 договір було укладено відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504 від 18.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Отже, спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 (провадження №14-87цс20) зроблено висновок, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20.03.2019 у справі №808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі №333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні №42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі №454/143/17-ц (п. 59), від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц (п. п. 42, 66), від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц (п. 37), від 20.03.2019 у справі №295/7631/17, від 21.08.2019 у справі №761/35803/16-ц (п. 36), від 18.09.2019 у справі №638/17850/17 (п. 5.30), від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 (п. 6.20), від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц (п. 30), від 26.02.2020 у справі №1240/1981/18 (п. 30), від 28.04.2020 у справі № 607/15692/19 (п. 45)).

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом».

При цьому право оскаржити постанову детектива про залучення до участі у справі спеціаліста було реалізоване ОСОБА_1 шляхом подачі скарги у порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, про що зазначено у вироку Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі №991/4073/21.

Апеляційний суд не приймає посилань скаржника на те, що спірний договір укладений не органом досудового розслідування (слідчим), а саме НАБУ як юридичною особою, оскільки НАБУ уклало договір не з власної ініціативи, а на виконання постанови старшого детектива НАБУ від 5.07.2019, котрий діяв як слідчий в межах повноважень, визначених абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та КПК України. Крім того вироком Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі №991/4073/21 за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі складенням звіту з оцінки права оренди приміщень (за спірним договором) солідарно стягнуто на користь держави як процесуальні витрати.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає правильним остаточний висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за поданою ОСОБА_1 позовною заявою з підстав, наведених за текстом цієї постанови, оскільки висновок місцевого суду про те, що спір має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Окремо колегія суддів відзначає, що Господарський суд міста Києва помилково зазначив, що відповідачем-2 за позовом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України», в той час як за позовною заявою (в т. ч. її прохальною частиною) та іншими матеріалами справи відповідачем є Товариства з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України». Разом з тим таку помилку (описку), яка не призвела до прийняття неправильного рішення, місцевий господарський суд може виправити в установленому процесуальним законом порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Разом з тим мотивування ухвали місцевого суду має бути змінене, зважаючи на наведені вище правові позиції.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Мягковим Миколою Олександровичем на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/16041/23 залишити без змін

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

5. Справу №910/16041/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 8.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова