Постанова

від 10.04.2024 по справі 910/16041/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16041/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Мягкова М.О.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 (головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Алданова С.О.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 (суддя Привалов А.І.)

у справі №910/16041/23

за позовом ОСОБА_1

до 1. Національного антикорупційного бюро України,

2. Товариства з додатковою відповідальністю "Гільдія оцінювачів України"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України та Товариства з додатковою відповідальністю "Гільдія оцінювачів України", в якому просила визнати недійсним договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.08.2019, укладений між Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) та Товариством з додатковою відповідальністю "Гільдія оцінювачів України" (далі - ТДВ "Гільдія оцінювачів України").

1.2.В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на невідповідність умов спірного договору нормам цивільного законодавства України та безпідставність збільшення вартості послуг оцінювача за оспорюваним правочином.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Постановою детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504 залучено президента ТОВ "Гільдія оцінювачів України" Максимова С.Й., який діє згідно зі Статутом та як суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифіката ФДМУ від 14.04.2017 №344/17 в якості спеціаліста у кримінальному провадженні №5201900000000504 для проведення оціночної вартості оренди майна.

2.2.21.08.2019 НАБУ (замовник) уклало з ТДВ "Гільдія оцінювачів України" (виконавець) договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір №286), згідно з пунктом 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами, на власний ризик надати на вимогу замовника послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень ДП "Бориспіль" відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених цим договором.

2.3.Вироком Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі №991/4073/21 за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000504 від 18.06.2019, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ОСОБА_1 , яка працює на посаді начальника Служби орендних відносин ДП "МА "Бориспіль", у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364 КК, ОСОБА_1 було визнано винною у пред`явленому обвинуваченні за частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364 КК та призначено їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та зі штрафом у розмірі 8 500,00 грн.

2.4.За текстом вказаного вироку зазначено, зокрема, таке:

"Для мети проведення оцінки ринкової вартості права оренди майна у кримінальному провадженні, на підставі постанови старшого детектива НАБ України від 05.07.2019, був залучений спеціаліст - суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифікату ФДМУ №344/17 від 14.04.2017 президент ТОВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_3 (т. 10, а.с. 107-108)";

"У цьому кримінальному провадженні постановою старшого детектива НАБУ Бравермана С.О. від 05.07.2019 президент ТДВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_3 , який діяв згідно зі Статутом та як суб`єкт оціночної діяльності відповідно до сертифікату ФДМУ №344/17 від 14.04.2017, був залучений у якості спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна (т. 10, а.с. 107-108)";

"У постанові зазначено, що в ході досудового розслідування цього кримінального провадження з огляду на встановлені обставини виникла необхідність провести оцінку вартості права оренди окремих приміщень ДП МА «Бориспіль». Тому відповідно до положень ст. 71, 110 КПК України до участі у кримінальному провадженні належить залучити президента ТДВ «Гільдія оцінювачів України» ОСОБА_3 як спеціаліста";

"Так, право оскаржити постанову детектива про залучення до участі у справі спеціаліста було реалізоване стороною захисту шляхом подачі скарги у порядку ч. 2 ст. 303 України (т. 1, а.с. 227-230)";

"За таких обставин, сторона захисту скористалась можливістю оскаржити зазначене рішення детектива, а відтак доводи щодо обмеження прав обвинувачених є безпідставними";

"Крім того, сторона захисту не погоджується з висновками, викладеними у звіті з оцінки вартості права оренди від 27.08.2019 спеціаліста ОСОБА_3 , вважаючи їх хибними";

"У складеному 27.08.2019 звіті з оцінки вартості права оренди ОСОБА_3 зробив, зокрема, висновки про те, що: а) вартість оренди Приміщення інв. №47578 площею 45 м2, що було передане в оренду ТОВ «Артерія Груп» 28.04.2016 за договором № 02.5-14-40, становить 267 736 грн 28 коп. за перший місяць договору; б) вартість оренди Приміщень інв. №47578 площею 47 м2, що було передане в оренду ТОВ «Артерія Груп» за договором № 02.5-14-65 від 11.01.2017, становить 265 246 грн 40 коп. за перший місяць договору; в) вартість оренди Приміщення площею 315 м2, що було передане в оренду ТОВ «Кофе Бар Плюс» за договором № 02.5-14-41 від 29.04.2016, станом на 29.04.2016 становить 1 357 624 грн 76 коп. за перший місяць договору (т. 10, а.с. 107-108)";

"Такі розрахунки були виконані ОСОБА_3 на підставі наданих йому детективом НАБУ документів з використанням порівняльного методу. Базою для порівняння стали договори оренди приміщень схожого комерційного призначення з тим, що використовувалися ТОВ «Кофе Бар Плюс» і ТОВ «Артерія Груп», за якими РВ ФДМУ уклало договори оренди на конкурсній основі. Проаналізувавши ціни в таких договорах, ОСОБА_3 визначив коефіцієнт зростання ціни оренди у випадку його укладення за конкурсною процедурою";

"Проведена ОСОБА_3 оцінка 25.09.2019 була рецензована заступником директора Департаменту оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності - начальником Управління оцінки майна та майнових прав ФДМУ Любименко Т.В. Звіт класифікований рецензентом як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки";

"Згідно з текстом рецензії у процесі її складення ОСОБА_4 перевірила кваліфікаційні та дозвільні документи суб`єкта оціночної діяльності, що станом на дату проведення оцінки були дійсними. Вид вартості об`єкта оцінки (вартість у використанні) визнаний рецензентом обґрунтованим, обсяг зібраної та проаналізованої інформації - достатнім для здійснення оцінки";

"До того ж спеціаліст ОСОБА_3 у звіті від 27.08.2019 не встановлював розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, тому положення п. 27 Національного стандарту № 1 його висновки не спростовують";

"З копії сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 344/17, виданого ФДМУ 14.04.2017, убачається, що ТДВ «Гільдія Оцінювачів України» дозволена практична оціночна діяльність з оцінки, серед іншого, майнових прав. Строк дії сертифікату - з 14.04.2017 по 14.04.2020 (т. 10, а. с. 145)";

"З огляду на витяг з Державного реєстру оцінювачів ОСОБА_3 зареєстрований у ньому як оцінювач, що має право здійснювати оцінку, зокрема, нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них (т. 10, а.с. 146)";

"Отже, зважаючи на викладене, ТДВ «Гільдія Оцінювачів України» є суб`єктом оціночної діяльності, президентом якого є сертифікований оцінювач ОСОБА_3 ";

"З викладеного суд робить висновок, що питання вартості права оренди не могло бути предметом експертного дослідження, а відтак, з огляду на існуючу потребу у спеціальних знаннях, орган досудового розслідування правомірно залучив для цього спеціаліста ОСОБА_3 ";

2.5.Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023.

2.6.Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №991/4073/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.06.2023.

2.7.У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти, який укладено між НАБУ та ТДВ "Гільдія оцінювачів України" 21.08.2019.

2.8.Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2023 у справі №756/11959/23 відмовлено у відкритті провадження в справі. Суд дійшов висновку, що, враховуючи характер та зміст позовних вимог, коло осіб, які беруть участь у справі, а також те, що спір виник щодо дійсності господарського договору за державним замовленнями, позовні вимоги позивача підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК).

2.9. ОСОБА_1 звернулось з відповідною позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.10.2023 відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК.

3.2.Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності, оспорюваний нею договір не пов`язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов`язаний з її цивільними правами в межах кримінального провадження. Оскільки, за висновком суду, суб`єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4 і 20 ГПК, цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у цій справі змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 залишив без змін.

3.4.Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що суб`єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4, 20 ГПК, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом (далі - КПК).

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у цій справі скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

4.2.Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 20 ГПК. ОСОБА_1 вказує, що:

- суди попередніх інстанцій не вірно визначили межі правового регулювання правовідносин, що складаються у сфері кримінально-процесуального судочинства та в межах господарського судочинства при укладанні та виконанні оспорюваного договору;

- оспорюваний договір був спрямований виключно на врегулювання господарських (цивільних) відносин між двома суб`єктами господарювання, які не є учасниками кримінального провадження;

- кримінально-процесуальні правовідносини між детективом НАБУ та спеціалістом оцінювачем ОСОБА_3 з приводу отримання консультації спеціаліста не мають значення для господарських правовідносин між НАБУ та ТДВ "Гільдія оцінювачів України", бо у позові позивачка оспорює правомірність та дійсність саме укладеного договору;

- КПК не передбачає правових механізмів захисту порушеного цивільного права особи від оспорюваного договору, шляхом визнання його недійсним;

- вирішення питання про судові витрати не передбачає надання оцінки дійсності правочинів. Суди кримінальної юрисдикції позбавлені повноважень та можливості розглядати скарги на дійсність та чи недійсність правочинів. КПК України не містить положень, які надавали би суду кримінальної юрисдикції при вирішенні питання про розмір судових витрат повноваження перевіряти відповідність укладених правочинів нормам цивільного (господарського) законодавства та визнавати такі правочині недійсними. Крім того, позивачка у позовній заяві оспорює не розмір судових витрат, а саме правомірність укладення оспорюваного договору відповідно до цивільного (господарського) законодавства, зокрема положень статей 203, 215 ЦК;

- спір про недійсність правочину не може бути розглянуто в межах кримінального судочинства, бо суд кримінальної юрисдикції не має повноважень розглядати такі спори.

4.3.НАБУ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. НАБУ, зокрема, зазначає таке:

- спірний договір не стосується будь-якої підприємницької або господарської діяльності учасників справи ОСОБА_1 не є стороною договору та не є суб`єктом підприємницької діяльності. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності та оспорюваний нею договір не пов`язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов`язаний з її цивільними правами в рамках кримінального провадження;

- суб`єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4, 20 ГПК, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК;

- недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог, як позовних, не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства;

- спірний договір укладений не органом досудового розслідування (слідчим), а саме Національним бюро як юридичною особою, оскільки останнє уклало договір не з власної ініціативи, а на виконання постанови старшого детектива від 05.07.2019, котрий діяв як слідчий в межах повноважень, визначених абз. 4 частини першої статті 10 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та КПК.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.2.Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

5.3.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4.Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.5.Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6.Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.7.Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

5.8.Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

5.9.Разом з тим, відповідно до статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.10.Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

5.11.За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

5.12.Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, необхідно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.13.Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

5.14.У цій справі предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між НАБУ та ТДВ "Гільдія оцінювачів України" №286 від 21.08.2018.

5.15.Спірний договір №286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.08.2019 не стосується будь-якої підприємницької або господарської діяльності учасників справи. ОСОБА_1 не є стороною договору №286 та не є суб`єктом підприємницької діяльності.

5.16. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності та оспорюваний нею договір не пов`язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов`язаний з її цивільними правами в межах кримінального провадження.

5.17.Отже, суб`єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4, 20 ГПК, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.18.У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки оспорюваний договір був спрямований виключно на врегулювання господарських (цивільних) відносин між двома суб`єктами господарювання, які не є учасниками кримінального провадження.

5.19.Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки вирішальним для визначення юрисдикції спору є зміст правового зв`язку саме між позивачем та відповідачем, а не зміст правового зв`язку, що виник між особою/особами, які на думку позивача порушують його права. Навіть у разі підтвердження доводів про наявність між НАБУ та ТДВ "Гільдія оцінювачів України" господарських відносин щодо укладення договору, такі обставини можуть впливати на визначення юрисдикції спору лише у випадку його виникнення між цими суб`єктами і щодо цих відносин, втім, такі обставини не визначають юрисдикцію спору за позовом особи, яка пов`язана з указаними суб`єктами кримінально процесуальним зв`язком.

5.20.Так, оспорюваний ОСОБА_1 договір було укладено відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05.07.2019 у кримінальному провадженні №5201900000000504 від 18.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК.

5.21.Тому спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК.

5.22.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 (провадження №14-87цс20) зроблено наступні висновки:

- "Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду" (пункт 27 постанови);

- "Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі N 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні N 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання)" (пункт 28 постанови);

- "Приписи "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі N 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі N 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі N 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі N 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі N 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі N 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі N 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі N 607/15692/19 (пункт 45))" (пункт 30 постанови);

- "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 31 постанови);

- "Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом" (пункт 32 постанови).

5.23.Отже, відносини, що виникають з приводу збирання та оцінки доказів у кримінальному провадженні, не можуть бути предметом аналізу в порядку господарського судочинства. Розгляд наведених вимог, як позовних, не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доведення неправомірності дій органу досудового розслідування чи посадової особи повинно здійснюватися у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу.

5.24.Однак, на обґрунтування заявлених у цій справі №910/16041/23 позовних вимог, позивачка не доводила існування між нею та відповідачами іншого правового зв`язку, ніж той, що виник у вказаному вище кримінальному провадженні, та не спростувала висновки апеляційного суду про відсутність іншої мети оспорювання нею договору №286, ніж формування доказової бази для кримінальної справи за межами кримінального провадження.

5.25.При цьому, право оскаржити постанову детектива про залучення до участі у справі спеціаліста було реалізоване ОСОБА_1 шляхом подачі скарги у порядку частини другої статті 303 КПК, про що зазначено у вироку Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі №991/4073/21.

5.26.Крім того, за змістом пункту 4.3 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 у справі №1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), органи дізнання, слідчий, прокурор є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства. Тому правовідносини з приводу збирання доказів у кримінальній справі, розгляду заяв про злочини за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними, а перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

5.27.Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є господарськими, а виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні, в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами господарського судочинства, а повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК.

5.28.При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК у разі заподіяння шкоди фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, така шкода відшкодовується на загальних підставах (такий висновок наведений у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №910/19011/19).

5.29.З урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що викладені у касаційній скарзі доводи не є підставою для зміни або скасування постанови апеляційного суду.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

6.4.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/16041/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець